2 131
Анотація до книги "Королева шипів"
Вона — проклята господиня мертвих хащів.
Він — король процвітаючого краю.
Вони — два чудовиська, яким судилося зустрітися.
У світі, де любов не рятує, а поцілунок не знімає прокляття, що переможе — темрява в серці чи слабке світло, що пробивається крізь тріщини?
Він — король процвітаючого краю.
Вони — два чудовиська, яким судилося зустрітися.
У світі, де любов не рятує, а поцілунок не знімає прокляття, що переможе — темрява в серці чи слабке світло, що пробивається крізь тріщини?
“Історія, що чемно підсовує вам очевидні відповіді… лише для того, щоб у фіналі розсміятися вам у лице й перевернути все, що ви думали, знизу догори. Ви готові? Не дивіться занадто впевнено, бо тут усе не те чим здається.”
Зміст книги: 13 глав
59 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОтже. Хто не читав - цей коментар не для вас: КУПА СПОЙЛЕРІВ!
По-перше, книга дуже цікава! Небанальний сюжет, абсолютно не знаєш, що буде в наступну хвилину.
По-друге, кінець мені теж подобається, прям є, про що подумати. Враження, що половину, я правда, так і не зрозуміла)) Але це мені теж подобається.
Чому Деметрус побачив обличчя Іріс - розумію. Я так і думала, що так буде. Він потвора. От чому чари не подіяли - це вже не так ясно... Цікаво, яка доля Іріс. Вона навічно залишиться проклятою в лісі? І само її прокляття - якщо Дзеркала не існувало (я попереджала про спойлери, ага?), то звідки прокляття? Я так розумію, що це таким чином накопичилися страждання людей, якими "розплатився" батько Іріс - і трансформувалися в прокляття.
Отакі думки, коротше кажучи. Дуже дякую за цікаву книгу!
Катерина Винокурова, А, логічно ♥️♥️♥️
Хотіла розбити останні глави на дві, але не змогла відірватися. Тепер треба подумати. Трохи пізніше дам детальніший відгук
Мрія Чарівна, Чекатиму ♥️♥️♥️
Цікаво почути вашу думку
11. Боже, скільки загадок і як все цікаво! Що приховує король? Хто зрадник? Яка доля королівства? Чи Іріс позбулеться прокляття? Ну ви накрутили)))
Мрія Чарівна, Сподіваюсь, всі ці загадки себе виправдали))
10. Ого, в нас почався детектив!
Мрія Чарівна, Зовсім трішки)))
9. Хтось конкретно хоче вбити Деметруса
Мрія Чарівна, Нуу теж комусь заважає цей красень)))
8. А тепер дочитала розділ. Чорт забирай, чому мені так подобається Деметрус?? І в даному випадку я йому вірю
Мрія Чарівна, Бо він не повний покидьок і має власні принципи.
8. Довелось читати далі, бо не можу відірватися! Дуже цікаво...
Чарівна Мрія, О, як приємно таке читати)
7. Трошки дізналися про природу прокляття. Боже, яка глава... Я просто не маю слів)
Чарівна Мрія, Так, закінчення була палаючим)
6. А тут у нас такі собі будні героїні і короля... А він привабливий, зараза)
Чарівна Мрія, Страшенно привабливий))
5. Ситуація виглядає безвихідно. Я не можу не вболівати за потвор, і не можу не розуміти людей. Це геніально)))
Чарівна Мрія, Дякую ♥️
4. Я мушу зазначити, що це не тільки неймовірно цікаво читати, а мені ще й подобається що у нас немає однозначних лиходіїв! Тому що головна героїня виступає на стороні потвор, але вони насправді не є хорошими. Хоч би як ми їх не бачили - і це нам показує історія сліпої служниці. Дкже цікаво!
Чарівна Мрія, І потвори не вдають, що вони чимось кращі.
Дякую за відгук ❣️
3. Домовленість, як і сам король, інтригує) Цікаво, що з цього вийде)))
Чарівна Мрія, Читайте і дізнайтеся))))
Початок книги зачепив з перших сторінок. Ефектна поява гг зі зняттям маски перед чоловіками , сподобався+ гумор: не дає відірватися від прочитання. Обкладинка книги - неймовірна ♥️
Лана Сетман, Дякую за відгук ❣️❣️♥️
2. Мені дуже подобається цей світ, описані створіння й артефакти! І характери ви прописуєте майстерно!
