Розділ 39 «Отрута ревнощів»

Небезпеку першої ночі було відвернуто. Вони виграли ще трохи часу й здобули вірну спільницю. Але вся трійця розуміла: це була лише перша битва. Вранці Браян прокинеться з новими ілюзіями, які рано чи пізно зіткнуться з жорстокою реальністю...

Наступний ранок став справжньою перевіркою для всієї їхньої «змови».

Браян прокинувся аж пополудні. Голова його розривалася від тупого, дикого болю, в роті був гіркий присмак, а перед очима все пливло. Але у його отруєній свідомості, перемішаній із галюцинаціями від зілля, чітко закарбувалася ілюзія: він — господар, він узяв своє, його чоловіча сила повертається, доказом чого була сукняна сорочка служниці і безлад в кабінеті.

Браян схопив сорочку і притуливши до обличчя жадібно вдихнув. Аромат жінки змішаний з квітковим приємно полоскотав його фантазію. Він спустився до сніданку хиткою, але переможною ходою. Дивлячись на Сару, яка мовчки й з опущеними очима подавала йому гарячу юшку, Браян самовдоволено вишкірявся. Дівчина грала свою роль бездоганно — вона вдавала перелякану, підкорену й сором’язливу наложницю, чим остаточно заколисувала пильність і пиху господаря.

Мейсон та Омелія спостерігали за цим із важким серцем. З одного боку, план спрацював — Браян тимчасово заспокоївся, його агресія спала, бо його гордість була задоволена. Але з іншого — це була ходьба по лезу ножа.

За обідом Браян поводився інакше, ніж зазвичай. У ньому більше не було тієї скаженої, каламутної люті, що розривала його під час ломки. Натомість з'явилася сита, вальяжна зверхність чоловіка, який переконаний, що підкорив собі нову здобич.

Він сидів, відкинувшись на спинку дубового стільця, повільно цідив з кубка залишки елю й не зводив очей із Сари, яка мовчки клопотала біля столу. Дівчина квапливо переставляла миски, підбирала крихти й намагалася не піднімати погляду, але відчувала цей важкий, липкий погляд кожною клітиною шкіри.

Браян обмацував очима кожен сантиметр її тіла. Його погляд повільно ковзав від її тонкої, майже дитячої шиї до випираючих ключиць, зупинявся на вузьких стегнах під простенькою ситцевою тканиною й опускався до маленьких ніжок, що виглядали з-під короткуватої сукні, яку подарувала Омелія.

У його отруєній уяві видозрівали смаковиті, брудні подробиці того, що він робив і робитиме з нею наступного разу.

«В принципі, дівка нічого, — констатував він подумки з хижою усмішкою. — Занадто кістлява, але це діло поправне. Гарненько її відгодувати— і з неї вийде відмінна, покірна кобилка. Не те що моя вельможна дружина, яка вічно дивиться на мене як на мерця». Коли я одружувався з нею, то не думав, що така красуня може бути такою холодною колодою у ліжку.

Сам факт того, що Браян повністю переключив увагу на служницю, став для Омелії полегшенням... але лише на перший погляд.

Мейсон, який вважав себе винним у тому, що втягнув бідну дівчину в це пекло, намагався компенсувати це своєю опікою. Він підносив за неї важкі відра, допомагав рубати дрова. Його турбота була щирою й суто людською, але вона справила фатальний ефект на обох жінок.

Сара, яка зроду не бачила від чоловіків нічого, крім стусанів, грубості й хіті, дивилася на Мейсона з німим захопленням. Він здавався їй казковим лицарем: статний, із виразними рисами обличчя, сильний і

неймовірно добрий. У її серці спалахнула гаряча, вдячна закоханість. Вона ловила кожен його погляд, чекала його появи на кухні, а її щоки спалахували ніжним рум'янцем щоразу, коли його випадкова долоня торкалася її руки.

А от Омелію ця занадто ніжна поведінка Мейсона почала

отруювати.