11 758
“Чарна. Темне фентезі”
Анотація до книги "Чарна"
Це доволі моторошна історія про дівчину, яка не має жодних магічних здібностей у світі, де чари важливіші за людське життя. Таких, як вона, називають чарнами — непотребом серед поважного чародійського суспільства Дредмура.
Дредмур — місто, що криється під магічною завісою від жахливих почвар, чиї гострі пазурі ладні розідрати на шматки будь-кого, хто опиниться за межами магічного бар'єра. Втім, по той бік завіси немає значення, чи ти вправний чародій, чи безталанний чарн. Перед обличчям смерті всі рівні.
Дредмур — місто, що криється під магічною завісою від жахливих почвар, чиї гострі пазурі ладні розідрати на шматки будь-кого, хто опиниться за межами магічного бар'єра. Втім, по той бік завіси немає значення, чи ти вправний чародій, чи безталанний чарн. Перед обличчям смерті всі рівні.
“Чарна — історія Ханни, дівчини, яка не володіє магією. Разом із друзями вона опиняється в Легіоні, місці, звідки не повертаються. Живі герої, продуманий всесвіт і жорстока доля, що безжально випробовує кожного.”
Зміст книги: 47 глав
273 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти⭐ Вітаю, читачі ⭐
Ваша підтримка мотивує автора та надає йому крила, кращі ніж надає їх Ред Бул х))
Книга завершена, тому не забудьте написати свою думку, якою б вона не була! ❤️
❤️ Буду рада побачити від вас коментар, або вподобайку в підтримку! ❤️
❗️ЩЕ БІЛЬШЕ ВІЗУАЛУ ТА ВАЙБУ (ГІФ): https://booknet.ua/blogs/post/417178❗️
Герої, наче живі. Анімацію + вони розповідають трохи про себе: https://www.youtube.com/shorts/sbAXHyKxP2s
Рецензія від Тетяни Гищак: https://booknet.ua/blogs/post/420336
Рецензія від Василя Шпіклірного: https://booknet.ua/blogs/post/421415
Переживала, що потрапить в чарни :))) А тут Легіон Смертників. Нічого так поворот. І друзі молодці. Акей, Еффі ну і Гвін. Я так розумію, він ще і ,,класний хлопець, який вдає із себе поганця '' в компанії? ❤️❤️❤️
Тея Калиновська, ахах :3 це його таким бачить Ханна :) дякую за увагу до моєї історії!
Атмосфера — моторошна й затягуюча. Ідея світу, де відсутність магії — це вирок, просто вражає. Герої живі, сильні й вразливі водночас. Читав — і ніби сам стояв за тією магічною завісою. Чекаю продовження!
Богдан Гонишнюк, Дякую за відгук!) Дуже рада, що сподобалося :)
Підписалася, готова читати і коментувати. А ♥️від мене на підтримку книг.
Тея Калиновська, Навзаєм ♥️
23. Гра в запитаннячка наштовхнула на певні роздуми, але озвучувати їх не буду. Чекатиму в продовженні відповіді) Цікаво буде історію про богів почитати. Щось підсказує, що там не все так просто. Чекаю продовження)
Ханна Трунова, так-так, на ти) звичка ахах х) дякую)
23 розділ. Ну, звісно, я не втрималася і вже прочитала) Шикарний розділ! Ця розмова з Жако мала відбутися не лише для Ханни, а й для нас читачів) — вона надихає, мотивує, замислитися змушує. А оті сильні слова, які Жако сказав їй стосовно Велеса — це взагалі ЩОСЬ, в самісіньке серденько! Сподобався хід його думок та майстерність в тому, як він вивів Ханну на ці одкровення... Гра — це було дуже акуратно та мудро. Він молодець! Тепер моя душа спокійна — я не помилялася щодо нього — класний командир, який і має бути. Та ще й людиною він є не поганою, суворість — то маска. Тут він її трохи прочинив... і ми вже побачили іншу людину. А якщо він її взагалі скине?.. Ооооо (;ŏ﹏ŏ) Я впевнена, він навчився в Легіоні багато чого: не тільки воювати, а й як треба вибудовувати думки та цінувати життя, кожну його мить. В нього, мабуть, своя переоцінка цінностей відбулася. Бо якщо він і не набагато старший за Ханну, то думки в нього вже мудрої зрілої людини. Подобається цей персонаж /сподіваюсь, ти його не вб'єш ಥ‿ಥ, чи він не перетвориться, на почвмрц, чи що ти ще таке... жорстоке.../
Лекса Т. Кюро, теж думається, що вони родичі...)
Не даремно чекала, ваш розділ вразив до глибини душі.
Ганна Симоненко, Дякую ❤️ мені дуже приємно))
Я в захваті! Чекаю продовження!
Ольга Шульга, Я дуже рада))) дякую ❤️
Тепер щодо Жако... Ти знаєш, мені він все більше й більше подобається. В ньому немає невпевненість та отієї «води» у вигляді зайвих емоцій, він конкретний, а лідер саме таким і має бути.
Ганца мені шкода... Зовсім його виснажили(( А от Катерина порівняно з Еффі тепер білим пухнастим кроликом здається.
Ти класно тримаєш напругу, динаміка подій крутезна. Описи дивовижні — я наче з героями всюди була. А ще ти класно пересуваєш увагу з одного персонажа на іншого /навіть про другорядних не забуваєш/ — все дуже майстерно! Чесно, я в захваті, і з нетерпінням буду чекати на наступний розділ. Бо залишилися ще два цікавих персонажа, в спогадах яких ми ще не побували.І я думаю, Жако просто так від них не відчепіться!) Крім того, як же тепер Еффі жити серед друзів, яких зрадила? Чи усвідомить щось для себе? Чи серця її друзів мають милосердя? Чи її участь канути в небуття у шлунку якоїсь почвари? /хех, добра я, чи не так?))/
Тож натхнення тобі, сил, більше вільного часу та відповідного настрою, щоб писати! Обіймаю (~￣³￣)~
Діана Козловська, О, інтригуєш) Буду чекати!) (づ￣ ³￣)づ
Ох, це було дуже й дуже емоційно! Мене кидало то в жар, то в холод.
Що ж... Було трохи несподівано побачити Еффі з такого ракурсу. Це ж треба було стільки років грати таку складну роль... Це ж так виснажливо — не бути собою. Ех, і все через хлопця ಥ‿ಥ Маленька дурепа, якщо чесно)).
Можу тільки уявити, як все це для Ханни виглядає. Наче встромили їй ножа в спину. Проте думаю це випробування лише її загартує, а ще, можливо, вона стане краще розуміти своїх друзів та приділяти їм уваги. Бо, чесно, вона трохи помішана на собі, як і всі підлітки — егоцентристка).
Щодо Акея... Мені його трохи шкода, але я здогадувалася про його почуття. Що ж він сам винен, що не зізнався Ханні. Тепер отримав по носу.
Щодо Гвіна. Тут наче теж все зрозуміло, і не дивно. Проте мені тепер цікаво, а він що — не помічав почуттів Еффі? Мені він здавався більш мудрішим, і міг би сказати дівчині, що вона йому як друг. Бо я не думаю, що якихось натякив з її боку не було. Або я щось не правильно з ним зрозуміла?
Зараз ще продовжу)...
Діана Козловська, Повір, воно того було варто! Розділ шикарний! Як авторка авторку я тебе добре розумію! Це читач проковтнув за декілька хвилин, а потім ще й своє фє може виразити. А скільки коштує автору прописати одну маленьку сцену, мало хто знає... А якщо ці сцени такі складні як-от у тебе, то це взагалі — треба неабиякий талант, уважність, терпіння й, звісно, час! Тож я апладую тобі стоячи — ти розумничка!*\0/*
22. Ох, не очікувала такого від Еффі. Це ж скільки років прикидатися, вдавати з себе ту, ким не є, найкращу подругу! Коли за спиною творила отаке! Любов сліпа, але жоден хлопець не вартує знищення хорошої частини себе.
З нетерпінням чекаю продовження!)
Діана Козловська, сподіватимемося)
Знову не влізло... і щось з додатком. Я поки його не перезавантажила, не могла прочитати твій новий розділ((
Отже, повертаюся до сюжету. Тож можливо те, через що герої зараз проходять, необхідно їм, щоб стати сильнішими. Жако, як я розумію, готує їх до того, що якщо колись хтось захоче використати ті спогади проти них, це вже не буде так боляче.
Ді, дякую тобі, що змушуєш думати, відчувати та співчувати. Я проживаю з твоїми героями ціле життя. Вони не можуть не чіпляти, не проникати в серце... І це неймовірно. Твоя історія настільки емоційно жива, вона про важливі речі. Дуже важливі. Ти молодчинка!
Лекса Т. Кюро, Ого, ти справді відчуваєш вайб :) Взагалі ти дуже близько до сенсу цього випробування. Вони мають втомитися боятися, тікати від себе та рюмсати на кожному кроці. Це буде доволі суворо, втім матиме наслідки :3 Для кожного свої, звісно, адже до кожного свій підхід.
ахах (~￣³￣)~ поцуплю в тебе обіймунчика, аби відправити тобі :3
Ді, це дуже серйозний розділ. Дуже важкий емоційно, проте дуже сильний. Добре, що я прочитала його зараз, а не на тижні, бо тоді б ще довго не змогла нічого написати, бо навіть зараз деякі моменти мене на шмаття порвали. Особисте згадала. І не одне. Проте знаєш, я погоджуюся тут з Жако, не можно, щоб те, що відбулося колись, мало над нами владу та творило нашу реальність зараз. В цих спогадах можна загубитися(( Травми бувають важкі, але й їх можна вилікувати та жити далі. Проте щоб воно скоріше загоїлося, потрібна підтримка. Тут метод Жако не дуже правильний.
А ще часом для мене деякі дії людей не зрозумілі. Вибач, може трохи не по темі, але як раз на прикладі Ангуса можна про це поговорити. От дивись, його сім'я жила в злиднях, їсти нема що. А його батьки таку кількість дітей народжують, а потім скаржаться, що кормити нема чим. То хто винен? У випадку з Катериною теж мати винна, що не захистила своє дитя, що вийшла заміж за покидька, що терпіла. Бо діти часто підкоряються реальності, яку творять для них батьки.
Ну а про мати Пауля, я взагалі мовчу... Гірша за почвар.
Діана Козловська, Обожнюю твої думки й світосприйняття! (づ￣ ³￣)づ
Бережи себе! Бажаю тобі натхнення! Буду дуже чекати на наступний розділ!
Я вся у передчутті чогось неймовірного, додала до бібіліотеки, неодмінно ознайомлюсь!
Бажаю натхнення та легкого творчого шляху!♥
Кайла Броді-Тернер, Дякую, сподіваюся, сподобається) Навзаєм ❤️
21. Жако, звісно, кхм, цікавий командар. Вивертає всі найпотаємніші страхи назовні без тіні співчуття. Після таких відвертостей герої, безперечно, стануть ще ближчими. Це може допомогти їм в подальшому. Але чи це виправдано?
Дякую за проду)
Ханна Трунова, На цьому базуватимуться їхні тренування :) Втім після наступної частини можна буде відпочити від страхіть :3 Планую доволі веселі та цікаві розділи) Наче ковток свіжого повітря після такої напруги х)
Дякую за коментар, Ханно ❤️
Коли продовження?))) Тепер я теж в режимі ждуна.
Так багато питань... Чому Ханні вічно щось мариться? Може, й не Чарна вона зовсім... Чому вона не перетворилася на почвару? Може, через те, що Чарна?) Чому вона схожа на нового командира? І чому той такий юний?)
