«У лещатах»

Келлі мимовільно відступила на крок, але опинилася спиною майже біля самого ліжка.

Браян повільно простягнув свою широку, важку долоню і, не зважаючи на її заціпеніння, обережно, але міцно стиснув тремтячу кисть дівчини. Його шкіра була гарячою й сухою.

— У тебе такі ніжні ручки, Келлі... Не для важкої праці, їй-богу, — промуркотів він, злегка погладжуючи її великим пальцем і опускаючи голос до сміховинно-пристрасного шепоту. — Одразу видно: ти дівчина особлива. М'яка, слухняна... Якщо будеш зі мною привітною, то й робота тут здасться тобі раєм. Я вмію бути вдячним паном.

Келлі заклякла, боячись навіть висмикнути руку, щоб не спровокувати спалах гніву. Вона лише нижче опустила голову, намагаючись не дивитися в його затуманені алкоголем та хіттю очі.

— Що ви, пане, я ж заміжня! — заблагала дівчина.

— Ну то й що? Я теж... — гиготнув Браян.

Її страх лише розпалював його. Усередині вже починала ворушитися та первісна сила, що змушувала чоловіків коїти всілякі безчинства — дике бажання володіти жінкою, навіть якщо вона проти.

Він продовжував тиснути на дівчину, сподіваючись, що вона таки поступиться сама. Зв'язуватися з місцевим шерифом чи судом йому не хотілося... хоча, якщо подумати, що вони зможуть проти нього? Хто там її чоловік? Якийсь роботяга... Може, він навіть працює на нього.

Браян швидко викинув із голови цю думку й знову зосередився на Келлі.

Його руки сунулися тілом служниці. Тепер він уже тримав її за плечі й повільно, але невблаганно притискав до своїх грудей. Келлі опиралася як могла, та сили були нерівні. У його лещатах вона почувалася беззахисною, мов дитина. Ось її щока вже торкнулася оголеного торса, що відкрився крізь поли халата. Браян рвучко опустил долоні нижче й міцно пригорнув дівчину до себе, хрипко видихнувши.

— Пане! — жалісно благала Келлі, впираючись кулачками в його груди. — Не треба!

Та він уже був у тому стані, коли жодні слова дівчини не зарадили б.

У нестямі він терся об неї, аж ось із коридору почувся голос Мейсона:

— Браяне!

Це Омелія послала його, щоб той відволік брата й зайняв його чимось на цей вечір. Вона ще не була певна, як їй вчинити в цій ситуації, але неймовірно співчувала Келлі. Омелія ніяк не могла допустити, щоб порядна дівчина терпіла таке незаслужене знущання.