6 285
“Поклик Алана”
Анотація до книги "Коли сонце не зійде"
Ден знайшов правду, яку шукав. Однак тепер перед ним постав вибір — зберегти життя, але стати пішаком у руках владної королеви, чи боротися проти системи, заздалегідь приреченої на програш?
Ксюша розібралася зі своїми почуттями, але вирішила відкинути кохання на користь важливої місії. Чи вийде у неї вирватися із невзаємних стосунків, відкрити своє серце коханій людині та надати допомогу у вирішальній битві?
Максим знайшов кохання, до якого прагнув, але що втратив натомість? Чи зможе він зберегти себе і допомогти повелителю в боротьбі за Кристал, чи дозволить темряві поглинути свою душу?
Вирішальна битва наближається, а їхній світ поступово вмирає, занурюючись у морок. Чи зможуть вони повернути йому сонце?
Ксюша розібралася зі своїми почуттями, але вирішила відкинути кохання на користь важливої місії. Чи вийде у неї вирватися із невзаємних стосунків, відкрити своє серце коханій людині та надати допомогу у вирішальній битві?
Максим знайшов кохання, до якого прагнув, але що втратив натомість? Чи зможе він зберегти себе і допомогти повелителю в боротьбі за Кристал, чи дозволить темряві поглинути свою душу?
Вирішальна битва наближається, а їхній світ поступово вмирає, занурюючись у морок. Чи зможуть вони повернути йому сонце?
“Ви точно такого ще не читали! Візуально яскраве, бойове фентезі. Майстерно поєднані психологіча глибина з динамічним сюжетом. Герої живі, вибір складний, бо темрява — не завжди зло. І Ден, якого просто неможливо забути:)”
Зміст книги: 50 глав
Останнє оновлення: 11 дн. тому
222 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЛюбий читачу! Буктрейлер до книги оновлено!) Він більш гармонічно та точно передає атмосферу цієї частини циклу, тому запрошую до перегляду! https://youtu.be/OVWXzyKVOhw?si=nPDBVbPZ6JVDJsqi
От тільки пер 24 розділ.) Цих дарликів я пам'ятаю ще з минулого разу... моторошні створіння. Буду чекати, коли ти створиш енциклопедію про всіх горянський істот з яскравими візуалами, це буде справді круто!)
Ох, знову ця Нуара зі своїм коханням... От надокучлива жіночка, тупцяє ніжкою, кричить «хочу», але при цьому нічого не дає у відповідь... Ден прав, це не кохання. Бажання володіти, манія тощо. Але не любов.
Дена я розумію, він намагається врятувати всіх... Різними способами, навіть відштовхує. Мабуть, він ще не знає, зо Норвел вже злив Нуарі Ксюшу, про його почуття до неї, ех.
Марина згадує тут, що бачила поганий сон... Гм, цікаво до чого це?.. Я все ще слідкую за нею, бо її поведінка спочатку здавалася мені одною, але зараз все ніби не те, чим здається... От вмієш ти інтригувати, моя хороша!)
Бій Дена з дарликами дуже крутий вийшов. В тебе всі бойові сцени завжди динамічні, яскраві, оригінальні! Ти молодчинка!
Лекса Т. Кюро, Дякую тобі щиро, моя хороша! Ти завжди грієш душу своїми коментарями, я щиро радію, коли коментуєш, ще й те, що читала не так давно...це багато вартує) Нуара так, вона не може довго без зустріч з ним... хоча б якихось...вона ж одержима) А Ден так, він думає тільки про місію, і хоча буває жорстким, але таким чином він захищає близьких...
24 розділ. Цікаві речі цей раз побачила в цьому розділі. Нуара кинула фразу, що колись вб'є Норвела. Норвел мріє відтворити сцену загибелі сім'ї Райлі, але вже з друзями Дена. А батько Нуари сумнівається в її здатності бути королевою. Ніби вона цим коханням зламала себе... Проте як яскраво спалахнули в ній слова Дена, про те, що вона маріонетка свого батька. Гм. Цікаво, що ж вона обере?. Але зараз видно, як Ден все-таки вплинув на неї. Завдяки йому в ній прокинулись ті емоції та почуття, які, якщо вже колись й жили в ній, то були з часом глибоко поховані...
Дуже цікаво спостерігати взаємодію одних персонажів з іншими, моя хороша. Тобі класно вдається показувати цю різницю. Наприклад, як Норвел спілкується з Нуарою та її батьком, і як з Деном та його друзями. Або та ж Нуара — яка вона буває різна навіть в спілкуванні з Деном. Так відчувати всіх своїх персонажів, та бачити їх хороші та погані боки — потрібен неабиякий талант, моя хороша ! Ти молодець! Не втомлюся повторювати тобі, я в захваті від твоєї книги! Натхнення та більше часу для творчості! Чекаю на новий розділ
Єва Лук'янова, Звісно, цікаво) І я ж завжди серцем читаю, особливо коли написано серцем. Безмежного натхнення тобі!*\0/* Ти в мене молодчинка! Обіймаю(づ￣ ³￣)づ
А це був 23 розділ... Щось я тоді не те вказала:(
22 розділ. Ох, фарби згущуються ʕ´• ᴥ•̥`ʔ Бідолашна Рін ಥ_ಥ
А ще й підступна Нуара користується моментом зірвати поцілунок... Ех, ну шо за докучлива жіночка! Куди чи як її треба «спрямувати», щоб не лізла?)
Радію, що Макс та Еріка знайшли спільну мову й підтримку одне в одному.
А Ден прям подорослішав на очах, бо я пам'ятаю, що думала, коли читала вперше, що після всіх цих смертей він, навпаки, злим стане, але ж ні, він мудрішає, вчиться бути в команді, та ще й розуміти інших. Ця подорож змінює їх всіх, і поки, мені здається на краще. А от сидячі дома, вони так би й залишилися егоїстами, кожен в своїй мірі. І не факт, що в дорослому житті вони б якось змінилися.¯\_(ツ)_/¯
Ксю, до речі, теж не погано справляється зі своєю обіцянкою не лізти до Дена. Хоч Ден прямо зізнався вже, що думав, що то вона) Від себе втекти важко. А ще брехати самому собі важко.
Що ж... поживемо — побачимо!)
Єва Лук'янова, Розумію тебе, в мене теж відбулася колись подібна трансформація, і я стала бачити світ по-іншому. Розвиток — це круто!)
Розділ 21. Це неймовірний розділ! Деякі фрази просто можна розбирати на мотивуючи цитати, роздрукувати та повісити на стіни!) Еріка класні, мудрі слова каже Максу, і ця розмова між ними наче повернула їхні життя в інше річище. Воно дуже підходять одне одному, як хочеться, щоб в них було майбутнє разом, ех ಥ‿ಥ
Апладую тобі стоячи, моя хороша *\0/* Дуже мудрі сенси ти тут вклала. Розумничка!
Єва Лук'янова, З нетерпінням чекаю на новий розділ!) Інтригуєш＼(ﾟｰﾟ＼)
19-20 розділи. Ох, моя хороша, це такі емоційно-насичені розділи. В кінці 20-го в мене взагалі серце в п'яти пішло ಥ‿ಥ Бідний Ден... Бідна Ксю... Бідна Еріка... Знаю, що Ден прийняв правильне рішення, логічне, але ж все одно важко... Уявляю, як їм всім... це дуже тяжко... дуже боляче...
Енжел поводиться як 16-літнє ображене дівчисько. Розумною її точно не назвеш. І в мене до неї знову огида прокинулася ಠ︵ಠ До 200 років дожила, а живе все стереотипами горян. Не знаю, от немає в мене знов до неї жалості, не хочеться виправдовувати її вчинки тим, що батько вплинув, вибору не мала тощо. Звісно, вона живе за правилами горян: або ти, або тебе. Але якщо вона так довго живе на світі, то мала б вже якось занудьгувати від такої одноманітності, та спробувати щось інше. Не катувати, а надихати, наприклад. Спробувала хоча б трохи зрозуміти людей. Чому в їхньому світі є кохання та інші важливі речі, і чому люди владні померти за них. Мудрою її точно не назвеш. Тому вона й не може розгадати Дена ¯\_ಠ_ಠ_/¯
Лекса Т. Кюро, А на рахунок Макса. Так, напевне, це дійсно повинно було статися, щоб зробити певні висновки і все усвідомити. Він накоїв чимало, але як людина він хороший та вірний друг. Просто часто буває так, що кохання до однієї дівчини навіть сильну дружбу руйнує. Але добре, що він все усвідомив і вирішив відпустити ситуацію. Та й можливо, для нього це відкриває нові горизонти і нових дівчат навколо) Твої слова дуже багато значать для мене, тож дякую! Я також подібне можу сказати і тобі) Люблю твої книги)
18 розділ. Дуже напружено-палка атмосфера була... Ех, клятий ворон, Рррр, все зіпсував! Але оце їх поступове зближення — мені дуже подобається. Наче кожен такий момент щось відкриває в них нове, навіть для самих себе. Наче вони обидва замкнули свої серця одне від одного на тисячі замків, але після кожного отакого переломного моменту один із замків падає... Цікаво спостерігати оцей шлях, який вони долають ніби окремо одне від одного, але й одночасно).
Розумію,чому сумнівається Ксю... бо вона боїться... Особливо після того, як Ден не пам'ятав їхнього першого поцілунку. Крім того, зараз в нього знову висока температура, і він може бути не в собі, тому й поводитися дивно... Та ще й в попередньому розділі Макс підлив «олії» у багаття її сумнівів... Та ще й Нуара десь кружляє з думками про Дена... Ох, бідна Ксю.ಥ‿ಥ
Лекса Т. Кюро, О так,ти маєш рацію) Ксю долають сумніви, як і Дена. А всі спроби вирішити все в розмові закінчувались або брехнею або втечею одне від одного. Бояться вони, не впевнені, чи правильно все розуміють,а для прямоти ще не доросли) ну, нічого,все ще буде) Дякую тобі, моя хороша, завжди приємно читати про твої емоції. Твоя підтримка багато означає для мене)
35. Думала, що залишила комент. Щось забігалася...)))
Це дуже й дуже цікавий розділ! Моторошний, динамічний, який викликає дуже багато питань. Денове зауваження щодо Марини, а що та взагалі забула в ролі охоронця, бо з неї по факту жодної користі, насторожує. А те, як вона монстра відбила... Щось з нею не так. Оцей монстр ще, який наче присутність... що то таке взагалі? Чоловік на картині ще, який наче поза часом і до Дена діло мав... Хто він?..
Коротше, вимагаю негайних відповідей на свої питання! ;))) Чекаю продовження❤️❤️❤️
Ханна Трунова, Дякую) та нічого, я теж останнім часом тут щось рідко буваю(А на рахунок глави та подій, то так, поступово всі таємниці будуть відкриватися) йдемо до завершення) дякую за підтримку)
17 розділ продовження.
Макс тут пустив трохи яду... Але ж часом він має рацію. Хоча тут ним ще, мабуть, рухали ревнощі. Я знаю, коли відбудеться його переломний момент, тому зараз ще цікавіше).
А от Норвел... Я зараз ще чіткіше побачила його чітке поклоніння Нуарі. Тож виходить він теж кохає... і доля зіграла з ним злий жарт? Чи він переслідує свої цілі, і терпить всі її знущання з іншої причини?
Буду чекати відповіді в наступних розділах, які ти напишеш ще!)
Натхнення тобі, моя хороша! Книга БОМБЕЗНА *\0/*
Єва Лук'янова, Ти не одна така) Тож я радію, що ми знайшлися(づ￣ ³￣)づ Часом наді мною теж володарюють сумніви, і розумію, що те, що пишу — не популярне:( Але я не хочу писати, підлаштовуючись під маси. Я пишу для тих, хто зрозуміє та розділить мої історії зі мною. Тому я безмежно тобі вдячна, моя хороша. Без твоєї підтримки я б не впоралася.(~￣³￣)~
п.с. Відповідай, коли зручно. Я все розумію! Сама зараз як на «американських гірках»... Часом хочеться потрапити на загублений острів, і вслухатися в тишу.
17 розділ. Я зараз, коли читаю твою книгу, в мене таке відчуття, ніби я її читаю вперше). Деякі моменти чомусь от взагалі не пам'ятаю, як-от те, що Нуара напивалася разом з п'яничкою Норвелом) Я розумію її обурення, через те, що в неї, наче дві стихії, вирують такі почуття. Але чомусь в мене таке передчуття, що все це погано скінчиться... Ще й от остання промова Макса в цьому розділі, підлила олії у вогонь... Сподіваюсь, це лише додумки Макса, і ти не вирішиш так вчинити з Ксю ಥ‿ಥ Поки навіть не уявляю, що ти там задумала для фіналу) Версій багато, але яка з них має бути правдою, гм...
От Марина знову тут дивна... Я тепер більше зосереджена на ній. Дівчина-таємниця.) Сподіваюсь, ми скоро дізнаємося, що ж з нею таке.
Ще продовжу, бо не влазить...
Єва Лук'янова, Буду дуже чекати!)
З нетерпінням чекаю продовження!
Наталья Наташка, Дякую) Думаю зараз глави повинні виходити частіше)
Ого, це поправді було дуже моторошно...усі ці події навколо всіх. Ден добряче нервує схоже, хоча можна зрозуміти адже він завжди відчуває на собі відповідальність за життя друзів! ( Або заразився від Ксю:)) трішки жарту).
Марина насторожує. Чуйка мабуть Дена не підводить і щось не з нею певно не зовсім те...
Взагалі тут стільки всього дивацького у розділі було,' що я поняття немає уже
що й думати!) а ще отой чоловік з портретів. Хто він? Здається мало б усе розплутуаатися, а воно ще заплутується. Оце ти інтригантка. Дуже цікаво до чого чи до кого ото все йде....
Інна Турянська, Дякую) та так, зараз скоро фінал, тому всі загадки будуть поступово розплутуватися...Марина трохи дивна) далі буде більше зрозуміло про неї. А в наступному розділі дізнаємося що там Макс та Еріка) Дякую за твою підтримку)
Дякую за главу! Тепер не можу заспокоїтись, хто ж цей чоловік на картині, яке має відношення до всього, що відбувається. А ще цікаво, що ж там за зло відчув Ден, що так злякався. І чи дійсно той іншилот такий небезпечний. Чекаю на продовження)
Лора Майкова, Скоро на всі питання будуть відповіді) Дякую велике за коментар)
15-16 розділ. Все тут було дуже й дуже насичено. Бідний Боря...ಥ‿ಥ Але як добре, що є Ден з такою реакцією!)
А далі все що відбувалося, то взагалі екшен. Звісно, Нуара винахідлива, і зараз я добре бачу, що вона намагається різними спробами зламати Дена. Але!
Цікаво, чому надздібності у охоронців Дена спочатку з'явилися, але потім зникли? Гм.
До речі, я бачу, що Нуара почала втрачати поряд з Деном пильність, наче й контролює себе, але ж...)
Ден тут прям героїчний герой, але, як завжди, він зробив все на 90 відсотків, і якби не його друзі... Команда — це круто!
Моя хороша, щось я не зрозуміла. Еріка сказала, що той змій, що схопив спочатку Борю, потім Дена називається гарлик. Але ж наче в останньому розділі оте створіння, що напало на Борю, теж називалося гарлик... Це одне й те саме створіння? І у воді не змій був?
Те, як ти описуєш всі відчуття Дена... в мене мурахи по шкірі. Наче з ним все це відчуваю. Дуже майстерно!
А ще якби не Еріка, ці б двоє так і бродили околицями одне від одного))) Часом її прямолінійність їм, як сніг на голову, але ж як до тями приводить) Клас!
Єва Лук'янова, О, клас! Молодчинка!
А-а, то я, напевно, вчора щось не правильно зрозуміла:( Дякую, що пояснила, моя хороша ＼(^o^)／
14 розділ. Оооо, яка ж тут розмова відбулася!) Клас! Дивлюся на них й хочеться обом запотиличника дати)) Але круто ти все ці сумніви та емоції передала, моя хороша. Особливо коли Ден сказав «Почуття до тебе»), вони прям обоє ошелешили)) А от страхи Дена я всі розумію, особливо щодо Ксю.
А ще я не зовсім згодна з Деном щодо того, що страху на війні не повинно бути... Страх — це потрібна емоція, він для самозбереження потрібний. Проте в Дена тут такі почуття вирують, що він позбувшись почуттів та емоцій, мабуть, намагається захистити свою психіку. Ех. Бідний хлопець(´;︵;`)
Єва Лук'янова, Зараз лечу дивитися, дякую, що повідомила, моя хороша, бо щось в мене тут з повідомленнями останнім часом і я якась замотана, треба відпочити вже((
Так, я пам'ятаю скільки всього ще Ден переживе...
