Розділ 4

Прокинувшись рано вранці, хлопчик довго лежав у ліжку й аналізував своє рішення. "Як же бути з батьками? Не хочеться їм брехати..." - думав він. "А з іншого боку, це ж не обман, а справжня державна таємниця!" - виправдовувався Макс.

Він відкрив планшет і подивився значення виразу, що визначає держтаємницю. Вікіпедія свідчила:

"Відомості, що захищаються державою в галузі її військової, зовнішньополітичної, економічної, розвідувальної, контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності, поширення яких може завдати шкоди державі, вважаються державною таємницею."

- Ух, ти!!! - захопився хлопчик. Це визначення точно потрапляло під діяльність спецагента і заспокоїло його совість. Адже відтепер він допомагатиме рідній країні і батькам не буде чим дорікнути синові.

Макс схопився з ліжка, нашвидку одягнувся в заздалегідь, ще з вечора, приготований одяг і, не чекаючи стусана від батьків, спустився вниз. Рем підскочив зі свого місця і кинувся до дверей, виляючи хвостом. Тато, який заварював свій ранковий чай, що було певною традицією в їхній родині, здивовано глянув на сина:

- Максику, доброго ранку, синку! Куди це ти зібрався в таку рань? - поцікавився він.

- Та ось, я вирішив починати кожен ранок без скандалу і тому зараз іду гуляти з собакою, - відповів син, надягаючи собачий нашийник на свого чотирилапого друга.

- Похвально! - здивувався тато. - Ростеш на очах. Так тримати!

Макс відчинив двері і вийшов на вулицю. Рем прослизнув між його ніг і кулею помчав до хвіртки. "Цікаво, яким чином агенти зустрінуться зі мною сьогодні?" - подумав хлопчик і знову присів на ту саму лавку. Тієї ж миті, наче за помахом чарівної палички, з'явилися чоловік та жінка і присіли по обидва боки від нього. "Вау! Як вони це роблять? Адже секунду тому не було видно жодної душі на горизонті," - здивувався про себе хлопчик.

- Пізніше ти теж навчишся цього прийому, - як ні в чому не бувало, сказала жінка, ніби відповідаючи на його мовчазне запитання.

"Цікаво, а читати думки, як вони, мене теж навчать?" - промайнуло в голові у Макса.

- Без сумніву! - знову підтвердила вона.

Хлопчик був у повному захваті від очікуваної перспективи і вже уявив собі, як читає відповіді на запитання контрольної в голові вчителя, але тут же почув попередження:

- Використовувати спецприйоми в повсякденному житті категорично забороняється.

Думати над тим, як вони дізнаються про це, вже не хотілося, бо було й так зрозуміло, що відтепер він буде під суворим контролем, крутішим за той, що має мама.

- Ну, як, Максе, ти подумав над нашою пропозицією? - поставив запитання чоловік.

- Навіщо ви питаєте, якщо й так прочитали відповідь у моїй голові та все знаєте? - здивувався хлопчик.

- Це необхідний ритуал, ти маєш підтвердити вголос своє рішення, - почув він у відповідь.

- А в мене буде кодове ім'я, як у вас? - поцікавився хлопчик.

- Обов'язково, ти можеш сам придумати його.

- Я згоден! - просто вимовив Макс і одразу ж біла машина таксі із заклеєними рекламою вікнами зупинилася на під'їзній дорозі перед лавкою. Агенти піднялися, відчинили двері і взявши під руки здивованого хлопчика, посадили його на заднє сидіння.

- А як же мій собака? - сполошився Макс.

- Він уже тут, - відповів водій і показав на Рема, який гордо сидів на передньому сидінні. Пес узагалі любив кататися і завжди заскакував перший у двері маминої машини.

"Ну і швидкість! Коли це вони встигли?!" - здивувався Макс. Але, мабуть, питання було риторичним, тому агенти не вважали за потрібне на нього відповідати.