Розділ 8. Здобич

Ми виходимо на тренувальне поле й мені знову стає зле від одного погляду на це місце. Тут вже почали тренуватися інші новобранці, здіймаючи хмарки пилу різкими рухами. Загалом, нас розподілили на групи по шість. Лише в тій, яку очолює Грона, п’ятеро новобранців, серед яких ті самі дівчата, що хотіли підсісти до нас в обід. Інші троє з їхньої групи — хлопці. Грона наказує взяти дерев’яні мечі для тренування, після чого її підопічні шикуються напроти неї в лінію. Зі сторони складається враження, наче ця команда тренується в Легіоні не один рік. Недарма в академії вся п’ятірка була в топі найкращих учнів з бойового мистецтва! Це безперечно одна з найсильніших груп серед новобранців!

— Дітлахи! — волає Велес, підходячи до нас, та дзвінко й збуджено регоче від захвату, — усім взяти меча! Мені вже кортить побачити, чому вас навчили в вашій академії!

Він потирає долоні від нетерплячки, а я важко зітхаю, пригадуючи наскільки зневажливо ставилася до занять з клятого бойового мистецтва, особливо з мечами! Вважаючи, що все своє нікчемне життя мені судилося провести в якійсь темній комірчині, я нехтувала, як виявляється, найціннішими знаннями! Катерина зухвало бере свій дерев’яний меч та хизується перед усіма вмінням крутити його однією рукою. Проте це єдине, чому вона навчилася за всі роки тренувань, тому я лише закочую очі через таку безглузду спробу привернути до себе увагу. Велес шикує нас у лінію та наказує стати у найпростішу бойову стійку, яку бездоганно мусили б знати випускники академії. Мені ж доводиться піддивлятися за рештою, аби зайняти вірне положення рук та ніг.

— Вирівняйся, — шепоче мені Гвін, але через мою незграбність допомагає мені випрямити спину рукою, — опусти плечі.

— Балачки! — гарчить наш здоровань, обдаровуючи нас з Гвіном невдоволеним поглядом, — що це з тобою, Ханно? Стань рівно та не хитайся! Що за стійка така незграбна? Слідкуй за ногами! Як ти, трясця, тримаєш свого меча?! А щоб тобі пусто було! Розслаб плечі! Чого вас взагалі вчили в тій клятій академії? Катерино! Спина! Не опускай меча! А щоб тобі!..

Велес вже такий червоний, що мені стає лячно! Він гримає на нас з Катериною та кляне на чому світ стоїть! В нашій групі лише хлопці мають необхідні базові навички, а ми навіть тримати меча не вміємо як слід. Здоровань з неабияким роздратуванням допомагає нам зайняти правильне положення в стійці. Проте коли він відходить від Катерини, вона опускає руки, або неправильно ставить ногу, а коли залишає мене, те саме роблю і я. Він дає наказ хлопцям відпрацьовувати замахи, в той час, коли ми з Катериною просто намагаємося запам’ятати як правильно стояти й тримати той клятий меч!

— В мене вже руки болять! — ниє Катерина, за що отримує брудну лайку від Велеса.

— Стоятимете в такому положенні стільки, скільки я скажу! Ви простоїте в мене весь день, якщо знадобиться! З такими навичками ви просто ходячі мерці! От холера з твоїми руками, Ханно! Не підіймай їх так високо, кажу тобі! 

Мені здається, що від злості в нього вже скоро піна з рота бризкатиме! Наш рудий ментор стискає губи в спробі стримати шквал люті та торкається дерев’яним вістрям меча мого підборіддя. Велес підіймає мою голову, аби я дивилася перед собою, а не на те в якому положені мої ноги.

— Ті чудовиська з нами на мечах дратимуться? — продовжує танцювати на лезі та клята ідіотка.

Вона бачить, що здоровань не в гуморі шуткувати, але не може навіть спробувати прикусити свого язика! В мене й без неї справи кепські: мої м’язи знову перетворюються на каміння й болять так сильно, що доводиться зціпити зуби, аби витерпіти трикляте статичне положення! Яка ж вона дурепа! Мені кортить відлупцювати її цим мечем!

— Вважаєш, що я дурний як ціп, га? — зривається Велес, вже бризкаючи піною з рота, — це тренувальні мечі, проте, коли візьмете до рук справжні, ви вб’єте себе своїми ж незграбними рухами не гірше за гострі пазури чудовиськ! Алхіміки винайшли особливу сталь, яка єдина у світі спроможна вбити тих почвар за завісою! Вміння тримати меча в руках неабияк допоможе тобі, балакуче ти наше одоробло! Ця сталь розколює навіть каміння! Як вважаєш, що вона зробить із плоттю? Один невірний рух й ти мертва, дідько б тебе вхопив!

Катерина важко зітхає, закочуючи очі, однак, нарешті замовкає та намагається тримати правильне положення в стійці. Велес наказує нам з нею трохи відпочити й підходить до хлопців, аби приділити свою пильну увагу їхнім рухам. Він відає наказ зупинитися, зробити ще один замах та вийти з нього в блок, а ми з Катериною нарешті маємо змогу перевести подих. Мої руки вже тремтять від перенавантаження. Я дивлюся на них з невимовним відчаєм у погляді, адже розумію, що дійшла межі.

— Дуже добре! — радіє Велес, спостерігаючи за здібною трійкою хлопців, — хоч хтось не потребує навчання базових рухів! Дівчата, якого біса ви повсідалися?! Стійка! 

Він дивиться на нас так, наче ми обидві криворукі нездари. Ми займаємо положення в тій клятій стійці, але він знов починає гримати через мої плечі та згорблену спину Катерини. Я помічаю як разом з моїми руками тремтить вже й меч. Ноги настільки скам’яніли, що я ледве тримаюся на них рівно, адже вже фізично не можу стояти в найпростішому положені!

— Трясця, — кажу я собі під ніс, опускаю меч та падаю на одне коліно.

— Шила-шила та й дупу собі зашила! Невже так складно втримати дерев’яний меч в одному простецькому положенні? Та хай вас качка копне! Як з такими навичками вас взагалі з академії випустили? — волає Велес на все поле, привертаючи увагу інших новобранців, які давно вже тренуються в парах. 

Здається, лише ми пасемо задніх, викликаючи глузливі посмішки решти. Я опускаю очі, адже просто не можу дивитися на зухвалі пики довкола себе! Дівчата з групи Грони уважно спостерігають за нами, й мені здається, відчувають свою перевагу. Вони безперечно вважають, що ми негідні бути в одній команді з Гвіном.

«Такі невдахи, ще й вдають з себе казна-що»: — ось, що читається в їхньому погляді.