Розділ 13. Те, що лякає найбільше

Коли ми нарешті дістаємося кордону завіси, сонце ласкаво вітає нас яскравим світлом. Чи то від сліпучих ранкових променів, чи то від того, що вперше бачу те лячне, мерехтливе сяйво на власні очі, а не на сторінках підручників академії, мої очі наповнюються сльозами. Весь шлях я їхала, наче у воду опущена, не розуміючи геть нічого, що відбувається довкола; я просто грузла у виру бентежних думок. Але погляд на магічну завісу неабияк тверезить, змушуючи волосся стати дибом. Намагаючись придушити в собі підступне хвилювання, я стискаю повіддя з такою силою, що в мене біліють долоні.

Нарешті ми зупиняємося біля невеликого дерев’яного будиночка зі стійлом, й Грона віддає наказ: прив’язати своїх коней. Далі ми маємо висуватися пішки, адже за словами менторів, коні дуже бояться чудовиськ, розбігаючись в різні сторони, ледве почувши їхній гучний, моторошний рев. І я розумію цих кмітливих тварин, адже й сама б тікала світ за очі, проте, мушу підкорятися наказу та захищати тих, хто ховається за завісою — у безпеці. Легіонери зобов’язані ризикувати своїм життям задля людей, які навіть не здогадуються про їхнє існування. До цього моменту я навіть не уявляла, чого коштувало моє безтурботне існування в Дредмурі!

Я прив’язую свого коня тремтячими руками, відчуваючи як всередині знову починає наростати острах. Торкаючись кінчиками пальців гриви, я лагідно гладжу її, гадаючи, чи зможу повернутися сюди знову. Чи насправді завіса не витримає натиску великої кількості тих почвар? І чого ще нам не розповіли через жалість? Пан Рейган хотів якнайкраще, однак, через його рішення ми перебуваємо в скрутному становищі! Дехто з нас ще не навчився як слід володіти тренувальним мечем, а тепер триматиме в руках справжню зброю та зустрінеться зі своїм страхом віч-на-віч!

Велес збирає нас біля стежки, яка прямує до проклятого лісу, де й знаходиться магічний бар’єр, ховаючись за великими кронами дерев: все як на сторінках підручника, котрий я розглядала самотніми вечорами під миготливе сяйво свічки. Дме прохолодний вітерець, граючи з листям, яке шепоче щось геть нерозбірливе, але настільки моторошне, що аж до кісток пробирає. Я зіщулююся чи то від холоду, чи то від передчуття біди, яка покірно чекає нас десь там у гущі лісу.

— А хай йому грець! Вочевидь, щось пішло не так, адже такої згрупованості цих дурних істот ніколи не спостерігалося! Вони натрапляли на завісу невеличкими групами, проте, здається, на цей раз вони об’єднали свої зусилля. Та це звучить, наче якась нісенітниця! Чудовиська не мають розумових здібностей, у чому й полягає наша найголовніша перевага над ними! — Велес дістає свій меч з піхв, демонстративно піднімаючи його у гору. — Не зволікайте жодної миті! За межами завіси починається справжня боротьба! Скоритися страху, чи вчепитися в життя зубами — вирішувати тільки вам!

Здоровань усміхається, заглядаючи мені прямісінько в очі. Напевно, він вірить в те, що я здатна на більше, ось тільки я в цьому дуже сумніваюся. Я дивлюся на Еффі, яка стоїть поруч геть бліда від страху, але намагається стримувати себе від плачу. Ця бідолашна дівчина вже виплакала всі очі дорогою сюди, тому наразі залишається лише пекучий відчай: ми мусимо скоритися й виконувати наказ. Вона розуміє, що потрібна усім нам як ніколи! Я бачила, як Еффі навчалася в лазареті загоювати дрібні порізи та переломи кісток, та чи вистачить її вмінь для сьогоднішньої битви? Гвін виглядає доволі невимушено, але його мовчазність свідчить лише про одне: він так само боїться, як і всі ми. Акей чи не вперше за життя заклякає в одному положенні, опустивши очі, й наче води в рота набрав. Ангус здається мені таким напруженим, що навіть стає лячно від його зосередженого погляду. Дівчата з групи Грони спостерігають за менторами з червоними, набряклими очима. Вони ревіли ще відтоді як почули пана Рейгана на тренувальному полі, тому зараз вони виглядають геть виснаженими. Навіть Хельга тримає свого орлиного носа опущеним, нагадуючи пораненого птаха. Іво єдиний, хто демонструє неабияке захоплення від зброї, яку тримає в руках, та всього, що відбувається наразі. Невже, він зовсім не боїться того, що очікує нас по той бік? Яскрава усмішка осяює обличчя юнака, доводячи мене до мурах. Інші хлопці з його групи виглядають наляканими, як і решта, мовчки очікуючи дальших наказів. Іво лише зухвало дивиться на своїх друзів, напевно, відчуваючи значну перевагу через надмірну пиху.

— За розрахунками пана Рейгана, — починає голосно говорити Грона, — ми матимемо справу з чудовиськами низьких рівнів. І можна тільки сподіватися, що він не помиляється! Напевно, вас зацікавила подібна градація? Ці істоти мають зріст звичайної людини, іноді трапляється, що вони трохи вище за нашого Велеса, втім їхня шкіра доволі вразлива. На деяких тварюк діють чари, але не варто покладатися на ваші здібності магії під час бою! Може виявитися так, що ви нашкодите собі через власну необачність! Чудовиська середнього рівня зазвичай набагато вищі зросту звичайної людини, деякі з них можуть бути заввишки з цей дім, що позаду вас! Їхню шкіру важко пробити навіть гострим лезом меча. Треба знати місця куди слід цілитися! — Грона наставляє меча на Велеса, аби на ньому продемонструвати вразливі місця тих почвар. — Шия! Пахви! Та підколінне сухожилля! Подібних істот слід уникати й в жодному разі не вступати в бій без чіткої стратегії. На жаль, через наказ головнокомандувача, ми тренували ваші навички володіння зброєю, тому не встигли навчити новобранців робити пастки та користатися особливою амуніцією. Я молитимуся Богам, щоб ви не зустрілися з тими тварюками у ваш перший вихід! Тепер щодо створінь високого рівня… їх уникають навіть загартовані легіонери! Вони сягають гігантських розмірів, наче справжні велетні! Їхня шкіра така міцна, що ладна розколоти вашого меча навіть від звичайної спроби контакту. Вони найнебезпечніші з усіх, але мають певні недоліки. Такі створіння доволі повільні, дурні та дещо незграбні. Якщо натрапимо на них, всім треба замовкнути й сховатися, тоді вони не помітять вашої присутності. Поодиноких чудовиськ знищить сама завіса, наше ж завдання прибрати якомога більше «низькорослих», як ми називаємо їх між собою. Вони найрозумніші з усіх, проте, гостре лезо рубає цих виродків на шматки! Сподіваюся, все зрозуміло? Часу обмаль! Всім негайно висуватися!