Розділ 26

Вранці, як зазвичай, Макс з'явився в офіс агентства і його відразу ж залучили до завдання.

- Нам зараз знадобишся ти, Акторе, і твій собака, - повідомив куратор.

- Та нарешті! Рем поїде з нами! - зрадів Макс. - А що за завдання? - нетерпляче поцікавився він.

- Твій пес виконуватиме відволікаючий маневр, - відповів агент Бульдог і додав, - наші хлопці його добре піднатаскали вранці.

Для хлопчика було несподіваною новиною дізнатися про те, що Рем проходив стажування паралельно з ним самим увесь цей час, а він, господар, про це навіть і не здогадувався.

Для екіпіровки Максу видали його навушник і ту саму бейсболку з Блискавкою Макквін. А Рем отримав велике гумове кільце для собак, така свого роду "кусалка" з пухирцями.

Завдання полягало в тому, щоб прослухати розмову двох шпигунів, які зустрінуться рано вранці в парку. Агентству нещодавно вдалося записати їхню телефонну розмову, у якій один призначав зустріч іншому на одній із лавок на центральній алеї. Завдання Макса полягало в такому: організувати прослуховування розмови. Для цього необхідно грати з Ремом недалеко від центральної алеї, кидаючи вдалину гумове кільце, яке він буде приносити господареві. У певний момент треба буде закинути це кільце в сміттєвий кошик, що стоїть біля тієї лавки, на якій опиняться шпигуни. У гумовому кільці був спеціально вмонтований мікрофон. Завдання не з важких, та й дитина може без підозри крутитися поруч, граючись із песом.

І ось нарешті Макс помітив, як на одній із лавок незнайомець підсів до іншого чоловіка.

- Час! - скомандував у навушнику голос куратора.

- Реме, апорт! - зі свого боку скомандував хлопчик і спритно закинув гумове кільце спочатку перед лавкою, щоб шпигуни побачили собаку і хлопчиська, які бавляться неподалік.

Рем помчав щодуху, вибиваючи газонну траву з-під лап. Він слухняно приніс iграшку і віддав господареві. Макс закинув кiльце вдруге і влучив просто під ноги одному зі шпигунів. Рем і цього разу повернувся з кільцем у зубах. А втретє хлопчик спритно влучив гумовою іграшкою просто в смітник біля лави. Очікувалося, що цього разу Рем не зможе дістати кiльце і повернеться ні з чим, а прослуховування залишиться у смітнику і допоможе агентам дізнатися таємниці російських спецслужб.

Але не тут-то було! Порядно вихований пес просто не міг повернутися до свого господаря з "порожніми зубами". Він почав гавкати і стрибати на сміттєвий кошик, ніяк не реагуючи на заклики Макса.

- Реме, до мене! - вигукував команду хлопчик, але де там... пес захопився азартом і хотів будь-що-будь дістати свою нову іграшку.

Шум вийшов нестерпний! Від такого переполоху шпигуни розгубилися і всіма очима втупилися на гавкаючого Рема, підібравши ноги. Мабуть, вони вирішили, що той сказився і може напасти. А вiн відчайдушно стрибав і штовхав смітник доти, доки не перевернув зовсім. Сміття розсипалося на всі боки, а "натасканий" пес викопав свою іграшку і стрімголов помчав до господаря.

- Реме, бовдуре, нам потрібно, щоб це - він потряс кільцем перед собачою мордою - залишилося там! - вказав він долонею в бік лавки.

Але пес не зрозумів, що від нього хотіли. Він пишався собою, що добув гумку в екстремальних умовах, і тепер тільки виляв хвостом і посміхався, висунувши язика.

- Що ж робити? - запитав Макс у мікрофон навушника.

Звідти пролунав стурбований голос агента Бульдога:

- Креативь, хлопче, вся надія тільки на тебе! - благав він. - Нам вкрай важливо послухати, про що вони домовляються.

Хлопчик давно помітив, що його розум працює набагато швидше в складних ситуаціях . І якщо вдома соображалка практично спить, то в екстрених умовах її дія активується зі швидкістю звуку. Ось і зараз його горезвісна кмітливість не підвела: він миттю витягнув навушник і знову закинув гумове кільце в сміттєвий кошик. Але цього разу Макс кинувся за іграшкою разом із собакою, прагнучи обігнати свого швидконогого улюбленця. Шпигуни невдоволено обернулися на звук.

- Вибачте, дядечки, це востаннє! - попросив вибачення хлопчик, - ось тільки іграшку дістану,  - з цими словами Актор пірнув у кошик за кільцем, Рем же сперся лапами й чекав на господаря.

У смітнику так смерділо, що Макса ледь не вивернуло навиворіт. Виявилося, що брудний памперс із "дитячою несподіванкою" прилип до дна і не випав минулого разу. Від огиди хлопчик мало не забув свій план. Але все ж, затиснувши ніс рукою, він поклав навушник у кошик.

- Знайди-но собі інше місце для ігор! - сердито вимовив шпигун, який сидів ближче.

Але Макса не довелося вмовляти двічі, він закинув кільце далеко вперед, і вони разом із Ремом помчали геть від лавки.

- Геніально придумано! - похвалив Бульдог хлопчика, який сів назад у машину. - І як тобі вдаються такі прості рішення в безвихідних ситуаціях?! - дивувався він.

Макс перевів дух після швидкого бігу і відповів:

- Я ж казав вам, це дитяча фантазія, - пояснив він і погладив по шерстці свого вірного друга.

Цього дня в школі хлопчик сподівався зустріти Плохiша і випробувати на ньому "методику включення сили погляду". Але той, як на зло, не з'являвся на очі. Макс зовсім було розслабився і втратив пильність. Тут-то його і застали зненацька. Після їдальні він, як ні в чому не бувало, попрямував коридором у бік кабінету, але дорогу йому знову перегородив Плохiш із розпухлим носом, який жував пиріжок.

- Хоп! Попався! - знущально посміхнувся він, мабуть, збираючись відігратися за минулий раз.

Ось зараз Максу і випала слушна нагода перевірити на ньому методику сили погляду. А що, черепна коробка в нього - що треба, велика, та й власних думок у ній, схоже, не так багато. Актор став у зручну позу, напружився й уважно подивився в очі Плохiшу.

- Чого втупився?! - запитав той.

Але Макс мовчки продовжував подумки проникати до його голови, безперервно посилаючи думку до дії. Велетень якось притих, застиг на місці й навіть перестав жувати пиріжок. Потім повільно підняв вільну руку... поколупався в носі вказівним пальцем... відкрив рота... і поклав у нього свою козявку...