Роздiл 30

   Уранці в агентстві Актора знову викликав агент Болт:

- Подивися-но, що я для тебе придумав! - простягнув він Максу точнісінько такий самий годинник, який був у нього.

- Не зрозумів? - здивувався хлопчик, - у мене вдома вже є такий самий. Теж мені, шпигунська розробка! - невдоволено хмикнув він.

- Е-е, ні! Такий самий, та не такий... - промовив майстер, - ось подивися. - Болт натиснув кнопку годинника, і перед очима Макса з'явилася голограма, що зображала план приміщення офісу. Хлопчик розкрив рота від подиву.

- Зачекай, це ще не все, - попередив майстер і знову перемкнув кнопку.

Голограма змінила зображення, явивши Акторові обличчя агента Сакури, яка запитала:

- Ну що, агенте 2601, тобі подобається новий винахід? Тепер ти на зв'язку з агентством цілодобово, варто лише натиснути потрібну кнопку.

Макс стояв як заворожений, не в силах вимовити ні слова.

- А крім цього годинник вміє виконувати голосові команди, ми запрограмували його на твій голос, - додав майстер.

- Я в шоці! - чесно зізнався хлопчик.

- Це ще що! - посміхнувся агент Болт, - в них є маса хитрих пристосувань для роботи спецагента, тобі доведеться попотіти, щоб запам'ятати, яким чином кожне з них вмикається.

- YES!!! - вигукнув зраділий Макс і навіть підстрибнув від радощі. Але потім зупинився і насторожено запитав:

- А зброя в годиннику є?

Майстер Болт розвів руками:

- Прямої зброї, як такої, ми тобі надати не могли, але є дещо схоже... - і з цими словами він витягнув із шухляди столу... коробочку драже "тік-так ".

- Та ви знущаєтеся?! - заволав ображений Макс. - Як я такою ось "зброєю" зможу «вирубити» ворожого шпигуна? Ви пропонуєте загодувати його до смерті? - не стримував свій гнів Актор.

Але майстер тільки знущально посміхався, склавши руки на грудях:

- І знову мимо, - відповів він. - У цій коробочці не цукерки, а сльозогінний газ, який стане в пригоді тобі в разі нападу. Він на певний час зупинить ворога і дасть тобі достатньо часу сховатися, варто лише розпорошити його в очі.

Максу стало трохи соромно за свою нестриманість, але вибачатися він не збирався, бо вважав, що кожен спецагент повинен мати при собі справжню секретну зброю.

- Ну гаразд, це зійде, - буркнув він собі під ніс.

- Послухай, хлопче, - звернувся до нього по-свійськи агент Болт, - я розумію твоє бажання мати пістолет і тому подібні засоби захисту та нападу. Але ти маєш зрозуміти, що поки не можеш ними скористатися, треба трохи зачекати, - ласкаво пояснив він. - А слава від тебе і так нікуди не дінеться, адже ти дуже здібний малий!

- Я зрозумів, - розчаровано відповів Макс, - але можна хоча б павутиння в годинник вставити, яким я обплутуватиму шпигунів, що тікатимуть? - з надією в голосі поцікавився він.

Агент Болт щиро розреготався:

- Ти ж не людина-павук, насправді! Ще б чарівну паличку замовив, - хмикнув він. - Хоча почекай, я дещо забув... у годинник вбудований сильний промінь світла, яким ти зможеш на певний час засліпити супротивника, та за потреби сховатися.

- Спасибі, - подякував Макс майстру і вдарив "п'ять" по його руці.

Весь день, що залишився, хлопчик вивчав інструкцію, що виявилося зовсім не просто. "Розумний" годинник можна було назвати "хитрим" годинником, оскільки він мав безліч прихованих можливостей, а головне, за зовнішнім виглядом абсолютно не відрізнявся від його власного, зберігаючи ті ж самі функції. Виявилося, що він містить у собі стільки всяких приколів: і прослуховування, і диктофон, і ліхтарик, і голосовий набір на кшталт Siri, зв'язок з офісом... будь-яка інформація за запитом тепер була доступна Акторові. Але залишалося одне велике АЛЕ: зброю йому так і не надали.

Макс озброївся своїм стареньким пістолетом із кулями на присосках, взяв "тік-так"- балончик і вирушив на вечірню прогулянку з Ремом.

- Ех, Реме, - зітхав дорогою хлопчик, - надані ми з тобою самі собі... Якщо раптом з нами щось трапиться, то оборонятися доведеться виключно за допомогою твоїх зубів і мого іграшкового пістолета, - поскаржився він чотириногому другові.

Але Рема, здавалося, це абсолютно не хвилювало. Він усе життя звик розраховувати на самого себе. Хлопчик і собака перейшли дорогу і вирушили гуляти в парк, де росло багато дерев, що для собаки було особливо актуально. Пес біг стежкою попереду Макса і піднімав лапу буквально на кожне дерево, позначаючи його. Попереду виднілася галявина, куди і прямував господар зі своїм вихованцем. І раптом назустріч їм вискочив величезний пес породи ротвейлер, він зупинився і грізно загарчав на Рема. Він був набагато більшим і сильнішим за собаку Макса, до того ж, судячи з усього, дуже агресивний. Господаря пса не було видно поблизу, і хлопчикові довелося розрулювати ситуацію самому. Ротвейлер виявився кабелем, як і Рем, а як відомо, два пси завжди вступають у бійку під час зустрічі або намагаються вкусити один одного. Рем теж був не боязкого десятку, він став у стійку нападу і оскалив зуби. "Що зараз буде?!" - з жахом подумав Макс, - "якщо ротвейлер нападе, то може перекусити Рема навпіл..." І щойно йому спала на думку ця жахлива картина, як величезний пес кинувся в атаку. Не довго думаючи, Актор дістав з кишені газовий балончик "тік-так", яким сьогодні забезпечив його майстер Болт, і розпорошив його в очі ротвейлеру. Але оскільки собачий клубок рухався з величезною швидкістю, то газ потрапив одразу на обох собак, що билися. Обидва пси відскочили один від одного і завили від болю. Ротвейлер із жалібним виттям втік геть, а бідний Рем, якому дісталося ні за що, ні про що, скрутився біля ніг господаря і лапами потирав сльозяні очі, скиглячи при цьому. Максу стало дуже шкода свого друга, він узяв його на руки і поніс додому, вибачаючись дорогою:

- Ремчику, маленький, потерпи, зараз ми вдома промиємо тобі оченята водою, і біль припиниться... - примовляв він, притискаючи собаку, що тремтiв від шоку, до своїх грудей. - Вибач мені, будь ласка! Я ж не хотів зробити тобі боляче, а тільки намагався захистити...