7 061
Анотація до книги "Циклоп, або історія однієї душі"
З дитинства обдарований хлопчина дворянського походження, стає жертвою власного магічного дару.
"Кожен народжується з певною ціллю, або для виконання чужих цілей".
За певних обставин втрачаючи власне "я", він вимушений переховуватися, проживаючи чужі життя.
Так, хлопець намагається довести усім навколо, та в першу чергу самому собі, що він - це досі він.
У таких реаліях, герой стикається з багатьма перешкодами, складними життєвими ситуаціями та моральними виборами, що можуть, як допомогти йому зостатися людиною, так і перетворитися на жахливого монстра Циклопа...
"Кожен народжується з певною ціллю, або для виконання чужих цілей".
За певних обставин втрачаючи власне "я", він вимушений переховуватися, проживаючи чужі життя.
Так, хлопець намагається довести усім навколо, та в першу чергу самому собі, що він - це досі він.
У таких реаліях, герой стикається з багатьма перешкодами, складними життєвими ситуаціями та моральними виборами, що можуть, як допомогти йому зостатися людиною, так і перетворитися на жахливого монстра Циклопа...
Зміст книги: 62 глави
Останнє оновлення: 02 берез.
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАле не все так погано, як може здатися з моїх попередніх коментарів. Текст передає страх, гнів, сором, мотивацію врешті-решт через живі сцени та внутрішні монологи. Образи типу «Краплинка істини», «шрам залишений його батьком», «ворота в пекло» створюють глибину і символізм. Все витримано у стилі психологічного фентезі з елементами драми. Впевнена, що певна частина аудиторії букнету це оцінить, як належить.
Ірина Скрипник, Ще раз дуже вам дякую. Сподіваюся, якось за нагоди побачимося у розділі коментарів.
Опис селян як «брудних», «з навозу», звісно, може бути виправданим з точки зору персонажа, але потребує авторського коментаря, щоб не виглядало як узагальнення.
Ірина Скрипник, Ну, на жаль, тут мало що вдієш. Такі ж вони - дворяни у вигаданому світі, враховуючи, що оповідач (герой) це ще дитина, дещо егоїстична, зухвала, взрощенна такими ж, не надто гуманними й чуйними батьками. Гадаю, по мірі, як дочитаєте далі (якщо збираєтеся звісно), то думка про селянство у нього геть зміниться, тому що...
А вже тут гадаю спойлер)
Продивилась ще раз. Що кидається в око? Нерівномірно побудовані діалоги. Іноді репліки персонажів звучать надто книжково або театрально, особливо у сценах конфлікту. А фрази типу «Я дворянин!» або «Я монстр!» повторюються, що знижує драматичний ефект.
Ірина Скрипник, Дякую, за такий розгорнутий коментар. Для мого творчого шляху, напевно такий бачу вперше, що для мене досить цікаво. Є над чим подумати. Втім, роботу над цією книгою досі проводжу, не закидаю, хоч і йде все повільно. Щодо театральності - чесно кажучи, дуже важко описати діалоги "живо", так ще й з першого разу. Багатьом бувалим авторам це теж дуже складно вдається. Та і якщо вже брати саме першу сцену, з якої ви напевно узяли приклад, це перша зустріч дворянина (головного героя) з групою дітей з майданчика, то там його "театральний тип мовлення", ніби виступ для натовпу, цілком зумовлений його недосвідченністю в питанні комунікації, особливо з однолітками, яким, вочевидь, його бачення світу вбачається досить чужорідним.
Дякую за коментар. Ви відпочатку стежите за моєю творчістю, і даєте багато гарних та влучних настанов. Гадаю, мені теж пора ознайомитися з вашими творами, як з цікавості, та й в знак звичайної вдячності. Можливо щось порадите від себе? Така собі - рекомендація від автора?
Оце українці можуть! Оце ж пишуть!!!!
Каргар, :)
Коментар видалено
Занадто довгі розділи. Це трохи втомлює
Коментар видалено
Вітаю з новинкою! успіхів та багато читачів! цікава історія!) Натхнення вам!
Лія Серебро, ;)
Коментар видалено
Привіт, попрацюйте з анотацією, вона не пов'язується з назвою твору. Сама обкладинка теж нічого не говорить читачу. І перше, і друге - це найкраща реклама вашої книги. Остання фраза в анотації про що?
Чому хлопчик безіменний, його звати Віктор, на честь друга, якого він покинув помирати.
Валентина Бродська, На рахунок безіменного хлопчика. Він перейняв ім'я Віктор у свого друга, а своє справжнє, забув, як і власну зовнішність. По мірі розвитку сюжету він все більше буде згадувати себе і відекремлювати, як окрему особистість серед свого різномаїття у голові.
Нехай щастить у творчості!
Вітаю, чудовий твір!
Коментар видалено
Коментар видалено
Вітаю вас з новинкою!
Kalli de Narro, Дуже файно з вашого боку, дякую.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати