1 129
Анотація до книги "Коли двоє з нас помруть"
Землі, оповиті древніми прокляттями, готуються до війни між людьми та вампірами.
Але справжня загроза ховається не в тіні.
Вона прокинулася серед мертвої тиші — без імені, без минулого.
Сни приносять уривки забутих спогадів, а реальність породжує дедалі більше запитань.
Щоб вижити, вона змушена покластися на загадкового воїна з фіалковими очима, який сам є чиєюсь мішенню. Його присутність небезпечна, але лише поруч із ним вона починає згадувати, ким була, і хто намагався її знищити.
Кожен крок до правди веде глибше в темряву.
Бо іноді найбільше прокляття — те, що пробуджується всередині нас.
#темне_фентезі #втрата_пам’яті #прокляття #зрада #вампіри #пошук_себе #змови #небезпечне_тяжіння #минуле_що_повертається #містика
Але справжня загроза ховається не в тіні.
Вона прокинулася серед мертвої тиші — без імені, без минулого.
Сни приносять уривки забутих спогадів, а реальність породжує дедалі більше запитань.
Щоб вижити, вона змушена покластися на загадкового воїна з фіалковими очима, який сам є чиєюсь мішенню. Його присутність небезпечна, але лише поруч із ним вона починає згадувати, ким була, і хто намагався її знищити.
Кожен крок до правди веде глибше в темряву.
Бо іноді найбільше прокляття — те, що пробуджується всередині нас.
#темне_фентезі #втрата_пам’яті #прокляття #зрада #вампіри #пошук_себе #змови #небезпечне_тяжіння #минуле_що_повертається #містика
“Неймовірна книга, що не лишить нікого байдужим! Готична, драматична, історія кохання крізь прокляття, страх, біль і навіть смерть. Вона доводить, що щастя часом блискавичне, та варте кожної прожитої секунди! ✨”
Зміст книги: 40 глав
104 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти«Дехто говорить про вічну муку, як про щось гірше за смерть. Для мене — це знати, що я втратив тебе, і жити далі».
Дякую всім, що читаєте!
І за ваші щирі коментарі!)))
Дочитала....
Та за щоооо????...
Це було круто. Дякую ❤️
4. У мене повне відчуття, що цей чоловік з минулого Морвен. Він добре її знає, і те, що вона все забула, злить його.
Ви дуже вміло закинули гачок на цікавість :)
Що хотіла відмітити, так це добре прописані медичні деталі. Ти розумієш, наскільки все погано, але не змушена бігти блювати від огиди через зайву детальність. Тим, хто може витримати вид подібних ран, ще й лікувати їх, велика погана
Катерина Винокурова, Обов'язково)
Блін, а Ігна відкрилася мені з іншого боку. Я думала, що вона проста селянка з важкою долею, а воно он як вийшло.
Морвен мені поки що не зрозуміла, але прописана з майстерністю. Хто знає, як би я повелася, втративши пам'ять? Вона просто намагається жити. Тобто вижити.
Дід Матвій мав би бісити, але не бісить. Це ж не геоойський епос, а життєва історія.
Катерина Винокурова, Отож)
14. Граф Марелій дуже слизький тип, неприємний і підозрілий. І явно щось задумав погане. Добре, що Морвен зустріла Розу, але дізналась болісні новини. Що ж насправді сталося з Хейлом...
Анна Лір, Так, Марелій прекрасний тільки з зовні))
чудова книга. дякую авторці
Олесь Король, І вам дякую, що читаєте))
Мені дуже сподобалась книга, Морвен та її шлях, прийняття кохання через біль і страх, все чудово описано, глибокі почуття. Врятований нею граф, теж ще та вередуля, не могла зрозуміти спочатку чому він так віднісся до неї. Сподобалась також королева та її ходячий флешбек)) і кінцівка. Загалом читалось легко, захопливо. У вас легка рука. Бажаю успіхів у творчості. Чудова робота. ❤️
Катерина Винокурова, ❤️❤️❤️
Прибуття Морвен до "свого" дому насторожує. Ну і як це люблячий чоловік не зміг зустріти нарешті знайдену дружину? Та й в домі дійсно немає нічого, що б нагадувало про те, що вона там колись жила. А ще й наказ графа прибрати троянди... Інтрига в кожному розділі❤️
Анна Лір, Дякую ♥️
Повертаюсь до читання)) Оооо, я дійшла до моменту, де Морвен дізналась, хто вона, а потім дізналась, хто насправді Вереск. Оце так новини. Невже вона тепер просто так повернеться додому, до чоловіка? Гадаю, що все може виявитись геть не так, як вона уявляє)
Анна Лір, Попереду ще багато цікавого)))
Пані Катерино. Хочу нагадати Вам про марафон взаємного читання конкурсних творів, до якого Ви забажали долучитися. Бачу, практично усі марафонці завзято читають Вас і коментують. В тому числі і я. Дехто вже навіть завершив читання, написавши останній відгук. Будь ласка, не оминайте увагою нас усіх. Чекаємо також на Ваші коментарі й відгуки✨❣️✨
https://booknet.ua/blogs/post/411472
Ромул Шерідан, Так, я добре пам'ятаю)) Дякую за нагадування))
Початок ігтригуючий, легко читається, затягує, і чарує.