Те, що поцілунок Гвін сприйняв як марення — класика))
Коротше, чекаю продовження. Дякую за цікаву історію)
Діана Козловська, Та то ясно) Було б дивно, якби все виклала мені тут мов на духу)
10. Яка милота...)) Минуле Катерини дається взнаки. Добре, що Ханна й решта це второпали.
Діана Козловська, цікаво) твою героїню теж звати, як мій псевдо...)) хехе)) чекатиму у гості)
9. А Катерина мені подобається!) Така відкрита, але й хитра лиса)) Її виверт викликав посмішку)
А між Ханною та Гвіном прямо блискавки...) Цікаво, як їхні стосунки розвиватимуться))
8. Ото Ханна молодець! Відчайдушна, звісно, але крута!
7. А Катерина дуже смілива! Так прямо приставати до хлопця не кожен може...) Цікаво-цікаво, хто ж там Гвіну подобається?...))) Та й між Еффі та Акеєм щось більше, ніж дружба...
Вже хочеться в той ліс швидше потрапити) Цікаво, що там за почвари такі.
6. ото вже наколобродили! а я ще тут сиджу й думаю: бідолашна Ханна, ото крепатура буде! =)
5. виявляється, в Легіоні життя кипить! несподівано)
Привіт, Ді:) Ну нарешті новий розділ, і чомусь знову не було повідомлення про публікацію:(
Дуже цікавий розділ, дещо новеньке дізналися з нього!)
Щодо того, що Жако розповів їм... Цікава думка про біль. Взагалі всі ці роздуми були цікаві, як і думка кожного з персонажів. А от те, що вони дізналися про легіони... наче я чогось такого й очікувала, але все одно сумно та моторошно. Щодо завіси — то взагалі триндець((
Щодо Гвіна — от чомусь я навіть не здивована, так й думала, що він буде вважати, що в дійсності нічого не було, все те його марення винні) . А реакція Ханні, звісно, теж логічна. Бо як їй, бідній, тепер поводитися з цим всім.
Дуже страшне випробування, гадаю, їх всіх чекає попереду. І, напевно, Ханна навіть не думає в тому напрямку, куди її ці спогади заведуть... ((
Катерина все ще дивно конкурує з Ханною... І як би це їй боком не вийшло. Хоча можливо, вона усвідомлює, що буде далі... Можливо, їй вже нічого втрачати, бо свій кошмар вона вже пережила «від» та «до»...
Ді, я вже в передсмаку чекаю на наступний розділ. Тож сил та натхнення тобі!୧(﹒︠ᴗ﹒︡)୨
Колаж, як завжди, класний, мені сподобався! (づ￣ ³￣)づ
Лекса Т. Кюро, Дякую❤️❤️❤️) Та знову трохи не вистачило, гадаю, й не всі блог побачили :) Ну, вже наступного разу точно має вистачити. Тексту баагаатооо)))
Маєш дещо рацію за Ханну та Катерину :) Сподіваюся, сподобається :3
❤️❤️❤️ Дуже вдячна за коментар!
Продовження 19. Тож ця нова трійка була за межами завіси, гм...
В мене знов з'явились деякі припущення щодо певних моментів, але поки не озвучую, щоб не навіювати тобі свої варіанти:)
А ще мені цікаво, якщо у мареннях Ханни тоді був Акей, і вона до нього прив'язана з дитинства, то чому в маренні Гвіна була вона?) А ще цікаво, чи буде він пам'ятати, що сталося?) Ги-ги)) Цікаво тепер подивитися на цих двох далі)) Як вони будуть поводитися)
Ще не оминув моєї уваги факт, про те, що Ханна побачила хороший бік Жако. Думаю, це теж буде важливо потім.
Ді, описи майстерні, я все відчувала разом з Ханною. Навіть оті сироти на шкірі. Ну й поцілунок під дією ліків теж вдався!)
Тепер буду чекати на новий розділ і метикувати) Пиши, стільки скільки треба — повір воно того варте! Книга бомбезна! (づ￣ ³￣)づ
Lexa T Kuro, Ти можеш казати припущення, адже сюжет продуманий, не зможеш нічого навіяти :)))
Про марення Гвіна... хехе) Будемо бачити) Не хочу накидати спойлерів :) Але, звісно, до цієї теми повернемося)) І хто зна, що з цього вийде. Мене передбачити іноді складно, як бачиш)))
Дякую, Лексо! Обіймаю! Бережи себе та рідних))
Розділ 19. Умієш ти заінтирувати) І я не зараз за палкий момент з цього розділу)) Хоча була й там своя бурхливо-розгублена полум'яна магія)) А про сон Ханни... Він мене дуУууууже зацікавив, гм. Це з її минулого? Вона щось не пам'ятає про себе, і воно просочується крізь сни? Адже крім дідуся, ми не знаємо нічого про її батьків, що з ними сталося? Тринадцять, гм... Ну гаразд, буду чекати на пояснення в наступних розділах.
Тепер я знаю, що сталося, з Гвіном та іншими. Мені їх шкода. Навіть милу Еффі покарали ಥ‿ಥ Але, пам'ятаєш, що я обіцяла тобі розповісти про свої здогадки. Думала, Ханна напала на Крісту, а Гвін її захистив, і Ханна вкусила його, або подряпала... Так якось). Бо Кріста була мені схожа не на закохану дівчину, а на ту, що відчуває водночас вдячність та провину. Але не будем про це, я не попала))
Лілея мені все більше й більше подобається. Вона ніби більш доросла версія Еффі) Вона схожа на Прим, якою та стала в третій частині ГІ.
