«Смерть Меган на її руках»

Вже за пів години у Браяна нестерпно закрутило в животі, а потім почалася люта блювота. Його крутило з обох боків так тяжко й безжально, що він, здавалося, відчув на смак власний шлунок. Браян був упертим і грубим, але далеко не дурнем — він миттєво розкусив, що до чого, згадавши, хто саме готував той піднос і з чиїх рук він його взяв. Потім пов’язав це з недавніми нападами дружини...

А щоб у брата не лишилося бодай найменших сумнівів, Мейсон підлив олії у вогонь і, як би між іншим, розповів про схов у коморі, який знайшла Омелія.

Це стало останньою краплею. Оскаженілий від болю, приниження та загрози своїм грошам, Браян улаштував коротку розправу. Того ж вечора Мері вилетіла з дому, мов корок із пляшки шампанського — без жодної копійки плати.

Трохи подумавши, Браян збагнув страшну річ: першу дружину, Меган, мабуть, теж отруїла Мері. Збіг був надто очевидним, а симптоми — один в один тими самими: раптові висипи, біль у животі, виснажлива нудота й поволі згасаюче життя.

Перед очима пролетіли давні спогади... Десять років тому. Молода, сяюча красуня-дружина. Браян залицявся до неї за всіма правилами кілька місяців, виборюючи її прихильність. Меган була надзвичайно милою й доброю — вона єдина вміла лагідно приборкувати його буйний, гарячий норов.

І поруч — юна Мері... На той момент вона вже кілька років була його таємною коханкою. З глибини спогадів виринув її погляд: служниця дивилася на Меган із лютою, отруйною ненавистю.

«Чому я тоді цього не помічав?!» — карав себе Браян, відчуваючи, як лють засліплює очі.

Він оскаженіло схопився з місця, осідлав коня й зник у суцільній темряві. Під сильним враженням від жахливої здогадки Браян мчав здибленою дорогою, палаючи єдиним бажанням — наздогнати Мері й власноруч убити її.

Проте служниця виявилася хитрішою й давно накивала п'ятами — вона щезла, мов крізь землю провалилася.

Браян повернувся додому ні з чим і одразу вхопився за пляшку. Йому було нестерпно боляче.

– Її смерть – моя провина, – картав себе Браян.

Яким би заскорублим і жорстоким не був цей чоловік – він вмів любити. Браян справді кохав Меган. А вона кохала його. Її передчасна, загадкова смерть колись розкроїла його життя навпіл, залишивши в душі незагойну, гнійну рану.