Неба Крайчик, Дякую за відгук ♥️
19-20. Отже Кассіан — Вереск. Це не брехня. Це ім'я дала йому матір. Думаю, що взагалі їй не легко поміж цих вампірів. Це ж жах просто. Поєдинок Кассіан і Тамліна не приніс радості Марелію. Він виявився сильнішим. Попри усі запевнювання Кассіана Морвен сумнівається у його щирості. Вбачає зраду і обман. Здається, що це замкнене коло.
16-18 Поїздка до Гарнагату сповнена переживань і роздумів Морвен. Але усе й усі нагадуть їй про статус. І тут він — Кассіан. Не зрозуміло до кінця, як ставиться Морвен тепер до нього. З ненавистю, чи прихильністю? Здається, й те і те. Адже тоді в багні й домі Ігни вони були справжніми. А тепер вони графи. Здається усі ці бенкети й світські заходи не дуже влаштовують Морвен. Ці шати, вбрання також. Докори Марелі породили лише взаємні докори. Кассіан не здається. Цікаве місце де він привів Морвен. Діалог вийшов нервовий. Він хоч і вампір, але, здається, не може заподіяти зло Морвен.
2. Друга глава вже доволі гарно розкриває і світ, і саму героїню. Мені подобається, що герої тут не однозначно погані чи однозначно хороші, а живі. Так, Ігна має дурний характер, але ми бачимо, що жінка змушена виживати, і, скоріше за все, втратила дитину. Чоловік її недовірливий, але і цьому є пояснення. І про оці всі прокляття дуже цікаво буде дізнатися. Неочікуваним стало те, що вампіри бояться троянд, але впевнена, що причина є.
Олена Ранцева, Дякую за відгук ♥️
Так тут вампірами не повезло)))
37-епілог
Напускний спокій Іріс у таку мить був необхідним, аби трохи привести до тями Морвен. Шкода, що в них все так не склалося із Луціаном.
Ханта теж можу зрозуміти: замість захищати королеву, він мусить панькатись із гостею…
Трясця...Та щоб той Марелій скис! Яке ж огидне створіння.
Добре, що Кассіан живий, сподіваюсь поранення таки можна усунути. Та чим ближче я до завершення, тим більше мене лякає назва книги.
Хант? Ну, ні...Даррен нарешті довів, що не боягуз, захистив королеву.
Ех, як же сумно! Рада, що Морвен вільна, але дуже засмучена. Тішить лише те, що Кассіан пішов слідом, сподіваюсь вони знайдуть одне одного...десь там.
Дякую за чудову історію, драматичну, напружену та яскраву. Разом з історією Іріс, яку я мала нагоду прочитати раніше, роблю висновок, що це Ваш непідробний стиль, створити щось видовищне і лишити гіркоту на фінал. Неперевершено, дещо готично і лишає чимало екзистенційних роздумів. Успіхів Вам і натхнення! ♥️
Кайла Броді-Тернер, Дякую ♥️ Я з задоволенням прочитала ваші коментарі)
І погоджуюсь з кожним вашим словом.
Морвен до останнього не могла зробити чіткий вибір. І її страх з'їдав зсередини. Тому вона хотіла почути від Кассіана правду. Що звісно і ставить останню крапку.
Можливо, я дала їм занадто мало часу... Але вони хоча б його мали))
Ще раз дякую ♥️
36
Не зовсім розумію агресії Морвен до Кассіана. Так, він міг приховати цей факт, та чого б він домігся, якби сказав про цю силу? Вони б розсварилися і страждали наодинці, не інакше. Думаю, він прагнув вберегти її від цієї правди і сумнівів, які ті б посіяли в ній раніше за Іріс.
Ну, і розмова у найменш підходящу мить. Розумію, це непокоїть її, але справді зараз? Перед самим боєм? Рознервувати себе в кінець, Кассіана, щоб бути недієздатними? Не найкраще рішення.
Кассіан все правильно сказав, тут я з ним погоджуюсь, вона б просто втекла і хто знає, що б сталося із нею потім.
Але добре, що вони все ж порозумілися, я б не витримала ще однієї драми між ними двома! Вони заслуговують на щастя!
Так, продовжую читання)
35
Ранкова розмова із Кассіаном сповнена компліментів і неспокою, воно й недивно, адже їм доведеться снідати із королевою... А нам добре відомий норов Іріс))
Даррена шкода, справді. Схоже, дізнатись, що мав ціле життя, та ще й таке занадто складно для нього.
Розмова з Іріс лишила забагато питань. Адже якщо Морвен справді може впливати на чужі почуття, то думка королеви може бути цілком слушною...Сумно, подивимось що буде далі
Ех, я до останнього сподівався, що воно все якось по-іншому вивернеться...
Як би там не було - дякую за цю історію. Вона з тих, що точно знайдуть відгук в будь-якому серці.
Очерет, Так. У них було занадто мало часу... Але у них був хоча б такий шанс.
Пролог, як і належить, залишає по собі дуже багато запитань, відповіді на які хочеться дізнатися.
Чому двоє старих людей змушені розкопувати могили? Що вони в них шукають? Яких проклять вони бояться? Яким чином дівчина в домовині вижила? Вона вампір чи якась інша істота?
Атмосфера доволі моторошна, мене аж дрижаки пробрали.
Катерина Винокурова, Тоді їм дуже пощастило) Принаймні зараз так здається, бо я ще не знаю, що там далі))
Ой, ну як же приємно було знову побачити Іріс) Обожнюю такі кросовери)
Цікаво тепер, що буде далі ✨
Кайла Броді-Тернер, Так, Іріс - прекрасний персонаж)))
Вітаю із завершенням❣️♥️❣️
Белла Ісфрелла, Щиро дякую ♥️♥️♥️
Вітаю із завершенням! ♥️♥️♥️
Ольха Елдер, Дякую ♥️♥️♥️
Вітаю із завершенням книги♥️
Люмен Белл, Щиро дякую ♥️♥️♥️
Вітаю із завершенням! ♥️♥️♥️
Анна Лір, Дякую ♥️♥️♥️
О, як приємно було читати, що Морвен і Кассіан припинили ходити довкола і нарешті прийняли власні почуття)
Кайла Броді-Тернер, Там більше Морвен ходила колами)) Дякую за відгук))
11-15 Рубіж — моторошне місто. Навіть назва така, а ще й те свято. Порівняння й метафори дуже цікаві тут. Морвен геть розтужилася з думками про Вереска. Сцена після того, як Морвен намокла — теж була зворушлива, але цим і обмежилося. Отже, Вереск граф, а не солдат. Кассіан де Мермер. Та ще й вампір. Але Морвен теж виявилося має не просте минуле. Алоїз багато чого показав. Дуже цікавий увесь той палац. Портрети, штори, картини, меблі — дуже цікаво. Взагалі, усе тут для Морвен наче чуже. Морвен навіть боїться пригадати своє минуле. Пані Роза випромінює моторошнісь. Морвен дізналася багато чого. Багато чого пригадала. Навіть про своє весілля. Про чоловіка. Про батьків. І, нарешті зустріч з графом Марелієм. Дуже цікаво...
Вау! Мапа - це просто кайф, обожнюю продуманий підхід.
В нашій з сином дитячій книжці ми теж малювали мапу світу, правда, не таку красиву, але все одно це дуже цікаво)
Марія Залевська, Дякую) З мапою відчувається більше занурення у світ))
Що ж це за ліки дав Омутень для Вереска, і чи не буде від них потім неочікуваних наслідків... А ще цікавіше, що за темряву він побачив у Морвен. Стільки загадок і напружених поворотів сюжету! ♥️
Анна Лір, Попереду ще багато неочікуваного))
❤️❤️❤️❤️
Який цікавий світ! Оригінальна концепція, що вампіри не переносять троянд. Ким же була Морвен, якщо вміє добре шити, але не вміє поратись із худобою? Напевно із знатної родини. Дочитала до появи Вереска, ну у нього явно складний характер, але між героями вже відчутна хімія))) Дуже цікаво читати♥️♥️♥️
Анна Лір, Дякую, що завітали)) Так, вирішила ускладнити життя для кровопивць))
Написала рекомендацію на цю чудову книгу при бажанні можете додати собі на сторінку)
Уляна, Дякую)) Це біло неочікувано))
8-10 Ситуація з нужником — додала драматичності моторошній наповненій різними запахами історії.)) Бути жертвою Морвен для Омутня — та ще перспектива). Ті видіння - сни курсивом — дуже атмосферні. Вереску магічні ліки все ж допомогли. Здається симпатія між героями наростає. Особливо Морвен. Незважаючи на вино біля вогню й та небезпека під лай собак — спонукають бігти кріз мокрий дощовий ліс. Яма схожа на могилу стала рятівною від переслідувачів. Взагалі — моторошна обстановка тут усюди. Добре що знайшовся той мисливський навіс. Бо від цього дощу й грязюки здається голі втекти. Загалом, атмосфера напружена.
Ромул Шерідан, Люблю ставити героїв у казусні ситуації))
Далі ще буде)
Ох, по всім моїм фобіям катком
Катерина Винокурова, Норм) Просто було злегка напряжно під час прочитання
Який же неприємний той Марелій...Звісно, Морвен можна зрозуміти, вона втратила пам'ять і намагається відшукати себе, довкола скільки таємниць і брехні...Знайти ще й такого чоловіка було занадто. Складно поки зрозуміти, що буде далі, продовжую читати...
Кайла Броді-Тернер, Так, Марелій прекрасно-мерзотний.
Нарешті знайшов час і дочитав все, що викладено.
Дуже радий, що ця книга мені трапилась на марафоні. Градус напруги не спадає ні на мить)) Іноді виникають асоціації зі старими пригодницькими романами, де дзвенять шпаги, вирують пристрасті, ні на мить не припиняються погоні та сутички, а герой з'являється для порятунку в ту саму мить, коли це найбільш потрібно.
Чекатиму продовження... і сподіваюсь, що ГГ знайде нову мету, заради якої варто буде жити далі.
Очерет, Залишилося ще шість розділів))
Кінець вже близько...
І сподіваюсь, що мене не захочуть прибити за останній розділ))
Дякую, що читаєте))
Ого...Оце так зрада.
Що ж, цікаво тепер, що буде далі, щось підказує мені, що до чоловіка Морвен ніжними почуттями не пройметься після свого повернення.
Читаю далі ❤️
Кайла Броді-Тернер, Там, не все так однозначно))
Глава 17 все цікавіше. А початок 18;,аж мороз по шкірі. Ви дуже вдало вплітаєте в сюжет видіння героїні. Дуже таке подобається
Катерина Винокурова, ❤️❤️❤️
Ух ти! Оце прямо дуже інтригує!
Олена Ранцева, Дякую ♥️
Проковтнула одразу декілька розділів поспіль, що ж за сни вона бачить? А напруга між Вереском і Морвен наростає і ма-айже досягла свого піку, та все ж пристрасті вирують! Цікаво, що ж буде далі)
Кайла Броді-Тернер, Дякую, що читаєте))
ще не читала, але назва просто приворожила♥️
Соломія Вейра, Так, чимось же потрібно причаровувати))
Продовження історії виявилося не менш цікавим! Мені сподобалося, як спогади Морвен були виділені курсивом. І загалом, спалахи у пам'яті головної героїні уявляються доволі атмосферно. Також згадка про військо вампірів одразу ще більше додало цікавості. Як на мене, вдалий момент щодо ремонту плащів та чобіт вояків. Виглядає доречно, і гармонійно підводить до зустрічі з генералом. Загалом, наразі читається дуже легко і цікаво! На жаль брак часу дається в знаки, але книгу залишаю у бібліотеці. Початок мені дійсно дуже сподобався!
Микола Давидкін, Дякую, що читаєте))
Почала читати, одразу неймовірно затягує ♥️ Як же дівчина опинилася похованою в тій могилі? Хто вона і чому у неї такі очі? Чи згадає вона щось про себе? Дуже подобається і сюжет, і стиль написання♥️♥️♥️
Анна Лір, Дякую, що вітали))
Дуже приємно читати такі слова))
Гарний перший розділ! Мені насамперед сподобалася атмосфера, що панувала у лісовій хатині. Відчуття головної героїні сприймаються реалістично, у них віриш. Колоритною видався тандем Ігни та старого. Те, як жінка схилилася над ліжком, її погляд. Також добре уявивилося волосся головної героїні, що спадає з-під пов'язки і уривки-спалахи її спогадів. З перших сторінок історії відчувається власний, похмурий й цікавий вайб. За можливості зазирну до продовження.
Почав знайомство з Вашою історією. Пролог мені дуже сподобався! Найперше, що відмітив для себе це те, що мене одразу занурило до сюжету. Тобто роман починається безпосередньо з подій та атмосферної сцени. Зокрема сподобалися описи кладовища, уява добре передала закладену до тексту атмосферу. Також діалоги. Як на мені наразі вони відчуваються живими, не дають виринути з атмосфери. На мій погляд пролог вдався. Він чіпляє і спонукає читати далі. Візуалізація з мапою також сподобалася. Відчулося, як певне запрошення до масштабної історії. Планую прочитати ще хоча б кілька перших розділів та поділитися враженнями. Початок книги у доброму сенсі зачепив!
Привіт з марафону)
У цьому творі Ви малюєте ніч не чорнилом, а самим подихом Безмежності: вітер тут шепоче не про бурю, а про тріщину між світами, де Ритм Життя стискається в тугий вузол перед тим, як щось древнє вдихне з могили; сцена виблискує тією химерною силою, коли смерть поводиться не як край, а як двері, й Ви майстерно змушуєте читача відчути, що за цими дверима стоїть не темрява, а свідомість, яка давно перестала бути людською; і хіба не в цьому справжнє диво? Ви створили простір, де страх стає провідником, де час звужується до одного удару лопати, і де навіть крик із могили звучить не як жах, а як поклик до глибинного, до Третього Типу істини — тієї, що завжди народжується там, де світло боїться ступити. Багато що тут нагадує мені моє власне перо, думки, теми, тому читання стає лише цікавішим!
Вадим Булава, Дякую)) Ваш коментар - це окремий вид мистецтва))
5,6. Отже Морвен зрештою прощається з Ігною й їде з Вереском. Нові пригоди тільки починають. Знайдена хатина теж випробування для Морвен.Вереск досить зухвалий й байдужий. Видіння матері — моторошне. Виявилося, що то демонські козні. Добре, що Вереск її врятував від тієї "матері") Дуже цікаво пишете.)
Ромул Шерідан, Дякую, що читаєте))
3. Цікаві розповіді Ігни про її минуле. Потім цей дивний знайда Вереск. Матвій виявився не дуже прихильним на відміну від Ігни.
4. Знайда трохи розповів про себе. Він досить дивний, дедалі більш зухвалий. Здається той фіалковий погляд Вереска глибоко запав Морвен))
Прочитала з цікавістю 20 розділів. Подобається як Ви занурюєте читача в атмосферу книги - не виникає дисонансу між епохою, манерами та діалогами героїв. Усе гармонійно. Бо іноді читаєш книгу - атмосфера Середньовіччя, а герої розмовляють сучасними репліками, і це доволі непродумано. У Вас все інакше - робота сповнена емоцій та загадок які хочеться розгадати))
Ріна Март, Дякую)))
Сподіваюсь, ви знайдете всі відповіді на питання))
Я якось навіть не замислювалася щодо такого балансу в тексті... Думку з боку завжди цікаво почути))
Прочитала 4 розділи. Дуже цікавий початок, таємниця незнайомки з домовини спонукає, читати далі )) Водночас, є кілька незрозумілих моментів - на мапі світу немає королівства Троянд і земель вампірів. Отже, це мапа лише одного краю - графство де Вета, до якого відносяться і Прокляті землі? І ще питання - саме прокляття Троянд, в чому воно заключається, бо складається враження, що читаєш другу книгу циклу, а не початок нової історії. А так в цілому дуже сподобалась історія Ваша, давно додала до Бібліотеки, тепер нагода почитати у рамках марафону взаємного читання))
Ріна Март, Щодо прокляття... То на ці питання теж будуть відповіді.
Король Деметрус - це батько проклятої принцеси Троянд?
Ріна Март, Далі все пояснюється))
Продовжую читати)
Мені, щось тільки присвітило, що на початку твору була мапа)) Я її якось пропустила, мабуть, ще коли марафон був)
Але мапа чудова, сиділа певний час розглядала, мандруючи подумки)
5. Дуже емоційна сцена прощання з Інгою, та і взагалі ті вершники вселяють страшенну неприязнь і змушують насторожитися.
Вчинок Морвен, коли вона вхопила Вереска за руку, теж дуже багато говорить про те, яка вона як особистість. Вона прагне всіх убезпечити, і це викликає повагу.
Кайла Броді-Тернер, Мапа не ідеальна, але дає відчуття близькості до історії))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати