Людина що стояла навпроти Ісаака, і що мала таку ж саму зовнішність, як і він сам, невимушено продовжувала діалог, не затикаючись ні на секунду. Курчуру було злегка дико споглядати майже за самим собою, ніби в дзеркалі.
- Ти не повіриш, але між членами синдикату все ж існує тепле поняття дружби. Твої бувші товариші замовили за тебе переді мною слово, через що ти зараз тут, - продовжував Лептоприн.
«Ті холоднокровні й безпринципні вбивці, такі ж самі як і я? Врятували мене? Навіщо? Чи є якийсь у цьому сенс?».
- Можливо це було комусь вигідно, - зневірливо казав Ісаак.
- Так, воно і є вигідно. Мені. Ти станеш ланкою у моєму довгостроковому плані, по закінченню якого усі ми будемо у дамках!
- Про що це ти? Невже те, що я тобі тепер зобов’язаний життям, не робить мене твоїм рабом? Про які дамки ти говориш? Навіщо мені твоє заохочення?
- Тому що я не терплю рабства. Ти людина, і ти сам вільний обрати – померти, чи прийняти мої умови, які я запевняю тебе, не настільки погані, як ти собі науявляв.
- Тоді прошу, говори.
- Я пропоную тобі, стати моїм шпіоном і зайняти моє місце на певний «невизначений» час. Ти отримаєш посаду, гроші, вплив, і все це за просто так. Єдиною умовою вважай буде вивчення невеличких таких, двох біографій. Будеш ними прикриватися від випадку до випадку.
- Двох біографій? – спантеличено глянув на нього Ісаак.
- Так. Одна – моя, друга – вигаданого чоловіка, якого я вправно граю, Корта Платінакса.
"Невже він сам не тямить, яку нісенітницю зараз верзе?"
- Можеш внести більше ясності?
- Гаразд... - чоловік трохи сповільнився, - Отже, мій «колега», Лансет Фоній, очільник охорони селища, одночасно молодий маг з поламаною психікою, до чортиків непередбачуваний, але працювати з ним можливо. Він може змінювати вигляд як свій, так й інших людей, що ти зараз перед собою і бачиш. Я лише показав йому на твій портрет, змальований на швидку руку, як він вже зміг майже ідеально тебе відтворити на мені, розумієш? Після цієї розмови, в тебе буде два тижні, щоб ознайомитися з біографіями і здаси мені мініатюрний екзамен, після чого вже ти підеш до нього й приймеш «мій» першоджерельний вигляд, зрозумів? Не запам'ятовуй все одразу, в нам ще багато часу на підготовку.
- Такої плутанини я вже давненько не чув... І взагалі, чому ти в мені так впевнений? Я нещодавно з лікарні, в мене ще у своїй голові не все в порядку, а ти створюєш там ще більший безлад.
- Ти ж родом з Каменоту, чи не так?
- І що з того?
- Усі каменотці природжені брехуни.
- А якщо відмовлюся?
-Ну раз ти готовий наплювати на мій витрачений на тебе час і клопіт твоїх бувших товаришів.... Гадаю так, ти в змозі, але як говориться: «Сказали – зроби. Відмовся – помри», - проговорив беземоційно чоловік.
Ісаак опустив очі в підлогу, намагаючись звести усе до купи. Джонсон, лікарня, маг, що змінює зовнішність... Якийсь кепський сон.
- Я тебе бачу вперше, а говоримо ми від сили декілька хвилин. Ти або навіжений, або всемогутній, інакше я не розумію твоїх намірів. З урахуванням того, що ти на мене зараз викинув... З такою задачою я б навіть до брата рідного не звернувся.
- Дізнаєшся мене краще у читанні, - Лептоприн виклав на ліжко два тоненькі блокноти, - І намагайся лишній раз не з’являтися знизу корчми. Проси щоб їжу несли сюди, я вже за все розплатився, - чоловік вже збирався виходити, як спинився на мить і додав, - Ще одне. Ти не допомагаєш незнайомцю. Синдикат, не забувай цього. До скорої зустрічі.
- І тобі…
На думку Ісаака хаос тільки починався…
Курчур маючи таке чудове ліжко не спав певною мірою три ночі, лиш під кінець він почав провалюватися у сон самовільно. Лептоприн… Жаб’ячий маг… Старизуб і діарея… Змова рожевооких… Забуте сімейство і його забутий нащадок… Маг перетворень, Віктор Лем, Капітан Луний, Священник, Джонсон, Фенфельдер, Меменотаро, Конрот, Діян і таро.
«Як вже ш це все вкласти в голову й не забути за секунду?» - Ісаак не навчався так старанно навіть у школі.
Після виписки у ньому не просто не пропало, а навіть з’явилося ще більше бажання жити. Незважаючи на такі курйозні умови, він вбачав у цьому шанс. «Бодай не смерть», - вважав він.
Першою ознакою того, що ти вивчив, як правило буває початок аналізування теми. От і Ісаак дібрався до цього.
В цих блокнотах він навіть знайшов пояснення смерті Стефана, хоча який з першого погляду зв’язок може мати далекий Каменот з невеличким селищем коло Жонтару. Схоже що занадто тісний.
«Як же ш все було спочатку?»
Отже, Лептоприн вступив до синдикату, як не маг, отримавши там значну посаду, особисто зустрічаючись з Джонсоном. За що саме він її отримав, Лептоприн схоже вирішив змовчати.
Далі йому було доручено самим Джонсоном встати на захист сімейства Конротів, паралельно наглядаючи за ними.
Джонсон вважав, що біленмани щось задумали, а задум цей ґрунтувався на пророцтві й подіях у Еватроті та Жонтарі. Що саме за пророцтво – також було пропущено, однак полягало воно в ідеї відродження чотирьох могутніх магів, чотирьох королів. Полуміфічних противників усього людства, що заробили репутації монстрів у свідомості люду. Четверо королів – четверо стовпів на яких існує держава: Релігія, яка створює Ідола, який створює Війну, яка в свою чергу розвиває Науку. Кожен з них мав відповідати своєму архетиповому призванню, що й мало регулювати їх характери. Пророки, що проповідували у Еватроті вважали, що пришестя королів мало от-от відбутися, а перший з них, Релігія вже встав на чолі їх пастви, що не на жарт насторожило усю світову владу. Ще й той наказав різати біленманів… З чого б це?
А в свою чергу рожевоокі теж отримали з цього вигоду, і скоріш за все вони співпрацюють з королями, але наявних доказів цього поки немає. Королі мають принести у світ зміни, що у свою чергу мають повалити дворянську владу, а через це й владу синдикату, відповідно.
«Тому Лептоприн опинився коло Конрота, задля контролю ситуації й швидкого реагування у разі якихось рішучих дій з боку рожевоокого, але до чого тоді цей Віктор Лем?»