Братство Хроноса

Лекса Т. Кюро

26.12.2025, 21:11:54

Добрий вечір, Світлано. Прочитала розділи про Домаху й її весілля. Бідна дівчина, не проста в неї доля. Чимось Білосніжку зі злою мачухою нагадало мені це. Але сама Олівія своїм вайбом нагадала мені мадам Мотеспан — фаворитку Людовика Чотирнадцятого. Та й взагалі всі ці королевська інтриги чимось схожі на інтриги Англії й Франції: одруження за розрахунком, влада, неадекватна розкіш тощо. А ще трохи вайб «Ігри престолів» зловила), особливо щодо сцен з Віктором, його особливими вподобаннями та те, як він з Домахою вчинив... Утім, вона молодець, що не здалася й почала вести себе, як справжня королева. Я так розумію її історія тут не просто так виникла, і, напевно, шляхи героїв з попередніх розділів і її якимось чином перетнуться.

А щодо Міченого... Ох, складний дядька, зі своїми амбіціями. Як антигерой — шикарний, як людина — суцільне зло.

Лекса Т. Кюро

21.12.2025, 19:51:30

Прочитала всі розділи про поселення саваші, про їхній устрій /матріархат — то круто!)/, про те, як вони прийняли Северина, далі йому їжу й кров, нове ім'я Сатха. Про те, як він став одним з них, подорослішав, став справжнім воїном. Як зустрив людину й як рушив з ним в свій світ.

Северина можна зрозуміти, він наче Мауглі в цьому племені: свій серед чужих, але при цьому інший. Тож, звісно, що великий світ манить його. До того ж помста за батьків теж є його рушійною силою.

Шандру теж можна зрозуміти, вона допомогла йому врятуватися, привела в своє плем'я, виховала, зробила з нього справжнього воїна й... відпустила. Це було досить мудро з її боку. Вона справді наче справжня мати для нього. Їхні відносини торкаються душі.

Лекса Т. Кюро

21.12.2025, 18:49:57

Світлано, прочитала ще один розділ й подивилася ілюстрацію до розділу «Історик веде». Окремо дякую за словничок, який дуже допоміг більш точно розібратися зі складною організацією Істориків, Хранителем тощо. Також хочу сказати, що флора й фауна описані неймовірно. У Вас шикарна фантазія, всі тварини такі цікаві, а щодо Плакучих степів — це взагалі вельми оригінально.

Тепер ми знаємо хто, такий Северин і звідки він. А натяк на Кішку-Богиню був не випадковим? Тобто саваші — це щось на кшталт кішколюдей? Бо поки про них лише згадується...
Читаю далі).

Лекса Т. Кюро

21.12.2025, 19:00:22

Розділ «Втеча спадкоємця» трохи більше пояснила долю Северина. І тепер я знаю, як виглядають саваші) Круто!

Лекса Т. Кюро

19.12.2025, 21:06:42

Світлано, доброго вечора! Дуже крута у Вас книга, читаю з задоволенням! Настільки цікавий, якісно пропрацьваний світ, що це неябияк вражає. Персонажі такі колоритні й різноманітні. Северин, Айола та Рудий — шикарна трійка. Поки прочитала перші три розділи, але зав'язка вже відчувається, і я в передчутті цікавезних пригод. Буду періодично писати Вам коментарі. Не обіцяю на кожен розділ, але загальні думки й враження буду залишати!)
Бережіть себе та своїх! Натхнення та успіху Вам! Мирної ночі!

Тарас Поліський

16.12.2025, 00:11:25

❤❤❤

Olena Mazurenko

15.12.2025, 19:54:01

Це дуже класна книга! Я під враженнями!

Olena Mazurenko

15.12.2025, 19:53:33

Дуже гарна, яскрава, цікава у вас книга. Читати саме задоволення. Глибоко і колоритно, атмосферно і динамічно. Часом дуже неочікувано, часом весело, і весь час важко відірватися від читання.

Соломія Вейра

12.12.2025, 16:09:53

Яка глибока тема! Вітаю!

Раїса Ткачук

10.12.2025, 22:44:56

Класна кінцівка! Обожнюю хепіенди.))) І плюс є натяк (надія для читача) на продовження.
Дякую за цікавий твір!!!

Анна Лінн

08.12.2025, 14:05:51

Мені дуже подобається підхід до назв. Видно, що цю планету колись заселили вихідці із Землі. В основі багатьох топонімів лежить латинська мова, яка допомагає одразу створити певні асоціації. Окремі ж назви та імена також акумулюють зв’язок із минулим Землі, традиціями її народів і, вочевидь, були закріплені серед переселенців. Тож я, як читач, одразу уявляю певні особливості регіонів і людей.

Анна Лінн

08.12.2025, 09:18:50

Я просто в захваті від мови авторки. Це красивий, насичений, сповнений чарівних описів та епітетів текст, який водночас зберігає динаміку дій і вибудовує яскравий візуальний ряд. Початок твору — це типове зачало пригод у Майна Ріда, коли читача одразу занурюють у картину протистояння людини й природи, яку ця людина прийшла підкорювати. І таким чином від американського фронтиру ми переносимося до фронтиру космічної всесвітньої безмежності. Цей образ нам теж знайомий із кіновсесвітів «Зоряних війн» або «Світлячка» — він перевірений, він працює й одразу налаштовує на відповідну хвилю. І далі авторка зовсім нас не обманює: у певний момент вона відділяє нас від групи досвідчених мандрівників і змушує самотужки розв’язувати фантастичні проблеми, що постають перед героями.

Тарас Поліський

06.12.2025, 22:20:40

Дякую авторці за класну історію.

Таня

01.12.2025, 14:40:31

Рекомендувала вашу книгу кільком знайомим і куму(фанат фантастики).

Раїса Ткачук

29.11.2025, 00:42:33

Цікавий розвиток сюжету.
Короля чітко ''тойво''. По заслуга.
Відкрилася дорога Северину, а він оце саме трохи здрейфив))) Хай вже оговтується від несподіваної пропозиції та погоджується. Я за те, щоб жили вони довго і щасливо!)))

Asashell

19.11.2025, 12:11:48

Відгук у рамках марафону про взаємне читання.
"Це фантастика, яку варто прочитати" - перше, що спало мені на думку. Мені знадобилося кілька перших розділів, бо 5 сторінок - точно недостатньо, щоб зрозуміти суть.
Спочатку було важко зорієнтуватися хто, де, і чому, тому доводилося читати повільно й уважно. А хто ж казав, що фантастика - це легко?)
Авторко, ви майстерно вималювали систему створеного вами світу. Це чітко проявляється в деталях: одяг героїв, природа, їжа, розмови... Це нелегка праця, і вона допомагає читачу краще вимальовувати все у своїй голові.
Склалося враження, що я блукала десь між "Дюною" та "Шаленим Максом".
Розмови живі та дотепні, персонажі - цікаві, є таємничість. Окреме сердечко віддаю за філософські вирази стосовно людства й образ Северина)
З непроханих порад дам таки одну: відредагуйте гарненько текст, або віддайте грамотному редактору і будете мати "брульянт".
Дякую за цікаву історію) Ловіть мою підписку)

Світислава Мудрич

23.11.2025, 19:25:37

Не очікувала любовної лінії. Приємний сюрприз.

Тарас Поліський

23.11.2025, 18:32:39

Не хотів би я мати такого батька, як цей Мічений. Козляра ще той.

Раїса Ткачук

20.11.2025, 21:39:15

Дякую за цікавенне продовження!
Інтригуюче зав'язалася любовна лінія в Домахи і Северина. Цікаво читати і розвиток подій у замку.

Таня

16.11.2025, 23:40:29

Та тут такі пристрасті спалахнули. Цікаво, що з того вийде.

Таня

16.11.2025, 23:37:40

Тарамата така незалежна жінка.

Petro Greenwood

16.11.2025, 23:08:30

Чекаю продовження)

Petro Greenwood

16.11.2025, 23:06:34

Від мене вподобайка.

Інга Вальмор

16.11.2025, 09:52:58

дуже яскраво та динамічно!!!

Тарас Поліський

16.11.2025, 03:20:36

О, то Домаха на нього запала!? )

Petro Greenwood

15.11.2025, 11:09:28

Розділи про Зрячого дуже потужні. Вся книга - це ніби переплетіння різних світів. Авторко, вам подяка.

Ната

14.11.2025, 17:24:23

Цікаво, дякую!

Анастасія Мазуренко

13.11.2025, 20:10:30

Сюжет динамічний, продуманий, захоплюючий. Рекомендую.

Тарас Поліський

13.11.2025, 01:38:00

Про зрячого ну дуже круто написано. Вже читаю про Верхні землі)

Світислава Мудрич

05.11.2025, 12:09:01

Ох і серйозні розділи пішли. Є над чим подумати. Окремий лайк за Зрячого.

Таня

05.11.2025, 22:47:32

Дуже подобається. Кожен розділ.

Раїса Ткачук

03.11.2025, 21:35:21

Дякую за довгоочікуване продовження!
Цікаво було читати зустріч Северина з Кесалонієм, прям відчула напружену атмосферу. А ще дуже сподобалися будинки (колись мріяла про круглий дім), навіяло аналогію з Трипільськими поселеннями.

Історія Міченого багато прояснила тепер.

Розмова з Келхуном прям змусила мене пофілософствувати. Закінчили на інтризі! Дякую! Тепер знову чекаю продовження з нетерпінням!
Натхнення Вам!

Таня

02.11.2025, 12:42:05

Захоплюючий твір, який хочеться читати і читати.

Ніка Цвітан

21.10.2025, 19:28:33

Атмосферний твір, написаний простою гарною мовою. Герої досить колоритні, цікава світобудова, поступове розгортання сюжету - все це захоплює з першого розділу. (В рамках марафону Марії Енріх)

Olena Mazurenko

03.10.2025, 22:19:31

Дуже подобається ваша книга. Хочеться більше дізнатися про Домаху.

Христина Тиндик

21.09.2025, 22:54:27

Дуже сподобалась атмосфера і написання!

Щастя

16.09.2025, 22:34:15

Початок сподобався. Додала в бібліотеку))

Petro Greenwood

16.09.2025, 20:56:18

Занурився у сюжет з головою) Файно.

Тарас Поліський

16.09.2025, 20:40:59

Чекаю продовження.

Мельська Наталі

14.09.2025, 13:02:49

Ця історія — як теплий вечір біля вогнища з друзями: прості радощі, жарти, смак чаю і трошки загадкової магії в повітрі. Атмос моментально підкорює: його любов до їжі — це цілий окремий персонаж, і коли він описує страви, у тебе реально бурчить живіт. Ібер — антипод пафосного героя, він такий же простий, як і ти, зі своїми проблемами, і цим він і приваблює.
Автор вміє створити затишок навіть у сценах, де нічого особливо не відбувається: просто посиденьки біля вогню стають моментом «свого кола». А на фоні цього затишку народжується інтрига — загадка з «Останнім Зрячим». Ніби тобі підкинули зерно, і ти вже нетерпляче чекаєш, що з нього виросте.
Мова легка й жива: без важкості, але й без відчуття примітивності. Описи побуту та деталей не нудні, а додають колориту. Це історія, яка не женеться за драмою на кожній сторінці, а розгортає події поступово. І від цього ти віриш у цей світ і його героїв.
Рекомендую тим, хто хоче вийти з ритму «гучних сюжетів» і побути в теплій, дружній історії, де попереду все ще чекає загадка.

Раїса Ткачук

13.09.2025, 23:11:43

Ооо, нарешті прочитала продовження! З кожним розділом все цікавіше і цікавіше! ??

Petro Greenwood

12.09.2025, 20:15:28

Це топ. Читав вашу фантастику з інтересом.

Таня

12.09.2025, 19:34:59

Настільки продумана історія, що прямо бачиш все як фільм. З героїв мої улюбленці - Рудий і Северин. Хочеться дізнатися більше про Айолу.

Тарас Поліський

11.09.2025, 00:23:16

Дякую за якісну сучасну українську фантастику. Я ваш фанат

Ірина Скрипник

04.09.2025, 08:25:56

Початок вразив. Відчувається, що авторка створює власну міфологію. Мова насичена. Жива. Головні герої мають чітко окреслені характери. Їхні діалоги просувають сюжет + розкривають їхні особистості, погляди на життя та взаємини. Завдяки цьому вони виглядають правдоподібними.

Атмос — мудрий та спокійний, один із трьох охоронців. Має сиве волосся, середній зріст та лагідний вираз обличчя. Виконує роль кухаря, майстерно готує. Сприймає світ філософськи.

В той час, як Торік полюбляє гострі відчуття. Більш імпульсивний та прямолінійний. Схильний до ризику та азартних ігор.

Сам же ГГ — дещо наївний, допитливий. Він часто задає питання, які допомагають читачеві краще зрозуміти світ твору.

Взагалі, цей твір — чудовий приклад пригодницької прози. Він захоплює з перших рядків, створюючи цілісний, переконливий світ. Навіть якісь недоліки не хочеться шукати.

Бажаю авторці натхнення і наснаги дописати роман до кінця!

Поліна Ташань

04.09.2025, 10:42:57

Прочитала перший розділ. Дуже атмосферні описи! Просто читаєш і відчуваєш, ніби сам мандруєш із ними цією пустелею (після читання побігла гуглити, як нарізають для смаження змій :) ). Світоустрій цікаво прописаний, хоч поки не зовсім ясна географія планети, та про це, певно, детальніше буде в наступних розділах. Ібер відчуваєтся доволі справжнім. Нелегка в нього робота, нічого не скажеш) Гонор Северина лиш починає відкриватися.
Загальне враження — чудова пригодницька фантастика. Написано вправно та захопливо! Успіхів Вам, пані авторко, і нехай натхнення ніколи не згасає❤️

Тарас Поліський

03.09.2025, 23:21:05

Хороша фантастика і мені пожобалася.

Лана Рей

16.08.2025, 18:25:44

Класно написано. Цікаво з гумором. Прочитала про живіт вагітної бегемотихи і досі сміюсь. Успіхів натхнення і багато читачів. Буду до Вас заглядати.

Світлана Романюк

12.08.2025, 20:13:22

Лайк в підтримку ❤️

Лана Рей

08.08.2025, 19:48:37

Цікавий початок. Дуже атмосферно описана пустеля. Я ніби сама там побувала. Дозвольте дати Вам пораду. Розділи трохи довгі. 3 розділи і 79сторінок. Читачам зручніше читати коротші розділи. Крім того, прочитання рахуються за кількістю розділів. В моїй книзі " Халепа для боса" приблизно така ж кількість сторінок, але розділів значно більше. Якщо я не помиляюсь, то 52. Тобто за ту ж кількість сторінок ця книга одержить більше прочитань і це підійме її вище в рейтингу. Подумайте над тим, щоб розбити цю книгу на більшу кількість розділів.