24 281
“Сказання про Ближні Землі”
Анотація до книги "Легенда про втрачене князівство"
Існує легенда.
Вона старовинна, наче небо над головою. Єдина, що поєднує в собі всі інші. Легенда, з котрої беруть витоки всі легенди світу.
Про що вона? Кожен знає. Про боротьбу добра зі злом, про безмежну відданість, про нездоланну дружбу, про незламну віру та вічне кохання.
Та легенда пішла від переказу. Переказ виник з історії. Історія виринула з давно забутих днів.
Щасливий той, хто чув про неї. Нещасний той, хто її прожив…
Вона старовинна, наче небо над головою. Єдина, що поєднує в собі всі інші. Легенда, з котрої беруть витоки всі легенди світу.
Про що вона? Кожен знає. Про боротьбу добра зі злом, про безмежну відданість, про нездоланну дружбу, про незламну віру та вічне кохання.
Та легенда пішла від переказу. Переказ виник з історії. Історія виринула з давно забутих днів.
Щасливий той, хто чув про неї. Нещасний той, хто її прожив…
Зміст книги: 67 глав
197 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІсторія захоплива, читала до 4 ранку, потім просто умовила себе лягти спати, бо на 8 на роботу
Дякую, авторе, за чудову історію!
Людмила Калюжная, Тішуся дуже)) Дякую!
Дякую! Історія просто неймовірна, фантастична! Захопила мене в свої тенета на 4 дні і не відпускає й досі! Все так гарно, реалістично описано, ніби переносишся в той світ і час, і живеш з героями, дихаєш одним повітрям. Це вершина майстерності! Браво авторці!!!! Друкований варінт обов"язково б придбала! І ще для мене ця історія - це готовий сценарій до серіалу чи кіно! Жаль розлучатися з героями, але я до них ще повернуся не раз! Бажаю і нам перемоги і щасливого майбутнього! Дякую!!!
Оксана Тарас, Ваш відгук фантастичний! Я шалено радію з того, що ця історія Вам сподобалася, бо це найцінніше для автора - знати, що його герої продовжують жити в серцях читачів. На жаль зараз про паперовий варіант я лиш можу мріяти, але впевнена, що після нашої перемоги все неодмінно буде.
Дякую, Оксаночко!
Неймовірна історія, справжній скарб! Мрію тепер про неї у паперовому вигляді! Так занурилася у світ, який Ви створили, що не хотілося повертатися у реальний)) Та що там, кілька днів свою книгу не могла писати, бо весь час займало читання Вашої)) Такі правдиві реалістичні образи, цікаві характери персонажів, гарно описаний світ, у справжньості якого не сумніваєшся... Під час читання і усміхалася, і плакала. Й так шкода було прощатися з цим світом і цими героями. Дякую за таку чудову історію!
Ніна Коваль, Здається, не дуже образилися))
Дякую))
У цій книзі цілий світ. Тут немає звичної для фентезі магії з візуально яскравими чарами, але є глибинна магія, завдяки якій віриш, що цей світ насправді існує, або є частиною нашого спільного минулого, яке залишилося в легендах. Дивовижні образи героїв, кожен має своє упізнаване обличчя, у кожного є свої мрії, страхи, бажання, помилки... Ці люди можуть бути вірними і зрадливими, сміливими і боягузами. Коли їм важко, з ними ділиш цю важкість, коли вони радіють, то і сам сповнюєшся радістю. Мало існує книг, які дають настільки глибоке занурення у світ, який описує автор. А ця книга саме така: зі своєю міфологією, політикою, психологією. Я б дуже хотіла мати її на своїй полиці у вигляді паперової книги. Роман сподобається не лише тим, хто любить фентезі, але й поціновувачам історичних романів, а також тим, хто вірить у справжнє кохання. твір настільки багатогранний, що кожному читачеві відкриється по-своєму.
Ніна Коваль, Дякую! Натхнення тобі в усіх справах! І ще раз дякую за чудову подорож!
Наталія Девятко(Natalia Devyatko) щиро дякую за нагороду:)
Оксана Кириченко(Aillin Ai) щиро дякую за нагороду))
Читалося з величезним захопленням і задоволенням. Дуже цікаво, мальовничо, емоційно.
Дякую за цей шедевр.!!!
Чекаємо нових творів!
Алла Калетник, Щиро радію, що Вам сподобалося)) Щодо нових творів, якраз працюю над другою книгою з циклу про Втрачені Землі. Заглядайте на гостину))
Дякую!
Дуже красива та захоплююча історія! Прочитала на одному диханні. Дуже дякую Вам за цю чудову книгу. Бажаю творчого натхнення Вам та побільше таких неймовірно захоплюючих історій!
Svitlanochka Kulbabchuk, Неймовірно приємно читати Ваш відгук. Він зігріває моє серце. Дякую безмежно!!!
Дякую вам за неймовірні емоції , з кожною наступною сторінкою я поринала у вир подій і з нетерпінням очікувала що ж буде далі. Приємно читати на рідній мові. Успіху вам...
Муся, Безмежно вдячна за такі гарні щирі слова. Дякую!!!
Мириам Маирим щиро дякую за нагороду!
Дуже дякую за роман!!!Отримала таке ЗАДОВОЛЕННЯ!Куди там закордонним романам!Оце - наше,р!дне!
Наталия Чимшит, Дуже дякую за такі неймовірні слова на адресу нашого Князівства. Щиро радію, що Вам сподобалося!
Прочитала декілька книг Лії Щеглової. З її рекомендації розпочала читати Вашу книгу. Зацікавила. Дякую.
Наталія Зварич, Мені дуже радісно, що книга знайшла відгук у Вашому серці, що Ви не просто прочитали, а відчули її.
Заглядайте до мене неодмінно, можливо ще якась історія з тих, що маю, припаде Вам до душі))
Щиро дякую за теплі та добрі слова!
Я прочитала трошки скоріше , ніж пишу коментар. Книга мене вразила! Усім. Сюжетом, стилем, об'ємом, якого мені було мало!)) Дуже і дуже оригінальний задум! Читала і не могла відірватися, бо весь час хотілося знати: а що буде далі? І кінцівка мене не просто потішила. Я стрибала від захвату! ))) Спасибі і безмежного Вам натхнення!!!
Ніна Коваль, Щиро дякую!)
Прочитала на одному диханні !Дуже дякую !
Оленка Подік, А я Вам дякую за гарний відгук! Радію, що сподобалося.
Ось, Ніно, як обіцяла, зібрала до купи думки та оформила їх у слова. Враження на книгу за посиланням! https://booknet.com/uk/blogs/post/167410
Лія Щеглова, Дякую тобі шалено та безмежно!!!!
Історія, яку чекала і щодня заглядала. Не щоразу писала коментарі, бо дівчата так все ретельно розписували, що нема чого було додати!
Це неймовірна історія, Ніно! Захоплива та дуже вишукана! Ще зберуся з думками та напишу детально. Поки ставлю зірочку!
Лія Щеглова, Це точно!)) Нічого в нашому житті без причини не відбувається) Я в тому переконана вже)
ще дуже хочеться, аби така шикарна історія мала безліч читачів! Вона того заслуговує!
Лія Щеглова, І окрема подяка за нагороду!!!!!!!)))
О!!!! Тепер без спойлерів))) Мені бракує слів!!!!!!!! Після слів про кожне воєводство - плакала! Ох! Як майстерно ти ввела символи!! І яструб, і сонце, і хмарний дощ!!! Я просто щаслива за ХЕ для милюшканих героїв!! Дякую!!!! І хоч ти недооцінюєш себе , але ТАК МАЙСТЕРНО все червоною ниткою пройшло!! Ці символи, ВСЕ що було згадано в книзі, все ВИСТРІЛИЛО!!! ЖОДНЕ СЛОВО не було написано просто так(це я зараз і про Істоту, і про волосся Дари, адже не дарма Істота попросила це!!!!) ЯКЕ МУДРЕ рішення Горислава!!! Ось тому і втрачене князівство, і тут немає негативного налаштування якраз на сумну кінцівку!!!!!!! Все в глибоко ОПТИМІСТИЧНИХ настроях!!!! Нінусю, ти молодець!!! Плачу від щастя!!!! Я руками і ногами голосую за ПК на цю книгу!!!! І ще оті руки на животі!))) Це так тішить!!! Дара і Велерад заслужили щастя!!! І Віданочка і Умілочка!!!!!!! Люблю і обіймаю!!!!!!
Олена Когут, Так! Мусиш!!!!!!)))))))
Сумно стало якось від рішення князя, хоч і справді вірним воно видається, та всеодно таким трагічним...Не буде тепер Світограду. І такий надзвичайний момент, коли Дара згадувала дитинство своє, те, котре й ми вже бачии, те, з котрого все розпочалося.Здається, то було в іншому житті, не з ними і не з нами. Не з тими маленькими хлопчаками і дівчинкою, що зараз були вже дорослими, котрі таке пережили вже!
Від останніх слів я плачу ще дужче, бо то для мого сердечка занадто! Правда, правда, Ніночно. Дякую тобі щиро за цю чудову історію, за цих геров, за Дару, звісно ж! За ті емоції і за те, що я "Легенду про втрачене князівство" ніколи вже не забуду, ця книга точно з-поміж інших мені до віку особливою буде!)
Tatia Koviz, А я ще міцніше обіймаю тебе!)))
Я плачу....Трохи від суму, що ця чудова історія закінчилася, але більше від щастя, що добро, надія, людяність, дружба, кохання перемогли. Є багато майстерно написаних книжок, які мені подобаються, які я згадую і які навіть перечитую. Але в моєму житті мало творів, над якими я плакала - і Ваш, Ніно, серед них. Мені навіть бракує слів, щоб сповна виразити свої емоції: все, що я прочитала є надзвичайно прекрасним....
Tetiana Bakulina, Тетянко, моя люба, я з Вами за компанію!
Не секрет, що Ви мене завжди надихали: своїми нагородами, своїми відгуками, своїми щирими теплими словами. Для мене честь мати в читачах таку людину як Ви!
Дякую, що були з нашим Князівством весь цей час. Безмежно Вам дякую!!!
Ти знаєш, Ніночко, що так я не хотіла читати того останнього розділу, навіть боялася. Не тому, що щось лихе вже могло статися, а саме тому, що він останній.
Коля до Злата ястріб прилетів, відчула я якийсь хвилюючий підйом всередині, відчула, що все добре буде - зможе молодий В'яткович відбудувати Вовче Урвище, і все у них добре буде, не дивлячись ні на що!
Коли Ладозора дякувала богам за сина свого, очі на мокрому місці були! Ще намагалася я триматися, коли жінка і до капища молитися пішла. Прте коли Відана з Орієм прощалася - то мене прямо таки прорвало, не сила вже була триматися..
А коли Кий Мальву обійняв, посмішка сама вилізла на обличчя. Радію за них, задію із тієї такиї затишної розмови на сходах.
На тих словах Міладиних "ти вернутися обіцяв" найбільш боляче мені стало. Хоч Орія і шкода дуже, та все ж правду кажуть, мертвим всеодно, а не всеодно тим, хто живий лишився.
А повернення Велерада додому - то окрема історія, тут сльози від щастя котилися.
Велеслав? Велеслав!? Мені очі на лоба полізли!!
Tatia Koviz, О! Я знаю. Ми обидві того не хотіли.
Зі всіх героїв, ти права цілком, саме Мілада найнещаснішою залишилася. Мені теж шкода її чи не найбільше. І знаєш, я думаю, Орію не все одно. Навіть там, у потойбічних палатах Темнолики, не все одно, що з Міладою буде. Може як і до Злата, вісточка колись до неї прилетить.
О, так! Саме Велеслав) Він мене теж здивував)
Ніно, дякую))) Це таке чуттєве завершення)) Хотеться трохи дива для Мілади, з нетерпінням чекаю продовження історій, бо кожен персонаж вартий уваги, і нехай все зі всіма буде добре?
Галина, Це я Вам дякую за те, що оцінили та знайшли в цій книзі щось для себе.
Саме ця історія точно закінчена і з героями її ми прощаємося. Проте поруч з Благодатною Землею ще є багато сусідніх земель, тому можливо колись ми ще побачимо якісь знайомі назви))
Ще раз дякую!!!
Ох, ну, Ніно, ох і глава! слів забракло! Сподіваюся, то останню розмову хтось ще зі свідків чув! аби не сумнівалися, що не порушив Велерад нічого!
Лія Щеглова, Весілля то, так би мовити, вже зовсім інша історія)))
Як це все хвилюче!!! От плачу від тих останніх абзаців... вав!! Настільки до мурашечок, до сліз то звільнення!!!! Прям теж там була в той момент!! Ох!! А тепер видих і о!! Яка ж та Дара смілива!))ця сцена настільки сповнена пристрасті, відчайдушності, еротики, що не кожен твір, де описано детально постільні сцени так збуджує уяву!!! Браво!!! Як одночасно Відана і Дара)))) так це гарно!!!!! А який подарунок !! Вінець!!!! Ой!! Скачу тепер від радості!!!!!
Олена Когут, Думаю ми всі були поряд з Велерадом в ту мить і він нашу підтримку відчув трішки)
Ти ж знаєш, що я люблю описи не самої сцени, а описи емоцій, котрими вона сповнена. Для мене важливо, щоб все було зрозуміло, але дещо таки залишилося за ширмою. Тому я дуже тішуся, якщо мені те вдалося)
А Відана ні-ні!)) Радан у нас не такий сміливий, як Велерад) Поки-що)) У епілозі буде про те згадка))
І я скачу разом з тобою))))
Дякую, квіточко!))
Прекрасний розділ! Сцена близькості Велерада і Дари вийшла дуже чуттєвою! Відчувалася і пристрасть, і приреченість їх стосунків (як вони тоді це вважали). Інтуїція щодо Матейка мене не підвела, і дуже добре, що він виявився таким благородним чоловіком і вірним другом. Я думаю, що всі Ваші читачі затамували подих в очікуванні ТОГО самого моменту.
Tetiana Bakulina, Неймовірно радію, що "та сама" сцена вийшла саме чуттєвою, а не вульгарною. Дуже намагалася її такою НЕ зробити.
Так, Матейко хороший герой, відданий та добрий. В небесних палатах Світодара йому окрема світлиця точно виділена)
Ви не повірите, але я й сама затамувала подих, налаштовуючись на ТОЙ момент.
Дякую безмежно, Тетянко!))
О боги! Моїм емоціям немає краю! Аа, задихаюсь! От Даруся! Але в такій ситуації.. Вважаю, правильно вона зробила, бо що ж їм лишалося, як не те. Але це було так дивовижно! А Матейко... Сподівалася, що житиме він, а тут таке... Але, чесно, я не можу стримати свого щастя - на смертному одрі він звільним Велерада він того тягаря, і все! Боги, все, нарешті буде щастя! І я від того така рада, наче мені камінь з плеч! Дякувати-не передякувати, Ніночко, за цей розділ, бо це прекрасно! Після всього того бодю, страждань, смертей - цей глибокий та ніжний розділ - то просто любов! Певно не я одна всю книгу чекала цього! Дякую тисячу разів!))))
Tatia Koviz, Невимовно щаслива з того, що ти задоволена, бо цей розділ дійсно був особливий, бо ж бодай щось пішло б не так, ти мала б повне право надавати мені по шапці)))) Дара та Велерад пройшли стільки всього, що я просто не мала права залишити їх без того, на що вони заслужили, у підсумку.
Матейкова жертва була не даремною. Він знав, що чинить вірно, а головне справедливо. Колись вже обмовився Велераду, що якби знав про задум Милоліки, то б знайшов спосіб її спинити. Ну ось, він таки той спосіб знайшов.
І ти права, нарешті буде щастя. Принаймні для Дари з Велерадом точно))
Я тобі дякую не менше тисячі разів!))
Після прочитання кінцівки цієї глави в голові лине "Коли до губ твоїх лишається пів подиху " і нічо в голову більше не лізе!!!!)))))) О!! Яка розв'язка битви!! Реально, дуже гідний кінець для монстрика, бо він не боєць, а лиш інтриган і чорною душею....
Олена Когут, і в мене така ж асоціація на цю пісню народилась! Вона класна. Пісня. І глава)))
Війна завершена і всі воїни впали в обійми своїх жінок) В мене є передчуття, що у Велерада буде якась розмова з Матейком....Наступний розділ має бути супер романтичним.
Tetiana Bakulina, О! Тетянко, Ви мій екстрасенс))) Бо наступний розділ таки справді має бути дуже вже...романтичним)))
Дякую дужееее!))
Оооо боги це шось надзвичайне! Після минулого надзвичайео важкого розділу цей... Ну я просто в невимовному захваті. Ось і все... Горислав переміг, вороги полягли, майже кожного воєводства торкнулась розруха, Світоград ледь не згорів і ледь не потонув у крові, а Местислав вбив себе сам. Не віриться, що врешті все закінчилось... Розчулило, коли Дара прощалася з Орієм, як цілувала його в чоло, так само, як і він її колись. Але, найбільше, оо, ти звісно знаєш! Радан та Відана - то щось! Так надзвичайно читати таке щось по доброму хвилююче, тепле, навіть гаряче! та приємне, після отого страшного бойнища. І справда, бачити Радана таким розгубленим було страх як незвично, навіть медовухи, сердешний, ковтнув, а він де ж не п'є? Як хвилювався! Ти прямо, Ніночко, страх як і мене розхвилювала! Хоч головний бій вже завершено, так, можна видихнути нарешті з полегшенням і сумом, та все ж є невирішені деякі питання (то я в першу чергу на Дару і Велерада натякаю)) і хочеться бачити, як князівство житиме далі... Дякую щиро, то щось надзвичайне!
Tatia Koviz, Ось і все. Останній бій дійсно залишився в минулому.
Дара Орію наче дань своєрідну віддала, пробачила за минуле і зрозуміла, що не настільки він все ж був черствим, наскільки хотів показати.
Ну, коли Радан медовуху ковтав, то він ще навіть гадки не мав, куди його нічка заведе)) І так класно, що ти пам'ятаєш, що Радан наш до медовушки байдужий))
Всі питання, котрі залишилися, будуть вирішені і буде при відкрита завіса того, що чекає на князівство в майбутньому. Дуже вже крихітна, але вона буде) Залишилося ще зовсім трішки)
Дякую, Тетянко!))
Це мабуть була найсумніша із всіх сцен. Не думала, що так буде, але я заплакала окуляри, заплакала телефон і все на світі! А я... Так зотіла, аби Орієві все вдалося, аби він стримав, негідник такий, слова, Міладі дані. Так гірко стає, коли думаю, що вона його досі чекає, не знаючи, що нема вже кого.. Хотілося б, щоб він Відані особисто сказав, що шкодує, щоб добрим братом їй побув... Так раділа за Зеленцвіт - нехай розгромлений, але Ладозора хоч жива, Радан живий, і все вони відбудують. А от останні подихи Орія та Скола, і Кий, що теж хлопчина хороший, і Велерад біля них - справді, останні воєводи старі, он як все сталося... Не знаю навіть, і приємні моменти було, як Дара вирвалась до Велерада, їхній поцілунок і та коротка розмова, Метальникові жарти і обійми Горислава, а ще бій, що розпочався, коли Дара вибігла, і лють Местислава, і його страх, коли Орій наказ не виконав - стільки крутих моментів було тут, але смерть воєвод... Та ще й отак, а ще смерть Матейка (а таки схоже що смерть)... Все це тягарем важким впало. Дякую за частину, Ніночко! Плачу і чекаю, чим все завершиться)
Tatia Koviz, Повір, мені цей розділ теж вкрай важко дався, але отак Орій з нами попрощався. Саме таку історію свою повідав і мусимо те приймати. А Міладі вже й справді нема кого чекати, бо до неї не повернеться вже ніхто. Не лише на Відані, але й на ній певно прокляття висить, бо нікого з чоловіків, котрі до неї симпатію мали, їй врятувати не вдалося.
Що Матейка стосується, то він нам ще один подарунок на останок приготував.То ж чекаймо!
Продовження вже майже готове, тому сподіваюся, що чекати довго не доведеться.
Тобі дякую і не плач! Бо Імлистому той плач дуже вже б не сподобався)
Дякую вам, п. Ніно, за те, що всі герої такі справжні, що немає шароварщини, але проглядається наша історія, за неймовірні сюжетні повороти, і за розкішні, не втомливі описи. Ви чудовий автор, дякую за ваш талант!
З нетерпінням чекаю продовження))
Галина, О! Який прекрасний теплий відгук) Я щиро радію, що Вам до вподоби моя книга, що відчуваєте, що вона саме наша, що пройнялися долями героїв. Ваші слова, то моє натхнення та безмежне бажання творити надалі!
Моя глибока вдячність!
Ох, емоції, різанина, кров, мечі, знову емоції! Здавалося, що ще може бути непередбачуваного, але Ви все ще дивуєте нас несподіваними сценами: з Дарою і Велерадом, з Орієм і Сколом. А Местислав, здавалося буде чинити спротив до останнього. Читаючи про його безпорадність я відчувала тиху радість. Але є в мене якесь передчуття, що він наостанок нам ще щось утне...
Tetiana Bakulina, Історія завершується, все потроху стає на свої місця, наскільки звісно ще може стати. Сюрпризів вже майже не лишилося) Але Ви дійсно маєте рацію. Местислав нам наостанок таки дещо ще утне.
Дякую!))
Яка різанина!!! Орій..... котяться сльози..... тепла зустріч з Дарою!! В шоці монстрик!)))) Попереду головний бій двох!!
Олена Когут, Принаймні пробачення попросив.
Господи! Порятунок Відани я читала забуваючи дихати і взагалі пошвидше і пошвидше, навіть не помічаючи, як вся напружилась. Як же подобається Радан, він справді вартий звання воєводи, дарма що молодий! Нарешті той Квіт не буде плутатись та пхатись скрізь) а Местислав без радника свого геть нічого не вартий)) Чесно, чекала поцілунка їхнього))) ех, шкода, що його не було. Але дуже сильний, як на мене, момент, коли Відана Радану руку протягла, на його німу пропозицію їхати з ним погоджуючись) було в ній шось особливе)) Горислав так мудро вчинив, без всяких отох претензій, мовляв, ось Світоград, ось вороги ось наш план і ти тут мусиш бути! Тішусь шалено, що він такий людяний) Оце так справи! Коли атака плчалась, мені аж затряслось все! Цікаво, що буде далі, і чи втне що Орій з Києм, бо таки здається, що щось вони втнуть. А коли Велерад, в темниці сидячи, сказав, що тепер за князем лиш діло - от якось раптом як гора на плечі - відчулось, як же багато Метальник для їхньої перемоги зробив! Сподіваюсь, таки в них все вийде. А Дара... Ой Дарочка, зндається, наворочає вона чогось на тих емоціях! Але не знаю, чи я би сама теж вседіла отак, хоч і страшно... Ооо, такі події! Я в захваті чекаю!)
Tatia Koviz, Радан то просто щось) А от поцілунок... Залишу тут лиш посмішку)
Горислав на своєму місці. Вкотре переконуємося, що Гострозор все вірно зробив.
Орій з Києм справді дещо втнуть)
Метальникив цій історії, певно зробив більше, аніж будь хто інший.
Дара є Дара. Ти ж знаєш))
Тобі дякую, красунечко!))
О!! Як все геніально і просто!! Ліс і темниця для дівчат!! Круто!!! Хто б то шукав там!! О!! Який сюрприз для монстрика!!! О!! Що мене тішить це смерть Квіта!!! О!!! Як поспів Радан!!!
Олена Когут, Як-то кажуть, побачимо, що воно буде)
Чекаю на якийсь геніально оригінальний військовий маневр війська Горислава. Бо, якщо чесно, я навіть не можу уявити що придумав Велерад...
Tetiana Bakulina, О! Буду сподіватися, що так воно й вийде) Дякую, Тетянко!)))
