18 092
“Агент Макс”
Анотація до книги "Агент 2601"
Iстория про хлопчика-героя, який допомагає українським спецслужбам у боротьбi з ворожим шпигунським павутинням на території Польщі. Завдяки його подвигам вдалося запобігти викраденню українських дітей та знищенню військової техніки, яку Европа надсилає Українi. Продовження пригод Макса читайте у книзі «Агент 2601 та 1/2».
Зміст книги: 47 глав
36 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтицікаво починається трішки нагадує мене
Сергій Лихо, В кожного з нас може важко починатися день (якщо ви про це), але ця обставина лише пiдштовхне главного героя на рiшучi дiï та подальші зміни. З цього невдалого ранку все почалося. Доречі, в книги є продовження, де Макс вже зовсім друга людина. Дякую за коментар!
Творчого натхнення! Я підписалась на вашу сторінку підпишіться і на мою
Dianka Sagura, Дякую! Звичайно!
Книга просто супер (мені 12)
Diana, Дуже дякую за вiдгук! Зворотнiй завʼязок з читачами надихає писати продовження!
Що ж, вітаю Макса з заслуженим перепочинком ) На необхідність продовжувати навчання він все ж зреагував більше як жива людина, а не як рольова модель - і як живу людину, я його цілком розумію :)
Загалом дякую за книгу. Цікаво, повчально і весело. З задоволенням стежила за розвитком Макса, і думаю, що у нього попереду ще багато перемог. Розвиток Шерхана та Плохіша теж вийшов цікавий; а Сакура і сама по собі прекрасна )
Що у нас далі?
Грайворона, Якщо ваша ласка, пропоную невеличкі твори «Барон», «Рок» важко емоційно, «Парижанка» легко і романтично. На вибір.
О, Макс нарешті й в родинному колі став зіркою :) Сподіваюся, родина знайде баланс у своєму новому відношенні до нього і не надто почне перехвалювати й розслабляти цим (втім, схоже, що ні).
Продовжуючи про діда - можливо, я була дещо не нього несправедлива, бо бачу, і навчити Макса намагається, і отаке все, просто тригернули певні речі. Втім, мені подобається, як тут подано те, що Макс виявився все ж більш "хитрим" у всяких шпигунських головоломках типу "як пройти непомітно", бо стереотип про "яйця і курку" таки багато в чому застарів.
Тетяна Олiйник, Друга частина - це дуже добра новина, чекаю )
Стосовно музеїв - дякую за підказку, роздивилась сайт того, що в Берліні, дійсно дуже цікаво.
Музей шпигунства - це дуже круто, навіть уявити не можу, які б там були технології :)
Грайворона, Музей шпигунства існує в житті, навіть два. Макса відправили в найбільший.
Нічого собі Макса вшанували, дуже круто :) Уявляю собі, як приємно, що родичі все це чули та бачили ) За Макса рада, як за людину, якщо дивитися "зсередини" історії; а якщо дивитися на історію загалом, то, на мій погляд, оці привітання від президента та головнокомандуючого взагалі вдалий хід, бо дітіям-читачам в книгах, як і в малюнках, потрібні яскраві кольори )
А дід того... як зараз кажуть, токсичний трохи. Такі ніби безневінні підколи, коли йдуть безперестану, можуть добряче кров попортити і таки підсвідомо зіпсувати самооцінку (причому у випадку з осою прям комбо -- й онука образив, і онучці повідомив, що "дивчисько" то загалом істота нижчого сорту). І бачила таке, і в певному сенсі на собі відчула. Зараз дуже радію, що Макс його "зробив" ;)
Також приємно, що у Макса, здається, таки покращилися стосунки з Шерханом. Повторюся - він молодець, що не зав'язає у неприязні і досить легко робить кроки вперед, якщо можна покращити стосунки (так само, як з Плохішем). Не знаю, як далі піде, але поки здається, що вони могли б стати непоганими напарниками і багато чому одне в одного повчитися.
Грайворона, Дуже дякую! З дідом Макс нарешті порозумівся і дід його поважати почав. А взагалі історія про гарного копняка хлопцеві, який є потужним поштовхом до дї. Дід любить онука, але бачить його життя своїми очима, Макс це нарешті зрозумів.
Та-а, Плохішу знатно запаморочили й без того не надто світлу голову.
Цікаво, похвала від Шерхана більш-меньш щіра чи теж з якимось підступом?
Рада за дітей, що їх вдалося врятувати, але тепер дійсно ще стоїть питання повернення до родин. Макс молодець, з приладами добре впорався.
Грайворона, Плохіш - жертва обману. А Шерхан починає поважати суперника за його сміливість та винахідливість.
О, дуже круто, що Макс не тільки проявив ініціативу, а ще так рішуче йде на ризик. І до речі примітний момент, коли він прийняв присутність Шерхана, "бо справа".
А стосовно того, що злочин можна зробити "просто так", а для порятунку часто потрібна купа паперів - це дійсно жах.
Грайворона, Про папери - сумний і неоспоримий факт із життя. Дуже дякую за комент!
Ой. Про викрадання дітей частина цікава, але важка, і цинізм в розмові про них робить все болюче реалістичним. Сполждіваюсь, Макс впрається.
До речі, цікаво, чи вірною в подальшому виявиться його логіка "краще ніякої інформації, ніж неперевірена".
А стостовно Шерхана - свиня, але з іншого боку, його існування збиває з цього закладу ауру, е-е, безумовної святості, тобто знову таки робить все більш реалістичним. Куд ж ти насправді від таких людей подінешся.
Грайворона, Такі як Шерхан є всюди, але ж вони надають безумовний контраст. Цікавість приведе Макса в правильному напрямку.
О, Плохіш це звання поступово починає втрачати. Сподіваюсь, йому за це від власних "работодавців" не прилетить.
Про віддірання наліпок зубами спочатку подумала, що це щось не дуже правдоподібне, але таки да, зубами до пласкої поверхні можна притулитися, перевірила :)
А Шерхан, бачу, позіціонує себе як прям канонно-еталонний Джеймс Бонд. Цікаво, як у цих двох далі справи підуть. Перша справи ніби непогано пройшла, якщо не зважати на деконструктивні зауваження замість поради (здається, у людини найголовніше власний блискучий образ, а не справа).
Грайворона, Я таки не перевіряла сама зубами, але представила, як би це могла зробити. ))
Шерхан самовпевнений та самозакоханий, але все ж таки профі.
О, завдання пішли вже прямо дуже серйозні. Цікавий момент, що Макс ніби й то не засмутився через матч попри весь масштаб - для нього справа явно дорожче за все.
Рем молодець, на літу все хватає. А нагадайте, будь ласка, яка це порода? Щось підзабула вже. Бідолаха, сподіваюсь подія з газом наслідків для нього мати не буде.
Грайворона, Порода Джек-рассел-терьер. Це охотничі собаки, дуже кмітливі.
Нда, у пацана ситуація ще гірше, ніж я думала. А Макс молодець. що проявив співчуття і не став костеніти в ворожнечі (сумніваюся, що Плохіш - це прям крузений актор і все це зіграв). Думаю, це він показав чудовий різновид перемоги.
"Чесне шпигунське" - це блиск )
Грайворона, Дякую! Плохіш бідолаха.
Ого, вже й колега(?) суперником виявився. Подивимось, що за тип. Зоча ревнувати до дитини в будь-якому випадку - це прям про дуже "високу" самооцінку і вневненість у собі.
Грайворона, Чужі успіхи іноді засмучують невпевнених у собі людей.
От до речі так, щось Плохіша стало шкода. Враження, що просто дуже занедбана (навіть до логопеда не водили, ну) і водночас розбещена дитина, але в душі ще є щось перспективне. Чимось віддалено нагадав Дадлі Дурсля.
Цікаво, чи є у хлопців можливість порозумітися.
Грайворона, Напевно, є! З Плохішом все набагато складніше.
Вітаю Макса з першим вдалим сеансом гіпнозу :) Цікаво, до речі, що він все легчше і легше проходить випробовування огидою. Таа, з тренуванням Рема не дуже вдало продумали, добре, що і тут винахідливість врятувала ситуацію.
Грайворона, Горезвісна інколи в тому сенсі, що іноді не туди заводить. Але дякую, перевірю та виправлю. Дуже вдячна за ваші коментарі!
Макс таки молодчага, дже винахідливий, і з шариком, і з кульками вийшло дотепно :) І стосовно того, що шарик був брудний та погризений - бачу, він вже проникся ідеями маскування.
Буде цікаво подивитися, як він опановуватиме гіпноз :)
А стосовно понтів - ой так. Я в інсті підписана на прем'єр-міністрок Норвегії (колишню) та Ісландії - надзвичайно прості ззовні жінки, то город, то на кухні, то в горах в звичайному спортивному одязі - навіть не уявляю, щоб одна з тих чиновнць такі фотки виклала.
Грайворона, З гіпнозом ще далі буде.))
Ага, от і персональний супел-лник. Втім, думаю, що він теж розвитку посприяє -- он Макс вже і свою винахідливіть почав проти нього застосовувати, і вірогідно, тренуватися все ж буде.
Рем молодчага! А те, що тварини можуть посміхатися, категорично підтверждую - моя кішка посміхається аж до ушей, коли я кажу, що не вона в домі хозяйка.
Грайворона, Так, винахідливість Макса ще не раз посприяє його славі. А з Ремом вони насправді міцна команда!
Так, Максу явно ще треба багато працювати, щоб відстежувати справді підозрілу, тобто, е-е, підозріло-непідозрілу поведінку (вже відчуваю всю важкість завдання). Ну, в принципі, тут я його теж почасти розумію - коли себе накрутиш, люди навколо взагалі дуже підозріло дихати починають.
Цікаво, чи можливе в реальному жітті таке легке сприйняття їжі, яка раніше не полдобалася, але чомусь підозрюю, що так. Мотивація іноді реально творить дива.
Грайворона, Працюю над цим. Дякую!
Макс молодець, з другим завданням впровся на класній імпровизації - але от те, що його обличчя явно запам'ятали, вже якось тривожно.
А те, що розповідати не можна - розумію його страждання. Хтось на мій погляд дуже вірно підмітий, що один з найбільш тяжких різновидів самотності - це самотність досвіду, коли ніби і люди поруч, а ділитися з ними з тих чи інших причин не можна.
Грайворона, Дуже цікава думка про самотність досвіду. Але Макс із цим впорається. Нарешті в нього є Рем.
Макса вітаю з класним позивним )
От знаєте, мені подобається, як в цьому тексті поданий розвиток заради мети. Мені дійсно здається, що мотиваця і розуміння свого шляху формують людину, як ніщо інше. Тобто можна рандомно вигадати собі міліон якихось корисних напрямків розвитку, типу, англійська/біг/тренажерка/медитація/програмування тощо-тощо-тощо, але якщо всі ці навички не прив'язані до глобальної мети, то і мотивація нижча, і самі всі ці речі будуть виконуватись без вогню, просто для внутрішньої галочки. Ну і відповідно, на життя вони майже не впливатимуть.
А у Макса є мета, є шлях, відповідно, обираються лише дійсно корисні і потрібні для нього навички - і при цьому є потужна мотивація їх удосконалювати. Ну і до того ж шлях дуже добре висвітлює слабкі місця + дає стимул їх позбуватися.
В цьому тексті в легкій формі дуже добре це видно )
Грайворона, Дякую! Мета дійсно має величезне значення! У Макса вона є.
Страх перед уколами - то взагалі дійсно загадкова річ, знаю, що буває навіть у дуже брутальних чоловіків, які самі по собі дідька лисого не бояться.
Макс молодець, все так по-діловому вже сприймає. А от випробовування в певному роді "приниженням" це дійсно річ складна, навіть для величезної кількості дорослих. Втім, думаю, Макс навчиться, він у нас молодчага, швидко прогресує )
Грайворона, Так, він дуже зміниться наприкінці книжки.
Макса з почином :) От і його маленький зріст став в пригоді.
Молодець загалом, з машинкою ніби вдало все пройшло, достатньо безпсередньо. Та і вередування через морозиво по-моєму, зіграло на образ.
Грайворона, За вередування він ще почує повчальну бесіду. Але це зіграє тільки на користь хлопцю.
Стосовно "Навіщо всі ці тренування потрібні" цікава частина. Здається, це вічний біль початківців - щось згадала, як заняття йогою традиційно почанають зі страшенно нудної на перший погляд пози гори, де треба просто стояти і все, ніяких тобі п'яток за вухом :) Або східні притчі, де хлопечь приходить до вчителя, щоб стати найрутішим ніндзя, а його три роки змушіть двір підмітати.
Але я і Макса розумію, бо сама іноді опинялась в ситуаціях, коли спершу треба робити отаку "нудну лабуду" і якщо ти не розумієшь, навіщо взагалі це потрібно, то мотивація згасає (особливо коли на запитання чуєшь таке собі "Так треба", "Потім зрозумієш" тощо). Сакура молодець, чітко все пояснила. Мені взагалі цей персонаж все більше подобається :)
Грайворона, Так, Сакура часто виступає миротворцем між Максом та куратором. Жіноча здатність залагоджувати конфлікти проявляється .
О, вітаю Макса з першим завданням. "Витягти зі школи" весело прозвучало, бо страшна зловісна паска, ага )
Взагалі цю книгу можна читати, як справжній підручник, стільки різних цікавих завдань, таки помітно, що ви готувалися. Макс молодець, вже сам ініціативу проявляє в тренуваннях.
Грайворона, Бо Макс нарешті зрозумів, як ці знання потрібно застосовувати в житті!
Ух ти, Сакура - дуже романтично ) Цікаво, на чому Макс врешті-решт зупиниться.
А таке тренування аж собі захотілося поробити, перевірити себе.
Грайворона, Ці вправи дуже корисні для всіх, на уважність… на спостереження. Доречі, їх насправді використовують для підготовки спецагентів. Я ж ретельно вивчила матеріал. ))
Цікавий тест на спостережливість дійсно. І нормальний позивний (Чіпполіно, хех). Трансформація клички пса феєрична :)
(в одному місці діалога знов крапка, щось тут система бешкетує з цим)
Грайворона, Дякую, виправлю. І доречі , це мого пса так само звали.))
О, цікава тематика твору. Дякую, що порадили, для мене такі тексти як своєрідна терапія зараз (на іншому ресурсі були два текста, які починались про цю війну і мені дуже подобались, але потім обидва зірвались в фентезійне попаданство і щось у мене до них все потухло). Буду рада прочитати цей в тому числі щоб закрити нарешті гештальт. І загалом, думаю, такі тексти, як оцей, загалом матимуть цінність, бо до дітей наступних поколінь треба буде доносити інформацію в зрозумілій для них манері.
А щодо початку - ага, щось не задався день у всієї родини. А Макс детектив, молодець, принаймні, таємницу справу про капці закриту успішно ))
Грайворона, Дякую! Так, саме на початку книги склалися обставини, завдяки яким хлопець вирішив доказати всім, що він краще, ніж про нього думають. Це підштовхнуло на подвиги в майбутньому.
Так, порівння з іншими - це таке собі, при тому що дуже часто до цього сферичного в вакумі ідеалу фактично неможливо дотягнутися.
До речі, цікава дилема у хлопця, в плані, що роздуми були не про "допомагати Батьківщині чи ні", а в плані прозорості відносин з рідними, так би мовити. Розумію його.
(А мій персональний рецепт планки на 13:35 - читати в процесі щось цікаве. Правда, руки все одно пересуваю з місця на місце, бо слабкі. До речі, найбільший стрибок прогресу був, коли читала "Історію України" від діда Свирида - неймовірна річь, вже гроші відклала на четвертий том, не можу дочекатися)
Грайворона, Макс дуже дорожить родинними стосунками і не хоче зовсім брехати батькам, тому така дилема в нього виникла. Але потім приховувати і не прийдеться. Це своєрідне випробування хлопчика теж.
Таак, українська розвідка - вона така! Треба читати думки - значить, треба! Агенти класні )
До речі, отут згадала того хлопчика з Київщині, який допомагав техніку знищувати, бо вмів керувати дронами, тобто тут вже насправді все не так далеко від реальності.
БГрайворона, В нас навіть діти стають героями! Національна свідомість росте!
Стосовно супермодного офісу - ага, і бажано, щоб ще вивіска була на кшталт "Супер-таємний офіс розвідників". А шо, ховати щось, так на видному місці, іноді спрацьовує ))
Ой Макс, як то кажуть в народі "вчись не до старості, а до смерті".
А Рекс молодець, я бачу, миттєво втягнувся :)
Коментар видалено
Коментар видалено
Дуже патріотично! Гарний приклад для подростаючого покоління. З гумором написано. Подобається! Навіть зачитувався сам, хоча й не дитина.
Anatol Teslenko, Рада, що вам сподобалось! Дякую за коментар!
Друга частина буде?. На мою думку книгу можна продовжувати. Читала з задоволенням. Дякую наснаги вам
Марія Присташ, Вважаю, що Максу вистачить роботи впродовж часу аж до самої нашої перемоги!
Цікава історія! Мій син (7 років ) у захваті! З нетерпінням чекає продовження.
Мила Мила, Дякую за відгук! До 5 листопада планую завершити книгу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати