Розділ 1

   Ранок не задався із самого початку. Макс прокинувся від плачу молодшої сестрички, що голосно лунав по всьому будинку. Мама відчинила двері, і звук у рази посилився:

 - Максику, прокидайся, синочку! - ласкаво покликала вона, а потім додала:

 - ...і погуляй із собакою, а то мені ніколи - Елла вередує.

Виводити пса вранці було жорстоким випробуванням для хлопчика, бо він любив довше повалятися в ліжку і подивитися свій улюблений мультфільм перед школою. Але свого Рема він любив теж і тому розривався від подібної дилеми. "І що це Елці заманулося ревіти ні світ ні зоря?! Усі плани сім'ї поламала!.." - невдоволено подумав він і звісив ноги з ліжка. Але тут на Макса чекала інша проблема: його правий кімнатний капчик із сірого плюшу з футбольними м'ячами кудись загубився і хлопчик ніде не міг його знайти, навіть не полінувався нахилитися й зазирнути під ліжко. А без капців на нього чекає ранковий прочухан від тата, з яким Макс напевно перетнеться на кухні. Не хотілося б починати день зі скандалу. Треба терміново відшукати пропажу. Так, необхідно згадати, в яких затишних місцях зазвичай ховаються його капці. Це місце може бути під диваном, за шторою, під його стільцем у їдальні, біля душу у ванній кімнаті, а можливо, він загубив його на сходах, коли тікав від сестрички... місць виявилося більше, ніж часу на пошуки. "Вмикаю метод дедукції" - вирішив Макс і почав згадувати, чим закінчився вчорашній вечір і звідки він попрямував у спальню. Хлопчику ніяк не вдавалося пригадати подробиці вчорашнього дня, вочевидь його мозок ще не прокинувся повною мірою. Він відчинив двері своєї кімнати і вийшов у коридор. І, о диво! У кутку на підлозі розвалився Рем і з захватом гриз його правий капчик.

- Ну, Шарик, ти й бовдур! - процитував хлопчик фразу з мультфільму про Кота Матроскіна. Пес підняв голову і задоволено завиляв хвостом, вітаючи свого господаря. Макс потріпав його по холці, забрав капчик і спустився на кухню.

Тато, як завжди, заварював чай для всієї родини. Він був у цьому великий майстер і напій у його приготуванні завжди виходив дуже смачним. Поцілувавши сина в маківку, він вимовив:

- Сідай снідати, Максику, та поквапся - тобі ще Рема вивести треба.

Хлопчик прийняв страждальницький вигляд:

- Ну чому я??? Завжди Я, Я, Я!!!.... - не витримав він і зрадницькі сльози досади виступили на його очах.

Тато глянув на сина і серйозно вимовив:

- Бо по-перше: це твій собака, а по-друге: ти старший син і помічник батькам, - потім знову відвернувся до свого чаю і додав, - хоча яка ти старша дитина?! Скиглій та й годі...

Ці слова аж ніяк не сприяли підняттю настрою Макса. Він знехотя поколупався в тарілці: апетит зовсім пропав.

- Я наївся, - пробубнив він.

Тато знизав плечима:

- Тоді йди виводь собаку. Та поквапся, поки він не надув удома.

Хлопчик зліз зі стільця і з виглядом жертви поплентався одягатися на вулицю. Рем весь час крутився під ногами і скиглив, передчуваючи прогулянку. Макс піднявся у свою кімнату і довго не міг відшукати шкарпетки, тому затримався довше, ніж зазвичай. І раптом він почув крик батька:

- Реме, бовдуре, навіщо ти надув у мої черевики?!

Вчевидь, пес не витримав довгого очікування і вирішив у такий спосіб помститися господарям. Адже йому було невтямки, хто з них сьогодні має його вигулювати. "Зараз мені перепаде..." - здогадався хлопчик і покарання не змусило себе довго чекати:

- Макс!!!!! - пролунав крик мами. - Чого ти там застряг?! Я ж тебе просила допомогти! Напевно, знову забув? У тебе пам'ять, як у золотої рибки, всього на 20 секунд вистачає! Швидко ступай на вулицю, Рем уже зачекався!

- Та йду я, йду! - відгукнувся хлопчик і бігом спустився вниз.

- Ну чому не можна зробити це по-людськи! Навіщо обов'язково доводити до скандалу? - нарікав тато.

- Значить сьогодні, Макс, ти залишаєшся без планшету! - підключилася мама. -Господи, яка складна дитина!.. - голосила вона, хапаючись за голову.

Макс вліз у черевики, схопив повідець і вискочив на вулицю слідом за собакою.