Роздiл 29

   Зранку в агентстві Макса і всю команду запросили в кабінет Першого на нараду:

- Агенти Бульдог, Сакура і Актор, виношу вам подяку від імені українських спецслужб! - привітав бос. - Завдяки виконаній вами операції, нам вдалося отримати важливу інформацію, яка може істотно вплинути на хід війни.

- Слава Україні! - вигукнули всі троє.

- Героям слава! - підтвердив Перший.

- До речі, ми б не впоралися без собаки агента 2601, - зауважив Бульдог. - Нам ніяк не вдавалося придумати план, щоб установити непомітно прослуховування, тому що ми не знали заздалегідь, на якій лавці відбудеться зустріч, — сказав він. - Цей пес - справжня знахідка!

- Дуже кмітливий собака і швидко навчається, - висловила агентка Сакура свою думку.

- Ну що ж, - посміхнувся бос, - доведеться зарахувати і його в команду!

- Так, так! - зрадів Макс за свого чотирилапого друга. - Без Рема мені не обійтися! Одна тільки конспірація чого варта?! А ще він захистив мене від нападу шпигуна, - багатозначно додав він.

- Я так зрозумів, що заперечень ні в кого немає, - зауважив Перший. - Отже, відсьогодні одноголосно зараховуємо пса до команди!

- Тепер йому потрібен позивний і кодове ім'я, - нагадав Макс.

- Думаю, враховуючи, що новий спецагент - пес, кодове ім'я має бути теж не зовсім звичайне, - висловив припущення бос, - тому "агент 1/2" цілком підійде.

- Адже одна друга - означає половина, значить ми можемо звати його агент "Половинка", - з посмішкою запропонувала Сакура.

- Так! - зрадів Макс. - А позивний у нього і так є - Рамзес!

- Тепер він у вашій команді, - звернувся Перший до Бульдога, - приймайте нового агента на навчання.           Після наради агент 2601 і новоспечений агент 1/2 вирушили кожен на своє тренування.

- Агенте Бульдогу, а чому ж навчатимуть Рема... ой, тобто Рамзеса, на тренуванні? - поцікавився хлопчик.

- Це залежить від різних чинників, - невизначено відповів куратор, - гадаю, йому доведеться навчитися відшукувати пристрої для прослуховування, вибухівку, брати слід шпигуна, викликати підмогу, рятувати від небезпеки, доставляти секретні донесення... та багато чого іншого, - перерахував він.

У Макса така перспектива викликала гордість за свого вихованця.

Цього дня тренер Хук вирішив показати Акторові незвичайний і дуже корисний прийом самозахисту.

- Якщо на тебе замахується противник, ти відбиваєш його удар таким ось блоком, - він виставив руку вперед, злегка присівши на широко розставлених ногах. - Потім робиш розворот корпусом, хапаєш його руку і заводиш за спину, одночасно збиваючи противника з ніг підсіканням ззаду, - пояснював Хук. - Коли нападник опиниться на підлозі, потрібно, не відпускаючи руки, притиснути його коліном до підлоги і після заламати руку максимально вгору, що викличе больові відчуття.

Макс на всі очі спостерігав за рухами тренера і дивувався легкості й водночас ефективності цього прийому.

- А тепер повторюй за мною... - запропонував тренер.

Відпрацювавши поетапно кожен блок і отримавши необхідні навички, хлопчик нарешті повторив його безпомилково.

- Молодець, Акторе! Швидко вчишся! - похвалив його агент Хук і потиснув руку.

На зворотному шляху додому Макс потріпав за вуха свого улюбленця Рема і сказав йому:

- Вітаю, агенте Рамзесе! Ти це заслужив!

Пес у відповідь задоволено завиляв хвостом і лизнув господаря в ніс.

У школі, після уроку фізкультури, Макс довше за інших забарився в роздягальні. Коли він останнім одягав кросівки, до роздягальні нечутно зайшов Плохiш. Хлопчик не очікував побачити його з-за дверей шафи, тому відреагував автоматично, скрутивши його тим самим новим відпрацьованим прийомом. Опинившись на підлозі, Плохiш завив від болю, а потім... потім розплакався. Макс не міг у це повірити! Грозний велетень Плохiш зараз ревів, як маленька дитина, схлипуючи і витираючи очі кулаками.

- Гей, ти чого? - співчутливо поцікавився Макс. - Адже це було не так вже й боляче.

Плохiш витер ніс рукавом і промовив:

- Це було не д-дуже боляче, а ось вдома буде д-дуже боляче...

- Що ти маєш на увазі? Тебе покарають у твоєму агентстві? - перепитав Макс.

- Н-ні, мене покарають вдома...

- Через те, що ти не зміг перемогти мене? - здивувався Актор.

- Н-ні, через двійки...

- Щось я не вловлюю зв'язок... - зайшов у глухий кут Макс, - поясни-но?

Плохiш, сидячи на підлозі, обiйняв коліна руками і розповів:

- Мене тато л-лупцює вдома за погані оцінки...

- Ти маєш на увазі - наказує? - уточнив хлопчик.

- Так, наказує... Але я не можу вчитися кл-лаще, у мене не виходить... Тому ж то л-лосійська секл-летна служба знайшла мене і запл-лопонувала л-лоботу - залякати тебе. За це вони подбають пл-ло те, щоб у школі мені ставили хол-лоші оцінки, - Плохiш гірко зітхнув, - ось чому я й погодився...

- Ти що ж, так боїшся свого батька?

- Не те слово! - підняв перелякані очі велетень, - він пол-ле мене л-леменем майже щодня! Дуже боляче пол-ле! І потім позбавляє вечел-лі. Я не можу спати голодний, - додав він. - А в агентстві мене кол-лм'ять...

Макс співчутливо глянув на бідолаху Плохiша.

- А що ж твоя мама? Адже вона захищає тебе? - з надією запитав він.

- Та де там... маманя сама його боїться і тому не встл-ляє, - із сумом повідала нещасна дитина.

Макс не міг у це повірити! Батьки повинні любити своїх дітей і захищати від усіх бід, а цей бідолаха буквально трясеться від страху, побачивши власного батька. Як таке може бути?! З усього видно, що цей малюк-переросток із неблагополучної родини, тому-то його і завербували ворожi спецслужби, обіцяючи допомогти.

- Як тебе звати? - співчутливо запитав Макс.

- Агент Бик... а взагалі я Віталік.

- А я Макс, - простягнув руку Актор.

Плохiш-Віталік здивувався, але потиснув його руку.

- Віталіку, скільки тобі років?