Чарівна Мрія, Я вже сама про це думала, але все відсовую на потім))
1. Дуже оригінальний, кінематографічний і вдалий спосіб познайомити нас з головною героїнею! Мені подобається нестандартний початок - дуже цікаво що буде далі)))
Чарівна Мрія, Дякую ♥️
Далі ще буде))
Отже, нарешті я тут.
Чарівна Мрія, Я дуже рада)))
Серед ваших книг ця, мабуть, "найжросткіша" - і сюжетом, і атмосферою, і долями героїв. Та від того - не менш захоплива.
Було цікаво читати історію Іріс, про її боротьбу за те нечисленне у світі, що їй справді дорого, за свою сутність і врешті - боротьбу з самою собою. І, врешті, дізнатися, чому троянди таки розквітли)
Вкотре пересвідчуюсь, що той марафон у жовтні був подарунком долі - інакше я міг би й не дізнатися про вас і про ваші твори)) Вони не лише дарують справжню круговерть відчуттів - вони витягують назовні істинні емоції, вони змушують співпереживати героям там, де в інших подібних історіях такого бажання не виникає й близько. Вони змушують втерти скупу сльозу навіть того, хто завжди думав, що не вміє плакати)
І вони, як я вже не раз казав, надихають.
Дякую ☀️❤️❀
Катерина Винокурова, Та я теж намагаюсь писати в будь-яку вільну годинку, але не можу робити це прям нон-стоп) Треба трохи розбавляти - і заодно отримую час, аби продумати, що і як буде далі)
Отримала неймовірне задоволення від прочитання. Дуже атмосферне фентезі в якому я знайшла паралелі з деякими казками. Теми і питання, що піднімає автор глибше, ніж здаються на перший погляд. Я не могла відірватися поки не дочитала. Дуже недооцінена книга на букнеті. Я залюбки продовжу читати цей цикл. Дякую за чудову книгу
Оксана Соловій, Сердечно дякую теплі слова підтримки ♥️♥️♥️
І те що читаєте))
Сподіваюсь, інші історії вас так само здивують)
Книга неперевершена, не можливо відірвати, читала кожен розділ із захопленням, а кінець це щось...
Чому ви раніше не порадили цієї книги...?❤❤❤❤
Ніколь Нікнейм, Дякую ♥️ Такі слова піднімають натхнення і сили писати далі))
Оті відповідь на всі вчинки Іріс, вона надіється, що помре, але від прокляття так легко не втечеш...
Ніколь Нікнейм, Саме так))
Дякую, що читаєте ♥️♥️♥️
Думаю, чим довше Іріс буде перебувати у короля, тим більше буде розуміти, що її так звана родина, робить погані речі, які вона приховує у своєму замку... І що це зовсім не те чого вона хоче.
Ніколь Нікнейм, Іріс знає, які вони. Їхні темні сторони. А також бачила іншу сторону. З якої вони можуть любити, піклуватися і поважати.
Вона їх приймає такими, які вони є
То спочатку потрібно було читати цю книгу, а я думаю такі знайомі персонажі)))
Ніколь Нікнейм, Тк, бо сама ця історія поклала початок для інших книг))
Річ безперечно цікавий персонаж, а те як вона захищає свої землі і своїх "однодумців" не хочу використовувати слово потвори, ворте поваги.
Ніколь Нікнейм, Вони піклувалися про неї, коли весь світ відвернувся. Вони бачили її справжню і не боялись)) Тому Іріс готова заради них на все.
Цікавий інтригуючим початок.
Ніколь Нікнейм, Щиро дякую, що читаєте ♥️♥️♥️
Бажаю більшого з новою обкладинкою❤️✨️
Ганна Літвін, Щиро дякую за підтримку ♥️♥️♥️
"Вони — два чудовиська, яким судилося зустрітися" звучить напрочуд інтригуюче!
Я рада, що натрапила на вже повний текст!)
Марія Залевська, У цій книзі чудовиськ двоє))
Вітаю, рецензія на Вашу книгу за посиланням у моєму блозі https://booknet.ua/blogs/post/409078
Кайла Броді-Тернер, Дякую ♥️ Вже біжу читати
Сильна книга! Натхнення автору!
Олена Мисак, Дякую ♥️ Навзаєм
+ :)
НА ЖАЛЬ скільки таких потвор -можновладців в нашому сьогоденні.З ОДНІЄЮ ПОТВОРОЮ ЗАРАЗ бореться наш народ за право бути вільними. Сумна розповідь, але цікава,повчальна.Гарно написана.Дякую.Успіхів.❤️
Любов Козлова, І вам дякую за відгук ♥️
Згадала вас у своєму блозі :)
Ірина Скрипник, Дякую за підтримку ❤️
Я повернулась
Ірина Скрипник, Добре))
Автору успіхів та легкого пера!
Книзі – багато відданих читачів❤️
Катерина Винокурова, ❤️❤️❤️
Вітаю! Я тут подумала... Коли прочитала вашу книжку, писала рецензію на неї. Якщо знайдете серед моїх блогів і прокоментуєте - вона з'явиться на першій сторінці серед блогів.
Дієз Алго, Вітаю! Дякую за цікаву ідею))
У мене склалося враження, що я прочитала дуже трагічну версію казки про Лускунчика або Піноккіо. Тільки тут два егоїсти зійшлися в динаміці ненависть-любов. У кожного свій біль, свій шлях і свої психічні захисти. Вони були б непоганою парою: нарцис та істерик. Але саме через те, що вони такі, їм навіть не вдалося зійтися.
Мені сподобалася історія. Вона як гіркий полин, залишає сумний післясмак. Але також, привносить свіжість в ансамбль звичних речей.
Дякую вам. Бажаю вам бажаної кількості підписників й успіху кожній наступній історії ❤️❤️❤️
Катерина Винокурова, ❤️❤️❤️
Пані Катерина, я готова дати вам відгук після завершення книги та рекомендацію! Увімкніть у кабінеті автора, якщо буде бажання)
П'ятий розділ напружений. Це відразу відчувається. Тіло стає скутим і вся концентрація на маніпуляціях короля та бажаннях Іріс, які не співпадають з бажаннями резидентів її нетрів. А взагалі-то... безвідповільна в неї позиція щодо них. Запросила їх, щоб самій не сумувати, а що буде далі не подумала.
Читаю далі) ❤️❤️❤️
Катерина Винокурова, ❤️❤️❤️
https://booknet.ua/blogs/post/404451
Добрий день, Катерино! За посиланням - відгук на вашу книгу у рамках марафону. Ставлю вам сердечко і бажаю успіхів. )
Ірина Звонок, Вітаю! Дякую за відгук))
Книга заявлена як фентезі і цілком відповідає заявленому жанру.
Перед нами постає фентезійний світ. Майстерно вигаданий, прописаний у деталях, у кольорах, у запахах... Усі ці дрібниці, які додають тексту краси в очах таких читачів, як я, присутні у тексті. І тому читання цієї книги перетворилося на мене у естетичне задоволення.
Мешканці хащів – потвори. У когось – роги, у когось – копита, хтось з потвор – суккуб, але у них у всіх є душа, на відміну він людей, які хочуть знищити хащі – їхню домівку.
Ірина Звонок, Що ж бачать ті, кого її обличчя вводить у жах? Здається, що кожен з них бачить щось своє, свій власний кошмар, свій найбільший страх. Тут автор використувує такий літературний прийом, як «гачок», або «зачіпка». І робить це так, що мені, як читачу, захотілося читати далі, щоб розгадати: що ж таке жахливе трапилось з обличчям Іріс? Що бачать її вороги, перед якими вона знімає маску, щоб використати своє обличчя як зброю? Чому потвори можуть спокійно бачити її?
Мається у книзі і герой. Це – новий король королівства, яке колись належало батькові Ірис. Його бажання – знищити хащі, де живуть потвори, які загрожують існуванню людей. Перед нами класичний конфлікт. Пара запеклих ворогів, які неодмінно закохаються наприкінці книги. Це зрозуміло з перших рядків. Бо король Деметрус – загадковий, містичний, похмурий, такий, що притягує і відштовхує водночас. Так, таке кохання-ненависть – це вже кліше. Але цікаво, як саме герої пройдуть свій шлях від ненависті до кохання. А це вже залежить від майстерності автора.
Вітаю, пані Катерино!
Дійшла до вас, трошки почала. Мені подобається. Читається легко, затягує.
Я не читаю анотації та навіть не глянула на жанри, тому мені здалось, що дуже свіженько для ромфентезі, а воно виявилось не ром)) Але все ще притримуюсь думки, що втілення ідеї дуже свіженьке)
Olha Alder, Вітаю!
Дуже цікавий досвід)) Я ж не можу втриматися, тому дивлюся на жанр та теги або читаю анотацію. Але навіть ці елементи не зажди можуть повністю передати настрій твору. Дякую за відгук))
Початок досить динамічний з інтригою)))
Ніка Цвітан, Дякую за відгук))
Ну бачте я не помилилася в королю. Але ж книга без кінця
Олесь Король, Навіть не думала про пряме продовження... Лише ще одну історію, яка буде переплітатися подіями.
Вітаю! Пані Катерина, ви на мене не підписані, тому пишу тут) Я опублікувала блог з метою зробити видимими нових авторів. В мене є колекції творів - і ви там теж є. Тож, думаю, ваш лайк колекції зробить її видимою - теж реклама. В ідеалі, якщо так зроблять всі автори, які тамє - вона буде на першій сторінці колекцій.
Дієз Алго, Ой, я думала, що підписна. Дякую) Зараз гляну)
Щось підказує мені, що той король не такий вже й поганий. Ну для мене якщо чоловік любить котів йому все прощається.
Катерина Винокурова, Не знаю. В мене все. Чоловік любить котів значить він краш
Доволі цікава книга. Так. Недосконала, але не погана. Трішки відредагувати і все буде добре. До того ж чим далі тим покращується стиль. Страта Вергілії взагалі описана дуже напружено.
Олесь Король, Неодмінно))
Так, стояти! Один же з них впав, хіба ні? Я про цей фрагмент:
« Я підняла руки й повільно заплескала. У той же момент Мовчазний похитнувся і безвільно впав на землю, меч, гучно
задзвенівши, ударився у твердий ґрунт.
— Чого ти боїшся насправді, воїне? Усі чогось бояться.
Я розвʼязала стрічки на потилиці й кінчиками пальців торкнулася холодної поверхні маски.
Повільно відвела її від обличчя, даючи змогу чоловікам дивитися на мене у всій моїй проклятій красі. Іхні очі жахнуто
розплющилися, грудні клітки судомно
здійнялися. А потім такий крик розрізав тишу навколо, що навіть дерева здригнулися.
Вони кинулися тікати…»
Ірина Скрипник, Мене не зачіпають ваші коментарі)) Я веду з вами діалог. Відповідаю на ваші коментарі. Намагаюся розібратися))) Врешті решт)) Ви мені показали, що в тексті є якась нестиковка і я її превірила, поділилася з вами. Діло ваше))
Зауважу, що пишу не як критик, а як читач. Тож почнімо.
Перше, що впало в око — "добре спорядження". Тут краще замінити на "у повному спорядженні" або ж описати, чому саме воно добре — можливо, якість зброї, вигляд, охайність, професійність тощо.
Вона говорить, що вони прийшли вбивати. Чому вона так вирішила? Якщо це інтуїція чи відчуття — варто це пояснити. ЯК вона це зрозуміла? Що саме в їхній поведінці чи аурі це видало?
Діалоги з воїнами здаються неприродними, натягнутими. Хотілося б побачити її очима, якими вона бачить їх — у деталях, у русі, в диханні. Відчути їхню настороженість, страх або впевненість. Реакцію тіла — стиск кулаків, скрип обладунків, погляди.
Вона одразу називає ім’я Анішур — звідки вона його дізналася? Якщо вона знає його з якоїсь причини — варто бодай коротко натякнути на це.
Ірина Скрипник, Ну ми ж з вами різні люди. І це нормально, що сприймаємо історії по різному. Мені не вистачало відчуття емоцій, мені просто сказали що воно так є, але я як читач цього не відчула.
А Вергілія - хто? Бо вже кілька разів промайнула. Отже, для історії важлива. Вона теж суккуб?
До речі, Анаїз — фавн?
Я не придираюсь, якщо що, а намагаюсь зрозуміти.
Катерина Винокурова, Я думала, що гг стала суккубом
хм, а що далі? прокляття зникло, але ж вампіри стоять під брамою. І ця загроза була ще до того, як старий замок зник в шипах. Король помер, купа зрадників...
Катерина Винокурова, я зрозуміла, що тема людської потворності в красивому тілі і навпаки людяності серед потвор — головна.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати