Він...

Мене звати Михайлина, подруги називають Машаня. Я донька бізнесмена Гаврилова Михайла. Навчаюся в пристижному університеті на психологічному факультеті. З дитинства мені нівчому не відмовляли, я звикла до розкоші. Маю нареченого і через місяць вийду за нього заміж… Ну, я так думала до сьогодні.
Нещодавно, в нашому універі з’явився прибиральник. Він нереально красивий чоловік, неначе щойно зійшов з обкладинок журналу. Цей прибиральник вічно скрізь лазить зі своєю шваброю, тож його не важко не помітити. Подейкують, що цей красень сидів за розбій. Мабуть після цього йому важко з працевлаштуванням, тож довелося йти в прибиральники. Я спіймала себе на думці, що він почав мені подобатись. Але ж я виходжу заміж за статусного хлопця. Мені не можна закохуватися в якихось там бомжів.