Не забувай, я на новий розділ чекаю!) (~￣³￣)~ Сил тобі, часу та натхнення!
13 розділ. Мені здається саме оце «до» та «після» змусило їх все переосмислити. Це як переломний момент у житті, як гусень, яка перетворюється на метелика. Вони ще не ті, якими стануть під кінець цієї книги, але вже й не ті, що були на початку першої).
Слухай, а у Ериці що — теж з'являються здібності, коли Дену загрожує небезпека? Бо вона тут кинула якусь таку фразу... Чи це в загальному сенсі? Щоб Дена зупинити від безглуздих дій?
О, пам'ятаю я ці сумніви Ксю щодо Дена та почуттів... Як же її бідну ковбасило ಥ‿ಥ А воз'єднання вже було таке — Ах!
А Флер справді повністю зникла? Тобто її місія завершена, чи щось сталося? Хтось вимкнув її?
Лекса Т. Кюро, Привіт, моя хороша, приємно тебе бачити) На жаль, я вже й не згадаю, яку фразу кинула Еріка) Але в неї прям таких здібностей немає, однак вона чудовий знавець з монстрів, тож від неї своя користь) та й як напівкровка вона володіє більшим талантами та витривалістю)
Щодо Флер, то так, її роль закінчена. Але хто знає, може ми ще дізнаємося про неї в останніх главах) Дякую за твої чудові відгуки)
12 розділ прям дуже крутий в плані роздумів та емоцій. Дуже цікава розмова у Дена з Нуарою сталася, і зараз я її під іншим кутом побачила. Те, як іронізував Ден — це топ. Він казав їй місцями дуже не приємні речі, хоча, мабуть, їй треба було їх почути. Проте й Нуара цікаві речі розповіла про себе та горян, а ще зауважила про землян влучно — що вони теж би не втрималися, якщо їм запропонували такі можливості, як у горян.
Отже, я тепер більш зрозуміла, що якщо горянин когось вбиває, то отримає енергію жертви, і таким чином стає сильнішим та подовжує собі життя. Гм, от батько Нуари жорстока людина — ось кого треба вбити, й забрати його енергію... Або п'яничку Норвела.) Цікаво,а Ден може всмоктувати енергію? Питання чисто гіпотетичне, звісно)
А ще цікаво, Ден що — почув думки Ксю? Це в нього якась здатність прокинулася? Чи просто уява розігралася?
Ну і, звісно, це відкриття з мечем. О, дякуємо кристалу!)
Єва Лук'янова, Я теж його за це люблю)) Те, як вона йому ляпаса зарядила, і те, як він їй відповів) Щось рідне в цьому відчула)
Гарного дня! Хай все вдається!)(~￣³￣)~
11 розділ. Я рада, що Ден в порядку, хоч і пережив все це. Не уявляю, як ти описувала його оті відчуття, коли він помирав, бо мені навіть читати це важко (￣ヘ￣;)
Вже казала тобі колись, що тобі окрему книгу монстрів горану треба створити з картинками! Це буде ЩОСЬ! Вражає твоя уява завжди *\0/* А ще цікаві назви ти їм вигадуєш!)
Бій дуже динамічно ти описала, цікаво спостерігати за діями Дена та цих дивних створінь.
Ну і, звісно, Нуара) Куди ж без неї)
Лекса Т. Кюро, Дякую тобі моя хороша!) Та так, сама думала, можливо колись напишу блог про монстрів)) треба буде ще їх навізуалізувати) ідея супер для блогу))Тому обов'язково треба буде подумати над цією пропозицією)) Норлики взагалі найстрашніші монтсри))
10 розділ. Ах, як я радію появі Дена(づ￣ ³￣)づ
Норвел змусив понервувати, Рррр! Бідолашна Жаклін:((
Виходить, і Ксю, і Еріка вже намагалися прирізати цього покидька. Шкода, що не вийшло.
А ще я знову знайшла для себе нові факти — тепер вже про червону ніч. Тепер зрозуміло, що замислили горяни, ех.
Я ще повернуся, моя хороша!) Бажаю тобі натхнення! Мирної ночі! Обіймаю(~￣³￣)~
Лекса Т. Кюро, Ох, який жах( Бережи себе та своїх рідних! Ховайтеся по можливості (Хай би скоріше це все закінчилось! Мирного неба тобі, моя хороша!
4 Розділ. Тепер я розумію, що минулого разу багато на що не звернула уваги. Тож у маєтку стався напад — горяни хотіли заволодіти кристалом, який Жаклін з Віолою знайшли в якійсь кімнаті. Але ці горяни всі загинули, бо торкатися його ніхто не може, крім повелителя. Правильно я зрозуміла?
Тож потім почали помирати люди, і Жаклін не сказала, що їх вбив Норвел. Вона теж каже, що це хтось, хто мешкає в маєтку, гм. Або то п'яний Норвел), або все-таки та істота існує насправді й вона вміє грати на піаніно). Ох, як же дожити до розв'язання цієї загадки ಥ_ಥ. Я ж помру від цікавості) Пиши, будь ласка(~￣³￣)~
Лекса Т. Кюро, Про це теж буде пояснення в останніх главах)
5 розділ. Ось тут я краще бачу ставлення Нуари до Дена, в цю їхню першу реальну зустріч. Вона ніби зачарована ним, тими почуттями, які він в неї викликає. Гм, як цікаво.
