Розділ 28. Гіркі веселощі

Ми всі сидимо навколо багаття, з якого здіймаються бешкетні іскорки, жваво кружляючи прямцем до нічного неба. Попри глупу ніч довкола настільки світло, наче ми вирішили відпочити посеред білого дня. Великий повний місяць ніжно осяює берег річки, дозволяючи чітко бачити все навкруги. Катерина дзвінко сміється, розмовляючи з Ангусом, чим викликає на обличчі Пауля помітне роздратування. Трясця, як же цікаво спостерігати за почуттями інших, коли всі ці делікатні, романтичні моменти не стосуються тебе! Я роблю великий ковток бридкого напою й кривлюся від жахливого смаку. Штольц жартома кладе долоню на коліно рудому Мюррею, чим викликає шквал емоцій у бідолашного хлопця. Здається, не звиклий до жіночої уваги, Ангус відчуває таке сильне збентеження, що вмить шаріє й починає кумедно заїкатися. Я роблю черговий ковток, з усмішкою слідкуючи за трійкою. Пауль гучно пирхає, ледь стримуючи себе від того, аби не втрутитися й не відбити в Катерині будь-яке нове бажання доторкнутися до іншого хлопця. 

Коли це він встиг прикипіти до нашої нахаби? Невже… їхнє випробування зблизило цих двох? 

Кріста, що сидить трохи подаль від трійки, так само допитливо підглядає за ними, усміхаючись й сором’язливо опускаючи очі щоразу, коли ситуація загострюється до межі терпіння блакитноокого Пауля. Навіть Еффі, забувши на мить про свого прекрасного Гвіна, не може відвести погляду від Катерини. В її очах палає відверта заздрість. Складається враження, що їй байдуже на те, що її улюблений красунчик сидить поряд зі мною – на відстані від неї, що лише підкреслює незвичний холод й відсторонення між ними.

Акей хлище гидкий напій та вибухає реготом, коли Ангус ледь не втрачає свідомість через дівчину-вогник, яка так і прагне спопелити всіх своїм запалом. Вона добряче сп’яніла через випите, і кожен її рух тільки загострює становище бідолашного Ангуса, який виглядає так, ніби зараз розтане просто на місці.

— Тобі вже краще? — тихо запитує Гвін, і я мимоволі повертаю голову ліворуч, ловлячи його уважний погляд.

— А? — вигукую я, не усвідомлюючи питання, адже всією моєю увагою повноцінно володіє Катерина. Вона без жодного натяку на сором’язливість прикушує нижню губу й кокетливо пускає бісики Мюррею. Я не стримую сміх, підхоплюючи невгамовний регіт Акі, але вже за мить повертаюся до нашої розмови, перепитуючи: — Про що ти казав, Гвіне?

— Радий, що тобі вже краще, Ханно, — його вуст торкається лагідна усмішка, і я киваю, трохи ніяковіючи, та миттєво відводжу погляд на Пауля.

Можливо, не так уже й смішно, коли в іншого на душі все нестерпно палає від ревнощів? Хлопець опускає свої блакитні, до біса виразні очі й сумно зітхає, відчуваючи гіркий присмак поразки. Дідько. Через нього навіть у мене щемить серце.

— Зроби щось, — тихо кажу я, звертаючись до праворуч сидячого Акея. — Вона геть розійшлася…

— Самі розберуться. Не маленькі, — байдуже кидає мені Брейвхард та грайливо усміхається, спостерігаючи, як Штольц уже лізе до Ангуса з обіймами. Однак вже за мить повертається до мене напівобертом. — Ти сама прагнула забути про все й повеселитися як слід. Чого перейматися за Катерину? — Він раптом затримує погляд на мені, і я помічаю в його зелених очах пустотливі іскорки. Наступної миті хлопець нахиляється ближче до мого вуха, лоскочучи шкіру гарячим диханням, аби палко прошепотіти: — По-ду-май… кра-ще… про… себе.

Кожна пауза, що він робить, наповнюється напругою, і я відчуваю, як його присутність огортає мене, змушуючи серце забитися швидше, а думки заплутатися.

Різким рухом я роблю між нами прийнятну відстань й розгублено ковтаю з кухля паскудний напій, наче воду. Акі заходиться реготом, а я намагаюся збагнути: сміється він з Катерини, яка вже висить на бідолашному, геть червоному Ангусі, чи з моєї зовсім недоречної реакції на його дивні дії? Пекло! Що за напій такий… до біса п’янкий? Або ж мене п’янить неймовірна, бурхлива енергія Штольц? Дідько… якщо я ще й на Акея почну так дивно реагувати… я сама попрохаю Жако про суворіші обмеження для себе!

Коли я роблю черговий жадібний ковток бурди, яку навряд чи можна назвати сидром, перед моїми очима відбувається те, що змушує мене похлинутися від несподіванки. Пауль раптово й дуже пристрасно притягує Катерину до себе, схопивши її за передпліччя, й настільки ж стрімко цілує її, геть не стидаючись стихійних глядачів. Я  похлинаюся й відразу заходжуся сильним кашлем, який обпікає горло, а кислий напій потрапляє навіть у ніс, залишаючи після себе неймовірне печіння.

Кріста із захватом спостерігає за парою любчиків, не приховуючи насолоди у погляді. Еффі з якимось незрозумілим сумом опускає оченята, але крадькома зиркає в бік Гвіна. Бідолашний Мюррей стискає кулаки, певно, не розуміючи власні почуття. Чи подобається йому звільнення від надмірної уваги дівчини? Або ж йому прикро від того, що хтось інший завоював її раніше за нього?

Коли я нарешті припиняю кашляти, ловлю на собі дивний погляд Акея. Його очі затримуються на моєму обличчі не приховуючи грайливого вогника, який розгоряється сильніше з кожною миттю, немов він милується кожною моєю рисою. Що за біс його поплутав?.. Брейвхарда не бентежать навіть залишки напою, які я досі не встигла витерти через потрясіння. Серце зрадницьки завмирає, коли Акі несподівано зиркає на мої губи.

— Ханно, — вириває мене з заціпеніння голос Гвіна. — Дай-но сюди.

Він обережно розвертає моє обличчя до себе за підборіддя і спокійно витирає мені рот рукавом своєї сорочки. Від аромату його тіла в мене паморочиться голова, але він зовсім не звертає уваги на моє збентеження. Коли ж завершує, немов мимохіть, повільно проводить великим пальцем по моїх губах, притримуючи за вилицю. Лагідна усмішка хлопця сповнює мене несподіваним тремтінням і перехоплює подих.

Раптом його погляд стає хижим та надзвичайно пильним. Гвін дивиться на Акея, і напруга навколо стає майже відчутною. Мовчазний виклик Брейвхарду від Гвіна пробирає холодом до самих кісток.