Розділ 40 «Перший розкол»

Спостерігаючи, як він лагідно забирає з рук Сари важкий чавунний казан, Омелія відчувала, що у неї усередині закипає гостра, пекуча гіркота. У її голову закралися отруйні сумніви: «А чи справді він жаліє її? Чи, можливо, ця худенька, сіроока дівчина просто сподобалася йому? Доки я ризикую всім, ховаючись по кутках, він так ніжно опікується нею...»

З кожним днем Сара дедалі більше входила у свою роль. Відчуваючи захист Мейсона та пам'ятаючи нічну «неміч» господаря, вона трішки розслабилася. Побоювання зникли, поступившись місцем жіночому кокетству.

Браян не полишав спроб повторити «побачення». Він затискав Сару по кутках, грайливо плескав її по стегнах і шепотів масні обіцянки. Сара дозволяла йому ці вільності, майстерно вислизаючи в останній момент під приводом роботи. Вона вже не боялася його так, як раніше.

Але найгіршим було інше: закохана в Мейсона Сара почала несвідомо кокетувати з ним. Вона грайливо поправляла вибите пасмо волосся, коли він заходив на кухню, сміялася з його тихих жартів трохи голосніше, ніж слід, і шукала найменшого приводу торкнутися його передпліччя.

Омелія помітила це одразу. Кожен такий рух, кожна усмішка Сари й м'яка, опікувальна реакція Мейсона різали її по живому. Вона відчувала себе зрадженою у власному домі.

Перший вибух стався ввечері в кімнаті Мейсона.

Омелія прийшла до нього не за ласкою. Вона зайшла, наче грозова хмара, і з порога кинула йому в обличчя всі свої накопичені ревнощі:

— Ти поводишся так, ніби вона кришталева! — її шепіт був отруйним, а очі палали вогнем. — Ти навмисно робиш це, Мейсоне? Тобі замало мене, ти вирішив розважитися з нашою служницею?!

— Омеліє, схаменися! Про що ти кажеш? — Мейсон застиг у здивуванні, намагаючись узяти її за руки, але вона люто висмикнула долоні. — Вона ж дитина! Вона залякана й беззахисна, я просто намагаюся їй допомогти!

— Допомогти?! Вона висне на тобі, як китиця, а ти й радий! Вона кокетує з тобою прямо на моїх очах, а ти всміхаєшся їй у відповідь! Я бачу, як вона на тебе дивиться. І як ти дивишся на неї!

Вони вперше посварилися — важко, пошепки, до болю в грудях. Крихкий рай, який вони будували серед брехні й небезпеки, тріснув навпіл.

Наступного ранку після сварки Омелія прокинулася з холодною, важкою рішучістю в серці. Біль від ревнощів перегорів, залишивши по собі тверезий і жорсткий розрахунок. Вона остаточно зрозуміла: усі ці ідеї Мейсона з відволіканням Браяна іншими жінками — несуть лише хаос, сварки й загрозу їхньому власному коханню. Вона більше не дозволить жодній жінці з’явитися в цьому домі без її на те згоди.

Справу треба було брати у свої руки.

Поки чоловіки були зайняті господарством, Омелія тихо обійшла дім. Вона дістала зі своєї схованки всі власні заощадження — кілька важких срібних монет, відкладених на чорний день. Зі скрині вибрала міцну, теплу сукню, яку сама ще майже не носила, й добротну вовняну хустку. А потім, безшумно вислизнувши до комори, зняла з верхньої полиці невеликий, але тугий полотняний мішечок із чорним горошком перцю. За тих часів це був не просто заморський крам, а справжній статок — за таку дрібницю на міському ринку можна було виручити гроші, яких вистачило б на кілька місяців безбідного життя.