"Северин серед саваші"

Гео, селище племені саваші

310 рік нового часу

(за дев'ять років до основних подій)

        Настала та передвечірня пора, коли сонячне проміння щоденно змагається з купчастими хмарами, які зявлялися на горизонті. Кулясті, обмазані червоною глиною аборигенські хати, здавалися велетенськими, розмальованими чорною фарбою мурашниками. Деякі з них були побудовані на сваях, високо над землею, інші, ніби гнізда, розмістилися на деревах. Дахи вигнуті, зроблені з товстого важкого листя велетенської папороті. Біля деяких будівель, на відкритому вогні, готувалася їжа, в тіні дерев, на плетених з трави килимах, сиділи діти і плели корзини. Все, що оточувало Северина, було йому чуже, незнайоме. Він відчував щось подібне до того, коли не знаєш де стати, що сказати і де приткнутися. Від просто сидів під деревом, де його залишила Шандра, і чекав на якесь її розпорядження. У довгих мандрах хлопець ніби й призабув, якось відсторонився від того, що сталося в його королівстві,  ще якось міг ігнорувати смерть батьків. Тепер, коли він залишився на одинці зі своми думками, спогади гуртом впали на його голову. Під цією лавиною йому стало важко дихати. Нині, як ніколи, він розумів, що до минулого нема вороття. Все, що йому лишилося – вчитися жити за цих умов, стати достойним сином своїх батьків і… помститися за їх смерть. Помста стала рушійною силою. Зосередившись на цій ідеї, Северину було легше ігнорувати десятки цікавих очей, що прилипли до нього, мов п'явки з того болота, яке нещодавно він мусів перетнути.

      Коли нарешті з’явилася Шандра, хлопець кипів від люті — вимушена бездіяльність і постійне спостереження дістали вкрай. Кішка простягла йому їх традиційний одяг – шкіряну «спідницю». Хоча, слово «спідниця» сюди не зовсім підходило – це був просто шмат коричневої, м’якої шкіри з двома шкіряними мотузками. Северин було подумав, що йому доведеться переодягатися прямо тут, майже посеред селища, але Шандра повела його до одного з будинків, який, як виявилося згодом, належав їй… і двом її донькам: Аахеші і Шанті. Шандра познайомила його з доньками і виділила окрему кімнату.

 – Ти житимеш тут, доки збудуємо тобі окремий дім. Дім словами саваші «імах». «Тхумо імах» – твій дім.

    Син короля був здивований тим, що в середині глиняного дому виявилося досить світло і приємно пахло травами. Стіни вибілені і прикрашені витіюватим орнаментом, невеликі вікна, без рам, закриті шматками слюди. Підлога вистелена якимсь пахучим листям. Спальні місця зроблені з плетених трав’яних мішків наповнених травою. У передній кімнаті стояв стіл, дві лавки і дві скрині.

    Северин «переодягся» у місцеве «вбрання». Щоправда полотняні труси все ж лишив. Шандра довго сміялася з його збентеженого вигляду, а тоді дістала маленький глечик з білою фарбою й намалювала на грудях і спині Северина білі смуги, схожі до тих, якими саваші «прикрашали» своїх дітей.

 – А це ще для чого? Я бачив, що твоє плем’я так розмальовує дітей. Мені не…

– Не треба лютувати. Вгамуйся й корися. Маєш прижитися тут і прийняти закони племені. Як у себе, так і у нас, ти ще дитина. Це знаки того, що над тобою є опіка.

         Коли стемніло, Шандра покликала Северина і дочок до Рунта Хоа – кола вогню. Це було місце зборів усього племені. Саме тут вирішувалися питання, чинилися суди, відбувалися священні бої.  Кішка знала, що для племені випадок прийняття людини був винятком винятків і вся відповідальність за цю людину тепер лежить на ній. А це означало, що чим швидше вона ознайомить його зі своїми традиціями та культурою, тим краще буде для них обох. Щоб задобрити старійшин племені і Сатсте, вона прихопила з собою ті шкури тварин, які здобула за час повернення до племені, а також арбалет, який прихопила в палаці. Такої зброї саваші ще не бачили. І це був справді чудовий подарунок для Матері племені.

     Після того, як всі подарунки було роздано, почалася підготовка до бенкету. В самому центрі кола розклали багаття, в яке помістили три чималі пласкі камені, на які поставили металеві сковороди з овочами та м'ясом. Северина здивувала кількість та різноманіття городини, яку вирощують саваші. Ще більше здивування у нього викликало те, що вирощують вони рослини дуже схожі на ті, які культивують люди. Він побачив смугасті плоди, схожі на гарбузи, справжню моркву, кукурудзу. Також саваші випікали хлібні коржі, посипані якимись горіхами.

     Коли народ наситився, почалися танці. Але Северинові до них було байдуже. Він відчував, як проти волі злипаються очі. Шандра провела його додому. В кімнаті для на нього вже висів гамак. Северин раніше в гамаках не спав і... побоювався, що так і не засне. Але гамак виявився напрочуд зручним.

____________________________________________________________