Розділ 16

З'явившись вранці в офісі спецслужби, Макс одразу ж з порога повідомив про свої підозри агенту Бульдогу і агенту Сакурі. Хлопчик очікував, що все агентство буквально кинеться за двірником-шпигуном, влаштувавши на нього справжню облаву, але почув таке:

- Послухай, агенте 2601, - почав куратор, - ця вправа побудована на введенні у своє життя ігрової підозрілості, - продовжив він, - ключове слово "ігровiй"! Але ти загрався і образив своєю нав'язливою увагою ні в чому неповинного старого.

- Але ж усе сходиться... - спробував заперечити хлопчик.

- Одне з найважливіших умінь справжнього спецагента полягає в тому, щоб проявляти свою увагу непомітно і приховувати свої справжні цілі від сторонніх, - додала агентка Сакура.

- Двірник поза підозрою, - повідомив куратор. - Ми перевірили всіх співробітників твоєї школи перед тим, як запросити тебе на службу.

- Ой, а що ж тепер буде?.. - засоромився Макс і в жаху схопився за голову. - Як я зможу в очі йому дивитися?

- Сьогодні ж підійди і вибачся перед старим. Скажи, що загрався, - порадив агент Бульдог. - І надалі не кидайся підозрами в кожного зустрічного.

- До речі, а щодо зв'язку з агентством ти маєш рацію, - додала агентка Сакура, - ми обов'язково придумаємо що-небудь на випадок екстреної необхідності. Давай-но пройдемо в наш технічний відділ і дамо їм завдання, - запропонувала вона.

Макс із радістю вирушив за нею. Технічний відділ розташовувався поверхом вище, слід було натиснути кнопку ліфта "PARKING №7".

- Чому ж "7"? - здивувався хлопчик. - Адже ви сказали, що ми їдемо поверхом вище.

- Рівні паркування позначаються зверху вниз, - пояснила агентка 18. - Що нижчий поверх, то вище число. Відповідно, що вищий поверх, то нижче число. Відлік іде у зворотний бік.

- Дякую, я зрозумів, - подякував їй Макс.

Технічний відділ шпигунських розробок являв собою величезну майстерню з безліччю всілякого обладнання, починаючи від верстака і закінчуючи токарним станком і швейною машинкою.

- Вау!!! - вирвалося у Макса мимовільне захоплення.

Слідуючи за агентом Сакурою, хлопчик оглядав усе навколо з превеликим інтересом. Безліч людей виконували свою роботу, зрідка поглядаючи на незвичайного відвідувача. Напевно, їм уже була відома новина про дитину-агента, і тепер у них з'явилася можливість розглянути його ближче.         

Максу траплялися на очі майстри всілякого рівня: швець, який вбудовує якийсь електронний чип у підбор жіночої туфельки; електронник, який вмонтовує мікрокамеру в ковпачок помади; радіотехнік, який встановлює прослуховування в коробку для серветок; годинникар, який пристосовує GPS-стеження до механізму наручного годинника... Хлопчик крутив головою праворуч і ліворуч, роззявляючи від здивування рота. Але ось Сакура зупинилася біля майстра дивного вигляду. Високий худий чоловік у джинсовому комбінезоні та з довгим волоссям, зібраним у хвіст, мав на голові дивне пристосування на гумці, що нагадувало бінокль із ліхтариком. Побачивши відвідувачів, він вимкнув підсвічування і підняв прилад на лоб.

- Ааа... Сакура! Нове завдання? - весело поцікавився він.

Потім побачив хлопчика, який визирав з-за спини жінки.

- Оооо..., а це наш юний агент? - він нахилився до Макса і посміхнувся з висоти свого зросту, простягаючи руку для потиску, - Агент Болт - представився він.

- Агент 2601, - відповів хлопчик, потискаючи його руку.

Але дивний Болт не відпустив руки Макса, як очікувалося, а почав розглядати його зап'ястя:

- Таааак... на такий маленький розмірець нам складно буде підібрати що-небудь, - зауважив майстер. - Навіть мікрочіпи більші за твою руку, малий! Ти що, погано їси? - поцікавився дотепник.

- Молодість - це недолік, який швидко минає! - випалив Макс перше, що спало на думку, захищаючи себе.

Агент Болт від душі розреготався. "Дивний тип", - подумав хлопчик.

Агентка Сакура посміхнулася майстру і звернувшись до Макса повідомила:

- Агент Болт - справжній геній! Усі найкращі розробки у сфері шпигунської техніки є його винаходом.

"Тоді зрозуміло, усі генії дивні...", - виникла думка в голові Макса, але він одразу зрозумів, що в цьому місці навіть думати не варто, побоюючись бути прослуханим, прочитаним і просканованим. Хто знає, до якого рівня розвитку дійшов у них технічний прогрес?! Адже те, чим користуються розвідники, агенти і шпигуни, не випускається в серійне виготовлення, а доходить до звичайних людей через багато років.

- Нам необхідно придумати щось для екстреного зв'язку, що підходило б дитині, - пояснила агент Сакура майстру.

- Що ти постійно носиш із собою, малий? - звернувся той до Макса.

Хлопчика розлютило це фамільярне звернення. Адже навіть раніше, будучи ще зовсім маленькою дитиною, коли тато дражнив його "малюком", це прізвисько дуже не подобалося Максу.

- Моє кодове ім'я - агент 2601! - поправив майстра ображений хлопчик.

- Гаразд, гаразд!.. - примирливо підняв руки Болт. - Я засвоїв. Не ображайся! - реготнув він.

Макс подумав трохи і відповів, що у звичайному житті він носить "розумний годинник", але в школі його не дозволяють, а на прогулянку з собакою він його свідомо не вдягає, щоб батьки не ставили запитань, де він буває вранці. Ще він має брелок-підвіску на шкільний рюкзак... Ручку в пеналі...

- Усе не підходить, бо ти не завжди маєш ці речі при собі. На прогулянці немає рюкзака з підвіскою, у школі немає годинника, на тренуванні немає ручки... - задумався майстер Болт, потираючи підборіддя. - А що як... - він зробив коротку паузу, прикидаючи в умі варіанти, - якщо в ґудзик шкільної форми вмонтувати передавач?

- Але тоді на прогулянці і на тренуванні Макс залишиться без зв'язку з нами, - нагадала агентка Сакура.

- А ми можемо вмонтувати передавач у твоє спортивне взуття! Чим ти там займаєшся? - поцікавився майстер.

- Футболом, - відповів Макс.