Розділ 13

У призначений час у парку за столиком вуличного кафе сиділи жінка з дитиною:

- Чашку капучино, будь ласка,  для мене і порцію шоколадного морозива для мого сина, - зробила замовлення офіціантові переодягнена агентка Сакура. У цей час Макс розглядав відвідувачів, які прибували, намагаючись упізнати шпигунів, і не звернув уваги на вибір жінки.

- Сакуро, здається вони ще не прийшли, - сказала дитина, звертаючись до агента 18. У цей момент вбудований навушник зашипів у вусі й голос агента 48 виголосив: "Не називай її на ім'я, звертайся як до мами. За легендою ви - мати і син..." Схаменувшись, Макс кивнув у відповідь, сподіваючись, що агент Бульдог не тільки чує його, а й бачить із затонованого автомобіля.

- Мамо, - поспішив виправити становище хлопчик, - скоро мені принесуть морозиво?

Агент Сакура в білій перуці з короткою сторожкою і модних окулярах форми "котяче око" незворушно відповіла:

- Скоро, любий, зачекай трошки, - і погладила Макса по волоссю.

Хлопчик трохи зніяковів від такого звернення, але тим не менш, був дуже гордий покладеною на нього місією. Адже з усіх українських дітей, які перебувають у Польщі під тимчасовим захистом від війни, саме його, Макса, обрали українські спецслужби для виконання відповідального завдання. До того ж, він був радий прогуляти цілих два уроки з поважної причини. Сьогодні вранці під час занять в клас принесли записку від директора з проханням направити Луценка Максима на заняття зі шкільним психологом. Вчителька нічого не запідозрила і відпустила Макса, мабуть, у спецагентстві вміють ідеально підробляти підписи.

У цей час на порозі кафе з'явився чоловік із журналом "Космополітен" у руках.

- Увага, - прозвучало в навушнику, - об'єкт номер один наближається. Не повертайте голови, не показуйте свій інтерес. Спостерігайте кожен у своєму полі зору.

Сакура і Макс застигли на місці. Хлопчика так і тягнуло повернутися й роздивитися, який вигляд має справжній шпигун. Мабуть, агент Бульдог відчув це, тому вимовив:

- Агенте 2601, будь пильним і не обертайся!

Це попередження дуже допомогло Максовi не наламати дров на першому ж завданні. Він засунув руку в кишеню і перевірив, чи не на місці жучок для прослуховування, яким забезпечив його агент 48. Незабаром незнайомець із журналом з'явився в полі зору хлопчика, і той був дуже розчарований, бо, всупереч здоровому глузду і законам конспірації, він очікував побачити, як мінімум, когось схожого на Джеймса Бонда. Але за столик сів чоловік абсолютно звичайної зовнішності і статури. Макс спробував вивчити його зовнішність на предмет особливих прикмет, але таких не виявилося. Ох, і вміють же спецслужби вибирати непомітних шпигунів!

У цей час офіціант приніс замовлення на їхній столик і поставив перед Максом морозиво. Хлопчик тільки-но взяв ложку і хотів спробувати, як одразу ж скривився і вимовив:

- Фу, я не люблю шоколадне!

- Дорогий мій, не час вередувати, - повчально промовила агентка Сакура, - їж, що принесли.

Макс із нещасним виглядом демонстративно поклав першу порцію морозива до рота і його ледь не знудило.

- Агенте 2601, ти привертаєш до себе непотрібну увагу! - попередив голос куратора.

- Але я їм тільки ванільне і ніяке інше мені до рота не лізе, - виправдовувався Макс.

- Увага! Об'єкт номер два заходить у приміщення, - пролунав голос із навушника.

Другий шпигун із журналом виявився таким же непримітним, як і перший.

- Пора! - почулася команда Бульдога.

Макс дістав із кишені маленьку машинку на радіокеруванні, прикріпив до неї знизу жучок для прослуховування і, поставивши її на підлогу, спритно підвів пультом до потрібного столика. Оскільки Макс був маленького зросту, то всі його дії з-під столу не було видно.

- Є контакт! - пролунало з навушника.

Поки агент Бульдог записував розмову російських шпигунів, Макс і Сакура очікували закінчення операції.

- Звук пропав, щось сталося, - почувся голос агента 48.

Сакура сиділа спиною до об'єктів стеження і не могла повернути голову, не привертаючи уваги. Але шпигуни були в полі зору Макса. Він звернув увагу, що до того столика підійшов офіціант і оступився.

- Мабуть, цей бовдур наступив на машинку! - вигукнув Макс і кинувся йому під ноги. Офіціант нахилився, розглядаючи предмет, що завадив йому.

- Це моє! - вигукнув хлопчик і вихопив машинку з-під його ніг. Перевернувши автомобіль, він почав возити його туди-сюди у всіх на очах, використовуючи пульт. Благо, що виглядав Макс у свої роки на шестирічну дитину, тому на нього ніхто не звертав увагу.

- Молодець, агенте 2601! - похвалив його голос у навушнику. - Тепер вези машинку ближче до їхнього столика.

Макс так і зробив, він катав її навколо столу до самого закінчення зустрічі. Коли шпигуни розійшлися і в навушнику пролунала команда "Відбій", хлопчик підняв машинку, сховав її в кишеню і повернувся на своє місце. Агентка Сакура розплатилася за замовлення і вони залишили кав'ярню, сівши в знайоме таксі із заклеєними рекламою вікнами.

- Молодець, відмінно спрацьовано! - похвалила Макса агентка 18, знімаючи окуляри і перуку, - а тепер час повертати тебе до школи, поки мама за тобою не приїхала.

Весь залишок дня Макс літав від щастя, адже йому вдалося виконати перше в його житті секретне завдання!

- Синку, ти що, гарну оцінку отримав? - здивувався тато, помітивши окрилений стан сина.

- Просто в мене настрій гарний! - відповів Макс і цього разу не збрехав.