3 794
“Серце, що витримало”
Анотація до книги "Повернути й прийняти"
Коли минуле не відпускає, найбільша сміливість — це дозволити собі жити далі.
Богдан повернув найдорожче — доньку. Але чи цього достатньо, аби знову стати собою?
Оля хоче повернути сина, але спершу мусить повернути себе.
У центрі — історія про другий шанс, де внутрішнє зцілення стає передумовою любові.
Вона вчиться бути матір’ю, не втрачаючи себе. Він шукає рівновагу між відповідальністю, професією й щирими почуттями.
Їхня зустріч — не романтична мрія, а перевірка зрілості й довіри.
Чи здатні вони не лише повернути втрачене, а й витримати все, що прийде після?
Богдан повернув найдорожче — доньку. Але чи цього достатньо, аби знову стати собою?
Оля хоче повернути сина, але спершу мусить повернути себе.
У центрі — історія про другий шанс, де внутрішнє зцілення стає передумовою любові.
Вона вчиться бути матір’ю, не втрачаючи себе. Він шукає рівновагу між відповідальністю, професією й щирими почуттями.
Їхня зустріч — не романтична мрія, а перевірка зрілості й довіри.
Чи здатні вони не лише повернути втрачене, а й витримати все, що прийде після?
Зміст книги: 43 глави
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за вашу історію. Багато творів на Букнеті такі, куди люди тікають від проблем - з ідеальними героїнями, з зручними дітьми... які вміють з усіма знайти спільну мову. Це важливо - така психологічна розгрузка. Але ваш твір показує приклад, що може бути складно, довго і проблемно - а жити ми маємо все-таки не уявне життя- а те, що є. І він є підтримкою іншого роду - не тимчасовим забуттям, а тривалою опорою. І окреме дякую за нестандартну Любу, за те, що ви її не демонізувати)
Дієз Алго, дякую, мені було важливо це почути
Щиро дякую за цю життєствердну історію:):):) Бажаю Вам подальших успіхів у творчості, багато читачів, Божої допомоги і благословіння
Тетяна Худя, щиро дякую❤️
На мою думку, Оля прийняла правильне рішення стосовно свого подальшого життя і стосовно Олежика. Якщо б вона зараз продовжувала наполягати на зустрічах з Олежиком, то тим самим провокувала б Олексія і його матір налаштовувати Олежика проти неї. А так в особі Люби у Олі є, щонайменше, розуміюча її людина. Тож, якщо Оля якось налагодить спілкування з Любою, розкаже їй свою історію, щоб Люба знала її не лише від Олексія чи свекрухи, і попросить Любу, як людину, яка виховує Олежика, посприяти тому, щоб Олежик, хай, навіть, і трохи згодом, як підросте, дізнався, що його мама Оля любить його і не по своїй волі змушена була жити окремо, проте, добровільно сплачувала аліменти і приїжджала, щоб розпочати спілкування з ним.
Тетяна Худя, Мені яраз і хотілось показати, що жінки можуть бути не суперницями, навпаки - союзниками, посестрами. І в такому випадку, вони діють злагоджено заради тих кого люблять. І тоді - щасливі всіснавколо. Люба любить Олкжика, як рідного сина, але не конкурує з Олею за його любов. Так само, як і Оля
Невже Олексій так нічого і не зрозумів? Його навчили праці, але не любові. Він не вміє співчувати і відчувати. Це також біда.
Віта Лісова, чесно кажучи саме так і планувала завершити цю книгу, але коли почала писати розділи від Олексія, щось пішло не за планом ))) Вже за тиждень завершення книги, зараз працюю над епілогом, сподіваюсь він вас не розчарує. буду чекати на ваш коментар
Ви описуєте проблеми, про які не прийнято говорити. Часто можна почути що депресія- це просто лінощі. Оля змогла звернутися до спеціалістів, а багато хто звертаються до алкоголю, наркотиків, ідуть з життя. Сподіваюся що Оля поверне в своє життя Олежика,. А ще допоможе Любі.
І можливо згодом наважиться народити. Але про це ми прочитаємо в третьому томі.
Спасибі що не мовчите
Віта Лісова, Її накриває, бо Олексій не достатньо включений батько, і це він ще багато робить в порівнянні з першим шлюбом. Нажаль типова ситуація. А Мар'яна має свій болісний досвід, ви праві.
Читаю продовження історії Олі. Перша частина вразила глибиною і якоюсь близькістю моїй натурі. Все ніби про мене... Але продовження, це просто вибух моїх емоцій. Я рідко плачу, а тут не можу зупинитися. Ніби хтось відкрив мою бляшанку консервним ключем. Тут і ковід, і війна, і незламність наших людей, і віра в майбутнє. Дякую за вашу роботу. Це поки що перша книга про дійсність , яка показує наше справжнє життя: без прикрас, без фантазій....
І окрема вдячність за відсутність орфографічних помилок. Видно що текст вичитано.
Світлана Шнипоркова, ваш коментар розчулив мене до сліз. Я дуже рада, що історія змогла торкнутись вашої душі.
Мої щирі вітання. Зацікавили
Олесь Король, Бажаю приємного читання
Вітаю з новинкою! Успіхів автору і книзі
Лана Рей, дякую ♥
Вітаю з новинкою!!! Нехай книга знайде багато читачів)
Тамара Юрова, щиро дякую ♥
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати