Розділ 5

Через кілька хвилин машина зупинилася і пасажири вийшли на вулицю. Погляду хлопчика постала абсолютно непримітна стара будівля з напівзруйнованими стінами і похиленим дахом. Макс був дещо розчарований, бо очікував побачити супермодний офіс шпигунської агенції, що височіє і виділяється серед міста.

- Не забувай про конспірацію, - нагадала йому жінка-агентка, - ми маємо бути непримітними в усьому.

Макс кивнув у відповідь і пройшов усередину.

Стара зовні будівля виявилася абсолютно новою і сучасною всередині. Спустившись на безшумному ліфті, агенти опинилися у величезному за площею офісі, модернізованому за останнім словом моди і техніки. Макс навіть ахнув від подиву і знову забув про свого собаку. Підлога була викладена великою глянсовою плиткою чорного кольору, і це створювало неймовірний контраст з білими стінами і такою ж чорною натяжною стелею, з якої стирчало безліч світильників і камер спостереження. Хромовані металеві деталі обстановки надавали цьому величезному приміщенню урочистого вигляду. Вікон ніде не виявилося, мабуть, ліфт доставив їх на підземний рівень. На стінах усюди виднілися монітори, що демонстрували всіляку інформацію.  Усюди вздовж стін стояли столи, на кожному з яких було по три найсучасніші комп'ютери, марку і модель яких Макс не зміг визначити, мабуть, їх ще не запустили в серійне виробництво. Тут і там виднілися кавові автомати, що продавали сендвічі та кулери з водою. Але каву Макс не любив, бутерброди теж. Цікаво, а цукерковий автомат у них є?

- Поставимо, якщо захочеш, - пролунав голос агента 48.

І Макс укотре нагадав собі про те, що слід контролювати свої думки.

- Скажіть, агенте 48, а чи існує спосіб закривати свій мозок від стороннього втручання? - поцікавився вiн.

- Так, є певні техніки, що блокують свідомість. Але ти зможеш оволодіти ними не відразу, а через певний час. Для цього потрібна серйозна підготовка.

Чоловік і жінка привели хлопчика до окремого кабінету зі скляними стінами, у якому були абсолютно відсутні сторонні звуки великого офісу.

- Це повна звукоізоляція, - пояснив невисокий повний чоловік, який вийшов з-за столу назустріч агентам. - Ласкаво просимо в нашу команду, Максе! - добродушно додав він і простягнув руку. - Мене звуть Перший і я завідую цим агенством.

Хлопчик потиснув чоловікові руки і здивовано втупився в усміхненого товстуна в тренувальному костюмі та кедах. Вигляд його ніяк не в'язався з такою високою посадою.

- Ах, це?... - моментально зреагував Перший, - це моя конспірація, - пояснив він, підтягуючи штани, - я щоранку виходжу на пробіжку, забезпечуючи таким чином своє алібі.

- Ой, де мій собака??? - сполошився Макс, згадавши про свою конспірацію, і почав схвильовано озиратися на всі боки в пошуках свого друга. - Рем? Рем? Де ж ти?

- Не хвилюйся, хлопче, твій пес під наглядом. Зараз один із наших агентів вигулює його, тим самим заощаджуючи твій час і полегшуючи завдання, - заспокоїв його Перший, поклавши руку на плече хлопця. - Доречі, треба тренувати його спостережливість, - звернувся він до агента 48.

Макс полегшено зітхнув, бо встиг злякатися за свого улюбленця.

- Агент 48 буде твоїм куратором, а агент 18 є його помічником. Вони постійно підтримуватимуть із тобою зв'язок, забезпечуватимуть алібі на час відсутності, навчатимуть певних знань і прийомів та даватимуть тобі спецзавдання.

- Знову вчити? - скривився Макс. - Ну скільки можна?! Я з ранку до ночі тільки й роблю, що вчуся... вчуся... вчуся... вчуся... - розчаровано вигукнув він, красномовно жестикулюючи руками.

- Заспокойся, хлопче і послухай мене уважно, - запропонував Перший, знову сідаючи за стіл і запропонувавши присісти відвідувачам на сніжно-білі шкіряні крісла, що стояли в кабінеті.

Макс слухняно присів і став із готовністю вислуховувати настанови.

- По-перше: ти перша дитина-агент в історії світових спецслужб, тому поки що не існує розробленої методики підготовки подібних співробітників, - пояснив Перший. - По-друге: для виконання спецзавдань необхідні певна база знань і навичок, які ти не зможеш отримати у звичайному житті, - продовжував він. - А по-третє: виконувати наші уроки ти будеш з куди більшим інтересом, чи не так, Максе? - добродушне обличчя товстуна розпорошилося в променистій усмішці.

Дійсно, обличчям Перший абсолютно не відрізнявся від польського населення, адже зовні українці та поляки були практично схожі. Якби Максу довелося зустріти його на вулиці, то навряд чи хлопчик звернув би увагу на нічим непримітного чоловіка. Ось це справжня конспірація! До речі, агенти 48 і 18 мали такий самий непримітний вигляд, збоку їх можна було прийняти за подружню пару.

- Думаю, що так, - погодився хлопчик.

- Тоді ти приступаєш до служби відсьогодні, - заявив Перший і кивком голови підтвердив агентам, що їхній візит добіг кінця.