486
Анотація до книги "Код Всесвіту: Чорна діра"
Команда корабля летить досліджувати блукаючу планету. Але раптом виявляється, що координати змінені. Вони летять у чорну діру. Гумор членів екіпажу допомагає зберігати спокій у здавалося б трагічній ситуації. Але це не всі сюрпризи, що їх чекають.
Крім того, згідно наукових теорій, Чорна діра містить у собі Код Всесвіту. І деякі теорії кажуть, що там є портал у інші виміри.
Чи дістануться герої Чорної діри? Що на них чекає?
Це легка фантастика, емоційна та сюжетна, де на першому плані стоять люди, їх вибір, реакція, почуття та гумор, а не складні наукові пояснення. Хоча книга має деякі наукові терміни, та вони подаються в діалогах, пояснються доступно і розвантажуються гумором.
В книзі є:
1. яскраві, живі персонажі;
2. емоційна напруга;
3. внутрішні і зовнішні конфлікти;
4. людяність
Крім того, згідно наукових теорій, Чорна діра містить у собі Код Всесвіту. І деякі теорії кажуть, що там є портал у інші виміри.
Чи дістануться герої Чорної діри? Що на них чекає?
Це легка фантастика, емоційна та сюжетна, де на першому плані стоять люди, їх вибір, реакція, почуття та гумор, а не складні наукові пояснення. Хоча книга має деякі наукові терміни, та вони подаються в діалогах, пояснються доступно і розвантажуються гумором.
В книзі є:
1. яскраві, живі персонажі;
2. емоційна напруга;
3. внутрішні і зовнішні конфлікти;
4. людяність
“Вони летіли досліджувати планету… а опинилися на шляху до чорної діри. Гумор тримає їх у тонусі, але що чекає попереду? Легка й водночас загадкова фантастика гумором і таємницею Всесвіту.”
Зміст книги: 19 глав
Останнє оновлення: сьогодні
55 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікава ідея обіграти назву конкурсу та його логотип)
Олексій Горбунов, Дякую за вашу позицію. Я поки пишу, як знаю. Можливо з часом мій стиль зміниться. Візьму до уваги.
Дякую вам за увагу до “Хітри” і за вашу рецензію — мені було дуже приємно її прочитати. Тому я теж знайшов час ознайомитися з вашою книгою.
У мене залишилися неоднозначні, але щирі враження. Видно, що історія для вас жива, що ви робите ставку на персонажів, їхню взаємодію та емоційний тон. Разом із тим особисто мені в деяких моментах було складно повністю включитися в події, бо не всюди вистачило зрозумілості в логіці світу, реакціях героїв і розвитку окремих ситуацій.
Тому, мабуть, скажу так: я бачу у тексті ваш задум і настрій, але як читач не скрізь зміг у це повністю повірити. Проте дякую вам за можливість ознайомитися з вашою працею.
Kassad, Тепер зрозуміло. Моя задача була показати людяність. Що в кожного є свої заморочки в голові, своя невпевненість, страхи, навіть, якщо людина професіонал у чомусь. Кожен може десь затупити. В людини може бути якась своя логіка. Це людський фактор. В кожного свої таргани в голові.)
7.1 Дуже сильна сцена з голограмою на початку — вона гарно передає контраст між красою космосу та тим страхом, який він може викликати. Цікаво спостерігати за динамікою в команді: ревнощі капітана, скепсис Аркадія та незламний спокій Семена. Оксана в цій главі розкривається як справжній інтелектуальний лідер. Фінальний жарт про "інструкцію для чайників" чудово розрядив обстановку.❤️
Віталій Козаченко, Дуже дякую за такий теплий коментар❤️
6.3.
Тут гумор подано дуже атмосферно: він підтримує настрій цієї частини глави, а не перебиває його. Я ще помітив таку мінізакономірність: Семен (вже не перший раз) опосередковано, більше подумки, жартує про котів — у переносному значенні, через щось на кшталт «тягнути кота за хвоста». Це могло б стати цікавою фішкою персонажа, особливо якщо додати йому якусь умовну «дитячу котячу травму» — тоді з’явиться підсвідоме тяжіння до таких ідіом. І саме такі легкі, непрямі жарти й порівняння, не в лоб, а ніби з підсвідомості, виглядають дуже цікаво. Хотілося б від Семена трохи більше саме такого непрямого гумору.
Кінцівка цієї частини — про «футболили-футболили і зафутболили» — теж класна. Особливо вдало спрацювали слова на кшталт «схоже на якусь гру “передай іншому”». Там вийшов тонкий контраст: персонаж ніби сам підводить до відповіді, що це футбол, а потім одразу її перекреслює й переводить у трохи іншу площину — уже не просто про гру, а майже про дівчину, яка переходить з рук у руки, і ніхто так і не наважується її кудись прилаштувати. Можливо, це суто моє особисте сприйняття, але для мене цей момент вийшов смішним.
