Розділ 25

Стояв ясний день, погода була теплою і сонячною. Макс із мамою і сестрою вирушив у мотузковий парк над Віслою. Вісла - така річка, що протікає через Варшаву. Хлопчику дуже подобалося це місце, він часто приїжджав сюди, щоб подолати складні траси з натягнутих між деревами тросів.  Макс був уже практично профі в цій справі і вправно справлявся з перешкодами, ось тільки на складніші траси його поки що не пускали через маленький зріст. Доводилося чекати, коли він виросте, а поки вдосконалюватися на низькій смузі перешкод. Це було прекрасне тренування для рук і ніг, що розвиває спритність і витривалість.    

Елка була ще занадто малою для такого роду розваг, тому мама повела її на дитячий майданчик з гойдалками, а Макса залишила одного. Він одягнув екіпіровку з двома страхувальними тросами, захисну каску і спортивні рукавички без пальців, щоб не подряпати руки.

Раптом біля стійки реєстрації він помітив Плохiша, якому інструктор намагався застебнути ремені, але вони ніяк не хотіли сходитися на великому животі. Хлопчик не витримав вигляду цієї сцени і розсміявся. Товстун глянув на Макса недобрим поглядом і приставив два пальці до очей, показуючи знак: "я за тобою стежу..."

"Оце тобі на!" - подумав хлопчик, - "Пригода обіцяє бути цікавою..."  Плохiша відправили на наступну, вищу трасу для старших учасників, відповідно до його зросту, яка проходила якраз над смугою перешкод Макса. Актор спритно видерся на дерево і пристебнув страхувальні троси до червоної петлі. Плохiш одразу пішов за ним по своïй смузi . Хлопчик с самого початку визначив, що товстун уперше в цьому місці, бо той не пристебнув страховку. Найімовірніше, він навіть не пройшов інструктаж із безпеки, а миттю вирушив наздоганяти Макса, який спритно лавірував між перешкодами, швидко переходячи на наступні рівні. Верзила намагався наздогнати хлопчика, але його ноги постійно зісковзували, а трос під ним прогинався, через що той злякано хапався за гілки дерев. Ось він, нарешті, дістався до мотузкових петель, по яких слід було ступати ногами, щоб подолати цей відрізок шляху. Товстун злякано глянув перед собою, не наважуючись поставити ногу на хитку мотузку, але подивившись на Макса, який відходив все далі й далі, він переборов свій страх і ступив у петлю. Не відчувши твердої опори під собою, Плохiш захитався і міцно вхопився за канати. У цей час Макс вже дістався до заплайна. Він накинув блок, з викликом глянув угору на товстуна і, показавши йому пальцем дизлайк, швидко спустився сталевим канатом до низу. Товстун обурився такою зухвалістю і поставив другу ногу в наступну петлю. Від цього його ноги роз'їхалися в різні боки, Плохiша захитало, він почав смикатися в паніці й остаточно заплутався в мотузках.

- Я тебе пел-лемоГу! - крикнув він.

- Спочатку наздожени, грамотій! - засміявся Макс.

- Я тебе пел-леможу..., - виправився той, але й це прозвучало неправильно.

Складалося таке враження, що Плохiш не розумів, що вони йдуть різними рівнями, адже траси часто перетиналися між собою і сторонній людині було складно розібратися.

Раптом його ноги, що хиталися, роз'їхалися до такої міри, що товстун не зміг із цим впоратися:

- Кол-лоче, я тебе п-л-либ'ю, коли дістану-у-у-у... - заволав він і з криком відчаю зірвався вниз.

Плохiш не впав на землю, а повис на одній нозі, що заплуталася в мотузках. Коли він прийшов до тями, то пригрозив кулаком Максу, який сміявся.

- Ха-ха-ха! Ось саме: коли дістанеш... - відповів Актор і пішов кликати на допомогу інструкторів.

З великою ганьбою товстуна розплутали і зняли з траси під регіт інших паркуристів. Інструктор суворо насварив Плохiша за те, що він виявився не пристебнутий страхувальними тросами і вигнав з мотузкового парку. Йдучи, зганьблений та програвший товстун показав кулак Максу і знак пальцями: "я за тобою стежу". Актор не сумнівався, що вiдтепер розлючений Плохiш намагатиметься відігратися за це в школі. "Тепер потрібно бути напоготові", - подумав хлопчик і знову вирушив на смугу перешкод.