Розділ 24 «Солодкий полон»

Після цих слів у голові Мейсона все нарешті встало на свої місця, а від серця трохи відлягло. Омелія ніжно припала до нього, мов шукаючи захисту, і цей простий рух знову запалив чоловіка. Він притиснув до себе її тендітний стан. Вони завмерли так на кілька секунд, поки її близькість не відгукнулася в ньому природним жаром. Мейсон відчув, як тілом розливається збудження. Його руки повільно ковзали її спиною, опускаючись усе нижче.

Омелія підняла обличчя до нього й зазирнула в очі — там уже палало нестримне вогнище бажання. Дівчина почала цілувати його гарячі вуста, і відчайдушна жага накрила їх обох.

Руки пурхали по тілах, ніби їм було мало торкатися чогось одного, — вони бажали відчувати все й одразу. Мейсон підхопив Омелію і, мов пір’їнку, поніс до ліжка. Він поклав її на простирадло обережно, наче найдорожчий і найкрихкіший скарб. Не відводячи погляду ані на мить одне від одного, вони знову злилися в поцілунку.

Напруга Мейсона сягнула межі. Він хаотично почав стягувати з себе одяг. Услід за коханцем Омелія теж скинула сорочку. Вигляд її прекрасного тіла розпалив у чоловікові нестримне бажання. Він пристрасно накинувся на неї.

Вони рухалися ніби в єдиному безумному танці, ритмічно й пристрасно припадаючи одне до одного, мовби від цього нестримного руху залежало саме їхнє життя.

Досягнувши найвищої точки, Мейсон знесилено впав поруч із Омелією. Вони обидва важко дихали, але на їхніх обличчях читалося невимовне блаженство.

Наступного ранку Келлі згадала прикру деталь: цей препарат не можна було давати щодня понад п'ять-десять днів поспіль — потрібні були перерви хоча б на добу-дві. Новина прохолодила запал коханців, проте їх втішила бодай одна думка: найближчим часом Браян не становитиме для них загрози. Дівчата отримали бажаний перепочинок. Якщо пощастить, вони виграють так ще з місяць, а вже потім доведеться шукати новий вихід.