482 908
Анотація до книги "Безжальний"
Моє життя змінилося, коли довелося залишити рідну країну та переїхати до тітки, у Штати. Поспішаючи на пари я ледве не збила з ніг хлопця, який після такої зустрічі забажав перетворити моє життя у пекло. І все б нічого, та спершу він вирішив вказати моє місце, а потім перетнув межу, вправно зігравши на страхах. Саме це стало початком ненависті між нами, моєї повної зневіри і його шаленого бажання зробити мене його трофеєм.
Зміст книги: 43 глави
360 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтиох чомуж все закінчується на таких солодких та ніжних моментах , аж серце завмирає від передчуття щож буде далі, з трепетом так хочеться продовження і більше
Діанка Бондарчук, Дякую))))) Дуже втішена, що подобається)
Зароджується кохання.... Дякую!!!!!
Svetlana Mischenko, Можливо))) Для них обох ці відносини несуть більше стресу, ніж коли вони окремо)) Дякую)
Кохання це захоплення. Але не захоплення плоті, а захоплення Душ. ( Єріх Марія Ремарк)
Tetiana, Так і є)
Статус відносин не визначений
Виктория Зёма, Тааак)) Їм складно, обом)) Як тут визначитися, коли між ними образи і злість?)))
Ще й Айла не зрозуміла якась таємнича
коли буде продовження в якій годині?
Юліана, оновлення вже є)
Прочитала за один день всі наявні частини.
Дивно читати щось, де згадується війна, в період, коли вона відбувається.
Дякую Вам, Авторко, що висвітлюєте весь цей біль. Наш біль..... Про нього необхідно говорити.
Щодо самої книги - читається легко, звісно, є передбачувані діалоги та певні події. Але загалом - мені подобається.
Вам - натхнення та творчих звершень!
А нам, читачам, швидшого оновлення та вдалого фіналу!
Валерия Воловник, Дивно, але ця тема важлива. З осені я думала відносно того, щоб писати про це. Звісно ж, описати все так, як бачать наші герої я не можу, бо не знаходжуся на 0, але вважаю, що живучи тут, будучи письменницею, не повинна мовчати. Мені хочется писати про наш біль. Він має бути показаний. Решта у книзі -фантазії, проте війна справжня. ми маємо не забувати про неї ні на хвилину, бо гинуть найкращі наші люди(((
Дякую за побажання! дуже приємно))
Малі, Да Вінчі, Моджахед та тисячі інших Героїв , що віддають своє життя за наше майбутнє. Каховська ГЕС - ця тема дуже болюча, але це реальність в якій ми живем. Вчора ридала коли читала, в саме серце.
Сподіваюсь що Еван, який мабуть більш за все, піде на війну житиме.
Тeтяна Поліч, Так, болюча( Кожний герой, який віддав за Україну життя, має жити у нашій памʼяті, бо Герої не вмирають!
Дякую.
А якби поїхала ліфтом, то, можливо, й оминула б цю халепу! І хлопців би не підставила!!!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую, зірочко, за продочку. Міцно обіймаю і люблю.))))
Анна Багирова, Ну, вона не збиралася нікого підставляти, їх дії це виключно їх рішення! Лілі точно не розраховувала на них) Люблю)
Є надія на примирення) Дякую!!!!!
Svetlana Mischenko, Будемо сподіватися))Дякую))
Дуже цікава книга.Читається на одному диханні.Але так не хочеться,щоб Еван пішов на війну і загинув.Сподіваюся,що остання глава закінчиться радісно.Люблю.Чекаю продовження.
NastyaKaminska, Дякую)))) Дуже втішена, що вам подобається)))
доброго дня коли буде продовження?
Коли буде продовження?
Скажіть, будь ласка, буде передплата?
Стефанія Лін, Дякую)
Сумно.(((( сумно втрачати і роздирає біль, що ті нелюди роблять з нашою країною(((( Дякую!!!!
Svetlana Mischenko, Болить всім(((
Сумна прода. Невже Еван поїде воювати? Але ж це нерозумно, у нього немає, навіть, елементарних навичок! Та й мовний бар'єр також немало важливий!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, моя красунечко, за сьогоднішню продочку. Люблю тебе, сонце.))))
Анна Багирова, Можливо( Так, нерозумно, проте його це не зупиняє. Поки Еван у роздумах. Він пообіцяв Лілі повернути дім, мовний барʼєр його найменше хвилює.
Дякую))Обіймаю і цілую)
Сумно,що тільки після втрати матері, зрозумів, пропустив через себе біль Лілі, біль чужої йому країни і зібрався йти воювати. Чи вдасться відмовити його Лілі від необдуманого вчинку, адже він не солдат. Можна допомогти волонтерством, збираючи кошти на потреби України.
Дякую та чекаю!♥️
Наталья Русанова, Так, але дуже часто так буває, що не відчувши на собі неможливо зрозуміти біль, який відчуває інша людина. Він не солдат, але у нього є ціль. Еван звик досягати їх за будь-яку ціну.
Дякую)))
Читаю дві ваші книги які зараз в процесі, кожного дня очікую оновлення і з захватом читаю їх . книги реально дуже цікаві і цікаві розвитки подій. во ни між собою похожі бо і в цій і в іншій книзі головні героїні втратили рідних.. боляче.. подобається те що пишуть книги про війну в країні, розповідають про орків які знищують наших людей, тварин, міста і села, дуже боляче . Цікаво чи Лілі змусить Евана лишитись чи він все таки піде на війну .. ще дуже цікаво за перстень в книзі "Міра крихкості". дуже подобаються герої і тут і іншій книзі!!!!! Спойлерів не люблю але завжди чекаю на продовження ) КНИГИ СУПЕР !!!!
Христина Шевчик, Дякую))Дуже приємно знати, що обидві книги вам подобаються))) Так, є маленька схожість через втрату, але ситуації різні))) Складно не писати, не говорити про те, що болить кожному з нас.
Стосовно Лілі та Евана, на них чекає складний шлях.
Чекатиму наступної проди. дякую вам. Слава Україні
Наталія костів, Дякую вам! Героям Слава!
Чекаем нову проду! Цікава книжка!)))
Альбина Власова, Дякую))) Дуже приємно)
Оххх оце ж поворот подій, здається далі буде дуже багато емоцій з перчинкою і ніжністю
Діанка Бондарчук, О, все можливо)))Дякую)))
Плачу...шкода обох. Сподіваюся, що з приїзду Лілі почнеться відлік їхніх нових стосунків. Тепер Еван розуміє, що таке втратити рідну людину.)) Дякую тобі, моя хороша, за продочку та чекатиму на продовження з нетерпінням. Люблю і обіймаю.))))
Анна Багирова, Будемо.у це вірити))Думаю, їм обом це потрібно))Дякую, Анют))) Миру і тиші! Люблю!
Тримаємо кулачки!!!!! Дякую!!!!!
Svetlana Mischenko, Так-так))Дякую))
Лілі молодець ❤️ Наша дівчинка) Еван також здивував) тепер тримаю за них кулачки!) Дякую, Стеф❣️ Сподіваюсь Еван більше не буде засранцем!
Ірина Кузьменко, Лілі це сила і незламінсть))) Для Евана йде час, коли йому доведеться ламати себе й дуже швидко))Дякую, Іриночко))
О так тепер Еван зрозумів що відчувала Лілі і як їй було, надіюсь що тепер їхні стосунки набудуть інших барв, і все в них буде добре, і як вона приїде до нього то вони все між собою вирішать. З нетерпінням чекатиму продовження, дуже емоційна продочка сьогодні, з трепетом і щемлінням, дякую вам Стефаніє за неї, я в захопленні.
P. S Знаю що це не моє і влізати з своїми ідеями це погана думка але як ви поставитесь до того щоб зробити Евана і Лілі волонтерами там де вони зараз це би їх зблизило і допомогло і йому і їй, але це тільки моя думка і моя бурна фантазія.
Леся Вікрам, Не повністю, бо у Лілі жахи були значно страшнішими, але так(( Втрачати складно й страшно в незалежності, як це стається. Дякую) Тішусь, що вам подобається)))
Я не проти ідей))) Просто плани на Евана трішки інші)) Але задум цікавий)))
Можливо, Еван і не був би таким монстром, бачимо тепер настільки він сам травмований психологічно вихованням батька. Але все ж таки він зміг співчувати Лілі.
Виктория Зёма, Він не настільки злий яким бажає бути))
Попри все людяність, співчуття і розрада. Лілі молодець, Евану таки до дідька пощастило, що вона є. Шкода хлопця, не настільки він гнилий всередині, як хоче показати... Дякую моя хороша, люблюююю. Смерть кацапам! Нам миру і перемоги!
Оксана Тарас, Лілі вміє співчувати навіть там, де образили її саму. Евану реально пощастило, що вона взагалі наштовхнулася на нього. Вона потрібна йому, він навіть визнає, але не знає яким чином виправити біль, якого завдав. Його ж ідея все змінити відправившись відбудовувати її дім це емоційність, і лише вона. Побачимо)
Дякую, зіронько)) Люблю тебе і цілую)
Земля скловатою кацапні! Нашим хлопчикам сил та нехай усі повертаються додому цілими й неушкодженими!
Вони можуть зменшити біль втрати один одного, бо тепр знають обидва, що це таке
Виктория Зёма, Можуть))Але вони гарячі і палкі, їх рішення емоційні, тож хто знає у що все це виллється)
Тепер Еван зрозумів, наскільки його слова ранили і без того зранену душу Лілі((
Дякую за емоційну продочку)
Reader Lana, Не до кінця. Їх біль різний, але частково розуміє. Втрачати завжди боляче(((
Дякую)
Дуже дякую за обережнісь, чуттєвість, щирість. Вчимося бути щирими, вміти прощати, відчувати , співпереживати, кохати
Tetiana, Дякую))) Лілі, як приклад добра у нашому світі))) Незламна, але щира й чуйна))
це трохи передбачувано, що Еван збирається на війну... читалося між рядків... але не треба цього робити...
Tania Anop, І натякала на це, тож звичайно це передбачувано)
Важко їм молодим, недосвідченим , зраненим, самотнім
Дуже цікава книга жахливо що ми таке переживаємо але хотіла запитати головний герой на справді існує ну в тому сенці це реальна історія з головною героїнею я розумію я прочитала цей відривок про Херсонщину я знаю що це правда але головний герой насправді існує чи це на половину видумана історія блін не можу правильно сформулювати свою думку щоб не образити я надіюсь що ви мене розумієте я теж живу в Україні я не хочу що ви мене не правильно зрозуміли дякую ?
Дарія Петрук, Молитви теж важливі. Я не вірянка, але навіть у такий час звертаюся до вищих сил, бо власноруч просто не вдається нічого такого зробити. Донати та біганина у фонди, де збирають допомогу здаються лише краплею у морі(
Що ж там стряслось? ??? Дякую!!!!!
Svetlana Mischenko, У Евана трагедія((
Охохо.. Я вже подумала Еван воювати пішов. А то в нього мати померла.. Дуже шкода
Jane J, Ні)) Поки він проживає власну трагедію..
У Евана стрес! Мабуть нікого нехоче бачити, запиваючи втрату мами спиртним! Але подарунок для Лілі все-таки передав! Шкода хлопця! Мабуть Лілі наважиться подзвонити та виразити Евану співчуття!)) Сумна прода. Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, моя красунечко. Люблю тебе і обіймаю.))))
Анна Багирова, Стрес. Попри те, що було у минулому і як змінилося його життя, мама все одно була важливо.ю для нього людиною. Йому складно. Виходить так, що у нього почалася чорна смуга. Дякую))Люблю і цілую)
Смерть матері Евана, то трагедія для нього. Але мені здається,що він все ж таки готується йти воювати в Україну,бо ж він обіцяв Лілі повернути їй дім.
Наталья Русанова, Звісно, трагедія. Попри всі образи на неї він все одно любив її.
Дякую)
Будь ласка, продовження, читала на одному подиху)
Зоряна Гедзенюк, Дякую))) Сьогодні або завтра буде)
Це чудова книжка!Чесно я дуже рада що ви доносите цю інформацію до людей якою вона не була.Якби важко нам не було , але ми вистоїмо !Слава Україні
Анжела Михайлюк, Дякую вам! Героям Слава!
книга безкоштовно буде?
книга буде платеною?
Гаврищук Руся, Ні
Дякую за продовження дуже хвилююче і емоційне! Лілі пережила жахливий стрес та втрату батьків і Еван змусив знову пережити ті відчуття знову,хоча і знав про її страхи. За емоційне знущання з дівчини він хоче отримати вибачення звичайним "Пробач"? Багато часу і сил доведеться прикласти для отримання її вибачення,а тим більше уваги та любові. Нехай він змінить свій характер, своє сприйняття її світу,переживе той біль,що і вона тільки тоді він зрозуміє її,а вона пробачить йому.
Чекаю на продовження.
Наталья Русанова, Так, він повернув її у той стан, коли вона проживала найстрашніші хвилини життя. Йому доведеться дійсно довести їй, що він щиро кається. Дякую))
Хочеться вірити Евану.
Anna Pobegay, Страшно. Але добре, що розуміти почав...
Мені так хочеться, аби Еван змінився, аби так закохався у Лілі, як свого часу закохався також американський хлопець в дівчину з України!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую тобі, моя хороша, за продочку. Люблю тебе.))))
Анна Багирова, Американці просто не здатні встояти перед українками)) Ніхто не здатен)))Дякую, люба)
Всю проду проплакала. Ненавиджу цих орків. чому світ мовчить. (((
Наталія костів, Не їх землі нищать, не їх народ страждає( Я не знаю, чому, але знаю, що ми своє заберемо!
Сльози,біль,глибока кровоточача рана на серці,яку нічим не залікувати
Тетяна Маркова, На жаль... вона у кожного з нас.
Сум, біль, сльози...Світ спостерігає, як знищують нашу Україну. В другу світову спостерігали чотири роки,поки не надали дієву допомогу. Скільки чекати нам?
Наталья Русанова, Спостерігає... а нищать нас. Я не бажаю нікому того, що переживає наш народ, крім орків. Їм нехай повернеться все у тисячу разів сильніше.
Враховуючи, що в Україні є інтернаціональний легіон… не знаю, чомусь відразу подумала про них після слів Евана! Або просто вже… сил
немає, й тому у голові різне лізе!
Ох, як же боляче було читати! Я ніколи не бажала комусь зла, однак не зараз!
Сподіваюсь мене не заблокують після цього коментаря:
«Знайди купу ненависті у мене в ДНК!
Знайди хоч трішки жалості — це марно, це дарма!
Із залишків гуманності, яких був океан
Знайди море ненависті у мене в ДНК!»
@Asket - Кров
«Гуманності у нас був океан»! Зараз лише біль та ненависть!!!!
Ірина Кузьменко, В правильному напрямку йдеш)
Боляче читати, боляче писати.... Ця історія має бути. Можливо я не показую війну, але як можу вигадувати щось, якщо не перебуваю на 0? Але я можу показати з іншого боку. Поділитися... Ця історія більше, ніж про Евана і Лілі. Просто вони її оповідачі.
Гуманність давно померла. З кожною краплею болю, яку вони додають. Пробачення не буде. Гнів рушійна сила. Біси подохнуть, наше сонечко сходить. Наші воїни усіх переможуть, головне, нехай повертаються додому живими та цілими
У дівчинки явний ПТСР, повірити - це над її сили, біль і порожнеча в душі, помножена на повторні почуття , що були в підвалі - їй щ цим жити вже життя… колись був вираз «афганський синдром», зараз мабуть буде «український», але це реально страшно. Сьогодні біль від скоєного на Каховці примусив відчувати ситуацію ще боляче… дуже хочеться вірити в диво, але чи можливо воно?
Kateryna Dotsenko, Коли я поїхала у Варшаву до мами, хоча не збиралася цього робити, просто у мами була паніка, то відчувала те саме. Хвилювалася за тих, хто залишився в Україні, вважала себе зрадницею. Місяць там був поганим, дійсно, бо краще під обстрілами, але вдома. Можливо це неправильно стосовно безпеки дітей, та додому я летіла так, що позаздрили б)) Але мені було куди повернутися. Тож я вас частково розумію. Тримайтеся там і не думайте, що ви зрадили свою країну. Ваш чоловік захищає нас, а ви бережете дітей. Є українці які за кордоном допомагають значно більше ніж ті, хто тут))) Ми це переживемо, просто складно, бо не знаєш скільки часу потрібно...
Це найкраща книга яку я тільки читала =) Ви єдина хто не замовчує війну, а присвячуює книгу для неї. Коли я її читаю завжди в очах сльози(
Діана Облещук, Дякую вам))) Ця історія мала бути написана. Скільки людей страждають, скільком складно там, за кордоном і почуваються винними( Але ж це не їх вина. А мовчати про війну і не збиралася. Просто розумію, що під час атак, коли нерви на межі, хочеться почитати щось, що допоможе відірватися від реальності. Сподіваюся мої книги дають цю можливість.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати