Розділ 21

Я схопила свою сумочку, в якій лежав телефон і маленька косметичка. В туфлях, що відбивали кожен мій рішучий крок, я вийшла з кімнати.

Вже на верхній площадці сходів я почула чиїсь голоси. Вони доносилися з вітальні. Голоси були чоловічі, низькі, і один із них був татуся.

Моє серце завмерло. Татусь? Він же мав бути зайнятий на фірмі.

Я почала спускатися сходами вниз, і побачене змусило мене різко зупинитися. У вітальні, біля каміна, стояв Денис у дорогому сірому костюмі, а поруч із ним — татусь.

«Тільки не це!!!»

Мама, яка сиділа на дивані, виглядала розгубленою. Батько, схоже, не знав про вчорашню сварку і, мабуть, хотів загладити свою відсутність.

— Денис, як добре, що ти тут! Я тільки-но приїхала з масажу, треба ж відсвяткувати успішне завершення дня. 

— О, доню. — Побачив мене татусь. — А я запросив Дениса до нас на вечерю.

А Денис, очевидно, вирішив скористатися нагодою, щоб посилити контроль. Ми з Денисом опинилися в пастці. Нам обом довелося вдавати, що між нами все гаразд.

Я продовжила спуск, натягуючи на обличчя найчарівнішу й найпривітнішу посмішку. Смарагдова сукня, високі підбори, ідеальна зачіска — все це тепер працювало на фальшиву сцену.

Коли я опинилася на останніх сходинках, Денис підійшов до мене. Він виглядав абсолютно холодно, але його голос був сповнений удаваної ніжності.

— Ти сьогодні прекрасна, — прошепотів він мені на вухо, і в його шепоті прозвучала сталева нотка. — Кудись зібралася, кохана?

Я відчула його дихання біля скроні, і мені стало огидно.

— Це вона до тебе мала їхати, — поспішила втрутитися мама, горда моєю винахідливістю. — Хотіла зробити сюрприз, Денисе! Вибачитися за вчорашню дурницю.

Денис ледь помітно стиснув мою руку, даючи зрозуміти, що він все контролює.

— Який милий сюрприз, Михайлино. Але бачиш, — він усміхнувся батькові, — я випередив тебе. Я не міг чекати, щоб побачити свою наречену, і приїхав сам.

Він знову повернувся до мене, його очі були холодні, а усмішка — широка.

— Добре, що ти не встигла вийти. Тепер ти можеш приєднатися до нас. Сімейна вечеря — це важливіше, ніж будь-які... сюрпризи чи не так?

Я відчула, як від цих слів моя кров холоне. 

— Звісно, Денисе, — відповіла я, змушуючи себе посміхатися у відповідь. — Сімейна вечеря — це чудово. Я ж тільки за.

— Що ти мала на увазі, кохана, коли казала, що збиралася вибачатися? — він не відпускав моєї руки, немов перевіряючи, чи не спробую я втекти.

— Я хотіла особисто висловити тобі свою повагу, — тихо відповіла я, дивлячись йому прямо в очі, відчайдушно намагаючись придумати, як тепер вирватися до клубу, а потім на естакаду. — І подарувати тобі ось це, — я дістала з маленької сумочки шарф, який купила для алібі. — Вибач мені за мою емоційність вчора.

Денис прийняв шарф, його обличчя пом'якшало.

— Дякую, — сказав він.

 — Тоді давай, Михайлино, запрошуй Дениса і підемо до столу. — Наказав татусь...

Ми з Денисом, татусем і мамою сіли за великий стіл. Розмова про бізнес, про політичні новини та про майбутній весільний банкет одразу почалася, обходячи тему вчорашнього скандалу. Я зрозуміла, що на естакаду сьогодні не потраплю. Неможливо вислизнути з-під цього подвійного нагляду.

Денис сидів навпроти мене, і хоча його мова була сповнена шанобливості до мого татуся, його очі не відривалися від мене. Він контролював кожен мій рух.

Я сиділа, похмуро колупаючись виделкою в салаті, ігноруючи дорогі страви та гучні розмови. Мої думки були далеко — з Даміром, який мав чекати мене сьогодні на естакаді, а Леся та Таня, чекали мене в клубі.

Раптом мій телефон, який я лежав на столі, ледь відчутно завібрував. Я подивилася. Це була Таня.

Я швидко збила дзвінок і, сховавши руку під столом, перевела телефон на беззвучний режим, щоб не привернути уваги. Якщо батьки чи Денис почують, що мені дзвонять з клубу подруги, то мій хитромудрий план із «вибаченням» одразу розсиплеться.

Через хвилину телефон знову завібрував — прийшло СМС:

 Таня: 

«Машаня, ти де? Ми на тебе чекаємо! З тобою все гаразд? Відповідай!»

Я швидко набрала відповідь. Моє серце калатало. Це було найважче повідомлення. Я не могла ризикувати ніччю і своєю свободою. Я мала злити клуб, щоб врятувати себе.

Я: 

«Вибачте, дівчата. Мої плани змінилися, Денис приїхав сам. Ми вечеряємо. Я залишуся вдома. Веселіться без мене. Завтра все розповім.»

Я натиснула "Надіслати" і відклала телефон подалі.

Отже, клуб скасовано. Але Дамір... Він зненавидить мене за це. Якщо я не прийду, він вважатиме, що я порушила нашу домовленість.

Я підняла погляд на Дениса. Він був спокійний і задоволений. Його перемога була повною.

Я взяла телефон і швидко набрала ще одне СМС:

 Я: 

«План зірвано. Я під замком. Прийти сьогодні не можу.»

Таня:

«Ок. Ми зрозуміли»

***

Вечеря тривала вже більше години. Розмови Дениса і батька про інвестиції та нові проєкти здавалися нескінченними. Я насилу підтримувала посмішку, намагаючись не видати своєї тривоги.

Ліда внесла гарячі страви. На стіл поставили величезний, запечений, ароматний шматок м'яса, рясно приправлений спеціями, і гарнір із соусом і запечену рибу.

І тут це почалося знову. Від різкого, насиченого запаху гарячої їжі мій шлунок стиснувся. Замість приємного апетиту, який був в обід, мене миттєво охопила пекельна нудота. Вона була такою інтенсивною, що я відчула, як холодний піт виступив на моєму лобі.

Я спробувала стриматися, але м'язові спазми почали підступати до горла. 

«Якщо я залишуся тут, то зганьблюся перед усією родиною і, найголовніше, перед Денисом. Вони зрозуміють, що зі мною щось не так.»

— Прошу вибачення, — тихо, але швидко промовила я, різко підводячись зі стільця.

Всі троє подивилися на мене.

— Що сталося, кохана? Ти зблідла, — Денис підняв брову.