Розділ 11. Мрія

— Пропоную випити, — голосно викрикує Акей, привертаючи всю увагу на себе, — за нашу родину!

Десятки палких вогників ширяють довкола нас – сп’янілих новобранців, які танцюють на тренувальному полі, здіймаючи руки до нічного неба. Мушу визнати, чародійство Акі інколи буває доволі корисним! Після заходу сонця пити сидр прямо на подвір’ї було надто ризиковано, адже легіонерам на підпитку неодмінно закортіло б провчити нас за нахабну витівку. От ми й втекли на тренувальне поле – далі від гріха.

Цього разу сидр “вдарив” у голову по-іншому, змушуючи наші серця палати від якоїсь дивної, незрозумілої радості. Ми підходимо ближче до Брейвхарда, який завзято простягає в гору свій кухоль. Від запалу його пристрасті вогні починають палахкотіти ще яскравіше. Яким чудовим було рішення притягнути цю важку діжку саме сюди: в місце, де я зазвичай відчуваю лише свою слабкість та безпорадність. Тепер я дивлюся довкола, дивуючись тому, наскільки змінюється все навкруги!

— Акею! — голосно сміється Катерина, — в нас всього чотири кухлі! Хтось вочевидь лише спостерігатиме, як п’є решта!

— Це не проблема, — усміхається задоволений Акі, роблячи декілька великих ковтків, після чого простягає свій кухоль мені. — В родині завжди все має бути порівну!

Я беру кухоль з теплих рук друга й з усмішкою ковтаю смаковитий напій. Катерина повторює теж саме, простягаючи свій кухоль Гвіну, який вперше погоджується прийняти щось від неї. Хлопець усміхається, роблячи декілька чималих ковтків. В його очах виблискує яскраве полум’я вогнів, а усмішка така гарна, що навіть мені не вдається відвести погляд, зачарований його красою. На якусь мить я ловлю себе на думці, що сидр добряче запаморочив голову, адже не можу втриматися від відвертого милування. Дякувати Богам, наразі всі надто п’яні, аби помітити це! Катерина весело хихоче та шаріє чи то від п’янкого напою, чи то від відчуття, що Гвін нарешті приймає її. Еффі, здається, вже ледве тримається на ногах, але продовжує розважатися та пританцьовувати, а Ангус плескає в долоні, відбиваючи ритм знайомої для всіх нас мелодії. 

— Станцюймо наш традиційний танець? — завзято пропонує рудоволосий, — всі ж пам’ятають рухи? Ми танцювали його кожен рік у тій клятій академії, еге ж?

— Чому б не спробувати? — сміюся я, підходячи до Ангуса. — Я буду твоєю парою!

Хлопець, вочевидь не очікуючи такої сміливої пропозиції, з подивом дивиться на мене, проте, вже за мить починає світитися від радості. Колись я всім серцем ненавиділа танці, адже нас змушували витанцьовувати їх щороку. Однак тепер вся ця ненависть здається мені неабиякою безглуздістю!

— Сама Ханна Мор пропонує мені скласти їй пару? Чи я геть напився? — жартує Ангус, простягаючи мені руку задля танцю.

Всі усміхаються та на якусь мить спостерігають за нами з ваганням, втім незабаром приєднуються, встаючи в парах поряд. Гвін прудко запрошує Еффі, розуміючи, що Катерина неодмінно скористається положенням. Ця дівчина не розуміє, що вже надто перебільшує з увагою до нього. Наша крижана брила лише почала танути, а Катерина відчайдушно намагається спопелити його вогнем своєї пристрасті! 

Неабияк смішить, наскільки напружено виглядає Акі! Бідолашний змушений танцювати з Катериною, яка з превеликим захопленням береться до справи. Вона пускає бісики очима, отримуючи задоволення від оточення привабливих хлопців. І чому вона так помішана на них? Брейвхард помітно ніяковіє через кокетливу дівчину, яка не гоїть жодної нагоди та залицяється до нещасного, вкрай розгубленого Акі.

— Нам потрібен ритм! — кричить Ангус, — усі разом! Заспіваймо пісню з нашого безтурботного минулого!

Всі починають співати в унісон такі знайомі, але водночас й такі незвичні слова. Вони лунають з далекого минулого, коли ми не здогадувалися, що танцюватимемо на полі Легіону смертників. Невимушені рухи, розпашілі від сидру та жвавого танцю щоки, полум’я вогнів, які осяюють наші тіла – все це здається мені чимось нереальним, наче я марю наяву. Ангус бере мої долоні та міцно стискає їх, аби ми швидко та весело кружляли, здіймаючи пил під нашими ногами. Я дивлюся на небо: таке далеке та прекрасне, воно усіяне нескінченими зорями, які мерехтливо спостерігають за нами з висоти. 

Ми з Мюрреєм зупиняємося та переводимо подих, хоча танець все ще триває. Всі здіймають руку, віддзеркалюючи свою пару, коли я несподівано завмираю, не маючи змоги зробити подих. Мою грудну клітину стягує спазмом й настільки сильним, що я згинаюся, аби вхопити ротом повітря. Ангус, напевно, гадає, що мене зараз знудить через випите, тому голосно регоче, ляскаючи себе по нозі. Решта також спиняється, з подивом спостерігаючи за тим, як я хриплю з переляканим виразом обличчя. На мить мені стає трохи легше, тож я випростовуюся й з зачудованням лупаю очима на рудого, який стоїть напроти мене та продовжує дзвінко сміятися. Холодний піт біжить спиною, а на руках волосся стає дибки. Таке враження, що позаду мене хтось уважно спостерігає за нами. Я швидко обертаюся, втім не бачу геть нікого: лише сяйво смолоскипів, що висять на фортеці вдалині від нас. 

— З тобою все гаразд? — голос Гвіна змушує моє тіло здригнутися. 

Я вдивляюся в темряву, не зважаючи на Хвана, який раз по раз повторює моє ім’я. Щось вабить мене в тій порожнечі, наче намагається прорватися назовні. Гвін торкається мого плеча, висмикуючи мене з заціпеніння. 

— Що? — питаю я, зустрічаючись очима з його стурбованим поглядом, — так, все гаразд, не зважай. 

І я знову вдивляюся у темряву, шукаючи в ній щось геть невідоме, доки решта групи хихоче, продовжуючи розваги. Як пояснити те, чого я й сама не можу збагнути? 

— Ханна трохи перепила, — гикає Ангус крізь сміх та плентається до діжки з сидром, аби наповнити спорожнілий кухоль.

— Або їй аж настільки не сподобалося танцювати з тобою, — кепкує з рудого Акі, регочучи так сильно, що Мюррей помітно починає злитися. 

Акі ляскає друга по спині, вочевидь не розраховуючи сили, тому рудий розплескує геть увесь щойно набраний сидр на землю. Незадоволений Ангус кричить на Акі, а той шибеник намагається ухилитися від стусанів та ще дужче заходиться реготом.