Lexa T Kuro, Дякую)) Щодо Крісти, ти частково маєш рацію, але з якого приводу не скажу) Цей момент я ще не до кінця прояснила) Адже забагато подій та Ханна після мордування проспала геть весь день) Лілея як могла зробила свою справу та пояснила те, що Ханні ніхто не хотів казати в обличчя)
А про сон Ханни)) Він буде в продовженні більш описаний, втім я не знаю, чи я розіб'ю наступну частину на дві. Бо вона ну дуже велика)))
Здається що все зрозуміло,, але тут новий розділ і новий виток історії і нічого не зрозуміло. Де марення де яв, а може це спогади чи погляд в майбутнє? А може ГГ взагалі спить і все це сон і дідусь живий і ще нічого не було, може це все її дар передбачення? Чи вона піддослідна в лабораторії і це її марення? Але тема з 13 і 14, ух неочікувано. Взагалі, хочу почати її читати з початку, але вдумливо кожен рядок
Руслана, Багато значить загадок я підкинула :) дякую за фітбек ❤️ наступна частина багато чого розкриє :) буде цікава ваша думка ;)
Ще трохи продовжу 18...Цікаве порівняння Лілею було з отією тваринкою. То киця, чи щось з їхнього світу?) А взагалі крім почвар в них є якісь тварини? Про них ще буде?
Що ж... Ще думок багато, і можна довго метикувати, але ще раз скажу, що ти — чудова авторка. Тримаєш інтригу, сюжет насичений, персонажі яскраві, описи пречудові, емоцій ти передаєш майстерно — можна й посміятися й поплакати, й позлитися разом з Ханною:) А оте відкриття двері «з ноги» — взагалі ВОГОНЬ!))
Ді, зичу тобі натхнення, рівноваги, бажання писати, віри в себе та мирних днів! Чекаю на продовження, але, як людина, яка ненавидить будь-який тиск, кажу, викладай в своєму ритмі, а я буду чекати стільки, скільки потрібно. Бережи себе!
Lexa T Kuro, Про тваринку кину спойлер, її вживу побачать) І назву скажуть) Я завжди кидаю щось, що вспливе ахах
Дякую))) Рада, що з дверима сподобалося)))
Безмежно дякую, що коментуєш) Я працюю над продовженням) Має бути за графіком) І ти обов'язково себе бережи)
Продовження 18. Щодо Гвіна й Акея теж є припущення, але в тебе все не передбачувано завжди, тож...))
Розчулив дуже момент, що був на початку, як вони там обіймалися, ти так все описала, що в мене навіть сльози на очах разом з Акеєм виступили) Але ці двоє не можуть щоб не сваритися. Прям як діти!))) А я вже думала, що справді подорослішали))
Еффі, моя ж лялечка... Це було зворушливо. Вона мені одночасно й Прим з ГІ нагадує, і ж щось схоже з моєю Еббою) Я добре відчуваю поки цю персонажку, але не все те золото що блищить, так?)
Дивись, хочу для себе зрозуміти, себто Катерина, Жако й Ханна не мають магічних здібностей, так? У всіх інших вони є?
До речі, тепер я знаю, хто інші два легіонера)) Цікаво, чому саме вони приєдналися до решти, гм?
Діана Козловська, Як же ж ти інтигуУуууєш!) Добре, буду чекати свого часу на відповіді:^)
Розділ 18. Ох, який крутий розділ! Емоцій, цікавих подій та нових інтриг багатенько в ньому, насолодилася!) Тепер купа думок в голові. Починаючи від: якого біса відбувається з Гвіном? до: Що об'єднує Ханну та Жако?
Зрозуміла, що Катерина мені трохи нагадує зараз Джоанну з Голодних ігор, яку я дуже люблю) І вже розумію, що без Катерини твоя б «Чарна» не була б «Чарною»! Крутезна персонажка! Та взагалі в тебе всі персонажі яскраві, мають свої «родзинки», ти дуже гідно тримаєш увагу потрохи на всіх, і це не просто, я добре це знаю.
В мене є деякі припущення щодо Крісти та Гвіна, і що там сталося, але поки не буду казати. Якщо вони не підтвердяться, я тобі потім скажу)
Діана Козловська, Ок, зрозуміла) Чекаю з нетерпінням(づ￣ ³￣)づ
Почала читати)) Дуже захопливий початок! Нагадує мені якийсь фільм, але не можу згадати який. Дякую)
Галина Модик, Дуже дякую за коментар ❤️ Голодні ігри надихали мене на початок :) Але це тільки натхнення, історії різні)
Ще продовження 17. От не дає мені Букнет розішнатися в коментарях))
Коротше, кінець взагалі був несподіваний!)) Я думала, то якісь там дядьки суворі, а тут таке)) От тепер стало цікаво, хто ж тоді з них, виступив уперед, коли її мацав Ганц?)) І чому їх семеро? Хто ще два?
Ді, тепер я дуже чекаю на продовження, бо моя фантазія не дасть мені спокою)) Отже, бажаю тобі душевної рівноваги, бажання творити та мирного неба!
Колаж класний, як завжди! (づ￣ ³￣)づ
Діана Козловська, О, рада це чути! Бо мені ж тепер вкрай треба прочитати твою книгу. Прикипіла я до твоїх героївʕっ•ᴥ•ʔっ
Проходь, як є бажання та час. Я завжди тобі рада:)
Розділ 17. Дуже насичений цікавий розділ, стільки всього в ньому, клас! Описи пречудові, насолодилася! Всі емоції пережила разом з Ханною! Ти в в цьому майстриня, Ді!
Вражають роздуми на початку розділу, дуже глибоко. Про богів та потайбіччя — люблю таке. А ще я рада, що Ханна нарешті зрозуміла свою мрію. Дуже неперевершена вона в неї, до речі!)
Нарешті я дізналася, що то за яскрава трійця з твоїх колажів!) Вони крутезні! Кожен по-своєму унікальний, кожен зі своєю родзинкою. Жако — то взагалі якась бомба з повільним механізмом:)) Дуже люблю таких персонажів. Тільки я трохи не зрозуміла, як Ханна визначила, що йому саме 18 років? Він же міг і в минулому році потрапити до Легіону, бо ззовні різниця між 18 та 19 роками наврядчи дуже відрізняється. Чи малось на увазі, що в минулому році вона його на Зборах не бачила? Ді, якщо я щось не так зрозуміла, поясни, будь ласка.
Lexa T Kuro, ❤️❤️❤️ обіймаю, дякую)
Продовження 17. Рейган в цьому розділі більш відкрився нам, як душевна людина. Ханна не просто так порівнює його з Велесом, звісно. Він теж суворий, але справедливий. Цікаво якось він ставитися до цих новеньких. Поки не зрозуміло, чому і хто вони взагалі такі? Що там роблять? А щодо Жако, то це взагалі, однозначно, якась поки таємниця, що мороком вкрита, гм. Тому він їхній командир?
Зрозуміло тепер, хто для Вірдинії був Велес, і зрозуміло її обурення. Наразі нею агресія рухає, вона хоче помсти. Проте сподіваюся, що Рейган правий, і час все змінить.
Тож, як я зрозуміла, у Рейгана на Ханну особливі плани, і він сподівається використовувати її як зброю проти почвар, тому не відправив до експериментальної бази, чи що в них там таке..? Будемо сподіватися, що Ханна поки живе в цьому милому будиночку з цими милими легіонерами випадково знову не перетвориться на почвару...(@_@)
Діана Козловська, Ооооо, інтригуєш:))
Продовження 16. Відчувається, що Ріна хороша жінка. Думаю, що вона ще б більше допомогла Ханні, але... Сподіваюсь, їхні шляхи ще перетнуться в майбутньому. Буду чекати на візуал Ріни:) Ну і Вірджинії, звісно:) Колажі чудові, атмосферні й в цьому розділі, й в попередньому. Молодець!)
Lexa T Kuro, Дякую!) Щодо їхніх візуалів, то я подумаю) Взагалі їхня наступна зустріч буде не скоро))) Але я подумаю :))
Розділ 16. Дуже цікавий розділ. Отже, я була права, в легіонери мають якісь свої плани на Ханну. Те, що вони її бояться, звісно, зрозуміло, а хто б не боявся? І тепер стало зрозуміло, що це унікальний випадок. Невже вони її будуть досліджувати? Якщо її перевозять вночі (отже перестраховуються), ще й в кайданах... невже її відвезуть до якоїсь в'язниці? Чи експериментальної лабораторії? Ну не за завісу ж знов... гм?
Щодо її марення... Цікаво, чому це був саме Акей? Бо він найближчий до неї, і саме його образ її по-своєму заспокоює? Бо це однозначно був захисний механізм психіки. Дуже емоційно все було — отой ніби спогад, ніби марення... Тобі дуже вдаються всі емоційні описи, Ді, дуже талановито, наче 3-d ефект завжди якийсь!) І сюжет в тебе, я вже зрозуміла, що непередбачуваний може бути, тож просто буду насолоджуватися читанням!)
Lexa T Kuro, Хехе)) Все прочитаєш у продовженні))) Не спойлеритиму)
Акей - єдина її родина. Вони зростали разом, розділяли їжу. Навіть його батьки ставилися до Ханни, наче до доньки. Акі - це її зв'язок з домом та часом, в який можна втекти від усього жаху, який в реальності. Але з цим моментом буде ще дещо пов'язане :)))
Розділ 15. Емоційно-складний розділ. Звісно, можна зрозуміти ставлення легіонерки до Ханни, бо та бачить в ній монстра через якого загинув її друг, чи хто Велес був до неї? Проте ця жінка наче всю ненависть до цих істот виливає зараз на Ханну. До того ж, як я зрозуміла, якщо Ханні зберегли життя, то це не просто так, і точно не цій жіночці вирішувати долю дівчини, чи не так? Хоча вже доведено, що якщо у людини є хоч якась мінімальна вдала, вона обов'язково нею скористається. Тож знущання легіонерки над Ханною та позбавлення дівчини їжі, як раз тому приклад.
Ти добре описала всі відчуттів Ханни, Ді, це допомогає зануритися в моторошну атмосферу місця, де її тримають....
Іноді емоційні тортури руйнують людину сильніше, ніж фізичні., проте у Ханни тут два в одному:(( Тому не витримуючи цей тиск і ззовні, й середини, звісно, що Ханна хоче, щоб її вбили. Їй здається що так буде краще для усіх, і для неї також. Але це безумовно не вихід. Чомусь у Ханни дуже сильне почуття провини, причому майже перед усіма. Картинки, що малює її пам'ять, спів який вона чує — все це дуже тисне на неї. Сподіваюсь, що ті, хто залишив їй життя, мають якийсь план. Читаю далі...
Lexa T Kuro, Дякую, все вірно) На запитання вже є відповіді в останній частині) тому не спойлеритиму)) А щодо провини... це так. Вона себе звикла знецінювати, тому поки що лише звинувачує у всьому. Добре, що ти бачиш це, тому зможеш відчути її зміни в майбутньому)
⭐ Вітаю, читачі ⭐
Ваша підтримка мотивує автора та надає йому крила, кращі ніж надає їх Ред Бул х))
Книга завершена, тому не забудьте написати свою думку, якою б вона не була! ❤️
❤️ Буду рада побачити від вас коментар, або вподобайку в підтримку! ❤️
❗️ЩЕ БІЛЬШЕ ВІЗУАЛУ ТА ВАЙБУ (ГІФ): https://booknet.ua/blogs/post/417178❗️
Герої, наче живі. Анімацію + вони розповідають трохи про себе: https://www.youtube.com/shorts/sbAXHyKxP2s
Рецензія від Тетяни Гищак: https://booknet.ua/blogs/post/420336
Рецензія від Василя Шпіклірного: https://booknet.ua/blogs/post/421415
Продовження 14. А Гвін би насправді б убив Ханну? Думаю, що так. Але мені здається, що саме зараз його холоднокровність якраз стала в нагоді — він діяв розумом, а не емоціями. Він спостерігав за Ханною, за її поведінкою, перше ніж прийняти рішення. І тут якраз протилежності характерів хлопців спадають на думку. Бо Іво б вбив одразу, навіть не замислюючись, чи справді Ханна залишилася собою, а Акі, навпаки, наразив би себе на небезпеку, зберігши життя Ханні, навіть не замислившись, що є вірогідність, що вона стала монстром. Тож Гвіна їй сама доля послала в цей момент. Добре, що саме за ним був вибір. Я все правильно зрозуміла?
