16. Алекс. Подарунки

Алекс нарешті спіймав запах зеленого яблука та бузку. Загорнувся мов у ковдру і віддав йому увесь свій біль.

Руками стиснув його міцніше й притулився обличчям. Вдихнув на повні груди й на мить забувся. Потроху відпускало.

Ті подарунки й усвідомлення, що батько хотів помиритися скільки років, а він надто пізно про це дізнався, покраяли душу на тоненькі нитки. Найтемніші з них розчинили у собі яблуко та бузок, а інші самі сплелися докупи, залишаючи величезні дірки, які дуже повільно затягувалися.

Запах довкола поволі набував обрисів. Він відкрив очі й не відразу зрозумів, що відбувається. Побачив перед собою бліде обличчя Нани з закритими очима. Ще через секунду зрозумів, що дівчина спить. А ще згодом, що спить вона, схилившись на його плече.

Схоже, він так і заснув на її руках… В той момент практично не розумів, що відбувається. Мабуть, уві сні повернувся обличчям до дівчини, а вона знову хапнула його емоцій і виснажена провалилась у цілющий сон. Про втому красномовно повідали темні жовтуваті кола під очима. Чи вони там і раніше були?

Алекс повернув трохи голову, аби ліпше бачити Нану. Лише зараз помітив, що дівча підклало йому подушку під голову і навіть вкрило ковдрою, якою економка застелила диван, аби собака й малі не забруднили світлої парчі. А мала турботлива…

Обережно підсунувся вище й перехопив Нану руками, аби підійняти її й перекласти інакше. Вона сонно забурмотіла щось і нахмурила чоло, хапаючись руками за його футболку.

Було трохи соромно за свою слабкість перед цією дівчиною, яка вкотре взяла на себе тягар дорослого чоловіка. Його тягар…

Алекс вклав Нану на диван й спробував відчепити тонкі холодні пальці від вбрання, але вони тримали міцно.

— Та не йду я… — тихо прошепотів і сів на підлогу поряд з диваном, все ж прибравши руки дівчини.

Він укрив дівча ковдрою й сперся на лікоть поряд з її головою. Поправив заплутане волосся з обличчя й втупився у нього поглядом. Важко уявити, скільки всього відчуває мала і як з цим усім порається. Звичайно, він завжди вважав, що в житті просто не може відбутися того, з чим впоратися неможливо, але зараз добре уявив собі рівень перешкод у житті цієї дівчини й серце стиснулось. Не даремно батько просив за нею наглянути!

Нана знову щось забурмотіла і скривилася. Навіть тоненько заскімлила. Алекс потягнув руку, аби розбудити, та не встиг. Мала схопила його за великий палець й вклала свою невеличку долоню в його, притискаючи до грудей, мов улюблену іграшку.

Щемне терпке відчуття стиснуло груди. Давно він не почував себе таким … потрібним? Все, що хотіло, а часто ще й вимагало від нього оточення, було далеким від простого бажання лишитися поряд.

Алекс погладив тонкі холодні пальці дівчини й стиснув руку. Захотілося її зігріти. Майже так, як гріли дівча колись думки про нього… 

Нана в нього закохана! Ще з малку. Новина бентежила, але багато чого пояснювала, як от дивну її поведінку поряд з ним ще з самого початку. І те, як вона опускає погляд, коли бачить його інтерес, і те, як схвильовано підіймаються її груди, коли він опиняється поряд, і те, чому всі його дії й слова так зачіпають дівчину.

Пригадав своє перше кохання. Пекуча брюнетка Оксана добре вміла додати жару у їх відносини. Як же невпевнено й боязко він уперше зізнавався у коханні… В підлітковому віці, без досвіду й впевненості у собі, кохання було ще тим випробуванням. Мала ж он теж ледь не вчора з пелюшок вискочила…

Потер рукою обличчя й вчепив поглядом пакунки на столі. Сіпнувся, від болючого уколу в грудях. Нана поряд задихала важче і відкрила очі.

Знову янтарні. З глибокими яскравими прожилками, ніби залиті розпеченою лавою.

Дівчина побачила, що міцно тримає його за палець і відразу ж відпустила. Сіла на дивані й підібгала під себе ноги. Виглядала Нана замученою й знову відводила погляд. Проте зараз не хотілося її за це сварити й спонукати бути сильнішою. Він і сам був вижатий, як лимон.

— Наберу тобі води у ванну.

Сказав і одразу ж підвівся. Чекав на заперечення чи хоч якусь реакцію, але мала ніби грала у мовчанку.

Занурив руку в гарячу воду й з насолодою відчув, як повзе по пальцях до тіла тепло. Побачив у віддзеркаленні, як застигла у дверях Нана.

— Чому вода?

Дівчина знизала плечем і пройшла до кімнати.

— Ми досліджували це, та нічого окрім теорій не отримали. Кажуть, ніби вода має памʼять, бо береже у собі енергетичні відбитки. Чим більше енергії вона запамʼятає, тим менше залишиться у тебе, бо це скінченний ресурс. Щось подібне розповідав Алісі бродячий пройдисвіт з намальованим третім оком на чолі.

— А як ти відчуваєш?

Нарешті Нана підійняла на нього очі. Досі янтарні.

— Я уявляю, що все чуже й запозичене, прилипає до мене як плями до шкіри. А їх завжди можна змити водою.

Алекс кивнув головою і встав з ванної. Закрутив кран і випрямився. В голові було порожньо. Він втомився. Ще й день був дуже важкий. Вже не кажучи про дядю Васю з його витівками. Домовилися, що гостини розпочнуться в понеділок, накрийся вони мідним тазом!

— Може тобі теж ванну? — раптом увірвався у думки голос Нани.

Її пропозиція спантеличила. Глянув на пінисту воду й перевів погляд на дівчину. Вона хоче разом прийняти ванну? Зараз?

— Оу… — щоки малої спалахнули. — Я не те мала на увазі.

Її очі заворожували й лякали водночас. Не буває у людей таких! А ще згадка про закоханість дівчини навіть пожартувати з ситуації не дала. З цим треба бути обережнішим, бо ще надумає собі чогось… Алекс був би не проти сексу, але до чогось серйознішого він точно не готовий! Тим більше з цим дівчам.

— Все добре, — хотів вже піти та в останню мить обернувся до неї. — Дякую!

Очі в очі. Вона ж розуміє за що?

Дівчина кивнула й навіть трохи йому усміхнулася. Алекс підійняв кутик губ у відповідь.

— Про те, що ти побачив. То було давно і… Я… То було давно…