Я прямо таки пройнялася тим моментом, коли Горислав та воєводи мечі схрещували, і оті слова, до перемоги, або на смерть... Оооо! Як це було надзвичайно, я наче фільм дивилась, і напружена епічна музика на фоні, і ті схрещені мечі! Прлсто до самих кісток пройняло! А ще насправді дуже моторошно, коли ото Местислав по Головному залу йшов, а там отак пусто, і на торжку, і на вулицях, в будиночках і палатах- страх і напруга страшенна брала. То справді моторошно! Велерад, ох і Велерад, ото він байстрюка бісить і з себе виводит, я тішилась як дитя з того, хоч і в якийсь момент страшно все таки за Велерада стало. Добре хоч Орій вступився (молодець, молодець))), а то Местислав в гніві знаємо що вдіяти може! Щиро вболіваю, щоб гінець з Зеленої рівнини до Радана добрався! А ще дуже цікаво, що та ж за план такий видумав Вел, і як вони втілять його! Оооо, та я в нетерпінні! (і дуже хочу шоб Дара нарешті дізналася, що її Велерад живиий)) Дякую за розділ і купу тобі натхнення!)))
Tatia Koviz, Радію, що тобі сподобалася ця сцена))
Думаю, й самому монстрику моторшно було отим "мертвим" Світоградом йти.
Велерад дууже монстрика бісить, до зубного скреготу просто)
Лячно мені самій за той план, але побачимо, може все задумане вдасться таки)
Дякую за купу натхнення, вона конче необхідна на ці останні розділи))
Ого!! Інтрига!!! Де всі??? Капець!! Що ж цей Велерад таке придумав!???!!!! Тішуся, що Квіта нема)))))
Олена Когут, Квіт є. Він нікуди не подівся))) Ще зустрінемося з ним у наступному розділі.
Знову ж таки у наступному розділі й дізнаємося, де ж всі поділися і що ото все означає))
Дякую, Оленко!))
Моторошним якимось прощання у Світограді було. Сумним прощання, особливо дико і горечі додавало, як прощалися Дара та Радан, не знаю чому. Вони наче зовсім не спілкувалися, він лиш Злата заспокоював ото, але оце крощання - всього лише кивок головою та посмішка - а стало ще більш гірко і сумно. Бо вони їх на смерть проводжають, і те лише й залишається, шо вірити, шо вони живі вернуться. Цікаво лише, що там Велерад еаш був придумав, як ворогів зустрічати мають? І що там Уміла з Дарою мають зробити? А ще так дивно й ніжно, що Уміла княжну сестрою назвала))) Страшна і хвилююса сцена штурму Зеленцвіту! В напруженні була весь час! Боги, чи жива там Ладозора хоча б?! Все-таки сильна жінка така! І взагалі, яе, насправді, князівство богато сильних духом та розумних жінок має! Не дарма кожна на своєму місці була і є. Я у великому нетерпінні, чекаю на наступний розділ, щоб знати, як там і що Велерад, чим закінчиться штурм Зеленої рівнини, як відбиватиметься Світоград і ото ще все все все! Дякую дужеее і море натхнення))))
Tatia Koviz, Ти права, саме в таких моментах і передається вся трагічність ситуації у князівстві. Дара з Раданом особливо не товаришували, проте вони за одну справу, на одному боці, тому навіть не будучи друзями все одно відчувають одне до одного прихильність та теплі почуття.
О! План Велерада цікавий. Думаю, він здивує. Втім, Велерад не раз дивував нас протягом книги, тому чи можна чекати віж нього чогось іншого наостанок)
Уміла ж тепер дружина князя, отже княжна їй і справді сестрою стала))
Як я вже писала, з Ладозорою все добре, наскільки це взагалі можливо в тій ситуації.
Мені теж здається, що кожна з героїнь Князівства знаходиться на своєму місці. Може не так у підсумку вийшло з ними, як мені б хотілося, але...)
Тобі дуже дякую і буду виправлятися з затримкою розділів. Ох ті вже форсмажори під кінець)
Відана як була безрозсудною , так і залишилися такою, дарма що найгарніша воєводівна. Ціле воєводство за неї стало, могла і сховатися, або хоча би втекти вчасно. Але ж ні, і воєводство згубили, і Ладозора загинула, і Відану саму схопили. Певно, вона сама нещасна від того, що де не затримається, там якесь нещастя.
Читала, як завжди на емоціях) Щиро дякую Вам!
Tetiana Bakulina, Так, Ладозора вціліла.
Що стосується Ваших емоцій стосовно Відани, то лиш моя вина і ні краплі її. Певно не зуміла я передати всю глибину її характеру та трагічність її долі.
Не всі чоловіки покинули Зеленцвіт, розумні та сильні воїни там ще залишилися, але не вправністю, а кількістю Квіт переміг.
Як я вже писала, нарешті ми у фіналі. Вже зовсім скоро кінець)
Ще раз моя подяка, що Ви досі з "Князівством"))
О!! Як гірко в Зеленій Рівнині!!! І знову інтрига- куди ті троє помандрували??? Що ж то за план був у Велерада????
Олена Когут, Так, постраждала Зелена Рівнина так само сильно як і Вовче Урвище.
Ті троє лиш до воріт городища і далі нікуди. А от план Велерада відкриється вже у наступному розділі.
Ми у фіналі)
Дякую, Оленко!
Гірка розмова між Дарою та Златом сталася, та я навіть рада. Не знаю, що з неї втямив нарешті, шо то зле буде для них обох... Він буде не коханий, а Дара буде... Ех Даруся Даруся, хочеться скоріше вже щоб дізналася вона, що живий Велерад. Щиро рада за Умілу та Горислава))) сподіваюсь, у них добре все буде і те пророцтво Істоти більше не повернеться. Відана... Знала б вона, до кого Радан почуття має! Легше б певно було) а Ладозора така хороша жінка, така розумна) якби ж то стали вони сім'єю)) Але Кий тут знову себе проявив) так уявляю яскраво, як Велерад насміхався зі Скола)) а ще тішусь з того, як воєводи один одному вітання передавали)) от вже той Квіт, то він все придумав! За Зеленцвіт боюсь страшенно... Нелюди таке зробити там можуть! В нетепінні чекаю наступного розділу))))
Tatia Koviz, Злату таки дійшло, що нічого путнього з їхнього одруження не буде. Тому й вирішив відступити "красиво".
Вже скоро Дара таки дізнається про те, що Велерад живий. Ще зовсім трішечки)
Ладозора не дарма вважається однією з наймудріших жінок князівства) А ще серце ж певно материнське щось підказує)
Оте вітання їхнє, наперед забігаючи, то не просто так)
Ти права, запроданці справді лиха нароблять.
Дуже стараюся, аби він завтра був))
Дякую, Тетянко!))
О!!!! Та невже ?!?!?!! Злат!!! От здивував!!! Яка радість!!!!! Ох, ох!! Що ж то буде в Зеленій Рівнині?????!!! Як вони порятуються??? Це так, щоб Орія приструнити і воєводство прихватити!!! Ох і наквіткував Квіт!!! До цього монстрик би не додумався сам!!! А Кий який жвавий!)) Як добре, що вони Велераду допомагають біль перенести!!!
Ніна Коваль, Ой милюшка))))
Ой ну всеее, то точно фан-клуб Орія вже офіційно, йду поакати малювати)) А якшо серйозно, то он воно як буває - і в житті так само, живе собі людина, "чудить" шось і думає, що права. А потім щось таке-едаке стається в житті і все з ніг на голову, і ось Орій вже розуміє, як і що, і розуміє, що неправильно життя прожив. Але разує те лиш, що він усвідомлює це і намагається хоч виправити. Мілада...при такому ставленні Скола то й не дивно, що вона не "за" нього, та і не дурна ж...Дуже рада і вдячна їй за допомогу, чесно, дивлюсь тепер на неї зовсім по-іншому. Розмова Орія з Велерадом - то взагалі окреме щось, бо це завжди по собливому, коли вороги через якісь обставини друзями стають, а та розмова таки-що дружньою була. велерад навіть в такій ситуації собі вірний лишається))) Тішуся чогось як дурне з того його "капосник"))) А обіцянка Міладі - то взагалі...от сама почервоніла, вже казала тобі те)) Наче нічого страшного не зробив Орій, а стан у мене був точно як в Мілади)) Таке гірке було щось в тому Орієвому підморгуванню їй, і в тих її словах на останок, котрі він вже й не чув.... Сумно було, коли Відана з Світограду їхала, та я дуже рада, що дівчата її проводжали. Сподіваюсь, їй пощастить, як і казала Уміла... Страшно воно все... Цікаво, що там Велерад Матейкові велив передати, і як воно все складеться. Так хочеться, аби всі щасливі були, але чи будуть...Дякую за цей розділ, він був наповнений просто дуже крутими розмовами)))
Tatia Koviz, Ну від тебе інше почути я навіть не думала)))))))))))
О!! Ця глава для фан-клубу Орія!!!! Оце так!!! От хитрий лис!!!!! Такий милий!!!!! Ха-ха ))) аж самій дивно.. не думала, що так вважатиму. То вже переживатиму за нього як Мілада))))) отож у Велерада і план був, Матейко гідно себе показав! Щасливої дороги доя Віданочки, щоб часом з тим військом не зустрілася!! Терміново треба створити карту князівства. Дякую за Орія-хитруна))
Лія Щеглова, О! То ж на все воля богів Благодатної Землі! *зводить очі до неба, зуби зціпивши*
О.!! Той Квіт, би вже не зацвів!! Інтриги хоче плести!!! Чоловік влади хоче!!!! А Орій йому як то більмо в очах, Скол то таке, а цей непростий Імлистий..... як шкода Міладу ..... Настільки чуттєва та розмова- плачу!! Дуже проникливо написано. Читаю і ніби я Відана) ох... як добре що таки зважився Горислав на цю розмову...
Олена Когут, Знаєш, влади Квіт звісно хоче, а хто ж її не хоче, але тут вже діло швидше в дружбі. Не дарма він якось згадував, що вони росли разом, тому, помсту з Местиславом виношував. Так Скол для нього ніщо, гора м'язів, а от у Орія ще й мозок є. Тим так не покеруєш...
Отаке-от вийшло у них одкровення-прощання. На тому й дійсно шляхи їхні вже назавжди розходяться.
Дякую, милюшко моя!))
О боже мій! Я...Чесно, я...А що казати? Не знаю! Від Горислава я тої розмови не очікувала,хоча може й варто було, бо він же в нас все-таки хороший,благородний князь) Та все-таки не очікувала, а вийшла та розмова просто аж за душу хапала... А особливо їхні обійми і розмова про сон, і останні їхні слова...То справді щось незвичайне було! ))) І навіть щаслива я, що та розмова сталася, бо вірю, може життя Відани змінитьсся тепер на краще! А Радан то все ж замовив слівце за неї, то думає про воєводівну)) Местислав! От якби не Квіт той, то певно в нього нічого б і не вийшло, а то останнім часом якось сильно він вже дурниць багато б накоїв, та той радник його ледь не з зашморгу витягує. Раніше нічого такого особливого до Скола не відчувала, от серйозно...А зараз, після тієї розмови з Міладою просто якась страшна ненависть до нього зароджується за те, що так він себе з нею поводить, та ще й так принижує її. Думається мені, що після цього випадку Мілада вже будь-що зробить, аби Метальнику допомогти, і Орієві в його отих справах, бо Скол їй так боляче робить...Чекаю з нетерпінням, що та як далі буде, бо остання та битва не за горами вже!))Дякую за частину!))
Tatia Koviz, Горислав наш дійсно хороший і благородний князь. Не міг він так її відпустити, аби не поговорити "по душам". Не був би тоді Гориславом)
Звісно Радан про воєводівну думає, а як інакше?!))
Тааак, Квіт його справді з зашморгу витягує.
Скол так чинить, бо Мілада йому сина-спадкомця не подарувала. Зневажає за те і мстить, у такій от підлій манері. Він і раніше так до неї відносився, тому особливо її ставлення до нього не зміниться.
Остання битва дійсно десь не за горами) Проте побачимо, яким за довгим шлях до неї буде)
Тобі дякую, красунечко!))
Сентиментальна сцена зі словами "Я тебе розлюбив" і " Я тебе теж розлюбила" - це щось дуже незвичне для літературного жанру) Я такого, мабуть, ніде і не зустрічала. Хоч вони і "розлюбилися", а вийшло дуже душевно.
Tetiana Bakulina, Нууу, якось так воно все у них склалося у підсумку) Я, напевно, й сама того трішки не очікувала. Чогось мені вони уявляються дійсно такими щирими добрими друзями, котрі один одного в біді не полишать.
Дякую Вам, Тетянко!))
Ооооо, яка чуттєва сцена була мід Гориславом та Умілою! Особливо коли він на коліна собі посадив, щось у тому було. А Уміла тепер інша зовсім, он яка))) войовниця-не войовниця, а дівчина все-таки. І не дивлячись ні на що, я дуже рада за них, щаслива просто, що хоча б одна пара зійшлася за взаємною згодою і взаємним коханням!)) сподіваюсь, добре в них все буде! Відана та Дара й справді мають тепер багато спільного, може й вдастся їм подругами ще стати) та і Відані... Може теж ще не все втрачено для неї...? Злат тут трози виправився своїм вчинком, що ніхто не дізнався про те, що вони за ворота виходили, бо від Горислава б точно отримали на горіхи. Тепер вже всі знають, що між Дарою та похмурим північним влєводою коїлось і далі коється. Оооо, Орій золотко наше, все-таки знайшов спосіб Велераду допомогти, а Мілада - ой ризикує як! Та обоє вони ризикують! Аж серце завмирає, коли думаю, що з ними за те зробити можуть! Але і обом дуже вдячна, що вони те роблять! І дякую дуде тобі, Ніночко!)))) Обіймаю)
Tatia Koviz, Хі-хі))) Та тут ніхто не подумав би, що таке ото статися може. Так що не хвилюйся, тут всі свої))))))
О!!! Така глава!! І радісна і сумна!!!! О!!! Горислав це зробив!!! От молодець!!! Він теж себе не контролював поряд з коханою )) ха-ха)) о!! І знову Орій))) Мілада!))) Добру справу зробили!!!! Хоч трошки полегшили муки Велерада!!! О!! Ще певно не час втікати, то поки лиш лікування!! Розмова Дари і Відани- дуже щира, гай би той Радан поспішив))
Олена Когут, Таааак! Горислав це зробив)))) Навіть йому дах від кохання трошки хитає)))
І знову Орій)))) Одні посмішки у моїй тобі сьогоднішній відповіді))
Ні, втікати вони не будуть.
Згодна цілком, гарно дівчатка побалакали, дійсно щиро. А Радан... До ріки він не прийде)
Квіточко, подяка і обнімашки)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати