Розділ 34 "Нова здобич"

Омелія підійшла ближче, вдивляючись у сірі, перелякані очі Сари. На мить між двома жінками пробіг дивний струм — мимовільне, глибоке жіноче розуміння. Омелія бачила перед собою таку ж загнану долею істоту, як і вона сама, а Сара побачила в Омелії єдину заступницю в цьому чужому домі.

— Ходи всередину, дитино, — по-материнськи, хоча вони були одного віку, м'яко мовила Омелія, беручи дівчину за тонку, холодну долоню. Вона з болісним жалем дивилася на її скуйовджене волосся та брудну, залатану сукню. — Ти, мабуть, зголодніла й змерзла. Я зігрію води, приведемо тебе до ладу.

Вони безшумно ковзнули на кухню. Мейсон залишився у коридорі, прислухаючись, до шерехів зі спальні Браяна. Він крутився уві сні, стогнав і метався.

Нова дівчина була в домі. Краплі Келлі ось-ось закінчаться. І Мейсон розумів: розпочинається зовсім інша гра, де кожна помилка може коштувати їм усім життя.

Браян прокинувся пізно, із сухою гарячкою та тупим блукаючим поглядом. Відсутність дії хмільного дурману та дози від Келлі розривала його зсередини: тіло крутило від ламки, а свідомість отруювала безперервна, глуха лють. Коли він спустився до вітальні й побачив нове обличчя на кухні, його брови грізно зсунулися.

— Це ще хто така? — просичав він, важко спираючись на одвірок. Його голос звучав хрипко й загрозливо.

Сара, яка саме витирала дубовий стіл, заніміла. Ганчірка вислизнула з її закляклих від страху пальців. Вона втиснулася спиною в стіну, втупившись у господаря великими сірими очима загнаного звірятка.

— Це нова служниця, Браяне, — спокійно мовив Мейсон, виходячи з коридору й стаючи так, щоб непомітно перекрити дівчину від братового погляду. — Її звати Сара. Вона працюватиме за їжу, дах і невелику плату. Омелія сама не дає собі ради із господарством.

Браян підійшов ближче. Від нього тхнуло важким, душним потом і хворобливим жаром. Він важко обвів поглядом схудлу постать Сари.

— Служниця... — вишкірився він, і в його очах спалахнув недобрий, затуманений вогник. Його зламана гордість і приховане чоловіче безсилля шукали здобичі, на якій можна було б вимістити свою образу на увесь світ. Сара здавалася ідеальною жертвою — беззахисна, покірна, залежна від шматка хліба. — Ну що ж... Подивимося, на що вона здатна. Але якщо псуватиме їжу чи виявиться такою ж відьмою, як попередня, — я особисто викину її на вулицю.

Сара лише дрібно похитала головою, не наважуючись вирікти ні слова.

Минали перші дні. Дівчина виявилася неймовірно старанною, трудящою й тихою. Вона працювала від світанку до пізньої ночі: носила важкі відра з водою, мила підлогу, поралася біля печі й витирала пил у найвіддаленіших кутках. Вона майже не розмовляла, а коли Омелія кликала її до столу, дівчина квапливо з'їдала свою порцію десь у кутку на кухні, ніби боячись, що їжу в неї відберуть.

Омелія поставилася до дівчини з невимовною ніжністю. Вона бачила, як Сара тремтить щоразу, коли повз неї проходить Браян, і намагалася захистити її: давала роботу подалі від чоловікових очей, подарувала одну зі своїх суконь і тихо вчила поратися по господарству.

Але атмосфера в домі з кожною ніччю ставала дедалі небезпечнішою.

Зілля Келлі більше не було. Браян засинав важко, довго метався по ліжку, прокидався від найменшого шелесту й постійно вимагав до себе уваги. Омелія більше не мала змоги щовечора легко вислизати з їхньої спальні. Тепер кожен її крок до кімнати Мейсона перетворився на гру зі смертю.