Розділ 7

Опинившись удома, Макс зі здивуванням помітив, що ніхто не запідозрив його довгої відсутності. Навпаки, мама похвалила сина:

- Молодець, Максику! Хвалю за свідомість, - й обійняла свого хлопчика.

- Я тепер завжди-завжди буду гуляти з Ремом без нагадувань! І вранці, і ввечері, - пообіцяв син.

Перед школою новоявлений секретний агент заглянув у першу-ліпшу кухонну шафу.

- Ти щось загубив, синку? - здивувалася мама.

- Та це Елка засунула кудись одного з моїх героїв Бравл Старз. А я обіцяв показати його хлопчику в класі, - схитрував він і від цього відчув себе брехуном. Але потім згадав про важливу місію і високий патріотичний обов'язок і його совість трохи заспокоїлася.

Макс став уважно розглядати вміст кухонної шафки, намагаючись запам'ятати кожен предмет і кожну дрібницю.

- Синочку, нам час виходити, бо запізнимося. Елла вже готова, - покликала мама.

Хлопчик потріпав за вуха свого чотирилапого друга, схопив шкільний рюкзак і вискочив з дому слідом за мамою і сестрою.

Дорогою до школи, сидячи в машині, Макс перебирав у розумі всі предмети, побачені в кухонній шафці, щоб не забути. На першій же перерві він схопив аркуш паперу і почав записувати те, що запам'ятав, як і передбачала вправа. Але тут виникла проблема: візуально хлопчик пам'ятав предмет, а ось назви його не знав. Подумавши трохи, він знайшов вихід - став описувати предмет своїми словами:

"...така штука для картоплі пюре...

  ...предмет із ручкою і дірочками для вичавлення  часнику...

...маленький чайник, де мама варить каву і він шипить...

...дерев'яна палиця для тіста...

...миска з дірками для макаронів..."

Макс подивився на виконану роботу і залишився задоволений собою. Важливість зробленого завдання прямо окриляла нашого героя, адже він виконує справжнє шпигунське тренування, перше в його житті.

На уроках увага Макса знову і знову відволікалася на мрії про майбутні пригоди. Але хлопчик свідомо намагався переключити її назад на заняття.

Приїхавши додому, хлопчик насамперед побіг на кухню і знову заглянув у ту саму кухонну шафку, щоб звірити результати зі своїми записами. Виявилося, що в голові його не вмістилися електричний подрібнювач продуктів (Макс забув його назву), якась чи то каструля, чи то пательня із засувками з боків, у якій печуть тори, пружинка з ручкою, якою мама збиває омлет, і дошка з дірками для пельменів. Але це й нічого страшного! Загальним результатом він залишився задоволений. Для підтвердження домашнього завдання Макс дописав внизу аркуша предмети, яких бракує в його списку.

Після обіду в хлопчика залишалося трохи вільного часу до початку українських онлайн-занять. Він приліг на диван, узяв у руки кубик Рубіка і почав вигадувати собі позивний супер-агента. Макс давно помітив, що йому легше думається, коли він збирає кубик-головоломку. Перебравши в умі купу варіантів, хлопчик відібрав кілька більш-менш придатних імен, але на якомусь конкретному так і не зупинився.

"агент Смолл... агент Міні... агент Янг... агент Джуніор..." — перераховував він найбільш підходящі йому назви, як і попередив агент 48. "...Агент Цвіркун... агент Кольт... агент Вжик..." - крутилися в голові випадкові слова.

Вибір позивного виявився не такою легкою справою, як думалося Максу спочатку. Він намагався думати знову і знову протягом усього дня, що залишився, повертаючись до цього заняття під час онлайн-перерв і особливо ввечері, на прогулянці з собакою. Нарешті, перед сном, лежачи у своєму ліжку, хлопчик зрозумів, що так і не зміг підібрати відповідний варіант. Засмучений цією обставиною, він нарешті заснув. А вночі йому наснився дивний сон, у якому з усіх боків різні люди зверталися до нього за кількома іменами, вигукуючи одночасно різними голосами: "Кольт!.. Смолл!.. Цвіркун!.. Янг!.."

На ранок, прокинувшись за звуком будильника, Макс швидко одягнувся і, схопивши Рема, вискочив на вулицю. Він із нетерпінням очікував зустрічі в секретному агентстві. Машина таксі із заклеєними рекламою вікнами не змусила себе довго чекати.

Сівши із собакою на заднє сидіння, хлопчик привітався з водієм, тим самим, що вчора підвозив його додому. Усю дорогу їхали мовчки, мабуть, в агентів було не заведено розмовляти без особливої потреби.

Біля офісу його зустрічала агентка 18. Вийшовши з машини, Макс вручив повідець і собаку водієві, а сам вирушив у замасковану будівлю секретного офісу.

- Дивись уважно, Максе, і запам'ятовуй: заходиш у ліфт і натискаєш кнопку "PARKING №8". Із завтрашнього дня тобі доведеться самостійно спускатися в наш офіс, - пояснила агентка 18.

Хлопчик підняв голову і поцікавився:

- Агент 18, а у вас є позивний?

Жінка глянула на нього і доброзичливо посміхнулася:

- Звичайно ж, є. Мій позивний - Сакура.

Макс дуже здивувався дивному вибору і від цього його очі розширилися.

- Я так розумію, у тебе виникла проблема з вибором власного позивного? - здогадалася Сакура.

- Так і є, - зізнався хлопчик.