Анастасія Коваленко, У Вас дуже вірне світосприйняття :). І звісно, дівчина, яка себе поважає принципово не буде річчю, як і спеціаліст, який є цінним не буде об'єктом для футболу :).(Лише в одному випадку, цей принцип порушується, як в принципі у вас і сталося. Той випадок, коли хтось стає небезпечним через свої знання, тоді його треба прибрати подалі).
6.4
Внутрішні переживання і записи в щоденниках стали більш відвертими й цікавими. Саме через них добре відчувається внутрішня логіка кожного члена екіпажу.
Є лише один момент, який, як на мене, варто трохи уточнити. Там, де Оксана говорить про ситуацію з капітаном, ми знаємо, що вона раніше діагностувала тахікардію. У цьому місці напрошується одне невелике уточнення — щось на кшталт: «зараз усе норм». Тоді думка звучатиме точніше.
Під кінець глава ставить багато цікавих питань, і це дуже підігріває інтерес до продовження.
Тож за цю частину глави теж 5*, як і за попередню.
Анастасія Коваленко, Я знаю цей термін в мене по жіночій лінії бабуся, мама, сестра мають медицинську освіту :). Мама - міський кардіолог.
Там просто у самому моменті Оксана каже, що все наче норм, коли кеп. знепритомнів :). Я мав на увазі лише невелике уточнення в тексті, а не заперечення суті, так то все вірно.
Звичайно всій команді психологічно важко, і виходу не має, подобається як описуються думки кожного члена екіпажу, починаєш розуміти кожного, дякую Анастасія.
Лана Сетман, Щіро дякую вам, Лано, за ваш відгук. Я рада, що вам сподобалося.❤️
Після сповіщення з центру обстановка на кораблі напружена.Але понад тривогу та страх перед невідомим члени команди тримаються.Вірю в команду.Написано цікаво.Бажаю успіхів та натхнення.
Валентина Коваленко, Щіро дякую за коментар.❤️✨❤️
Глава 6: вся ситуація із "переведенням на іншого" від начальства із Землі, похоже на таку собі "пастку 22")
цікаво, що буде далі!
Анастасія Коваленко, ну це книжка, аде там трохи по-іншому ситуація була)
а так кажуть в цілому на подібну ситуацію бюрократичну, наприклад як тут)
6.4 Неймовірно напружений розділ! Метафора з кулькою, яка ось-ось вибухне під тиском, ідеально описує стан команди. Дуже цікаво спостерігати за Олександром — він справжня загадка цього екіпажу. Щоденникові записи додають особливої інтимності та щирості.❤️
Віталій Козаченко, Дуже дякую за коментар.❤️✨❤️
Г6"Чорна діра не вбиває, вбиває те, що за нею"))) Це просто супер)) Ні, ну після такої відповіді — успіхів вам у самогубстві — якщо трохи перефразувати, тільки в чорну діру й кинутися. Авжеж рятує гумор. Але теж важливо не переборщити. Чорна піца може обернутися нервовим зривом команди. Тож, напевно кухарю треба інколи й білу піцу робити. Жартую.))) Ех, шкода, що у нас немає поруч невеличкої чорної діри. Щоб ми туди могли кидати не тільки не смачну піцу, а й свої проблеми. Інколи навіть двоногі. З автоматами)
Анастасія Коваленко, ❤️❤️❤️
чудова книжка!
вражає своїм змістом)
можливо колись ми зможемо написати щось разом!)
Ivaarr, Дякую.вам. ❤️Цікава пропозиція.
Вітаю з новинкою✨ додала до бібліотеки.
Магістр Анімарум, Дякую.✨❤️✨
6.3 Вам вдалося показати не просто технічний бік польоту, а саме людський фактор — як невизначеність і цинізм командування впливають на моральний стан екіпажу. Діалоги живі, а фінальна фраза Олександра про гру в «передай іншому» ідеально підсумовує весь той бюрократичний абсурд, у якому вони опинилися. Дуже хочеться дізнатися, як вони будуть виплутуватися з цієї пастки.
Віталій Козаченко, Дякую за коментар. Вже в главі 7 ви дізнаєтеся про способи виживання в чорній дірі, які буде втілювати команда.❤️
6. Глава. Дуже сподобалось, як у цій главі обіграні сон, пробудження Оксани і її подальша реакція. Вийшло не просто як технічний перехід між сценами, а як цілком живий момент: після емоційного і фізичного виснаження людина прокидається, повертається в реальність і майже одразу знову змушена включатися в ситуацію.
Кулінарія тут цікава і доречна, але є нюанс: у космосі така їжа навряд чи була б повсякденною нормою. Зазвичай раціон там компактний і довготривалого зберігання, а щось “домашнє” логічніше подати як рідкісний запас або бонус для морального стану. Бо зараз складається враження, ніби для космосу це звична кухня, і це трохи вибиває з атмосфери.
Треба у наступній главі додати якусь фразу повара щось на кшталт "ще 4 дні і банкет закінчаться. І знову перейдем на... , сподіваюсь в нас буде можливість відсвяткувати перехід нашої компанії за горизонт подій і подивитись, що знаходиться за ним".
Анастасія Коваленко, Завжди будь ласка :).
П'ята глава. Поступове наростання напруги, сподобалось, що одна й та сама ситуаціє розкладається на різні кути зору персонажів.
З приводу щоденників я зловив себе на думці, що в них здебільшого констатація того, що відбулось за день. В принципі про це все ми дізнаємось і в главі. Хотілося б там бачити ще трохи додаткової інформації, якої нема в главі, типу особисте ставлення. Було б ще сильніше, якби в щоденниках з’явилося більше того, чого не видно назовні: приховані образи, підозри, дрібні деталі сприйняття, внутрішні зсуви.
У четвертій главі (в щоденниках) такі тонкі натяки присутні :) і це мені тоді сподобалось.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за коментар. Так дійсно спочатку в них констатація фактів і деякі натяки. Потім буде більше думок. ❤️
4-2, 4-4. Доволі лаконічні пояснення технічних термінів дозволяють понизити вхідний поріг знань для читача, атмосфера глав напружена, проте читається доволі легко. Кожен діє окремо в рамках своїх компетенцій.
Цікаво, спостерігати, як окремі спеціалісти в різних областях намагаються кожен по своєму знайти рішення .
Конкретно за цю главу 5*.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за ваш відгук.❤️✨❤️
6.2 Цікавий поворот із офіційним повідомленням. Центр поводиться холодно і прагматично, що створює чудовий контраст із живою реакцією екіпажу. Оксана постає не просто лікарем, а справжнім психологом для Дмитра. Її впевненість і навіть певний азарт щодо «розумних вимірів» додають історії інтриги. Фінальний діалог про заголовки в газетах — чудовий штрих до характерів персонажів.
Тут наукова фантастика подана не як класичне hard sci-fi з формулами, протоколами й культом технічної достовірності, а радше як іронічна космічна трагікомедія: не про те, як працює машина, а про те, як люди в красивій формі летять назустріч катастрофі й намагаються жартувати, поки безодня вже махає їм рукою. Тобто не «наука веде сюжет», а «людський фактор красиво все псує». 2. І дуже видно, що екіпаж підготовлений у стилі «головне — ентузіазм». Пілот емоціонує швидше, ніж діє; капітан мотивує замість жорстко керувати; інженер жартує про душ, ніби летить у відрядження; дослідниця тримається так, ніби дедлайн страшніший за чорну діру. Ніхто не вмикає повноцінну тривогу, не проводить тотальну перевірку систем і не ставить у центр питання саботажу. 3. А реакція на знайденого на кораблі невідомого взагалі чарівна: замість негайного протоколу безпеки, ізоляції відсіку й зв’язку з базою — майже камерна бесіда. Якщо зв’язок неможливий, це варто окремо підкреслити — тоді сцена стане логічнішою.
Андрей Романенко (Black Silver), У цій главі вже з’являється більш предметна логіка подій. Оксана робить, мабуть, єдину річ, яку в такій ситуації й мала зробити людина з робочим мозком, — надсилає повідомлення на Землю, поки всі інші ще морально пакують валізи в сингулярність. І добре, що пояснено затримку сигналу: космос, на жаль, не месенджер, де можна поставити «прочитано» за дві секунди.
Логічно виглядає і розмежування доступів до систем. Бо якби будь-хто на борту міг у два кліки змінити курс корабля, це була б не експедиція, а дуже дорога форма колективного самогубства. Жарти починають виглядати не дурістю, а нормальною захисною реакцією психіки, коли реальність уже лякає, а мозок ще намагається переконати себе, що ще можна щось вдіяти.
Але є й місця, де логіка трохи вийшла в коридор подихати. Зв’язаного чоловіка, який проник на корабель і намагався щось змінити, надто швидко підпускають до техніки й узагалі до внутрішніх процесів. У реальнішій моделі його б спершу перевірили, ізолювали, допитали (а не проговорили). Другий момент — реакція на новину, що їх не випадково, а цілком свідомо відправили в чорну діру, все ще надто спокійна.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за коментар. ❤️ Реакція на новину дійсно ще спокійна, бо вони сподіваються ще на те, що координати змінять. Але згодом напруга почне наростати. Особливо, коли день відповіді настане. Потім вони ще відкриють для себе моменти про які не знали про цю подорож.
Анастасія Коваленко, Я розумію що, мій коментар вийшов доволі критичним, але тут, мабуть, говорить моя любов до наукової фантастики і багато прочитаних творів цього жанру. У такому жанрі «за кадром» майже не сприймається: або подія є на сторінці, або для читача її нема. Бо саме тут на перший план виходять системність, протоколи, виконання протоколів і логіка розвитку подій. Видно, що це не зовсім Ваш «рідний» жанр, але, як то кажуть, ласкаво просимо до клубу фантастів :) ❤️❤️❤️.
Мабуть, це ще й моя професійна деформація: так вже вийшло, що я кандидат технічних наук, і для мене науковці в кризі мають поводитися як науковці. Тобто перше, що вони роблять, — збираються, оцінюють ситуацію і накидують хоча б кілька робочих варіантів. Наприклад: перевірка дублюючої навігації, спроба ручного перерахунку курсу, відключення автопілота й ізоляція підозрілих модулів, аналіз запасу палива для маневру, використання гравітаційного маневру, скидання маси корабля, пошук аварійного контуру керування через пілота або окремого навігатора. І цими інструментами автор має керувати напругою "в кадрі", щоб створити атмосферу, де люди справді борються, а не просто красиво летять назустріч проблемі :).
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за ваші зауваження. Я не сприйняла їх як критику. В мій замисел не входило писати науковий словник. Я прочитала уважно умови конкурсу, де твір має бути без сильно наукових описів, з гумором, легкий. За кадром я залишила те, що не має суттєвою різниці. Все потрібне буде обговорено по тексту. Наукові терміни теж є, але пояснюються в діалогах, щоб необізнвний читач не почувався, що щось не розуміє. Крім того, це не просто вони там летять. Далі, вони остаточно зрозуміють своє становище, там вже буде більше наукових пояснень, бо вони реально будуть шукати вихід.
Це мій перший твір у даному жанрі. Та я вам вдячна за ваш професійний погляд, це для мене цінно. Сподіваюся ви оціните твір у повному обсязі після прочитання. Мені важливий відгук такої компетентної людини як ви. ❤️❤️❤️
Анастасія Коваленко, Якщо у Вас буде час, то мені було б цікаво дізнатись Ваш погляд і критичні моменти до твору: "Боги з гуртожитку".
Андрей Романенко (Black Silver), Я вже почала читати ваш твір і сьогодні продовжила. Коментар з своїми думками вам залишила під книгою.
Анастасія Коваленко, Дякую за зворотній зв'язок.
Щоб зрозуміти краще твір спробуйте уважно прочитати главу 4 "За натхнення", тоді Вам стане зрозуміліше що відбувається з Тімом і як все працює, це ключова точка сюжету. Інакше далі ви можете заплутатися у багатьох моментах "що, як і навіщо". :)
Анастасія Коваленко, добре :). Я почитаю далі й потім дам Вам більш цілісний зворотний зв’язок.
Якщо чесно, мені у Вашому випадку більш цікаво спостерігати не за розвитком самого твіру, а за Вашим розвитком, як Автора у процесі написання. І що цікаво — це вже починає бути помітно навіть після кількох прочитаних мною глав. Тобто видно не просто текст, а поступове входження автора в жанр, пошук інтонації, логіки й власного способу подачі.
Насправді, коли я пишу критичні зауваження, то це не особиста критика, а радше підсвічення моментів, на які Вам як автору варто звернути увагу, якщо вже взялися за цей жанр :). Я взагалі вважаю, що саме конструктивна критика допомагає автору рости, розвиватися і краще відчувати сильні та слабкі сторони свого твору.
Відповідно до конкурсу, то так, там так напряму і сказано, щоб не заморочуватись з технічною частиною, але саме ця частина і робить твори цього жанру сильними чи слабкими.
Натхнення Вам і легкого пера :).
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую вам за ваші зауваження. Я це ціную і не ображаюся на критику. Ви надали мені реальний зворотній зв'язок про ваші думки по твору. Це для мене цінніше ніж пластикові посмішки. Я вам за це вдячна. Стосовно наукових термінів вони в мене ще будуть далі, не хвилюйтеся. Тема чорної діри - це тема, яка мене зацікавила ще давно. Але конкурс дав поштовх для створення сюжету на цій темі.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за коментар. ❤️ Стосовно, того, що його б допитали. Я не писала такі подробиці, так як вони наче за кадром. Його могли допитати коли знайшли. Я не описую кожен їх шаг погодинно. Крім того в перший день, команда ще не усвідомлювала повністю свій стан. Сюжет буде розкривати поступово нові і нові повторити.
Андрей Романенко (Black Silver), І третє: якщо навіть капітан не має аварійного доступу до зміни курсу, це треба окремо підсвітити, бо інакше виглядає так, ніби система краще захищена від екіпажу, ніж екіпаж — від гарантованої смерті.
Загалом глава працює добре там, де чорна діра перестає бути «помилкою» і стає навмисною місією. Оце вже справді цікаво. Тут історія починає пахнути не просто фантастикою, а змовою, холодним розрахунком і дуже поганим ставленням керівництва до поняття «інформована згода».
Починають відчуватись "правила цього світу", де керівництво може творити все, що хоче і йому за це нічого не буде.
Андрей Романенко (Black Silver), По сюжету їх навмисно відправили до чорної діри. І звісно зробили все, щоб вони не змогли самі змінити маршрут. Дякую за такий розгорнутий коментар.
Андрей Романенко (Black Silver), Фінал першого дня виглядає логічно: після шоку від нових координат, появи Олександра і усвідомлення, що швидко виправити ситуацію вони не можуть, команда природно переходить не до дій, а до режиму очікування, адаптації й осмислення того, що сталося. Саме тому капітан збирає всіх, просить вести записи й розходитися по каютах — це водночас і підтримка дисципліни, і спосіб дати людям хоч якусь внутрішню опору. Через щоденники добре видно різницю в реакціях: Семен ховає тривогу за побутом і самоіронією, Аркадій — за нервовістю й страхом, Дмитро тримає роль лідера, а Оксана намагається втриматися за науковий аналіз і роботу.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за такий розгорнутий відгук.❤️✨❤️
Анастасія Коваленко, Продовжив читати. Відразу у главі 4.1. на самому початку йде просадка в ритмиці.
А взагалі "Гра в асоціації" та кулінарні таланти Семена в цій главі мені сподобались".
«Оксана прокинулася і потягнулася у ліжку. Воно було невелике, біля голови був розкладний стіл, де був прикріплений ноутбук і лежав щоденник… Це було невелике приміщення… Ліжко було прикручене до стіни… Під ліжком були вбудовані висувні ящики…»
На самому початку глави 4.1. трохи впадає в око надлишок однотипних конструкцій із «було / був / були». У цьому фрагменті буквально в два абзаци повторюються 7 разів. Через це початок звучить доволі важкувато й описово, ніби текст поки не пішов у живий ритм, а ще тільки розкладає предмети по місцях.
А взагалі глава мені сподобалась, "Гра в асоціації" класна. І кулінарні таланти Семена цікаво обіграні.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за коментар. Та таке враження, що ви у главі тільки опис помітили. Він всього трохи, щоб описати обстановку, але не перевантажувати. Можливо, ви праві, що повторюється слово "було", тоді вже запропонуйте, як це замінити, який вихід ви бачите.
Анастасія Коваленко, Під ліжком ховалися вбудовані висувні ящики для одягу, книжок, невеликих інструментів, сувенірів та інших дрібниць, без яких людина чомусь завжди почуває себе некомфортно навіть якщо наразі вони не є необхідними.
Усе це добро хтось ретельно вмонтував у каркас ліжка, так, щоб воно зручно відкривалося, як шухляди, цей хтось, б'юсь об заклад, дуже сильно не любив порожній простір і вирішив помститися йому цією напівспартанською архітектурно, економлячи на кожному квадратному дециметрі приміщення.
Окремим приводом для гордості цієї каюти, очевидно, була маленька прозора душова герметична капсула. Власна.
Анастасія Коваленко, Ви не праві, про сніданок я сказав, що мені сподобалась. З технічною частиною теж все добре, пояснення явища...
Якби я писав цей фрагмент, він виглядав би у моєму стилі, який відрізняється від вашого.
Оксана прокинулася й потягнулася в ліжку. Воно виявилося невеликим, а прямо біля голови причаївся розкладний столик, до якого був прикріплений ноутбук, поруч лежав щоденник. Тож коли вона, ще напівсонна, вирішила потягнутися, реальність у відповідь одразу врізала її рукою об стіл.
— А-а-а! Що це таке? — пробурмотіла вона, ще не прокинувшись остаточно.
За мить Оксана трохи піднялася, сіла на ліжку, розплющила очі й оглянула кімнату, де їй доведеться жити найближчі дні (звісно вона сподівалась, що не тільки найближчі). Приміщення було невелике, зате організоване з тією суворою функціональністю, яка ніби одразу попереджає: «Це тобі не п'ятизірковий готель». Ліжко закріплено до стіни, над головою висить той самий розкладний стіл, а трохи вище — шафи для особистих речей.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую за ваш погляд. Деякі слова "була, був" я замінила.
стосовно про сніданок, то я рада що вам щось сподобалося. Просто я не відразу помітила навіть цю фразу в кінці. Ви написали стільки про обстановку, що здається в мене там меньше про неї було написано, ніж їй приділили увагу. Не думала, що цей невеликий опис так зачепить.
Та я вам вдячна, за ваш погляд зі сторони. Доводиться писати швидко, щоб встигнути на конкурс, тому десь є повтори. Дякую за слушні зауваження.
Та ще хотіла б вас попрохати. Будь ласка, коли будете коментувати наступні глава, то пишіть їх окремими повідомленнями, щоб не мішати все на кучу.
І ще раз вдячна вам за слушні зауваження.
Анастасія Коваленко, Я чому пишу все тут. Довгі історії переписок ніхто не читає, тому я пишу тут такі моменти, які (суто на мою думку) можуть бути трохи скореговані.
І я Вас цілком розумію. Я й сам намагаюсь дописати книгу для конкурсу. Хоча в мене вже набралось майже 300к знаків, але по сюжету вона ледве перевалила за середину :). Тож треба трохи поквапитись.
Якщо в моїх текстах знайдете слабкі місця, які вибиваються з ритмики або ще щось, то теж пишіть :).
Те, що ви реагуєте на зауваження і покращуєте свою роботу, то це вам плюс, як автору.
Андрей Романенко (Black Silver), Та довгі історії теж можуть читати. Просто будь, ласка, хай коментар до різних глав буде відокремленим. Я не проти конструктивних зауважень, та хоча б і про хороше пишіть на початку.
Я намагаюся людям так писати. Пишу про хороші моменти в главі, в середині якщо є зауваження і в кінці щось хороше.
Не всі люди читають середину. Особливо, якщо коментар довгий. Але читать початок точно.
Тай відповідати легше коли лише один коментар по главі.
Якщо не вистачає знаків сказати, що хочете про одній главу чи розділ в одному сповіщені, тоді вже під коментарем інший коментар можете додати.
Окремі коментарі також просувають книгу. А під коментарями якось не рахуються.
Я вам також буду писати окремі коментарі. І якщо щось, на мою думку, буде здаватися не таким - зазначу.
Анастасія Коваленко, Добре, домовились.
Анастасія Коваленко, Добре, домовились.
Вітаю з новинкою! Натхнення, легкого пера і "хай прибуде з вами успіх"!
Шаграй Наталія, Дякую.❤️✨❤️
Дякую що завітали до мене на сторінку, та за ваші привітання, ❤️ Вирішила і до вас завітати. Вітаю з публікацією цієї книги. Я бачу
вона пишеться на конкурс, Якщо так то бажаю успіху у ньому. Хотіла вас запитати ви вже зареєструвалися? Тому що я не побачила вас серед учасників, чи ще проходите модерацію?
Анастасія Коваленко, Дякую за відповідь, мені просто цікаво я подала також книгу на конкурс, десь всередині лютого але вона ще на модерації
Схоже команду підбирали за принципом "не шкода". Капітан в роках для космосу, ще й з кров'яним тиском. Пілот молодий, але трохи тупить. Семен механік зовсім нічого не знає про космос. Дослідниця жінка без сім'ї і дітей, а для такого козла, як Адмірал, взагалі не рахується за одиницю.
Ситуація нагадує мені фільм "Підняти перескоп". Там теж в команду ніхто не вірив. Сподіваюся наші відчайдухи не підведуть.
Валентина Бродська, Дякую за коментар. Цікаве ваше спостереження про кров'яний тиск. Я вже думала ви завтрашню главу вже прочитали.) Команда дійсно не випадкова. Все далі буде.
Фільми "Підняти перескоп" не дивилася. Але сподіваюся вас сюжет не розчарує.❤️
3.1 могли б і розв'язати Сашка.
Валентина Бродська, Розв'яжуть не хвилюйтеся. Дякую за коментар.❤️
2. Я уявляю скільки коштує той корабель, щоб от так бездумно кинути його у чорну діру
Валентина Бродська, Там не все так просто, як здається на перший погляд. Дякую за коментар.❤️
6.Сцена зі сном Оксани дуже влучно передає той фоновий стрес, у якому живе команда. А відповідь із Центру — це просто втілення бюрократичної байдужості, що лише посилює відчуття самотності героїв у космосі. Але Семен знову врятував ситуацію! Опис "Галактичної піци" з активованим вугіллям — це щось неймовірне, справжній арт-об'єкт. Чудово, що розділ завершився на такій щирій та веселій ноті. Гумор — найкращі ліки від страху перед чорною дірою!
Віталій Козаченко, Дуже дякую за ваш відгук. Я рада, що вам подобається. ❤️✨❤️
5.3-5.4. Було цікаво побачити, як по-різному герої сприймають реальність. Аркадій явно відчуває ревнощі та напругу щодо Олександра, а думки Оксани про "космічний сад" та страх перед невідомим додають розповіді особливої глибини. Капітан Дмитро — справжній стержень команди, хоча видно, як важко йому дається ця впевненість.
Віталій Козаченко, Щіро дякую за ваш відгук і уважні спостереження.❤️✨❤️
5.1-5.2. Дуже живий та атмосферний розділ! Мені сподобалося, як через побутові дрібниці — приготування млинців чи невміння Капітана користуватися кавоваркою — передається справжня близькість команди. Це створює сильний контраст із невідомістю, що чекає на них попереду. Гумор Семена про „майстерню по ремонту чорних дір“ та нащадків у вигляді локшини чудово розряджає напружену обстановку. Капітан викликає щиру симпатію — приємно бачити лідера, який піклується про психологічний стан команди навіть через сніданок.
Віталій Козаченко, Щіро дякую за такий розгорнутий і теплий відгук.❤️✨❤️
Г5. Ні, ну тут мені самому захотілося млинців й запашної кави. Команда притирається, придивлятися до новачка. Хоча, я б його трохи тримав по далі. Він досить неотесаний для таких речей. Але, здогадуюсь, що він ще знадобиться, раз Ви ввели його в сюжет. Відповіді з Землі немає. І це насторожує. Проте, може це навмисне, щоб не змінювати планів. Жарти доречні, однак трохи з чорним гумором, бо жартують про можливу смерть. І це додає драматизму історії. Знаєте, Анастасіїє, хотів би Вам порадити в діалогах вживати кличний відмінок повсюдно. Ви його частково вживаєте, але не всюди. Наприклад: Оксано, Стефане, Аркадію, Олександре, Семене, капітане, кухарю, майстре, техніку, професоре, і так далі. Буде набагато гармонічніше. Чекаю на а продовження.✨
Ромул Шерідан, Щіро дякую за такий розгорнутий відгук і зауваження. Зверну увагу. ❤️
Читати дуже цікаво. Яскраво описується обстановка відсіків корабля. Створюється враження присутності. Персонажі не втрачають почуття гумору в ситуації, що склалася. Чекаю продовження.Бажаю успіхів та натхнення.
Валентина Коваленко, Щіро дякую за відгук.❤️✨❤️
Г4.Ну, так, у такому випадку — відчутті небезпеки найкраще трохи озирнутися. Тоді пачится все трохи інакше. Дійсно доречно жартувати з небезпеки. І такі речі, як яєшня з чорним рисом з назвою " Чорна діра " — дуже доречна. А найкраще, що Оксана відправила запит до Землі.
Ромул Шерідан, Дякую за коментар.❤️✨❤️
4. Ця глава тримає в напрузі до останнього слова. Дуже співчуваю Оксані — її страх перед невідомим та жага до життя прописані неймовірно щиро. Семен у цій частині виступає справжнім "островом стабільності", його гумор та турбота про команду додають тексту теплоти. А щоденник капітана Дмитра показує, наскільки важко бути лідером, коли ти сам шукаєш підтримки.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Дуже дякую за ваш коментар.❤️❤️❤️
Розділ 3.4 вийшов дуже глибоким. Мені надзвичайно сподобалася ідея з щоденниками — це дозволило побачити героїв без масок. Семен зі своїм "гапликом" та почуттям нікчемності на фоні вчених виглядає дуже зворушливо і по-людськи. А роздуми Оксани про те, чи вірить вона сама в порятунок, додають сюжету справжнього драматизму. Ви чудово показали, що за зовнішнім спокоєм кожного члена екіпажу ховається особиста буря.
Віталій Козаченко, Дуже дякую вам за відгук.✨❤️✨
Прочитав розділ 3.3. Тепер назва книги заграла новими барвами! Ідея про те, що Код Всесвіту схований саме у сингулярності чорної діри, — це потужний науково-фантастичний хід. Дуже сподобалося, як ви вплітаєте складні теорії про білі діри та інші виміри у звичайну розмову екіпажу. Це додає історії інтелектуального шарму. Фінальна репліка Олександра про "найкраще місце для відпочинку" чудово підкреслює його скепсис на фоні загального оптимізму. ✨♥️✨
Віталій Козаченко, Дякую вам. Там попереду і інші цікавості про чорну діру, теж наукові, і теж в формі діалогів. Чим ближче вони до дірі і коли повністю зрозуміють своє становище, тим більше вони будуть шукати реальний шлях порятунку.
Дякую вам за відгук.❤️
3.1-3.2. Яка сильна сцена на містку! Ви чудово передали цей перехід від легких жартів Аркадія про "президента в іншому вимірі" до важкої тиші в кінці. Олександр виглядає як пророк лиха, якого команда спочатку не хоче сприймати серйозно. Іронічно, що вони намагалися врятуватися через "пошту для зв'язку", не знаючи, що їх уже давно списали з рахунків.
Віталій Козаченко, Дуже дякую за відгук.❤️
2. Прочитав другу главу. Дуже сильний емоційний контраст! Якщо в першій главі ми бачили іронічний екіпаж, то тут — залаштунки місії, які виглядають досить похмуро. Образ Адмірала вийшов по-справжньому відштовхуючим: його фанатичний блиск в очах і ці рукавички, що символізують відстороненість, пробирають до морозцю. Бідний Олександр, можу тільки уявити його розпач, коли він зрозумів, що екіпаж фактично приречений. Тепер за долю героїв переживаю ще сильніше.
Віталій Козаченко, Щіро дякую за ваш відгук і що поділилися емоціями.❤️
Вітаю! Як і обіцяв, завітав до вашої книги «Код Всесвіту: Чорна діра» і вже почав читання.
Одразу хочу відзначити чудову динаміку та живі діалоги. Особливо порадував гумор екіпажу — він додає історії особливого шарму! Жарти про «міністерство душових систем», «космічну локшину» та «зарплату у вигляді чорної діри на рахунку» змусили щиро посміхнутися. Ви чудово передали атмосферу в команді: навіть перед обличчям небезпеки вони не втрачають оптимізму та іронії.
Але фінал першої глави з появою зв’язаного диспетчера миттєво змінив настрій на детективний. Дуже заінтригований — хто він і що насправді відбувається на «Горизонті 7»?
Книгу вже додав до бібліотеки та поставив вподобайку. Бажаю Вам натхнення та багато вдячних читачів!♥️♥️♥️
Віталій Козаченко, Дуже дякую за такий розгорнутий відгук. Мені приємно, що вам сподобались жарти і ви оцінили Олександра в кінці, який і мав додати інтриги після деякого розслаблення гумором.❤️❤️❤️
Прочитав 5-ту главу)
Цікаво все-таки, чим завершиться ...
Сподіваюсь, вони опиняться у новому Всесвіті відразу після великого вибуху))
Максим Лев, Дякую за відгук. Сподіваюся вам сподобається те, що з ними станеться потім.))
Цікавий початок. Керівники, що холоднокровно дають накази, які треба виконати ціною власного життя. І людина, яка намагається чинити опір, бо відчуває, що так не має бути. Знайома історія. Мабуть це частина людського існування. Буду з задоволенням читати.
Оксана Трофименко, Дякую за такий розгорнутий відгук.❤️✨❤️
Цікавий розвиток подій. Дуже схоже на змову десь у верхах, що приймали рішення про участь у місії. Мені загалом сподобалося, що в тексті Ви в рамках діалогів між персонажами подаєте наукові деталі. Таким чином текст позбавлений сухості. Також подобається гумор. Дуже цікаво, які події очікують команду далі. Здається, легко не буде. Бажаю успішно пройти модерацію. До речі , приберіть решітку в написанні хештегу конкурсу. Має бути просто "кодвсесвіту". Інакше при натисканні переходить не туди) Чекаю на продовження ✨
Ромул Шерідан, Дякую за такий розгорнутий відгук. І дякую, що про хештег згадали. Бо я бачила, що в умовах з хештегом написано, а в деяких авторів без нього. Та я не знала як правильно треба. Дякую, що пояснили. Виправила.
Цікава і легка для читання історія + гумор = занурює в читання. При всій трагічності ситуації екіпажа, у мене викликає інтерес до читання. Тепер у людства буде інструкція " Чорна діра для чайників"... далі буде...
Лана Сетман, Дякую, що читаєте. Мені приємно, що вам подобається. Такі відгуки надають натхнення. ❤️
Вітаю з початком нової історії! Успіху на конкурсі:)♥️♥️♥️
Сніжанна Четверт, Дякую за підтримку.❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою! ❤️❤️❤️
Лана Нова, Дякую! ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою!
Нехай ця історія знайде багато читачів, подарує автору натхнення та море теплих відгуків.
Стейсі Мур, Дякую за побажання.❤️
Прочитав чотири глави, що зараз викладені!
Дуже сподобалось! Почуття гумору у персонажів відмінне, відразу видно, набирали у політ людей стійких у кризових ситуаціях, ахах)
Поворот сюжету щодо справжньої мети місії звичайно (без сполйерів) і таке буває....
Ідея з щоденниками кожного члена екіпажу мені довподоби, більше розкриває кожного персонажа, їхні переживання і надії.
Дуже цікавить, що буде далі, та чи вийдуть вони у новий вимір за горизонтом подій дири!
Максим Лев, Дякую за такий розгорнутий відгук. ✨Рада, що вам сподобалося.
Цікаво, чекаю продовження.
Анастасія Коваленко, чекаю...
Вітаю з новинкою☀️☀️☀️
Alika Ost, Дякую.✨✨✨
Вітаю з новинкою! Бажаю книзі багато читачів, а автору — натхнення для нових історій.
The goddess Aphrodite, Дякую. ❤️
❤️❤️❤️
Тетяна Степанкевич, Дякую.❤️
Вітаю з новинкою ⚡ Бажаю успіхів у коді всесвіту ✨
Анастасія Коваленко, Я вже прочитав наявне. І дуже цікаво)
Вітаю з новинкою.
Руслан Баркалов, Дякую.❤️
Вітаю з новинкою✨✨✨
Магистр Анімарум, Дякую ✨❤️✨
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати