Глава 9

День змагань приходить швидко. До нього ми готувалися з групою інших дівчат, котрі об'єдналися з нами. Ми вигадали танець, — я це робила виключно заради Дарсі, — обрали колір, пошили форму, і ось, стоїмо у роздягальні перед тим як вийти у спортивний зал. Змагання мали бути на дворі, але погода зіпсувалася, тож вирішили перенести у будівлю коледжу. 

— Хвилюєшся? — запитує Айла. Вона частково кореянка. Дуже подобається її зовнішність. 

— Ні, — веду плечима, кидаю швидкий погляд на Меган. — Достатньо її хвилювання. 

Айла всміхається.

— Мені подобається, що ти так підтримуєш її. Ти ж з України?

Киваю. Як тільки мене запитують звідки прилетіла, одразу хочеться сховатися. Деякі дивляться зі співчуттям та щиро бажають моїй країні перемогти. Деякі дорікають, що життя у світі стало гіршим. Деякі кажуть, що саме через нас почалася світова криза. І лише малий відсоток людей розуміють, що продовжувати копирсатися у моїй душі погана ідея, тож миттєво змінюють тему. Для мене дім не лише хороші спогади. Там я залишила найдорожче. Там на мене нічого не чекає. На місці мого дитинства порожнина, на місці студентства руїни, на місці, де мене любили — гола, випалена земля. 

— Чудова англійська, — промовляє Айла.

— Дякую. Ще доволі складно буває.

— Головне практика, я теж не одразу опанувала. 

— Давно тут?

— Десять років. Батьки по роботі мігрували. 

Замовкаємо, бо у роздягальню входить організатор й каже, що наш вихід за п'ять хвилин. Ми, як команда підтримки, виступаємо останні, попередні сформовані, як ми, вже виступили. 

— Удачі нам, — промовляє Айла. 

Всі займають правильні позиції, починає звучати музика під яку маємо заходити, тож Меган, у голові процесії йде перша. Вона хотіла поставити мене, але я відмовилася. Попри те, що намагаюся почати нове життя, я не хочу зайвий раз бути на очах у всіх, достатньо тієї уваги, яка є вже. 

Запальна музика змушує підплигувати на місці. Меган весело вибігає попереду, немов це не вона. Під перший ритм ми встаємо у потрібну позицію. Другий — починаємо. Рухи за рухами. Змішані присідання з яких виходимо у танець. Синхронно, на щастя, бо на репетиціях не завжди вдавалося зробити все вірно. Танець повільно виводить мене та Айлу вперед, решта дівчат позаду. Тепер ми задаємо темп, але це не надовго, скоро найлегшу з нас спробуємо підкинути. Це не я, вдалося вмовити Дарсі відмовитися від цієї ідеї. 

Поволі музика змінює ритмічність. Баси йдуть за басами. Ми стаємо у стійку, Магда — дівчина котра буде злітати у повітря, вже забирається по нас на верх. Тримаємо стрій. Поки йде музика, на губах натягнута усмішка, ковзаю очима по залу. Несподівано наштовхуюся на Коліна. Він теж дивиться на мене. Хочу відвернутися, але будь-який зайвий рух може принести руйнацію нашій фігурі, тому доводиться тримати погляд. Поруч з ним сідає Деймон та Еван. Вони прослідковують куди дивиться друг і тепер пропалюють мене наскрізь. І якщо темно-синій Деймона доволі байдужий, то небесний Евана змушує щось у шлунку перевертатися. Молюся, щоб швидше усе закінчилося. Хай би нас не обрали, впевнена, ми не найкращі, хоча вдалося підготувати танець на високому рівні за досить короткий час. Менш як місяць на підготовку, адже планувалося все на повітрі. Протягом цього часу Флінн фактично не чіпав, що тішило. Я навіть встигла повірити, що він забув про мене. Але те, як дивиться зараз, доводить — не забув. 

Краєм ока помічаю дівчину, котру бачила з Флінном на своїй вулиці. Вона відкриває свою сумочку і з неї починають сипатися маленькі бусинки. Вони котяться нам під ноги. Здається, ніхто їх не помічає, усі зайняті польотом Магди. В останню мить я все ж відриваю погляд та переводжу його на свою команду. Дівчина падає у наші руки, але бусини роблять свою справу. Встаємо на них підошвами, намагаючись втримати все та марно, наша фігура з тіл завалюється. Магда боляче приземляється у центрі. Музика вимикається миттєво. Магда схлипує та тримається за ногу, котра вивернута під дивним кутом, Айла сидить на сідницях не розуміючи, що відбувається. Дарсі потирає спину. Решта дівчат теж щось пошкодили. Найменше дісталося мені, вдарилася ліктем. 

Розуміючи, що це було, миттю дивлюся на Евана. Але до мого подиву, ні його, ні Деймона, ні Коліна, ні навіть тієї дівчини вже немає.