Ранок зустрів будинок похмурим, сірим світанком. Вогке, прохолодне повітря просочувалося крізь шпарини у вікнах, осідаючи на шибках дрібними краплями туману.
Попри біль у тілі й душевну розпуку, Омелія мала твердий намір перебрати на себе роль справжньої господині цього будинку.
Тому вона піднялася ще до світанку. Тихенько, майже не дихаючи, сповзла з ліжка, аби не розбудити Браяна, який важко й гучно хропів на весь дім, і уникнути ранкового виконання того самого подружнього обов’язку. Швиденько одяглася, зачесала своє довге, густе волосся назад і стягла його на потилиці оксамитовою стрічкою у тугий хвіст.
Контролюючи кожен свій крок, Омелія зійшла на самих пальчиках рипучими сходами донизу й одразу попрямувала на кухню. Тут скрізь панували порядки Мері та тепер це дім Омелії, і все буде так, як треба їй.
Вона підхопила старий, затяганий полотняний фартух, що був недбало покинутий на стільці вчора увечері служницею, й заповзято зав'язала його на талії. Молода господиня заходилася готувати свій перший сніданок у ролі хазяйки цього дому. Насправді вона зовсім не була безпорадною, тупою лялькою, як про неї думали Браян і Мері. Батьки добре виховали й навчили доньку. Вона була грамотною, освіченою і вправною: Прекрасно шила й вишивала, навіть трохи малювала. Одне слово — вміла робити геть усе, що личить леді, і навіть більше.
Омелія впевнено закрутилася біля печі: наколола дрібної тріски, розпалила вогонь, дістала борошно, віднайшла свіжі яйця й масло. Знайшла у кошику кілька соковитих яблук для пирога й заходилася їх мити. Їй кортіло довести собі й усім у цьому домі, що вона — не іграшка для чужих знущань, а повноправна господиня, яка триматиме цей лад у своїх руках.
— Це мій фартух! — раптом з-за спини, аж бризнувши слиною, голосно гримнула Мері.
Омелія здригнулася від несподіванки, трохи не випустивши з рук важку глиняну миску з яблуками, але швидко опанувала себе.
Повернувшись, вона зіткнулася з отруйним, зневажливим поглядом. Мері стояла на порозі, уперши руки в боки, готова до чергової бійки за свій статус. Вона увійшла до кухні беззвучно і якийсь час нишком спостерігала за Омелією. Служниця була впевнена, що нова юна господиня — звичайна білоручка, та побачивши, як вправно дівчина дає собі раду, неймовірно розлютилася. Вона була ладна роздерти Омелію на шматки.
(Не забудь підтримати історію вподобайкою. А зберігши книгу в своїй бібліотеці, ти зможеш кожного разу продовжувати читати з того самого місця де закінчив(ла) раніше.)
#4653 в Любовні романи
#1286 в Жіночий роман
чоловік-деспот, заборонені почуття, зрада і нове життя з коханим
Відредаговано: 19.11.2026