Тіні забутих образ на межі кохання

Віккі Грант

19.03.2026, 15:10:41

Ось мій блог про Ваш дарк-роман https://booknet.ua/blogs/post/425717

Джул'єта Матикота

18.03.2026, 14:17:20

Детальніший відгук на Вашу книгу у блозі-підсумку) Щиро, з повагою) https://booknet.ua/blogs/post/425600

Джул'єта Матикота

18.03.2026, 10:21:16

Які соковиті колоритні персонажі. Цей невеличкий діалог між Маланкою та Петром чіпляє неймовірно, така витончена перепалка, зі смаком)
Опис села - стислий і влучний, ідеальна композиція. Ну а груша, груша - це символ)

Джул'єта Матикота

18.03.2026, 11:39:49

Я так захоплююсь Остапом, чесно. Його рішучестю, його коханням, його хоробрістю.
Маланка - справжня аб'юзерка, "пощастило" йому з мамою. Але від такої не гріх піти і розірвати спілкування. але ж вона не зупиниться і не зміниться. Це, звісно, книга. Все може трапитись, але для реальності це щось неможливе.

Джул'єта Матикота

18.03.2026, 10:38:10

Трохи загубилась у часі. Мені уявлялось село десь 18 сторіччя, а потім магнітофон і радіо, протигаз.
Можливо тому, що село в якому я росла, було іншим. А село, описане у Вас, ніби зійшло зі сторінок української літератури))
Це не заважає читати, просто трохи випала з власних уявлень. Насправді, кожен герой - вже любов. Їх манера говорити - зачаровує. І хоч описи динамічні і гарні, я чекаю діалогів з нетерпінням. Це особисто мій пунктик))

Джул'єта Матикота

18.03.2026, 10:56:28

Віддай помідори - це шедевр)))
Тепер я бачу і дискотеку, і шар, події книги явно розгортають пізніше, ніж я собі уявляла.
І так навіть цікавіше, родючіша земля для ностальгії, впізнаваності, ассоціації читача з героями.

Віккі Грант

16.03.2026, 18:28:20

Їхня історія — від сварок і ревнощів до справжнього кохання. Попри давню ворожнечу між родинами, вони змогли подолати всі перепони й обрати одне одного. Тепер Орися й Остап — подружжя, яке довело: любов сильніша за будь-які заборони.

Віккі Грант

16.03.2026, 18:20:34

Їхні стосунки — мов гойдалки: то наближення, то відштовхування. Орисина запальність змушує її йти до Остапа, але водночас вона обурюється його холодністю. Після образи й удару по його почуттях він наче перестає її помічати. Та між ними все одно лишається напруга, яка робить їхню історію складною й небезпечною. Це не проста дорога — це боротьба характерів, де кожен дотик може стати новим випробуванням.

Віккі Грант

16.03.2026, 18:09:45

Тепер дізнаюсь про заборонені почуття, які народжуються попри ворожнечу. Вони були лише сусідами, але тепер дивляться одне на одного інакше. Їхні серця прагнуть бути разом, та давня ворожнеча батьків змушує приховувати кожен дотик. Їхня історія нагадує Монтеки й Капулетті — любов, що розквітає серед війни.

Віккі Грант

16.03.2026, 18:01:40

Початок описано так, ніби сам опиняєшся в українському селі: бачиш, як квітне хата, відчуваєш запах землі й життя поруч. Дві сусіди — такі різні, їхні діти живуть у зовсім інших світах. І саме ця контрастність робить історію ще цікавішою. Що буде далі — дізнаємося вже в продовженні їхньої української оповіді.

Юлія Грейс

13.03.2026, 18:18:31

Неймовірна історія! ? Любов, ненависть і гумор у селі — інтрига відчувається вже з анотації ✨

Юлія Грейс

13.03.2026, 18:25:02

Коментар видалено

Микола Кіт

13.03.2026, 05:15:42

Прочитав декілька глав.

Сюжет: Нагадало «Кайдашева сім’я» та трошки польський фільм «Самі свої».
Плюси: Дуже легко й приємно читати. Вміло описані персонажі. Легка, насичена вдалим гумором та фольклорними метафорами мова твору затягує читача, як пилосос «ракета».
Окремий жирний плюс за смішні діалоги, після читання яких, моєму щирому ржанню позаздрила б коняка прживальського.

Мінуси: Не бачу.
Єдина думка, що можливо вдаліше б виглядав твір, коли б події в ньому розвивались в минулому, а не в більш сучасному часі. Імена персонажів і атмосфера дуже б до того пасували. Але це тільки моє імхо.

В цілому – дуже сподобалось. Великий плюс. Піймав себе на думці, що на букнеті ще не читав такого вишуканого, вилизаного до блиску тексту.
Тричі Няу! Читатиму далі.

Лія Лореляйн

13.03.2026, 10:07:48

Вітаю з такою книгою)

Андрій Мицавка

12.03.2026, 19:46:44

поцікавлюся творчістю Вашою, підписався, чи можлива взаємна підписка?

Ромул Шерідан

12.03.2026, 18:45:25

Розлога рецензія:
https://booknet.ua/blogs/post/425007

Лана Нова

12.03.2026, 18:13:12

Почала читати, гарно написано. Нагадує Кайдашеву сім'ю і Ромео з Джульєтою - два в одному. Класна ідея!

VitalySoul

11.03.2026, 14:18:28

Не здивуюсь, якщо за кілька років цей роман з'явиться у шкільній програмі сучасної української літератури. Написано професійно.

Ромул Шерідан

10.03.2026, 23:16:17

4. А може це не відповідальність за їхні гріхи, а розгрібання наслідків від тих гріхів, які залишили батьки дітям? І в цьому велика драма, як на мене. І думаю, що це так, скоріше за все. Адже за іронією долі навіть знедолена Варя зі своїм малюком є тим прикладом такої відплати, де вона сама і її дитя є водночас і причиною й наслідком.
Твір написано дуже гарно, але є кілька повторів одних й тих самих речень й навіть абзаців. Я не виписував, але, наприклад у розділі "Тіні на порозі" речення "Гнат важко зітхнув, дивлячись на зорі" — двічі підряд. А у розділі "Різдаяне диво, та космічна колиска" цілий пасаж тексту, що починається словами "Коли на святвечір..." Також двічі. Перевірте, будь ласка. Було ще кілька незначних подібних повторів а також дрібних одруківок. Залишаю Вам рекомендацію до твору. Можете за бажанням її увімкнути. Дякую за прекрасну історію! Бажаю успіхів й багато натхнення на нові звершення ✨

Юлія Марченко

10.03.2026, 20:55:02

На п’яти розділах я не зупинилася, проковтнула книгу за один день. Це неймовірно захоплива історія кохання в українському селі, яких чимало в нашій країні. Автору вдалося дуже реалістично передати сільську атмосферу, де сусіди то брудно сваряться, то гучно миряться. Читається легко, гумор влучний, а над деякими фразами я сміялася до сліз))) Ці ноги з різних колгоспів взагалі до істерики довели))) Це дуже весела та повчальна історія. Вона вчить, що тримати образу й ненависть роками — це шлях у нікуди. Дякую автору за чудово проведений час!❤️

Ромул Шерідан

10.03.2026, 23:13:37

3. Цей чинник горя й випробувань чи не найважливіший, як на мене. Інколи ми не в силах відпустити минуле. Це дуже чітко, майже під лупою змальовано в стосунках ворогів і майбутніх сватів — Петра й Маланки, які визнають один перед одним свої приспані почуття, але з наміром відпустити. Й навпаки Гната й Галини — які також мусять прийняти й також, певною мірою, відпустити. Це стосується також й Орисі, яка спалює себе й свою родину через картання себе за неможливість завагітніти. Однією з найсильніших сцен, вважаю жертовний жест Маланки щодо своєї невістки Орисі. Цей момент викликав особливе зворушення. Напевно він поклав остаточну крапку в протистоянні родин. Така собі — сатисфакція за колишні прокльони. Яка веде до очищення. І взагалі, очищення часто приходить зі страждань. Але ж питання: а за що страждала Орися? За гріхи й помилки батьків? Але ж діти не несуть відповідальності за дії батьків. Чи все ж несуть?>>>>

Ромул Шерідан

10.03.2026, 23:09:19

2.Тут постійні гойдалки від гумору й веселих сцен, до зворушення, розпачу й щирого розчулення. Скільки ж дісталося випробувань на долю Остапа й Орисі... Інколи сльози були на мокрому, від цих постійних випробувань. Що спочатку ті непорозуміння й тридцятирічне протистояння родин. Через брехню й посіяну недовіру перед людьми, які щиро кохали й бажали поєднати долі, які потім через розлуку вливали своїм дітям ненависть, яка потім постійно виринає, як важкий багаж чужого минулого. Плюс, звичайна людська заздрість, хіть, бажання відібрати. Це ми чітко бачимо з образів спочатку Василя, а потім Варвари. А також немаловажливий фактор — присутність народних окультних практик — відьмацтва, магії й заговрів. Де нерідко робиться багато помилок, які залишають важкі наслідки. Це ми чітко бачили в бажанні свекрухи допомогти невістці завагітніти магічним зіллям, що зрештою перетворилося на величезну жертву у вигляді відмови від сина заради життя невістки. А також і в тій самій Варварі, яка своїми діями заподіяла багато лиха не тільки Остапові й Орисі, а й усій їхній родині. А потім зрештою й самій собі. Ну і нарешті — самоспалення в собі.>>>

Ромул Шерідан

10.03.2026, 23:07:18

1. Вітаю! Ось я тут з Вашого є марафону. Оскільки Ваш твір перший, то я почав саме з нього. Вибачте, але 5 розділів прочитати я не зміг. Й тому не писатиму коментарі п'ятьом розділам. Почавши читати мені не вдалося зупинитися обмежившись п'ятьма розділами. Тож я ковтнув усю книгу, заливши повний комплект зірочок кожному розділу. Отже, пишу коментарі на усе. Маючи в голові цілісну картину, скажу, що твір залишив стійкий післясмак. Цей післясмак — складний і різнобарвний, як і сам твір. Історія у Вас вийшла дуже багатошаровою й багаторівневою. Попри те, що події загалом зосереджені на двох, спочатку ворогуючих родинах, що зрештою породичалися. Ви з першої сторінки вдало занурили мене, як читача до українського села, можливо 19 або навіть початку 20 століття. Хоча, через деякі елементи анахронізмів — сучасні слова й терміни було відчуття сучасності, хоча у побуті героїв немає ні електрики ні сучасної техніки. Сама назва села "Перепалки" — одразу іронічно натякає на непрості стосунки, що чекають попереду на читача. І дійсно, їх було чимало. Твір вийшов загалом дуже динамічним. У ньому немає одного постійного настрою. >>>

Лана Сетман

08.03.2026, 22:08:55

Вітаю, успіхів вашій книзі♥️

Яна Тарасевич

06.03.2026, 14:25:53

❣️✨️❣️✨️❣️

Куранда Валерія

21.02.2026, 12:49:37

Вітаю, дуже приваблива обкладинка та анотація, збережу собі в бібліотеку. Успіхів.✨✨✨

Ірина Бібік

21.02.2026, 12:33:03

Привітик ❤️, тут презентація книги https://booknet.ua/blogs/post/422917 і тут https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/blogs/post/422879

Evelina

20.02.2026, 23:00:15

Нарешті живі герої! Без пафосу, зі своїми слабкостями та справжнім козацьким гартом. Остап мені як рідний став, і цей його вибір у фіналі — це ж про кожного з нас. Окреме дякую за Бабу Яну, її жарти — то окрема любов. Авторко, пишіть ще, нам потрібно більше таких історій

Стейсі Мур

18.02.2026, 23:53:48

Вітаю з новинкою! Успіхів, натхнення і високих рейтингів.

Віккі Грант

12.02.2026, 08:10:56

Вітаю з новинкою)

Торія Ліра

12.02.2026, 08:16:33

Цікава українська тематика)

Ларія Ковальська

12.02.2026, 20:33:44

Дуже гарно колоритно пишете, сподобалось з перших сторінок)