Розділ 35 «Ціна твого хліба»

Ті рідкісні ночі, коли Браян усе ж провалювався у важке, уривчасте забуття, ставали для Мейсона та Омелії ще солодшими й гострішими.

Вона приходила до нього пізно, коли дім остаточно занурювався в пітьму. Вбігала до його кімнати, мов божевільна, і Мейсон підхоплював її на руки прямо біля дверей, глушачи її гаряче зітхання власними губами.

— Він не спить міцно, Мейсоне... — шепотіла Омелія у темряву його шиї, поки його руки гарячково розстібали ґудзики її сукні. — Він прокидається щогодини... Я так боюся...

— Ш-ш-ш... Я тут, — відповідав Мейсон, міцно притискаючи її до себе й впиваючись поглядом у її затуманені пристрастю очі. — Поки ти в цій кімнаті, він до тебе не дотягнеться.

Тепер їхня пристрасть набула відчайдушного відтінку. Це було вже не просто бажання — це був їхній єдиний спосіб вижити в цьому пеклі, відчути себе в безпеці серед брехні й загрози, що насувалася. Тільки тут вони могли забрати ту єдину винагороду, заради якої було все поставлене на кон. Закохані ховали кожен подих у подушках і рухалися з обережністю, що межувала зі звірячими інстинктами знаючи, що за стіною чути кожен шелест і це може привести їх до загибелі.

Але вони не врахували одного: у цьому домі була ще одна людина, що не спала ночами.

Сара. Вона ночувала в маленькій кімнаті біля кухні і швидко помітила таємне життя господарів. Вона бачила, як Омелія на пальчиках переходила коридор, чула ледь помітний скрип дверей Мейсона та дивний, затамований шепіт, що долинав із його кімнати.

І коли Браян уперше висунув дівчині свої вимоги щодо «нічних послуг», Сара опинилася перед вибором, від якого залежали долі їх усіх...

Того вечора Браян майже не торкнувся вечері. Його голова розривалася від тупого болю, руки дрібно тіпалися, а в очах горів нездоровий, каламутний вогник. Відсутність хмільного та залишковий ефект ліків перетворили його на вибухонебезпечну суміш. Він дивився, як Сара мовчки прибирає зі столу тарілки, й у його отруєному мозку дозрівав похмурий, розпусний план.

Він прагнув довести сам собі, що ще має силу. Що він господар у цьому домі.

Коли Омелія пішла нагору, а Мейсон вийшов до стайні перевірити коней, Браян підвівся з-за столу й важкою, хиткою ходою попрямував на кухню.

Сара саме нахилилася над ночвами з водою, вимиваючи жирний посуд. Вона не чула його кроків, поки важка, гаряча долоня Браяна не лягла їй на плече, грубо стиснувши худеньке тіло.

Дівчина здригнулася, наче від удару струмом, і рвучко повернулася. Вода з ночов хлюпнула на підлогу.

— Спокійно, пташко, — вишкірився Браян, притискаючи її до себе. Від нього важко тхнуло хворобливим потом, тютюном і тваринною агресією.

— Чого ти так тіпаєшся? Я ж тебе не бити зібрався.

— Пане... будь ласка... — Сара втягнула голову в плечі. Її сірі очі розширилися від дикого, смертельного жаху.

— Ти тепер живеш у моєму домі, їси мій хліб, — зашепотів Браян, нахиляючись до самого її обличчя. Його тремтячі пальці грубо ковзнули по спині зляканої служниці аж до шиї. Господар загрозливо нависав над крихкою постаттю дівчини. Його долоня безпардонно протиснулася під виріз сукні. — І відроблятимеш ти не лише біля печі. Мені потрібна жінка, яка знає своє місце й не супить брів, як моя дружина. Сьогодні вночі, коли всі заснуть, ти прийдеш до мене в кабінет. Зрозуміла?

— Пане... я... я не... — з її очей бризнули сльози, вона спробувала відштовхнути його сохлими від холодної води руками.