За Ханну я трохи заспокоїлася, бо її жага до життя, перемогла відчай. Тепер я впевнена, вона зможе багато чого витримати. Нарешті вона зрозуміла коронну фразу Легіону!
Колаж крутий, Ді! Доповнює розділ. Ти молодець! Давно мене так не чіпляв сюжет книги.
Lexa T Kuro, Про Гвіна... пам'ятаєш, що він зростав в суворості? Він про це казав на річці. Він добре усвідомлює те, що має зробити. Про цей випадок він і сам дасть коментар трохи пізніше))) Тому це все побачиш від нього) Але дякую, що проаналізувала. Іво та Акей... все вірно! Навіть Грона не помилувала б нікого. До речі, це перший переломний момент для Гвіна як персонажа. Він вперше "наступив собі на горло". Адже був прямий наказ від старшої за нього.
Тааак ❤️❤️❤️ Дякую))))
Розділ 14. Ти була права, коли казала, що той розділ про випивку й мрії я оціню ще більше, бо чим далі тим...:-O
В тебе події в книзі точно неможливо передбачити. І я точно такого НІКОЛИ ніде не читала. Опис із «середини» — це ШОСь дуУууууже вражаюче, ніби я там теж була.
Безліч тепер питань...
То через кров цього монстра вона стала такою... сильною? Виходить, Грона про це знала? Чому вона не попередила інших? Грона впевнено стверджувала, що Ханна тепер не Ханна, хоча ми бачили, що розум у Ханни зберігся? То Ханна якась особлива, що попри фізичні зміни, змогла зберегти свою свідомість? Чи всі такі ж, і це ще просто не досліджено, бо їх одразу вбивають як монстрів? А це тимчасово чи назавжди?
Знов не влазить... Ррр. Зараз продовжу...
Lexa T Kuro, ❤️❤️❤️ Дякую! На всі питання я відповім у книжці, вони розкриватимуться, звісно, поступово)) Не хочу спойлерити, сама про все дізнаєшся)) ❤️
Розділ 13. Оце жахливий жах! Чесно, я в легкому щоці. Стільки подій одночасно, важких подій. Весь розділ був дуже-дуже неочікуваним. І половини з того, що сталося я й уявити не могла. Спойлерити не буду, щоб іншим враження не зпоганити. Але це однозначно ЩОСЬ!
Про монстрів трохи скажу: моторошні, незвичні, і точно не очікувані. Спочатку думала, що це буде щось на кшталт «Зоряного десанту» (може дивилася такий фільм). Потім було відлуння від «Я — легенда» з Сміттом та «Монстро». А тут таке... таке почалося. Чесно, я в шоці. Велес, Хельга, Атрід...:-O
Треба читати далі... Ну не може ж бути, щоб все на цьому закінчилося, бо бачу ж далі розділи йдуть... Може воно її виплюне, чи хлопці якось допоможуть..? Як боротися з таким монстром? Вже й не знаю, що й думати... Ді, ти зробила мій ранок!
Lexa T Kuro, ахаха я не жалкую, що розбила цей розділ на два. Минулого разу я не "обривала" на самому цікавому, й далі все було зрозумілим. Та тепер бачу, що це саме ті почуття, які я й хотіла бачити від читача))) Тому дякую, що ділишся ❤️❤️❤️
Розділ 12. Ох, це було моторошно... Сон Ханни. Ніби передбачення загрози, що наближається. І як виявилося, що не дарма їй таке наснилося((
Велес молодець, гідно підтримав та надихнув дівчину. Цікавий подарунок) І знов ці слова, які Ханна ще не розуміє... Класний, до речі, вираз про страх!
Чому легіонери відразу не розповіли новеньким, що їх чекає? Боялися паніки? Прям як у мене в Колонії. Ох, ці «досвідчені» дорослі, не розуміють, що незнання породжує ще жахливіші страхи.
Ти дуже сильно передала відчуття та почуття Ханни, Ді. Я проемаціювала разом з нею.
Еффі тут як завжди — альтруїстка до кінчиків пальців. Ех, хіба можна таке дитинча на війну посилати...
Рада, що вони з Акі перед битвою помирилися, якщо так можна сказати.
Нарешті дісталася ноута, та подивилась твої оновлені візуали!) Дивовижні!) Нова Катерина мені дуже подобається. Твій Рейган теж яскравий чоловік, пам'ятаю цього автора з Вікінгів)
Lexa T Kuro, Легіонери керувалися наказом головнокомандувача, він потім про це розкаже) Але зміст ти зрозуміла. Він не хотів ще більше лякати новачків, в яких ще молоко на губах не висохло)) Дякую! Сьогодні ще візуалу додам) так, з Вікінгів) Чомусь саме така зовнішність найбільш вдала))
Розділ 11. О, ця молодь) Щойно плакали, а тут вже п'ють і танцюють))Іноді заздрю їх безпосередньому ставлень до всього!) В моїй книзі теж будуть танці з алкоголем, але майже наприкінці десь) Знов щось є схоже в нас) Вражає мене, як наші думки з тобою збігаються) Я навіть не думала, що таке може бути. Рада, що ми зустрілися, Ді ^_^.
Поки не зрозуміло що то за спазми у Ханни... Хто за нею спостерігає? Може то чари якісь накладають? Гм... Ну це точно не через випивку.
Акі, що танцює з Катериною, — це ЩОСЬ!) Дуже кумедно:)). Та й взагалі він та Ангус «зробили» цей розділ!) Всі їх пригоди були дуже кумедні. Я наче досі чую той регіт Акі в темряві:)) Дуже динамічно та класно ти все описала. Гонитва була шаленою, декілька разів завмирало серце) Хочу лише уточнити, чи я правильно зрозуміла, що Велес напився й почав за ними ганятися, як божевільний? А чому вони не спробували його всі разом зупинити? Щось от тут я трохи не зрозуміла... А не може поведінка Велеса бути пов'язана з отими моторошними відчуттями Ханни? Гм...
Діана Козловська, Дякую тобі за пояснення! Бо мої по думки можуть завести мене в такі глибини)) В мене теж деякі персонажі взяті з реального життя, тож розумію тебе.
Продовження 11. Знов не влізло... Ну і тепер про те, що прокидається в Ханні, оті відчуття та почутті до Гвіна. Цікаво спостерігати, за її думками. Як вона намагаються опиратися тому, що неминуче) Все класно в тебе виходить!
Щодо мрій наших героїв, теж сильний та цікавий хід. Так вони наче з нового боку розкриваються, особливо Гвін:) А от про що ж мріє Ханна, ми так і не дізналися... Ех. А Акі... він ще не розуміє, що насправді має. Що ж... «життя ламає всіх, кого не ламає вбиває». Це сказав розумний дядька Гемінґвей. Тож сподіваюсь, що все це загартує Акі, та допоможе зробити правильні висновки. Твоя книга змушує замислитися над дуже важливим питаннями — це круто! ୧(＾ 〰 ＾)୨
Lexa T Kuro, Дякую) Герої ще розкриватимуться. Я багато чого переношу з життя, наприклад, те, що Ханна не усвідомлює свою мрію. Тут я з себе скопіювала, був момент, коли всі чимось захоплювалися, робили плани на майбутнє, а я... просто надихалася їхніми мріями та махала на себе рукою. Втім я знайшла чого прагну, й Ханна теж обов'язково відшукає в собі ту мрію. Але згодом) Та й можливо не таку передбачувану, як може здатися.
Щодо Акі... ось тут наш маленький шибайголова відчуває й сам, що вони з Ханною геть віддалилися. Більше обставини не тримають їх разом. Вони не живуть на відстані "витягнутої руки", не ходять до академії, не проводять дні тільки разом, як до цього. Відчуває, що втрачає той комфорт. Ханна виявляється може й не бути завжди поряд абищо.
А Гвін...))) З ним не все так просто :) Гадаю, ти розумієш)
Дякую за твої коментарі❤️❤️❤️
Розділ 10. Дуже розчулив мене цей розділ, навіть сльози на очах виступилиಥ‿ಥ Це було сильно! Чесно, я рада, що вони все з'ясували, і що Ханна повелася саме так. Домашнє насилля — це дуже страшна та складна тема, багато жінок от так, як Катерина мовчки терплять, а наслідки... Катерині, можна сказати, що пощастило, що вона вирвалася від того монстра, і що тепер має таких друзів, які підтримали її. Бо саме ця підтримка можливо допоможе їй зцілити свої душу та тіло. Ді, дякую, що підняла взагалі цю тему в своїй книзі!
Щодо злагодженості Акея та Гвіна у допомозі з Катериною, як вони її ловили — прям пишаюся хлопцями:) А могли б відсторонитися чи щось таке. Ангус такий чуйний виявився, приємно:) В Еффі я взагалі не сумнівалася, наша квіточка не змогла б мовчки спостерігати, як кривдять людину, навіть якщо вона не гідно повелася до того. Велес теж прям такий справедливий тут виявився!) Наче карає, але не позбавляє своїх улюбленців ласощів!)) До того ж вони ж перемагали на тренуванні з досить сильними суперниками. Думаю, в нього своя тактика у вихованні!) Що ж добре, що все добре закінчилося. Читаю далі...
Lexa T Kuro, Дякую!) Так, це пояснює поведінку Катерини та її зміну після приїзду до Легіону. Вона все ще знаходить ту себе, яку придушувала стільки років. І, гадаю, тепер ти розумієш, що вона просто хотіла допомогти Ханні, але має таке хибне, викривлене сприйняття світу.
Акі та Гвін ніколи б не покинули Ханну, особливо в такій делікатній справі. Кожного з них зачепила витівка Катерини)) Навіть стриманий Гвін не стримався))) Дякую ще раз) А про Велеса все чітко) Він такий))) Суворий добряк ахаха) Ангус просто малувато спілкується поки що з Ханною, тому складно його характер передавати)
Розділ 7. Поведінка Картини дуже зухвала та обурлива. Навіть цікаво, що в неї такі зміни після міста, її як прорвало. Зрозуміло вже, що їй Гвін подобається, і в мене навіть підкралася думка, що невже вона добровольцем через нього пішла? Проте так нав'язуватися хлопцеві — ну таке) Гвін добряче їх попустив)) І взагалі цікаво було спостерігати за всіма. Нові фанатки Гвіна теж дуже колоритні, відчуваю, що ще щось буде!)
Коли Акі з Ханною не лаються між собою, а зловтішаються з когось, особливо з Катерини — це ЩОСЬ!)
Дуже переживаю за Еффі, таке навантаження явно не для цієї тендітної квіточки. Проте звинувачення Ханни Акеєм — це нечесно! Еффі сама зробила свій вибір, сама добровільно пішла за Ханною, тож... А само катування Ханни Еффі точно не допоможуть, проте час від часу справді були моменти, коли Ханна поводилася як егоцентристка, яка зациклена була на собі. Проте якщо вона розуміє, де помилялася, то це вже добре!)
Діана Козловська, Я люблю, коли в книгах є розвиток персонажів — якими вони були та якими стали, під впливом певних подій. Я вже бачу зміни в Ханні, і впевнена, що далі буде ще цікавіше!)
Продовжую 7. Ну а Акей не вміє контролювати свої емоції, як Гвін. В нього як у будь-якій середньостатистичної людини, коли вмикаються емоції, то розум вимикається. А ще думаю, він, як і мій Кейл, за своєю зухвалою поведінкою ховає справжні почуття та страхи. До речі, якщо міркувати йоги логікою, то він теж нічого не зробив, щоб зупинити Ханну. Легше всього звинувачувати когось, ніж побачити власну провину чи негідну поведінку. О, люди!) Хван поки наймудріший з них всіх!) А ще я поки не розумію, чи Акі дійсно закоханий в Еффі, чи все ж оберігає її як старший брат, і ховається за нею від справжніх почуттів, гм?
До речі, трохи забігаючи вперед, скажу, що Весел дуже добре, відчуває всіх шістьох своїх вихованців. І, вважаю, що їм пощастило мати такого ментораᕙ( • ‿ • )ᕗ
Діана Козловська, Звісно, Велес, вибач! Це був хибодрук, я коли швидко пишу, то не бачу таких ось помилок:(( Сама дуже не люблю коли поплюжать ім'я моїх персонажів, бо часто вони вигадані, або перетворені зі звичних, тим і складні для сприйняття іншими людьми. З призвищами в мене теж само.
Продовження 8. Сподобалась конкуренція між Велесом і Гроною, теж цікаво було за цим спостерігати. До речі, подивилась візуал Грони — цікава жінка) Єдине, що не зручно на цьому сайті, що якщо книга вже в бібліотеці, а автор оновлює щось, то ці оновлення не видно(( То мені прийшлося додаток видалити, щоб Грону побачити, так якось...(
Може, ти ще візуал противників наших героїв зробиш? Ну цікаво ж на них подивитися твоїми очима!) Тож буду чекати на Атріда, Хельгу, Пауля, Іво. Крісту бачила, сподобалася!) Можна, ще Беру з попереднього розділу теж додати. Але ти дивись сама, чи потрібно воно тобі, це я просто особисту думку висловлюю, але не наполягаю!)
Діана Козловська, Так бачила) Класно вийшов. Ок, буду чекати на інших!) Маякуй, як зробиш їх!)
8 розділ. Дуже крутий розділ. Майстерно та динамічно ти описала все, напруга весь час не відпускала, хотілося дізнатися: що ж там далі буде?). Пари підібрані для бою класно: всі різні, через те й цікаво було. У Гвіні я чомусь і не сумнівалася:). Акі, можна сказати, Ханна «допомогла» виграти, зіграла на гордині хлопця)) Катерина теж вдало отримала «на горіхи», може її тепер трохи попустить) Ангус — теж все логічно!) А щодо Ханни та Хельги — це було цікаво спостерігати. Хельга мені трохи своєю поведінкою нагадала Клоув (чи як її звали?), чорнява така, з Голодних ігор, що з Катоном була в команді, а потім її Трач вбив. Отже, Ханна думаю, згодом ще покаже себе!) Кігтики та зубки ще відростуть в неї не на словах, а на ділі:)
Діана Козловська, В неї один ніс чого коштує!) Розуміє тебе, бо сама інколи не можу нічого гідного знайти. В мене з міс Піґґі була така проблема, але ШІ її мені допоміг створити гідно, а так не знаю, що б робила.
Розділ 9. Оце так «допомога»!)) Я думала буде щось на кшталт того, як Велес допоміг Ханні після тренування, чи Еффі з лікарськими здібностями, а тут так гаряче стало!)) Подекуди ну-у-у дуже полум'яно було) Але зараз про все по черзі). Штольц прям дуже приязною стала (чи це маска?), цікаво за нею спостерігати) Видно, що вже її з Гвіном трохи попустило... Таке відчуття, що їй тепер все будь-який хлопець з їхньої шестірки згодиться, гм. А те, що вона «зачарувала» Ханну — вважаю гг це корисно було), це прямо як «плацебо» від вигоряння, і спрацювало ж — Катерина запалила іскру в дівчині)) Цікавий хід, до речі). Звісно, далі вона повелася не дуже, і заслуговує на покарання, бо так підставити — це ж треба було, Ррр. Може Катерина так мститься Ханні, через заздрість чи особисті образи? Але як нова пригода Ханни, яка, я впевнена, буде ще мати наслідки, то дуже класна подія в сюжеті!)
Діана Козловська, То виходить, що все не дарма!) Інтригуєш, вже хочеться прочитати наступний розділ, а тут, ех, ще справи:((
Продовження 9. Все описано добре, емоційно, на грані!) Чесно кажучи, не люблю відверту еротику, яка зараз у багатьох книгах, наче без цього ніяк не можна:(( Іноді читаю, наче цікавий сюжет, і тут «на тобі», і лише одна думка «Що знову?», і навіть далі читати не цікаво, бє-є-є. Тож сподіваюся, що в тебе оця грань буде і далі збережена!) А ще хочу сказати, що я щиро співчуваю, Гвіну:)), бо мати таку витримку як у нього — це ЩОСЬ:))) Бо не кожен хлопець би зміг так х)) Ще й Акі знов тут як тут), проконтролював все до самих дверей) Ох, повеселила ти мене, Ді)) До речі, у Ханни дуже занижена самооцінка, і оте як вона фантазує щодо Еффі та Гвіна весь час... як раз й підтвердження того, що вона «опускає себе нижче плінтусу». Що ж тепер цікаво, що там буде далі!) Колаж крутезний!) Мені дуже подобається твій стиль — естетично-гарний, цікавий, оригінальний!) Моя думка не змінилася — книга крута, варта уваги! Ти молодець!
Діана Козловська, Рада це чути!) Ти мене заспокоїла))
І ще трохи про 7 розділ забула сказати. Дівчата злітаються на Хвана як бджілки на мед) Але його стриманість, майже байдужість вражає!) Але те, як він опікає Ханну не може не повернути уваги, ги-ги:))
Колаж чудовий, добре атмосферу розділу передає!
Lexa T Kuro, Дякую, так. Гвін - це синонім стриманості, це все поясню поступово)❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати