Мері була загартована важким життям і на кожне інтелігентне зауваження мала десяток грубих фраз. Дівчина швидко заплуталася й неминуче програла б... якби у дверях не з'явився Браян.

На його обличчі грала крива задоволена усмішка. Йому подобалося це видовище: молода, тендітна дружина й постійна, завжди готова під рукою коханка. Він насолоджувався тим, як Мері збиває пиху з цієї «порцелянової ляльки».

— Ану, замовкли! Обидві!

Він схопив Омелію за тонке передпліччя й волоком затягнув до спальні. На її ніжній шкірі вже паленіли темні, багряні сліди від його цупких пальців.

Омелія чекала на гримучу лайку чи накази, але на його обличчі грала лише хижа посмішка. Він повільно зачинив двері...