А ще виходить, що Нуара перенесла скриньку, яку колись Жаклін з сестрою знайшли в маєтку, в цей склеп. Тобто це була справжня зустріч Дена з кристалом? І кристал подарував Дену цей дивовижний меч? Я поки не зрозуміла, куди кристал подівся після цього... Думаю, минулий раз коли читала, я теж щось не зрозуміла /мабуть, рота роззявила на зустріч Нуари та Дена))/тому що пам'ятаю, що Ден зустрівся з кристалом, отримав меч, а ось чому тепер знову шукає кристал в маєтку, не пам'ятаю... Тож мені треба зараз читати уважно, щоб знову щось не пропустити).
Лекса Т. Кюро, Так, перемістився в маєток і став випромінювати ще більшу енергетику, так як Енджел більше не може його контролювати. Ніби його сила ще більше вивільнилась після того, як подарував Дену його меч. Про нього, до речі, буде більше пояснень у останніх главах, як і про пророцтва, ти потім краще зрозумієш)
Все, 8 розділ порвав мене на шмаття(｡ŏ﹏ŏ) Це дуже сильно та тяжко. Ох...
Треба читати далі, щоб відійти.
Моя хороша, так писати — потрібен неймовірний талант. Я взагалі-то не рюмса, і читаю ж вже вдруге, але... Це дуже сильно!ಥ‿ಥ
Лекса Т. Кюро, Дякую тобі, моя хороша...в мене теж мурахи від останніх слів...адже здавалося, що йому легше і все наче налагодилось, але... Тим паче описуючи це, я теж ці моменти переживала, може тому так вийшло, бо все через себе пропустила ..але так радію, що тебе це теж зачепило)
6-7 розділ. Тут така емоційна напруга. Зізнання Нуари — це прям ЩОСЬ. Тоді я скептично ставилася до її почуттів, але забігаючи наперед, знаю, вже, що вона теж зміниться... А часом за агресією ховається образа, страх чи сором. Думаю, у поведінці Нуари це все й відразу:)
Далі події це взагалі вибух мозку. Бідний Ден:(( Знаю же, що буде далі, але все одно переживаю, як в перший раз ಥ‿ಥ
Лекса Т. Кюро, О так, є таке)! теж переживаю,коли перечитую ці моменти) а взагалі всі моменти Дена з Нуарою і її почуття до нього мені було вкрай важко описувати....важко пірнати в свідомість такої особи, але я намагалась) добре, якщо вдалося гідно передати)!
Дісталася 3 розділу. Тут якраз починається історія сім'ї Райлі. Виходить, що їх будинок у Комп'ютерній мережі наче в пастці опинився, але чому? Виглядає все наче випадково, але, мабуть, ще ми чогось не знаємо, так?
Тепер я зрозуміла звідки стільки людей в будинку було — крім родини Райлі на той момент в ньому були ще й їхні гості.
А ще я зрозуміла, що твоя книга мені за вайбом серіал «Дивні дива» нагадує. Там теж головні герої підлітки, які борються зі злом, у вигляді різних монстрів. Проте твоя книга все одно унікальна!)
Пішла читати далі, бо цікаво капець як)
Лекса Т. Кюро, Так, ти все правильно зрозуміла) Все сталося наче випадково, але якщо згадати нові подробиці про особняк, то не зовсім так) Ми бачили події про цей Дім від різних осіб, але де правда? Про все дізнаємося трохи пізніше, в останніх розділах) Дякую, що помічаєш такі важливі деталі)
Розділ 1. Я тільки-но зрозуміла, що подруги Рін, які перейшли на бік горян, це ті істоти, що в першій книзі напали на Дена. Як же все круто переплітається, моя хороша.
Описи дуже класні, я ніби з Деном лазила зараз по тим болотах!) В тебе свій стиль, не змінюй його, ти унікальна!
А ще зловила, що якби мене запитали, який мій улюблений персонаж з книжок на Букнеті, я б впевнено сказала, що Ден:) Ти створила неперевершеного персонажа, який може в когось викликати й негативні почуття, але він однозначно не залишить нікого байдужим.
Дякую за твою книгу! Натхнення та сил тобі! А я читаю далі:)
Лекса Т. Кюро, Дякую тобі, моя хороша! Слова за Дена — в самісіньке серце, дуже рада, що тобі він до вподоби)) Та ще серед улюблених персонажів з букнету— це прямо неймовірна похвала для мене і досягнення, значить все не дарма) Щодо подруг Рін, то так, ти все правильно зрозуміла, це вони) Але як бачимо, Рін виявилася іншою, хоча й жила в важких умовах... Дякую тобі, що знову читаєш!
Привіт, моя хороша (•‿•) Радію, що почала перечитувати) І знову таке відчуття, ніби альбом з фотографіями переглядаю та бачу на них те, на що раніше не звертала уваги.
Я зовсім забула, що у вступі цікава розмова Нуари з батьком відбулася. Це ж геніально! Особлива остання фраза !) А те, як він її попереджав. Часто діти не слухають своїх батьків, хоча ті бажають лише захистити їх. Проте зрозуміло, що в цього лорда свої плани на дочку. Ех.
А ще пригадала той факт, що Норвел вбив своїх батьків, які, до речі, були не стандартними горянами, адже намагалися привчати його добру. Отже, в венах Дена ще й тече кров цих людей, тож хорошого в нього навіть в процентному співвідношенні більше!)
Стало цікаво, чому пророцтво обрала на роль мати Дена саме ту дівчину? Невже вона була самою доброю на всій Землі?
А ще цікаво згадати як Норвел з Нуарою познайомилися. Виходить, що йому вже 60 років? Гм, добре зберігся, горянський п'яничка:)
Лекса Т. Кюро, Це чудова новина) з нетерпінням буду чекати))
34. Ох, який динамічно-моторошний розділ. Еріка учудила, звісно... Невже дійсно вважала, що зможе самотужки подолати найжорстокішого вбивцю?.. Це ж вірна смерть! Не дарма Ден переживав... Тепер ще й Макс у небезпеці. Не відпустить же ж Алл їх просто так... І як тепер до продовження дожити? А Боря! Привидів боявся, а тут монстр як тут. Ні, краще би вже привиди... Фінал в саме серце. Бідний Костя! Пиши швидше продовження! Чекаю...)))
Ханна Трунова, Ой, як я не помітила твій коментар ще раніше? Завжди з нетерпінням чекаю, а тут на тобі, пропустила...( Так, Ден мав рацію. А Еріці плювати вже на себе було, здається, вона вже й думала, що помре, не дарма перед смертю вирішила з Деном поцілуватися)Тобто вона все чудово розуміла. Але буде ще про них розділ, там вона сама це озвучить)
Дякую велике за твій щирий коментар та підтримку)
Ого...оце от був вкрай моторошний розділ. Ну звісно Еріка задумала помсту...це дуже в її дусі. Вочевидь вона розуміла, що шанси у неї не великі, але по іншому не могла( ну а Макс вирішив піти на компроміс,бо по вибору у нього й теж не було по суті...і ось вони двоє в пастці у того психопата...це страшне. Навіть я хз хто чи що їм поможе. Але вірю, що так і буде...
А Боря це взагалі як страшний сон, я б уже все лиш вигляду того монстра, думаю краще б то був привид,він хоч зашкодити не може...а знахідка в тому склепі...нема слів. Мабуть дійсно ці ті діти обрані і особливі, бо то і для дорослих які ж травми таке побачити.
І як тепер дочекатися продовження ....
Інна Турянська, Дякую за чудовий коментар)) Так, вони опинилися у вкрай скрутній ситуації, в наступних главах ще буде від них продовження) Та й зараз вирішальні розділи, тому напружена атмосфера) Дякую за твою підтримку))
К сожалению, очень медленно обновляется. Уже забыла о чем читала...(((
Ирина Черненко, Розумію( Пишу в своєму темпі, наскільки дозволяє мій графік та ритм життя. Але наступну книгу цієї серії планую спочатку написати, і потім викладати регулярно. Ця книга вже йде до завершення, тому зараз будуть вирішальні глави) Але дякую, що заглядаєте)
33. Дуже динамічний розділ. Неочікувано було батька Енджел зустріти. Видовища йому треба, бачте! І ці безкінечні кімнати... Моторошно від них. Дивний будинок. Будувався з явно нелюдськими технологіями.
Еріка... Батько Дена й її життя спаклюжив, гад. Подарунок Орфелії інтригує. Чекаю продовження..)
Ханна Трунова, Дякую)!Далі динаміка всюди буде))
Напружений розділ такий...я постійно чекала якихось небезпек несподіваних)) хотілося разом з героями зачаїтися в тих тихих куточках...Дідуган видається повністю огидним і аморальним,тим хто ні перед чим не зупиниться...
А от розмова Дена і Еріки інтригуюча. Цікаво що ж там в тій коробці) уявлення немаю. І взагалі розмови Еріки насторожують, таке враження, що вона або знає або відчуває своє майбутнє. Ну а поцілунок до Дена, то так у її дусі;) Максу того не скажемо)) я тепер хвилююся за їх пару ще сильніше, аби з кимось з них нічого не трапилося поганого....
Єва Лук, Так, розумію, що нічого не значить) і для неї і для нього) але якби то бачив Макс для нього би значило ;) чекаю ♥️
Так багато нових глав) Треба надолужити читання)
Анна Стоун, Вони невеликі, тому здається, що їх багато)!Вже скоро фінал. Чекаю на тебе)
Дуже цікава книга,рада. що повернулася до її читання адже відверто скучила за героми
Олена Кондак, Ще раз дуже дякую, ціную Ваші відгуки)
32. Від Денового "моя дівчинка" так тепло на душі стало...) Уже часом ведуть себе, от дійсно, як голубки))) От би пошвидше б в них все налагодилося..)
Опис дому дуже атмосферний. Наче сама там прогулялася. Багато питань з'являється вже.. Чому саме цей будинок викуплений був? Чому там так багато горянського? Ну й, що Марина в дзеркалі побачила?
Натхнення тобі безмежного.) Ну й, як завжди, чекаю на проду)
Ханна Трунова, Дуже дякую) Так, в дому є своя загадка) Далі все дізнаємося)
Ден дійсно має сильні почуття до Ксю))бо та дуже емоційна, тож з нею справді буває не легко. Хоча і її можна
зрозуміти, бісить коли кожна горянка закохується у твого хлопця)) а тут ще й сама королева...старша так на років сто)))
А Еріка така запальна, навіть в таких моторошних обставинах не втрачає можливості позагрвати з Максимом)) можна і її зрозуміти, теж весь час хочеться поглядати на цього блондина:) сподіваюся Макс постріляв їх очима у відповідь, хі-хі)) хочеться більше і їх пари.
А от Марина чомусь насторожує, на пару зі своєю парою) щось не ладне з ними обома(
Єва Лук, 184 роки....це ж ого скільки)) це ще й досвід чималий))
Чекаю про Макса з цією красунею)) вони дуже гармонійні))
Моя хороша, привіт! Побачила новий розділ, дуже радію!*\0/*
Спробую сьогодні добратися до прочитання, якщо мене не будуть знов смикати:(( Якісь хаотичні ці дніO_o, хочу час тиші вже^_^
Гарного настрою та мирного неба! Обіймаю(⊃｡•́‿•̀｡)⊃
Lexa T Kuro, Ооо, тільки що вже прочитала)) Щиро дякую тобі за твої думки, вони для мене дуже цінні)) скоро відповім тобі там)дуже дякую тобі за таку підтримку )
31. Цікаву історію розповів Норвел. Аж не віриться, щоб найжорстокіший вбивця когось там боявся. Іншилот... Чекаю вже ближчого знайомства із цією "тваринкою". А може, він оберігає кристал?
Нуара теж вразила своєю "любов'ю". Оголила свої почуття, прямо дівчинка-дівчинка стала. Від залізної леді не залишилося й сліду. Чи зможе вона знову одягти назад маску бездушності?
Дякую за проду!
Ханна Трунова, дякую й тобі за все )
Ой, яке цікавезне продовження!) дякуую! ♥️ Судячи з поведінки Нуари вона вже десь на межі, адже у ній постійно ніби боряться якихось два протиріччя, чи два протилежних почуття, чи два стани, дві емоції...щось між людським і горанським. Сьогодні абсолютно точно над неї взяло верх кохання, і якби вона не маскувала усе прикриваючись Алланом її почуття до Дена очевидні. Їй же самій це подобається, хоч і лякає теж, безумовно...якщо чесно я не бачу варіантів виграшу Дена в цій битві, окрім як що Нуара таки здасться цим почуттям ради нього...
Дуже чекаю що ж таки переможе в цій Енджел, хочеться щоб кохання, звісно, але як знати....все таки воно має незвичайну силу...
Цікаво ще що то таке з Костею і Мариною теж..їх поведінка дивна, то все неспроста ...
Інна Турянська, Дякую і тобі за гарний коментар) Так, Нуарі зараз не просто і вона дійсно на межі... Вона розуміє, що чим ближче до дуелі, ти треба приймати якесь рішення, і вона не знає, як вчинити ..і хоча Ден не відповідає їй взаємністю, вона починає відчувати, що вона не настільки вже й важлива для неї по рівні емоцій...щось людське в ній починає народжуватися, але вона все одно ще така як і раніше... побачимо, що переможе в кінці)
Дуже захоплива глава! Від розмови Дена та Нуари мурашки...Чим далі, тим цікавіше! Дякую автору)
Лора Майкова, Щиро дякую за коментар та підтримку)
Розділ 30. Так докладно описуєш маєток, наче я сама там перебувала.
Стіл з їжею... Ммм, не варто читати на голодний шлунок))) А Ден, як завжди, бере ініціативу в свої руки. І повеселішав, що не може не радувати)
Взагалі, класно, що між Максом та Деном нарешті налагодився контакт. Друзі ж все-таки.
А тепер цікаво, що ж там за історію повідає Норвел.
Дякую за новий розділ) Чекаю ще)
Ханна Трунова, цікавенько))
Ох...якщо чесно я люблю смачно поїсти...і я б вже точно не встояла перед тими стравами)), а вони ще й голодні. І ти все так смачно описала, що я й сама після прочитання пішла їсти)) Благо, мені не треба було хвилюватися отруєне воно чи ні)) Ден, як завжди вирішив взяти весь удар на себе)) ще й від жартів не втримався. Макс теж на висоті...він дійсно хороший друг! Не хочу вірити, що він зрадник...тільки не Макс...будь ласка( Нуара виглядала дуже самовпевненою, але під кінець, схоже її витримка луснула. А оте підморгування Кості дає надію)) Дуже чекаю розповіді Норвела про оте щось в лівому крилі замку, бо якщо це щось лякає навіть його...то ...бррр...важко уявити, що там може бути чи хто....
Інна Турянська, Ох, я знаю, що тобі Максим подобається) Його шлях з Деном теж був непростим, але вже багато пройдено разом..) Тож побачимо хто згодом...там теж буде несподіванка) А на рахунок поїсти, то так) Я ще й на дієті трохи, тому мені теж хотілося, коли писала..) Дякую, що не забуваєш та коментуєш, це дає натхнення)
Я чомусь не вірю в те, що Нуара втратила до нього почуття. Скоріше за все це просто гра на камеру і вона хоче його вивести з себе. А от хто ж зрадник мене дуже зацікавило. Мені здавалося, що всім з їхньої команди можна довіряти, тим паче зараз. А ще цікаво, що хоче розповісти Норвел. Що ж там таке страшне у лівому крилі...
Лора Майкова, Буде видно, там все дуже непросто) дякую за гарний коментар)
Моя хороша, привіт) Прочитала тут новий розділ 29 — він класний! Проемоціоніровала як завжди!)
Спочатку не зрозуміла, що з нумерацією(( Проте вже розібралася!) Згадала, що ти хотіла розбити розділи... Поки на інший сайт чомусь потрапити не можу(( Я потім там розгорнутий відгук напишу!) Гарного дня! Обіймаю:)
Lexa T Kuro, Дякую, моя хороша) вже прочитала там відгук, дуже приємно) трошки пізніше напишу відповідь) твої коментарі завжди в серце))
Яке цікаве продовження!) Ден та Ксю,як завжди не можуть досягти розуміння. Хвилююся за їхні стосунки...бо підсвідомо уже думається, що в Енджел є шанс, так би мовити:)). А Макс навпаки відкинув зайву емоційність і став більш виваженим. І звісно сміливим, проте це в ньому було завжди, як і в Дені.
Моторошно від того осябняку...і ота та тінь це страшне. Навіть страшно уявити що то таке може бути! Жах. Я б вже на місці Ксю верещала нестримно. Ох...відчуваю далі буде дуже емоційно і хвилююче, просто вкрай.
Дякую за продовження.
Інна Турянська, Так, є таке, у Дена та Енджел є якийсь зв'язок, але не думаю, що це кохання) А Ден та Ксю, так) Але думаю, це все більше через Дена та його зайві переживання за всіх, і за Ксю особливо)Ну емоційні вони обоє, так) Побачимо,що далі на них чекає) Дякую велике за підтримку)
Що ж то за тінь? У мене мороз пройшов по шкірі. Я наче побачила цей особняк власними очами. Мені подобається реакція Дена, коли Ксю розмовляла з Максимом і оте "дивись, ревнує")). Це справді добре прописано
Анна Стоун, Дякую) описувала так, як бачила його сама) і замок і парк. А та тінь...далі буде зрозуміло, що це)
Я злякалася, що пропустила 10 нових глав, а вже потім прочитала, що ти їх розбила. Так значно краще)
Анна Стоун, Так, твоя порада в блозі теж стала в нагоді) вирішила, що читати менші глави набагато зручніше) дякую)
29. Нарешті новий розділ! =)))
Ну що ж, реакція Ксю доволі передбачувана. Тепер вона буде морозитися до останнього. Ех( А Ден, видно, хотів щось пояснити, але Ксю не дала. Цікава парочка...) Чесно? Чекаю від них більшого вогню, щоб нарешті все розклали по полицях, бо ось ці душевні муки виматують обох. Бодай перед поєдинком треба ж Дена підтримати...)
А той сон, що Ксю бачила.. Гм, цікаво, чи не Енджел то рук справа?..
Макс молодець))) Навіть попри почуття, що ще не минули, штовхає Ксю до Дена. Не очікувала від нього такого...)
Маєток вийшов дуже моторошним, адже страшне минуле приховує. Нравки твої описи) Картинка живо уявляється. І та тінь на горищі... Що ж то за монстр такий?..
Чекаю продовження! Натхнення тобі)))
Ханна Трунова, Вони занадто довго дружили, тому перейти одразу до кохання теж не так легко, особливо, коли у кожного багато протиріч всередині. Ти ж врахуй, що незважаючи на довгу книгу, часу в них пройшло зовсім мало від початку всієї пригоди) А на рахунок вогню, то все буде саме так,як я відчуваю їхню історію, в них все одно зараз інші пріоритети, а не кохання, та й забагато стресу та страхів, важливе завдання) на все свій час) та і книга не зовсім про кохання) дякую за підтримку )
Ого, який бій) Ден був на висоті і оті от намання його батька звести зусилля хлопця у ніщо були недолугими. Я просто страшенно співчуваю Кості, бо це страшне! Павуки то просто мій велизний страх, я навіть маньких боюся, а тут такі гіганти. Бр-р-р. На місці Кості, я вже би померла від серцевого нападу:) жах!
Ксю пахне м'ятою) до речі дуже гарний запах) такий заспокійливий. І от хто б міг подумати, що павука можна здолати ефірною олійкою)
Дуже жаль Мариночку, її слова хоч і образливі щодо Дена, проте все ж вона була у відчаї( і можливо так сподівалася, що їй стане краще. Страшно уявити, що з Костею може зробити цей ненормальний. Дуже сподіваюся, що його таки врятують!
Ну а Ден і Ксю такі бубочки ...були...і знову усе перервалася на не дуже хорошій ноті. Хоча як дівчина я Ксю розумію, ця нерішучість Дена вирішує.
А ще засмутилася що мало було Макса:) хочеть читати про нього побільше.
Дякую дуже за продовження) завжди читаю на одному подиху, твою неймовірну книгу! ♥️
Інна Турянська, Дякую, Інночко, за такий теплий відгук. Так, для мене теж було відкриттям, але павуки дійсно ненавидять запах м'яти) Тому в Дена вийшло за допомогою Ксю, але, на жаль, Костю повернути так і не зміг. Але далі буде цікавинка на рахунок нього. І Макса теж буде більше) Ми вже рухаємося до фінальних розділів. Буде найцікавіше)) дякую за твою підтримку )
14. Брр, сподіваюсь, з Костею все буде добре. Нащо він взагалі Алану здався?.. А взагалі, запам'ятався образ з попкорном. Для Алана страждання сина як веселе кіно...
Те, що Нуара зникла, трохи тішить, бо тепер Ден може дозволяти собі більше вольностей з Ксю. Про любов все-таки не варто забувать) Ох, і несподівано-жарко ж було в кінці розділу))) Запалила, так запалила) Сподіваюсь, вони в тверезому стані повторять колись цьомчик-обнімончик)))
Дякую за розділ(〃^ー^〃) Натхнення на новий)
Єва Лук'янова, Хай вже швидше той крок робить, а то посивіємо тут всі =)))
Оце вогник ви прибегли для нас,читачів.А Алан стерво відмінне.Цікаво чим займається Нуара,що подарувала Алана батькові на деякий час.Мені здається що на довго вона не кине свого улюбленця.Дякую за чудове продовження.І чекатиму на наступну проду.
Олена Кондак, О так, надовго кидати його в її плани не входить, але вона змушена підкоритися батькові. Поки що немає в неї іншого вибору. Дуже дякую за коментар та підтримку)
Оце так фінал! Нарешті! Але ж не обійшлося без перчинки. І коли ці двоє порозуміються? А ще скучила я за Нуарою. Невже вона справді тепер не слідкує за ними? Чекаю дуже на продовження!!
Лора Майкова, Нуара скоро буде, куди ж без неї..)) дякую дуже за коментар)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати