Розділ 30 «Спалений міст»

Це вже була справжня параноя.

Мейсон сидів навпроти, міцно стиснувши пальці на колінах. Його самоволодіння трималося на тонкій нитці. Він бачив, як тремтять руки брата, бачив, як у його очах спалахують небезпечні, дикі вогники.

— Ти просто забагато п'єш, Браяне, — спокійно, зважуючи кожне слово, відказав Мейсон. — Тобі треба відпочити. Келлі просто допомагає Омелії по господарству.

— Не захищай її! — Браян подався вперед, його обличчя викривилося в огидній гримасі. — Я відчуваю... Вона напустила на мене порчу! Я викину її звідси. Вона очі мені мозолить!

Келлі, яка чула кожне слово через тонкі дерев'яні двері кухні, заніміла біля миски з водою. Її пальці вкрилися сиротами. Отримати в цій глушині тавро відьми означало не просто втрату роботи — це була загроза смерті або ганьби, від якої не відмитися.

Того вечора, коли Браян нарешті заснув — важко, з переривчастим хропінням і сухою гарячкою, — Келлі чекала на Омелію та Мейсона в коридорі. Вона вже зібрала свої небагаті пожитки в полотняний вузлик.

— Я іду, — тихо мовила дівчина, коли вони підійшли до неї. У її очах відбивався каганчик свічки. — Завтра вранці, тільки-но розвидниться. Я не чекатиму, поки він вирішить пустити мені кров або спалити.

Омелія відчула, як холодна хвиля паніки стиснула її груди. Келлі була її єдиним щитом, її мовчазним союзником у цьому пеклі.

— Келлі, будь ласка... — Омелія схопила її за сухі, прохолодні долоні. — Як ми будемо без тебе?

— Я залишила тобі мікстуру, там буде ще на кілька днів, — Келлі кивнула на полицю з пляшечками. — Але це все. Йому більше не можна. Ми вже його отруюємо. Тікайте звідси, поки не пізно. Обоє.

Вона подивилася на Мейсона. Той мовчки витягнув із кишені капота важкий шкіряний кошелик, відрахував плату за місяць і нишком додав ще жменю срібних монет.

— За ліки, — тихо сказал Мейсон, притискаючи її долоню з монетами. — І за те... що ти мовчала. І далі мовчатимеш.

Келлі стиснула срібло в кулак, важко зітхнула й опустила очі:

— Нехай Господь береже вас обох. Бо ви ступили на міст, який під вами вже горить.

Наступного ранку Келлі пішла. Дім зустрів новий день лякаючою порожнечею. Омелія лишилася сам на сам із господарством, згасаючим дурманом і люттю Браяна, яка чекала лише найменшого приводу, щоб вибухнути.

А Мейсон зрозумів: часу майже не залишилося. Йому терміново потрібна була нова помічниця в дім... але така, яка б не поставила зайвих запитань і погодилася на його особливі, таємні умови.