Розділ 22 «Братня любов»

Омелію ніби підмінили. Весь залишок дня вона пурхала мов метелик і з легким серцем чекала на вечір.

Брати повернулися із сутінками. Браян поводився як завжди — так, ніби всі й усе довкола було лише його власністю. Хіба що брата він вважав рівним собі за статусом: дослухався до його порад і ніколи ним не понукав. Правда, молодший брат нічим і не поступався старшому. Усе, що вмів Браян, так само вправно робив Мейсон, і це дуже імпонувало господареві. Брат був для нього надійною опорою та головним помічником на ранчо. Браян довіряв Мейсону майже сліпо.

Батьки залишили все господарство у спадок Браянові, знаючи, що той завдяки своєму суворому характеру втримає лад на ранчо, але й брата не образить грошима. І Браян дотримав слова: коли Мейсону виповнилося двадцять, він купив на велику суму облігацій, склав їх у хатній сейф, а ключ віддав йому — мовляв, щоб той ніколи не сумнівався у його чесності.

І саме ця сліпа довіра тепер пекла Мейсону пекельним вогнем.

Звісно, отруювати брата, як це зробила Мері з Меган, Мейсон не збирався, але сам факт... До того ж додавався найважчий гріх — він зробив дружину Браяна своєю коханкою. До цього вечора Мейсон про це якось і не замислювався: засліплююча пристрасть до Омелії не залишала в його голові місця для роздумів. Та щойно він прийняв остаточне рішення й ніби розставив усе по місцях, у його душу почали заповзати підступні сумніви.

Цілий день Мейсон крутив це в голові. Спочатку ідея здавалася йому вдалою і цілком прийнятною: шкоди Браянові ніхто не завдасть (хіба що його чоловічому самолюбству). Це виглядало значно краще, ніж споювати його щовечора. Проте до вечора його тверду рішучість і впевненість геть роз’їло сумління, мов безжалісна іржа.

За вечерею Омелія нарешті зловила його погляд. Її очі сяяли надією, і це ранило Мейсона ще сильніше. Присоромлений, він миттю втупився у свою тарілку.

Попри докори сумління, Мейсон усе ж не збирався залишати Браяна при тямі, аби той діставав Омелію чи Келлі. Непомітно витягши заздалегідь відміряну кількість чудодійних крапель, він потай вихлюпнув їх у братове віскі. Браян хильнув зілля залпом, навіть нічого не помітивши. Трохи потеревенивши у вітальні, господар почав клювати носом.