Роздiл 38

   Макс не мав ані найменшого уявлення, у якiй iз сторiн великого вокзалу розташовувалися вагони для переформування. Але спецагент на те і є спецагент, щоб знаходити вихід зі, здавалося б, безвихідної ситуації. Актор напружив мозок і згадав, що "вагон номер 721-R8 прибуває на 5-й шлях...". Ось і відповідь на поставлене запитання! Хлопчик кинувся шукати 5-ту колію за вказівниками. Нарешті, вийшовши на перон 5-ї залізничної колії, Макс не побачив ані прибулого потягу, ані відчепленого вагону... Розчарований, він не міг зрозуміти, що ж трапилося. Можливо, потяг запізнюється і прибуде на вокзал пізніше призначеного часу? Залишалося тільки чекати і сподіватися... сподіватися на те, що вдасться врятувати безліч українських дітей і вони не зникнуть безслідно.

Макс причаївся за колоною, щоб не світитися, адже дитина, яка розгулює одна пероном, напевно може викликати підозру у служби охорони вокзалу. Нарешті пролунав гудок і вдалині з'явився потяг, що прибував на колію номер 5. Актор із завмиранням серця чекав його наближення, щоб роздивитися номер. Так! Це був саме той потяг RP-32!

З великим нетерпінням хлопчик чекав зупинки потягу, щоб відшукати потрібний вагон. Він кинувся бігти назустріч руху, щоб дарма не гаяти часу. Але потім зупинився в подиві: вагони мали позначення з першого до двадцятого, але потрібного номера серед них не виявилося. "Щось тут не те...", - подумав Макс і почав бігти у зворотний бік, поглядом шукаючи потрібні цифри. Є! Вагон номер 721-Р8 був на місці! Виявляється, що цифри 1...2...3... 20 позначали порядковий номер, а числа типу 721-РВ були справжнім ідентифікатором.

Так, інформація виявилася достовірною. Залишалося повідомити про це в агентство. Макс натиснув потрібну комбінацію цифр на своєму модернізованому, і від того "надто розумному", годиннику і швидко заговорив:

- Актор на зв'язку. Ситуація SOS. Викликаю підкріплення... - не встиг він договорити, як відчув чиюсь руку на своєму плечі. Він обернувся:

- Акторе, все гаразд, ми вже тут, - сказала агентка Сакура, озираючись на всі боки.

Макс здивовано втупився на неї, не в силах вимовити ні слова. "Ну й швидкість!.." - подумав він, на що негайно отримав відповідь:

- Ми стежили за твоїм пересуванням і чули все, що належить, - відповів голос куратора, що з'явився нізвідки.

"Як?! За мною стежать, ніби я шпигун?!" - промайнуло в голові Макса.

- Ні, ми стежимо за тобою, тому що тебе розсекретили, а ми оберігаємо свого агента від небезпеки, - пролунав знайомий голос.

- Що?! Ви притягли ЙОГО на МОЮ СПРАВУ???!!!! - ображено вигукнув він, вказуючи рукою на Шерхана, який непомітно підійшов з іншого боку.

- Заспокойся, Акторе, не гарячкуй, зараз це зайве, - заспокоїв його Бульдог. - Як не крути, а Шерхан один із найкращих у нашому офісі, бо для виконання цієї операції нам знадобляться всі сили.

Макс порозкидав мізками і зметикував, що куратор має рацію і зводити особисті рахунки під час виконання надважливого завдання - просто верх нерозсудливості. Тому він коротко кивнув головою на знак згоди.

- От і молодець, Акторе, - схвалив його рішення куратор.

- Моя мама... вона зараз приїде за мною до школи... - почав Макс.

- Усе гаразд, не хвилюйся, - поклала руку на його плече Сакура, - ми вже подбали про це.

Коли зі з'ясуваннями було покінчено, Бульдог дав команду:

- А тепер за справу! Часу обмаль!

Виявилося, що Перший, дізнавшись про обставини, розставив пости по всьому вокзалу. Необхідно було не тільки звільнити українських дітей, але ж так само схопити шпигунських агентів, причетних до їхнього викрадення. Таким чином злодіяння російських спецслужб буде доведено всьому світу.

Цього разу Максу випала нагода побачити роботу спецагентів повною мірою, адже до виконання операції було залучено найкращі кадри офісу.

- Першою і найважливішою справою слід звільнити дітей, - повідомив агент Бульдог, - вагон, мабуть, броньований, тому без спеціального обладнання нам не обійтися.

У цей момент у навушнику пролунав голос:

- Шпигуни ФСБ вже на місці, - доповів один з агентів.

- Так, завдання ускладнюється, вони не дадуть нам так легко підібратися до вагону, - зауважив Бульдог.

І тут у роботу вступив сам Перший, який перебував також на вокзалі, і спостерігав за проведенням спецоперації:

- Слухайте мою команду, - повідомив його голос. - Агенти Шерхан, Хук, Бульдог і Сакура стають на захист. Агенте Домкрат - тобі необхідно спочатку обстежити вагон на предмет замінування, ці росіяни здатні на будь-яку підлість. Далі, агенте Болт - твоє завдання відчинити двері вагона за допомогою спецобладнання, але обережно - всередині перебувають діти, не можна, щоб вони постраждали, тому вибухівку скасовуємо. Агенти Факс і Актор - приготуйтеся евакуювати дітей, я буду приймати їх особисто - пролунала команда Шефа в навушнику.

Кожен кинувся виконувати своє завдання. Спочатку агенти захисту зайняли свої позиції, до них одразу ж підскочили незнайомі люди і почали чинити опір, не даючи підібратися до вагону. Макс, як заворожений, спостерігав за швидкими рухами Сакури і спритними прийомами Хука. Агент Бульдог надійно тримався на своєму місці, ставив блоки і відбивав удари, не даючи супротивнику перешкодити евакуації українських дітей. Актор ще ніколи не бачив спецагентів у справжній сутичці. Раптом він помітив, як Шерхан виліз на дах вагону і зчепився з російським шпигуном, намагаючись відігнати його геть. Ноги агента 66 злітали з такою швидкістю, що неможливо було помітити і порахувати удари, які він наносив. Подібну техніку і розтяжку хлопчик бачив тільки у фільмах-бойовиках. Нарешті Шерхану вдалося скинути ворожого шпигуна з даху і дати можливість агенту Домкрату виконати свою частину завдання.

- Вагон чистий, але двері заміновано, - доповів агент 44.

- Ти зможеш її розмінувати? - запитав Перший.

- Це незнайома мені система і може знадобитися багато часу, до того ж, ризиковано для дітей усередині, - відповів агент Домкрат у навушник.