«Нічний візит Тіні»

Зі лляного відрізу, знайденого в коморі, вона пошила собі гарний, довгий фартух і чепець, які личили господині великого, заможного будинку. Омелія майстерно оздобила їх мереживом зі старих сорочок і нарешті відчула себе повноцінною хазяйкою цього маєтку.

Дівчина швидко влилася в новий ритм. Батьківське виховання давалося взнаки: змалечку її вчили, що будь-яка праця чесна, а лад у домі — це обличчя господині. Омелія не була бунтаркою й не плекала марних ілюзій. Вона тверезо розуміла свою ситуацію та знала простий життєвий закон: у цьому будинку вона матиме лише те, що зможе відвоювати й утримати власними руками.

Потихеньку життя ставало на свої рейки. Проте, не звична до такого великого обсягу важкої роботи, Омелія дуже втомлювалася. Тому увечері, виконавши всі хатні справи та шлюбні обов’язки, вона, як і чоловік, миттєво поринала в глибокий сон.

Загадкова Тінь щоночі з'являлася у спальні біля Омелії, поки її чоловік поруч поринав у важкий сон. Щоразу її присутність ставала все виразнішою, а дотики — сміливішими та глибшими.

Омелія міцно спала, коли в суцільній темряві кімнати дивовижно ніжна, тепла рука легко торкнулася її шкіри. Крізь сон дівчина відчула цей дотик, і її тіло миттєво відгукнулося солодким трепетом. Повільні, легкі пестощі Тіні ковзали далі, розпалюючи в ній ще досі не знане відчуття бажання.

Крізь сон Омелія мимоволі подалася назустріч, вигинаючись і повністю віддаючись цьому дивному, чуттєвому видінню. Тінь не втрималася і її охопило чуттєвим, відчайдушним поривом.

Напруга сягнула межі й на мить завмерла солодким спалахом. З темряви долинув приглушений, важкий стогін, після чого постать миттєво зникла, тихо вислизнувши з кімнати. А Омелія так і залишилася спати до самого ранку — у теплому, приголомшливо-солодкому онімінні.