Олексій Горбунов

05.04.2026, 09:39:06

8.3 О, Нарешті ми отримали відповіді! Цікава ідея, що закони фізики можуть радикально змінитися поблизу сінгулярності)

Анна Лінн

04.04.2026, 23:07:15

Начальство, таке начальство - ну подивимося =)

Віталій Козаченко

04.04.2026, 16:51:08

8.4 Чудове завершення шостого дня! Дуже влучно передано цей стан "затишшя перед бурею". Щоденники додали персонажам об’єму та людяності. Особливо вразила деталь про згорілу проводку в Семена — це додає реалізму та відчуття, що корабель справді працює на межі можливостей. Вірю в цю команду і сподіваюся, що пам’ять капітана обов’язково повернеться у новій реальності.

Віталій Козаченко

04.04.2026, 16:46:30

8.3 Оце так поворот! Глава 8.3 розкриває героїв з абсолютно нового боку. Виявляється, їхня місія — це не науковий пошук, а витончена страта для тих, хто знав забагато або створював загрозу великим корпораціям. Діалог про Оксану та її "дешеві ліки" просто розбиває серце: те, що мало врятувати мільйони, стало її вироком. Але фінальний сміх Семена вселяє надію — вони не "сміття", вони люди, які готові стати богами там, куди їх відправили помирати. ❤️❤️❤️

Юлія Заяць

04.04.2026, 15:44:09

О, як завжди - інтереси людства важливіші за інтереси кожного окремо взятого індивідуума, в даному випадку - окремо взятої команди.
Все цікавіше й цікавіше!

Юлія Заяць

04.04.2026, 15:23:35

Мене завжди вабили чорні діри: вони таємничі й загадкові. Тому я в захваті від того, що чекає на мене попереду!
Вже від самого початку я поринула в ці приготування команди й переживаю разом із ними, що щось може піти не так.
Дякую! Читаю далі! ?

Юлія Богута

04.04.2026, 11:59:19

Успіху на конкурсі)

Олексій Горбунов

04.04.2026, 09:04:21

У книзі "Автостопом по галактиці" головний комп'ютер Всесвіту сформулював відповідь на головне питання. "42"! Єдине що - ніхто не знав, а що ж те за "головне питання". Схоже, ви його розкрили в розділі 8.2)))

Валентина Бродська

04.04.2026, 08:58:20

Капітан хороша людина, але чомусь ревнує Оксану

Ромул Шерідан

04.04.2026, 00:29:51

Г7. Дуже цікаво розгортаються події. І хоч корабель вже зазнає змін через часові петлі, але гумор на місці. Ще є час на залицяння. Гарна як завжди наукова довідка від Оксани. Її пояснення й наукові дані додають відповідного науково фантастичного навантаження. А от невипадковість команди — напружила. Є відчуття змови, чи що. Чи навіть помсти. Досить драматично, я Вам кажу)

Анна Лінн

03.04.2026, 22:14:14

Добре, що у команди такий позитивний настрій. Але після опису синьої форми двох вагомих членів екіпажу я чекаю підказки від авторки — щоб хтось був у червоній! Так хто ж там чорвоносорочник на борту?

Валентина Бродська

03.04.2026, 21:30:05

Все цікавіше і цікавіше. Гарний чай у Оксани, аж захотілося:))

Валентина Коваленко

03.04.2026, 17:03:59

В таких екстремальних умовах, члени екіпажу , дізнавшись що їх кинули, напрягли свій мозок , як можна уберегти себе , щоб не загинути та підготуватись до зустрічі з чорною дірою. Оксана пропонує сценарій виживання.Семен підключається відразу ідеєю захистити корабель енергетичними шитами. Не перестають жартувати. Дуже вдала ідея зі щоденниками, де більш глибоко розкриваються думки і характери членів екіпажу. Виявляється склад корабля не випадковим. Часу на підготовку до польоту було дуже мало, тоді на це ніхто не звернув уваги. Вони вже зрозуміли , що їх відправили , шоб позбутися. Але вони вірять в те , що виживуть. Цікаво, що буде далі.

Олексій Горбунов

03.04.2026, 09:06:30

Ох ці часові петлі)))

Віталій Козаченко

02.04.2026, 18:06:14

8.2 Ідея про рослини (софору, арніку, ехінацею), що стають демпферами і трансформують гравітаційну енергію чорної діри у світло, — це просто знахідка. Опис того, як екіпаж починає світитися, синхронізуючись із ритмом оранжереї, створює дуже потужний візуальний ряд. Тепер сорок два градуси — це не просто цифра тангажу, а справжній вектор надії. Ви блискуче пояснюєте складні фізичні процеси через живі, зрозумілі образи. З нетерпінням чекаю, що ж там, за горизонтом подій.❤️❤️❤️

Віталій Козаченко

02.04.2026, 17:35:14

8.1 Яке неймовірне поєднання побутових деталей та масштабної космічної фізики! Метафора з млинцями, що символізують петлі дежавю, просто блискуча — вона дозволяє буквально "відчути на смак" складність часових аномалій. Сцена з яєчнею-пульсаром теж додає тексту особливого шарму. Дуже влучно передано стан героїв: цю суміш легкої паніки, професійного інтересу та намагання зберегти здоровий глузд через звичні речі, як-от сніданок. ❤️❤️❤️

Олексій Горбунов

02.04.2026, 09:45:42

Розділ 7.4 - мені так подобаються оці щоденники)

Валентина Бродська

02.04.2026, 09:20:08

Цікаво, як вони пройдуть Чорну діру, дякую за продовження❤️

Андрій Романенко

01.04.2026, 23:23:13

Сьома глава сподобалась. І ритм і атмосфера. Мені тут навіть вловилось відчуття, що в цій главі команда починає діяти не як розрізнені персонажі, а дійсно як екіпаж, який приймає рішення, думає не тільки про свою частину роботи, але й взаємодіють між собою, проте потроху кожен окремо обростає своєю історією та ретроспективрою :). За усім цим цікаво спостерігати. І цього разу я ковтнув главу за один раз, повністю від початку до кінця.

Здається перша сторінка, там де вона накидує варіанти розвитку подій. Там єдине місце, що трохи вибивається з логіки, коли Оксана каже що "поява чорної діри тут теж була неможлива", їх сюди цілеспрямовано направили, а не випадково з'явилась чорна діра, тож краще цей момент трохи підправити, бо він виглядає зайвим.

Олексій Горбунов

01.04.2026, 10:26:25

Розділ 7.3 - справжній кліфгенгер, і дійсно, спочатку персонажі здаються випадковими попутниками, але чи є вони такими насправді?

Любава Олійник

01.04.2026, 01:07:54

Щоденник ілюструє не тільки слова екіпажу, він розкриває їх характери та глибину мислення

Любава Олійник

31.03.2026, 23:26:16

Початок нетиповий, - цікавий, легкий, з гумором. Одразу помітні характери героїв) Читаю далі❤️

Віталій Козаченко

31.03.2026, 20:11:51

7.4 Неймовірно радісно за Оксану та Семена, їхня лінія додає світла у цій темній безодні. Сподіваюсь у них все складеться. Але водночас стає дуже тривожно через провали у пам'яті. Опис того, як мозок починає "активно працювати на порятунок", дуже влучний. Ви майстерно передали цей стан — коли надія переплітається з підозрами.

Валентина Бродська

23.03.2026, 20:43:24

Схоже команду підбирали за принципом "не шкода". Капітан в роках для космосу, ще й з кров'яним тиском. Пілот молодий, але трохи тупить. Семен механік зовсім нічого не знає про космос. Дослідниця жінка без сім'ї і дітей, а для такого козла, як Адмірал, взагалі не рахується за одиницю.
Ситуація нагадує мені фільм "Підняти перескоп". Там теж в команду ніхто не вірив. Сподіваюся наші відчайдухи не підведуть.

Олексій Горбунов

31.03.2026, 11:44:24

Розділ 7.2 Уповільнення часу близько до горизонту подій це непогана знахідка для сюжету. Цікаво, як авторка скористається ним)

Валентина Бродська

31.03.2026, 11:05:30

Цікава, захоплююча історія! Дякую, дуже хочеться продовження. ❤️

Віталій Козаченко

30.03.2026, 19:22:26

Оце так поворот! Глава 7.3 просто перевернула все з ніг на голову. Тепер стає зрозуміло, чому підготовка була такою поспішною, а курс — таким дивним. Момент із розкриттям особистості "Гончого" вийшов дуже ефектним: від гордості за визнання до гіркого усвідомлення, що навіть найкращого пілота використали як пішака. Думка Олександра про те, що їх відправили в один кінець, щоб позбутися можливо і вірна.❤️❤️❤️

Анна Стоун

30.03.2026, 21:22:04

Цікава анотація) Зазирну пізніше

Віталій Козаченко

30.03.2026, 19:13:16

7.2 Чудове поєднання наукової напруги та класного гумору! Жарт Аркадія про кредити — це просто в яблучко, дуже розрядило гнітючу тишу. Незважаючи на технічну складність моменту, герої залишаються живими людьми, за якими цікаво спостерігати. Дякую за розділ!❤️❤️❤️

Ромул Шерідан

30.03.2026, 17:42:30

6,3,6,4 Щоденники доречно в такій ситуації. Все ж твердий носій, не цифровий. Очевидно, що як і Олександра, так Стефана, та ні... усіх хвилює без винятку, що буде плиту сторону Чорної діри. Роздуми про життя й каяття саме для таких моментів. На жаль, люди тоді різко вирішують спробувати "домовитися" з Богом.

Олексій Горбунов

30.03.2026, 08:49:26

7 Сцена з голограмою описана чуттєво, дуже сподобалася.

Тетяна Філософ

29.03.2026, 19:02:17

"Виходить, в нас є шанс вижити, тільки якщо форми правильно заповнимо" - це прям про наше життя

Тетяна Філософ

29.03.2026, 18:43:39

Можливість стати млинцями в паралельному всесвіті - це просто прекрасно! :)))))

Тетяна Філософ

29.03.2026, 18:25:27

Дуже вдала ідея з щоденником. Персонажі розкриваються - і, вочевидь, будуть розкриватися буквально завдяки кільком реченням. Це прям +!

Тетяна Філософ

29.03.2026, 17:47:37

Є запитання: наскільки коректно тут буде писати невеличкі зауваження? Глава 2 - стор. 2 "як так, мене вже ли від місії" - певно, "відсторонили", може, при переносі "з'їлася" частка речення

Тетяна Філософ

29.03.2026, 17:45:50

Анастасіє, вітаю! Почала читати - радію, що почала, коли вже є продовження, бо якщо б закінчила на "чоловікові зі сміттєвим пакетом на голові" - і довелося б чекати на продовження, знемоглася б :)))) Написано легко і кінематографічно - все легко собі уявити.

Лана Сетман

29.03.2026, 17:17:05

Не дивлячись на трагедію всієї команди, але їх гумор, віра , підтримують одне одного. Особливо: "Яйце в енергетичній шкаралупі " - подобається читати і є інтрига, що буде далі...

Вікторія Берлі

29.03.2026, 15:29:12

Зупинилася на словах "Далі буде..." Від себе додам: "Читатиму й далі...". Серед героїв симпатії поки що на боці Оксани і Семена - вони не втрачають самоконтроль, оптимізм і, звісно ж, почуття гумору.Відмітила також, що у Ваших творах є свій особливий авторський стиль, як на мене, це - значне досягнення, бо його виробити важко!

Вікторія Берлі

28.03.2026, 23:30:37

Прочитала 4 глави - історія справді затягує, бо задум незвичний і сюжет не обтяжений зайвими науковими термінами. Цікаво спостерігати за розвитком подій: члени екіпажу сприймають небезпечну ситуацію холоднокровно, навіть з нотками гумору. Прочитала записи двох днів в особових щоденниках астронавтів: більш позитивна і професіональна оцінка ситуації в Оксани. Думаю, в процесі читання особистості героїв ще розкриються.

Олексій Горбунов

28.03.2026, 16:22:22

Цікава ідея обіграти назву конкурсу та його логотип)

Kassad

28.03.2026, 18:05:48

Дякую вам за увагу до “Хітри” і за вашу рецензію — мені було дуже приємно її прочитати. Тому я теж знайшов час ознайомитися з вашою книгою.
У мене залишилися неоднозначні, але щирі враження. Видно, що історія для вас жива, що ви робите ставку на персонажів, їхню взаємодію та емоційний тон. Разом із тим особисто мені в деяких моментах було складно повністю включитися в події, бо не всюди вистачило зрозумілості в логіці світу, реакціях героїв і розвитку окремих ситуацій.
Тому, мабуть, скажу так: я бачу у тексті ваш задум і настрій, але як читач не скрізь зміг у це повністю повірити. Проте дякую вам за можливість ознайомитися з вашою працею.

Віталій Козаченко

28.03.2026, 14:45:44

7.1 Дуже сильна сцена з голограмою на початку — вона гарно передає контраст між красою космосу та тим страхом, який він може викликати. Цікаво спостерігати за динамікою в команді: ревнощі капітана, скепсис Аркадія та незламний спокій Семена. Оксана в цій главі розкривається як справжній інтелектуальний лідер. Фінальний жарт про "інструкцію для чайників" чудово розрядив обстановку.❤️

Андрій Романенко

28.03.2026, 09:02:53

6.3.
Тут гумор подано дуже атмосферно: він підтримує настрій цієї частини глави, а не перебиває його. Я ще помітив таку мінізакономірність: Семен (вже не перший раз) опосередковано, більше подумки, жартує про котів — у переносному значенні, через щось на кшталт «тягнути кота за хвоста». Це могло б стати цікавою фішкою персонажа, особливо якщо додати йому якусь умовну «дитячу котячу травму» — тоді з’явиться підсвідоме тяжіння до таких ідіом. І саме такі легкі, непрямі жарти й порівняння, не в лоб, а ніби з підсвідомості, виглядають дуже цікаво. Хотілося б від Семена трохи більше саме такого непрямого гумору.
Кінцівка цієї частини — про «футболили-футболили і зафутболили» — теж класна. Особливо вдало спрацювали слова на кшталт «схоже на якусь гру “передай іншому”». Там вийшов тонкий контраст: персонаж ніби сам підводить до відповіді, що це футбол, а потім одразу її перекреслює й переводить у трохи іншу площину — уже не просто про гру, а майже про дівчину, яка переходить з рук у руки, і ніхто так і не наважується її кудись прилаштувати. Можливо, це суто моє особисте сприйняття, але для мене цей момент вийшов смішним.

Андрій Романенко

28.03.2026, 09:39:29

6.4
Внутрішні переживання і записи в щоденниках стали більш відвертими й цікавими. Саме через них добре відчувається внутрішня логіка кожного члена екіпажу.
Є лише один момент, який, як на мене, варто трохи уточнити. Там, де Оксана говорить про ситуацію з капітаном, ми знаємо, що вона раніше діагностувала тахікардію. У цьому місці напрошується одне невелике уточнення — щось на кшталт: «зараз усе норм». Тоді думка звучатиме точніше.
Під кінець глава ставить багато цікавих питань, і це дуже підігріває інтерес до продовження.
Тож за цю частину глави теж 5*, як і за попередню.

Лана Сетман

27.03.2026, 16:58:06

Звичайно всій команді психологічно важко, і виходу не має, подобається як описуються думки кожного члена екіпажу, починаєш розуміти кожного, дякую Анастасія.

Валентина Коваленко

27.03.2026, 12:17:46

Після сповіщення з центру обстановка на кораблі напружена.Але понад тривогу та страх перед невідомим члени команди тримаються.Вірю в команду.Написано цікаво.Бажаю успіхів та натхнення.

Максим Лев

26.03.2026, 22:33:41

Глава 6: вся ситуація із "переведенням на іншого" від начальства із Землі, похоже на таку собі "пастку 22")
цікаво, що буде далі!

Віталій Козаченко

26.03.2026, 18:25:10

6.4 Неймовірно напружений розділ! Метафора з кулькою, яка ось-ось вибухне під тиском, ідеально описує стан команди. Дуже цікаво спостерігати за Олександром — він справжня загадка цього екіпажу. Щоденникові записи додають особливої інтимності та щирості.❤️

Ромул Шерідан

26.03.2026, 13:12:51

Г6"Чорна діра не вбиває, вбиває те, що за нею"))) Це просто супер)) Ні, ну після такої відповіді — успіхів вам у самогубстві — якщо трохи перефразувати, тільки в чорну діру й кинутися. Авжеж рятує гумор. Але теж важливо не переборщити. Чорна піца може обернутися нервовим зривом команди. Тож, напевно кухарю треба інколи й білу піцу робити. Жартую.))) Ех, шкода, що у нас немає поруч невеличкої чорної діри. Щоб ми туди могли кидати не тільки не смачну піцу, а й свої проблеми. Інколи навіть двоногі. З автоматами)

Ivaarr

26.03.2026, 07:57:03

чудова книжка!
вражає своїм змістом)
можливо колись ми зможемо написати щось разом!)