— Ти все зрозуміла, Амеліє? — голос барона звучить сухо, з ледь помітним, тріскучим задоволенням, наче шурхіт старого пергаменту.
— Ви хочете, щоб я поїхала до Небесного Замку замість вашої дочки і виграла відбір? — я роблю крок уперед, пальці самі собою стискаються в кулаки, нігті впиваються в долоні до болю, протвережуючи. — Король Едвард шукає дружину, а не…
— Король Едвард мене не цікавить! — грубо реве барон, з силою гупаючи долонею по столу так, що кришталева чорнильниця жалібно дзвонить. — Мені плювати на його корону і на його весілля! Твоє завдання — не вийти заміж, дівчисько. Твоє завдання — проникнути в закрите крило Небесного Замку.
Викрасти державний артефакт просто з-під носа короля і Тіньового принца Крістіна? Здається, мені офіційно кінець. Але заради родини я маю спробувати