Роздiл 28

    У школі цього дня була запланована екскурсія до Центру Коперника. Величезний інтерактивний музей збирав тисячі відвідувачів щодня. Макс дуже любив це місце, тому що там були зібрані всі найкращі технічні досягнення людства за минулі роки, включно з новітніми інноваційними технологіями. Чого тільки вартий робот самого Коперника, який зустрічає гостей і відповідає на їхні запитання! Та навіть Макс, коли вперше побачив його, не повірив, що перед ним не артист. Робот у довгому одязі вченого минулої епохи дивився на натовп, потім раптом повернув голову, поглядом відшукав його, Макса, і втупився прямо в очі. У хлопчика навіть волосся дибки встало, що вже було говорити про бабусю, яка була з ним того разу, вона взагалі злякалася!

   А новітня розробка японських вчених взагалі приводила в захват! На огляд глядачів було виставлено голограму маленької дівчини, яка рухалася, розмовляла, читала книжки, пила чай, будила вранці і відправляла смс-ки на телефон господареві, чекаючи його з роботи. Чого тільки не придумає винахідливий людський розум! Але все ж, шпигунські розробки спецслужб у рази крутіші і виробляються за новітніми секретними технологіями, поки що невідомими людям. "Цікаво, чи існує музей шпигунської техніки?" - подумав Макс. - "Потрібно буде погуглити вдома".

   Діти різного віку відвідували Центр Коперника з превеликим задоволенням. Деякі приходили сюди з батьками у вихідні, інші ж потрапляли в його стіни зі шкільними екскурсіями. Особисто у Макса був річний абонемент на відвідування цього музею в будь-який день і в будь-який час, але все ж, він не міг відмовитися від шкільної програми. Сьогодні на учнів його класу чекав похід у планетарій при музеї Коперника. Хлопчик обожнював це місце, де можна відчути себе астронавтом, який керує космічним літальним апаратом. Фільми планетарію були складені так, що пізнавальна інформація про Землю і космос подавалася незвичайним чином: за допомогою візуальних ефектів дитина відчувала себе реальним учасником дії. Наприклад, сидить у кабіні космічного корабля і лавірує серед метеоритів і комет. Ефект був настільки правдоподібним, що глядачі хапалися за поручні крісел, боячись звалитися униз.

   У холі музею Макс помітив Плохiша, мабуть, їхній клас теж прийшов на екскурсію. "Та-а-ак, день обіцяє бути цікавим..." - подумалося Акторові.

   Усі однокласники Макса зібралися біля величезної мухи-робота, яка читає вірші на замовлення. Коли екскурсовод розповідав історію цього винаходу, Актор побачив Плохiша, який стояв по інший бік натовпу. Здавалося, він і тут стежитв за Максом. Але Плохiш з відкритим від подиву ротом дивився на величезного робота. Мабуть, дивовижний винахід відволікав його увагу від стеження. Ще б пак! Центр Коперника жодного хлопчиська не залишить байдужим.

   Усюди, де б не зупинявся Макс, Плохiш слідував за ним, але часто його увага знов і знов відволікалася на дивовижі музею. Складалося враження, що цей здоровань уперше потрапив сюди, хоча буквально кожній дитині у Варшаві відоме це місце. Йому, Максу, були вже знайомі практично всі інтерактивні експонати в Центрі Коперника, хоча експозиція досить часто змінювалася, і кожен похід сюди дарував нові враження. "І що це за батьки такі в Плохiша, що жодного разу не привозили сюди свого сина?!" - здивувався хлопчик.  Ось особисто його, Макса, мама і тато постійно тягали різними культурними місцями, прищеплюючи дитині тягу до знань та ерудицію.

Макс помітив, з яким ненаситним інтересом розглядав товстун будь-який експонат, до якого підходив хлопчик. І Акторові стало трохи шкода Плохiша, адже він був старшим, але бачив набагато менше. До того ж, через стеження він не міг нормально погуляти музеєм і послухати екскурсовода.

   До початку сеансу в планетарії залишався час і дітям дали можливість погуляти музеєм самостійно. Макс вирішив непомітно показати малолітньому шпигунові все найцікавіше в музеї, що знає сам. Він піднявся на другий поверх і, насамперед, вирушив до магнітів. Хлопчик взявся проводити експерименти з кожним із них, ніби граючись, але сам краєм ока стежив за Плохiшем. Пісок, що приводиться в рух і набуває форми гір і ярів за допомогою магнітної пластини... величезна лійка з отворами, в яку магнітами заганяли кульки... великі металеві кулі, які рухаються різними жолобами від сили електричного магніту... - все це викликало захват на обличчі велетня. Але коли Макс підійшов в інший кінець залу і показав, як увімкнути голограму, Плохiш забув і про стеження, і про те, що він шпигун... Товстун прилип до стенду і не пускав нікого, вмикаючи й вимикаючи голограмну проекцію. Макс тихенько підійшов ззаду і нахилився до його вуха:

- Ну, ти поки розважайся, а я пішов у планетарій, - знущально вимовив Актор і тут же відскочив убік, щоб не отримати по вухах за таке нахабство.

Плохiш одразу ж схаменувся і повернувся на голос. Він здивовано втупився на Макса, все ще не розуміючи, що відбувається. Мабуть, тугодум довго перемикає свою увагу.

- Адже тебе все одно в планетарій без квитка не пустять, тож погуляй тут, а я повернуся за 40 хвилин, - пояснив він, - та не хвилюйся ти, нікуди я не подінуся, мені тут із класом ще до 2-ї години прохолоджуватися, - додав Макс і втік, не чекаючи реакції Плохiша.

Після сеансу в планетарії дітей повели до їдальнi, але шпигуна ніде не було видно. "Ну нічого собі, його засмоктало в науку!" - дивувався Макс.

Після обіду хлопчик зайшов до туалету і там натрапив на велетня. Той загрозливо наблизився до нього біля умивальника.

- Тобі що, не сподобалася моя екскурсія? - поцікавився Макс і поліз у кишеню за шокером.

- Я тобі покажу, як знущатися наді мною! - зашипів він і кинувся на хлопчика, намагаючись його завалити на підлогу.

Але Актор скористався новою зброєю - він натиснув кнопку і ткнув "чупа-чупса" у живіт Плохiшевi. Одразу ж спрацював електричний розряд і товстун із криком відлетів у кут. Крім них у туалеті нікого не виявилося, тому шпигун і вирішив напасти на хлопчика.