«Нова служниця»

Та робити було нічого: коліщатко вже закрутилось.

І наступного дня в двері будинку постукала симпатична молода жінка.

Кандидатка одразу впала Браянові в око. Він дивився на неї, як голодний пес на шматок м'яса, проте перед дружиною намагався поводитися цілком пристойно. Обговоривши умови, він одразу затвердив дівчину і, вже смакуючи приємний вечір, поїхав у справах ранчо.

Нова служниця виявилася привітною, працьовитою молодою жінкою на ім’я Келлі. Вона була доволі гарненькою: трохи засмагла від роботи на городі, але це їй навіть личило. Мідянистий відтінок шкіри гарно відтіняв світло-сірі очі, які ніби світилися з-під чорних, закручених на кінцях вій. Темно-русяве волосся було ретельно зачісане назад і сховане під накрохмалений бонет, та пара неслухняних пасом на скронях усе ж вивільнилася й лоскотала їй чоло, виграваючи бурштиновими іскрами в променях.

Омелія одразу почала вводити помічницю в курс справи: показала їй будинок, господарські будівлі й дала ключ від комори. Дівчина покірно вислуховувала всі прохання господині й бігала за Омелією, мов слухняне цуценя, підтакуючи кожному її слову:

— Так, пані.

Це щиро смішило молоду місіс Гоґґан.

Омелія уважно придивлялася до дівчини. Чи не впустили вони у свій дім нову проблему?..

Настав вечір, і чоловіки повернулися з пасовищ додому. Втомлені й спраглі — кожен за своїм, — вони ввалилися у двері й забігали очима по кімнаті. Стіл уже був накритий, та Омелія з Келлі все ще крутилися довкола нього, додаючи останніх штрихів: розправляли скатертину, зручніше переставляли тарілки й прибори.

Очі Мейсона спалахнули одразу, щойно торкнулися красивого обличчя Омелії. Він просто не міг відірвати від неї погляду.

Та Браян цього навіть не помітив: він і собі втупився, тільки не в дружину, а в нову служницю. Її ладна фігурка сновигала по кімнаті, мов дзиґа, вправно готуючи стіл до вечері.

— Чи подобається тобі в нас? — звернувся Браян до служниці.

Дівчина різко зупинилася, ніби вжалена. Треба сказати, господар дому лякав її до смерті — як своїм кремезним виглядом, так і манерою дивитися й розмовляти. Келлі шкірою відчувала загрозу, що виходила від нього, тож вона вся наче зщулилася під цим важким поглядом.

— Так, пане, усе подобається.

— Це добре, — промуркотів Браян, всідаючись на чолі столу. — Можеш іти вже до своєї кімнати.

А про себе додав: «Я скоро до тебе приєднаюся, дорогенька».