Розділ 20 «Хтось має розплатитись»

— Тоді нам треба вигадати, як захистити нас від зазіхань мого чоловіка.

Келлі здивовано поглянула на Омелію, а та, зрозумівши, що бовкнула зайвого, прикусила губу.

День схилявся до вечора, і поступово між молодими жінками зародилася дружба.

План Мейсона розпався на дрібні друзки. Через те, що Келлі постійно уникала його уваги й тікала у двір, де вешталися інші працівники — а на їхніх очах Браян не міг дозволити собі домагатися заміжньої жінки, — він лише нагулював звірячий апетит і приносив його до дружини. Омелія ж не мала змоги відмовити без видимої причини.

Тож пізно ввечері, після того як Келлі не відчинила двері, прикинувшись, ніби вже спить, розлючений і пожадливий Браян прийшов до власної спальні. А там йому вже не мали змоги відмовити.

Увірвавшись до покою, він одним стрибком опинився біля Омелії. Грубо вхопивши її за плечі, чоловік із силою штовхнув дівчину на ліжко. У неї запаморочилося в голові від несподіваного удару.

Навіть не давши їй оговтатися, він жадібно вчепився в дівчину, придушуючи будь-який опір. Омелія застогнала від болю й безсилля, але цей вияв слабкості лише підстебнув його жорстокість.

Його обійми були грубими й позбавленими будь-якої ніжності. Дівчина була зовсім не готова до такої навали, і кожен його рух дарував їй лише фізичний біль та відчуття повної беззахисності.

У цей момент сходами піднімався Мейсон. Почувши стогін Омелії, він кинувся до дверей. У його голові хаотично металися думки, гарячково шукаючи вихід.

Він гучно постукав у двері. Та у відповідь лунали лише хрипкі стогони й важке сопіння брата. Мейсон постукав ще дужче й почав щосили смикати за дверну ручку.

— Ну що там?! — прохрипів Браян, майже втративши голос від збудження й люті.

«Боже, — гарячково думав Мейсон. — Дай мені бодай якийсь привід, щоб вирвати його з цієї кімнати! Бо якщо ні, я його просто зараз вб’ю...»

Та привід не знадобився. Браян уже впорався і важкими кроками підходив до дверей. Знесилений і розслаблений, він подивився спідлоба на брата важким, докірливим поглядом.

— Ну... що ти хотів? — уже спокійніше повторив він.

Мейсон готовий був померти просто на місці від картини, що відкрилася перед його очима: Омелія хитко піднімається з ліжка і, спускаючи спідниці, витирає гіркі сльози рукавом.

Серце молодшого брата розірвалося на шматки й посипалося до ніг старшого.

У його чистій душі зародилася люта ненависть. Вона чорною, густою плямою заступила всю братерську любов, яку він плекав досі.

Мейсон мовчки розвернувся і вийшов із дому. У його голові гарячково визрівав новий план.